Постанова від 03.07.2024 по справі 757/19405/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/19405/23 Головуючий у І інстанції Остапчук Т.В.

Провадження №22-ц/824/6152/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняПечерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - ДП «КиївГазЕнерджи», у якому просив зобов`язати Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» скасувати безпідставно нараховану заборгованість із здійсненням перерахунку оплати за спожитий газ на особовому рахунку позивача № НОМЕР_1 з урахуванням безпідставно нарахованих 109,78 грн у грудні 2018 року, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що в квартирі АДРЕСА_1 , що належить Позивачу на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу квартири та свідоцтва про право на спадщину за законом газопостачання здійснювалося ДП «КиївГазЕнерджи» на підставі типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі- НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2500. Текст цього типового договору опубліковано на офіційному веб-сайті НКРЕКП.

З 1 травня 2022 року побутові споживачі, які раніше отримували газ від ДП «КиївГазЕнерджи», включені до реєстру клієнтів ГК "Нафтогаз України". У вказаному багатоквартирному будинку та квартирі не встановлені прилади обліку газу.

Позивач отримав платіжну квитанцію від ДП «КиївГазЕнерджи», згідно якої станом на грудень 2018 року було безпідставно нараховано суму у розмірі 165,75 грн (втричі більше у порівнянні з оплатою минулого місяця), і ніяких боргів за газопостачання до цього не було.

Вважає нарахування такої заборгованості незаконним.

Вказує, що неодноразово звертався по телефону до контакт-центру ДП «КиївГазЕнерджи» для отримання розяснення щодо списання незаконної заборгованості, проти вирішення питання не отримав.

06.07.2022 року позивач направив письмову претензію до ДП «КиївГазЕнерджи», на яку отримав відмову у здійсненні перерахунку додаткових нарахувань за газопостачання.

04.04.2023 року з метою здійснення повного остаточного розрахунку та зясування можливості врегулювання спору у позасудовий спосіб, позивач повторно направив письмову претензію №С-118 від 05.04.2023 року до ДП «КиївГазЕнерджи», у відповідь на яку отримав чергову відмову у здійсненні списання донарахованої заборгованості за спожитий природний газ без лічильника з особового рахунку № НОМЕР_1 .

Вважає, що такими неправомірними діями відповідача, які мають ознаки нечесної підприємницької практки та зловживанням монопольним становищем з боку ДП «КиївГазЕнерджи», ненаданням необхідної, достовірної та своєчасної інформації щодо розрахунків, позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, переживаннях, стресі та відчутті невизначеноссті, дискомфорту, почуття безперспективності витрачених зусиль та часу, зневіру в законності дій відповідача. Розмір моральної шкоди позивачем оцінено в сумі 1000,00 грн.

Посилаючись на викладені обставини. Просив суд зобовязати ДП «КиївГазЕнерджи» скасувати безпідставно нараховану заборгованість із здійсненням перерахунку оплати за спожитий газ на особовому рахунку позивача № НОМЕР_1 з урахуванням безпідставно нарахованих 109,78 грн у грудні 2018 року. Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що між сторонами існують відносини, які витікають з договору про надання житлово-комунальних послуг, кількісні та якісні показники яких визначаються відповідно до норм, стандартів, порядків і правил згідно з законодавством.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», норми споживання комунальних послуг- це кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством.

Згідно статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується, зокрема на принципі регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єкту господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Населення у разі відсутності приладів обліку природного газу споживає газ за нормами, встановленими законодавством, до строків, передбачених у ч. 1 статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості, у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу у розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Позивач вказує, що виконав умови укладеного з відповідачем договору постачання природного газу в належну йому квартиру та сплачував за спожитий газ відповідно до встановлених законодавством норм споживання та цін на газ.

Спірні правовідносини виникли внаслідок застосування відповідачем за спірний період отримання послуг газопостачання норм постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 №619 «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників».

ДП «КиївГазЕнерджи» внесло до рахунків на сплату за газ у січні та лютому 2019 року роз`яснення: «Відповідно до абз. 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 «Про деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» заборгованість на особовому рахунку побутового споживача природного газу буде врегульована після коригування заборгованості ПАТ «НАК «Нафтогаз України» згідно абз. 4 пункту 2 цієї Постанови».

Починаючи з березня 2019 року по липень 2020 року ДП «КиївГазЕнерджи» внесло до рахунків на оплату за газ нове роз`яснення: Відповідно до абз. 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 «Питання споживання природного газу» заборгованість на особовому рахунку побутового споживача природного газу буде врегульована після коригування заборгованості ПАТ «НАК «Нафтогаз України» згідно абз. 4 пункту 2 цієї Постанови».

Таким чином, відповідачем в порушення вимог матеріального права, безпідставно було нараховано позивачу борг за спожитий у грудні 2018 року газ у розмірі 109,78 грн.

