Рішення

від 22.07.2024 по справі 560/19817/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/19817/23

РІШЕННЯ

іменем України

22 липня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування та архітектури обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Відділу містобудування та архітектури Хмельницької обласної військової адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що відповідач протиправно не видав позивачу будівельний паспорт на забудову земельної ділянки загальною площею 0,2356 га, кадастровий номер 6823986800:03:007:0064.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивачу відмовлено у видачі будівельного паспорта, оскільки у відповідності до Генерального плану та плану зонування його територій, затвердженого рішенням сесії Крупецької сільської ради від 15.10.2020 №6, земельна ділянка з кадастровим номером 6823986800:03:007:0064 віднесена до охоронної зони лісу.

Хмельницький окружний адміністративний суд здійснює розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6823986800:03:007:0064 із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадина ділянка).

Позивач звернувся до Відділу містобудування та архітектури Хмельницької обласної військової адміністрації із заявою від 15.08.2023 щодо видачі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки загальною площею 0,2356 га, кадастровий номер 6823986800:03:007:0064 на об`єкт будівництва Реконструкція будинку садибного типу, АДРЕСА_1 .

Відділ містобудування та архітектури Хмельницької обласної військової адміністрації надав позивачу повідомлення від 21.08.2023 №ВР01:0437-5687-6850-9035, яким відмовив останньому у видачі будівельного паспорта у зв`язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки у відповідності до Генерального плану та плану зонування його територій, затвердженого рішенням сесії Крупецької сільської ради від 15.10.2020 №6, земельна ділянка з кадастровим номером 6823986800:03:007:0064 віднесена до охоронної зони лісу.

Позивач оскаржив такі дії відповідача до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з положеннями статей 5, 78, 91, 154 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на принципах невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю, тощо.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Згідно з вимогами частини першої статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Аналізуючи наведене можна дійти висновку, що обов`язковою умовою користування земельною ділянкою є її використання за цільовим призначенням, а втручання, в тому числі, органів місцевого самоврядування в таке користування, забороняється.

Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів установлені Законом України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI).

Положеннями статті 8 Закону №3038-VI передбачено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Частиною першою статті 16 вказаного Закону закріплено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства (частина друга статті 24 Закону №3038-VI).

Таким чином, норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" також передбачають обов`язковість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням навіть в разі встановлення нового функціонального призначення, якщо це відбулося вже після набуття права власності на землю.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 21.02.2022 у справі №826/1732/18.

Відповідно до змісту статті 29 Закону №3038-VI підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є, в тому числі, невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Як вбачається з повідомлення Відділу містобудування та архітектури Хмельницької обласної військової адміністрації від 21.08.2023 №ВР01:0437-5687-6850-9035, у відповідності до Генерального плану та плану зонування його територій, затвердженого рішенням сесії Крупецької сільської ради від 15.10.2020 №6, земельна ділянка з кадастровим номером 6823986800:03:007:0064 віднесена до охоронної зони лісу.

Верховний Суд у постанові від 02.12.2021 у справі №640/23893/19 вже звертав увагу на той факт, що "цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)" в розумінні Земельного кодексу України та "функціональне призначення території" в розумінні Генерального плану, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території населеного пункту, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.

Так, стаття 1 Закону України від 22.05.2003 №858-IV "Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки", згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Згідно зі змістом статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Таким чином, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Частиною першою статті 193 Земельного кодексу України встановлено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Отже, відомості щодо цільового призначення земельної ділянки, відповідно до приписів вищевказаних правових норм, відображаються у державному земельному кадастрі.

Разом з тим, ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6823986800:03:007:0064 із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадина ділянка).

В матеріалах справи також міститься інформаційна довідка Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої зазначено цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадина ділянка).

Оскільки земельна ділянка перебуває у власності позивача, а її цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тому вказана земельна ділянка може бути використана для реконструкції розміщеного на ній житлового будинку.

Крім того, суд звертає увагу, що Генеральним планом визначається планувальна довгострокова стратегія розвитку населеного пункту, однак положення закону не містять чіткого визначення поняття та змісту функціонального призначення території.

При цьому положення Закону №3038-VI, Цивільного кодексу України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають вищу юридичну, ніж рішення сесії Крупецької сільської ради від 15.10.2020 №6 про затвердження Генерального плану та плану зонування його територій.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, вирішуючи цей спір, належить застосовувати положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Цивільного кодексу України, як актів вищої юридичної сили.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом у постанові від 23.11.2021 у справі №815/1373/18.

За таких обставин, дії відповідача щодо відмови у видачі позивачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки загальною площею 0,2356 га, кадастровий номер 6823986800:03:007:0064 є протиправними.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Таким чином, найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 15.08.2023 щодо видачі будівельного паспорта з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У зв`язку з цим, позовна вимога про зобов`язання відповідача видати позивачу будівельний паспорт задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, позовні вимоги необхідно задоволити частково.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідно сплачений позивачем судовий збір слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправними дії Відділу містобудування та архітектури Хмельницької обласної військової адміністрації щодо відмови у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки загальною площею 0,2356 га, кадастровий номер 6823986800:03:007:0064 на об`єкт будівництва Реконструкція будинку садибного типу, АДРЕСА_1 .

Зобовязати Відділ містобудування та архітектури Хмельницької обласної військової адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2023 щодо видачі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки загальною площею 0,2356 га, кадастровий номер 6823986800:03:007:0064 на об`єкт будівництва Реконструкція будинку садибного типу, АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 1073,60 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Відділу містобудування та архітектури Хмельницької обласної військової адміністрації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Відділ містобудування та архітектури обласної державної адміністрації (вул. Грушевського, 87,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 38714803)

Головуючий суддя О.Л. Польовий