Позивач вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосування норм споживання комунальних послуг не може погіршуватися невизначеністю дій нормативних актів, якими вони затверджуються, тому у разі виникнення спору в умовах відсутності юридичної визначеності у правовому регулюванні щодо застосованих норм споживання природного газу, які затвердив Кабінет Міністрів України (незалежно від втрати чинності відповідною постановою, зокрема від визнання її нечинною чи скасування), до затвердження нових норм споживання природного газу (пункти 104,115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17).

Згідно правового висновку, викладеного у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, у спірний період такою постановою слід вважати постанову Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», якою затверджені норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, що підлягають застосуванню до послуг з постачання природного газу населенню з 01 лютого 2016 року по 07 лютого 2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП «КиївГазЕнерджи» заперечує проти доводів, наведених позивачем, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.

Вказує, що до відома позивача було доведено, що ДП «КиївГазЕнерджи» під час нарахування платежів за відповідний місяць керувалось дійсними на той час постановами Кабінету Міністрів України.

У судових рішеннях у справі № 640/2305/19, в якій позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо прийняття пункту 1, абзаців 2, 3 пункту 2, пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та додатку до цієї Постанови, у справі № 640/13591/19 визнано протиправними та нечинними пункт 1, абзаци 2 і 3 пункту 2, пункт 3, абзац 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу» та Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу».

У зазначених справах розглядалось питання про протиправність постанови Кабінету Міністрів України в частині їх окремих положень і додатків, як такої, що була прийнята Урядом з порушенням законодавчо встановленого порядку для прийняття регуляторних актів. Зокрема, рішеннями у даних справах визнано протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо прийняття певних пунктів постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 63 та постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 143.

З огляду на те, що протягом спірного періоду оскаржувані постанови Кабінету Міністрів України були чинними, ДП «КиївГазЕнерджи» при зазначенні у квитанціях відповідної інформації, нарахування здійснювало на підставі цих постанов.

На переконання відповідача, позивач хибно вважає, що спірними постановами Кабінету Міністрів України відповідачу завдано шкоду, яку той нібито намагається компенсувати за рахунок позивача. Позивач неправильно тлумачить приписи ст. 1175 ЦК України згідно якої, шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

З огляду на вказане, саме позивач є тією особою, якій було завдано шкоду спірними постановами Кабінету Міністрів України та саме йому держава має компенсувати шкоду, яка була завдана в результаті прийняття органом державної влади, нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, однак ця шкода не може бути компенсована за рахунок відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.

Представник відповідача Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» - Деркач Т.Г. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог скарги, просила залишити її без задоволення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрутованість рішення суду першої інстанції в межа доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності порушеного його права, яке підлягає захисту в судовому порядку, а також неправомірності дій відповідача щодо нарахування заборгованості за спожитий природний газ.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, судом першої інстанції встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу квартири та свідоцтва про право на спадщину за законом газопостачання здійснювалося ДП «КиївГазЕнерджи» на підставі типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі- НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2500. Текст цього типового договору опубліковано на офіційному веб-сайті НКРЕКП. З 1 травня 2022 року побутові споживачі, які раніше отримували газ від ДП «КиївГазЕнерджи», включені до реєстру клієнтів ГК «Нафтогаз України». В розглянутому багатоквартирному будинку та квартирі не встановлені прилади обліку газу.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 як на підставу позовних вимог посилався на те, що ним була отримана платіжна квитанція від ДП «КиївГазЕнерджи», згідно якої станом на грудень 2018 року було безпідставно нараховано суму у розмірі 165,75 грн (більше втричі у порівнянні з оплатою минулого місяця), і ніяких боргів за газопостачання до цього не було. Так, раніше (станом на листопад 2018 року) норматив споживання газу для домогосподарств, які використовують тільки газову плиту при наявності централізованого опалення, становив 3.3 куб. метрів на одну особу на місяць, то після підвищення- 9.8 куб. метрів на одну особу на місяць.

В наступному місяці (станом на січень 2019 року) норматив споживання газу становив 3.29 куб. метрів на одну особу на місяць, ціна 8.54892 грн./ куб. метрів.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) встановлено, що до комунальних послуг належать в тому числі послуги з постачання та розподілу природного газу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями з послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

Пунктом 2 ч.1 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості.

Пунктом 3 ч.2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що виконавець комунальної послуги зобов`язаний без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством. Норми споживання комунальних послуг- кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством, пункт 10 частини першої статті 1 Закону України № 2189-VIII. Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України № 2189-VIII передбачено, що індивідуальний споживач- фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

З огляду на вказані приписи споживач має право знати, які норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газового лічильника існують станом на час надання йому послуги з постачання природного газу. Таке право постачальник (виконавець) забезпечує, зокрема, вказуючи відповідну норму у платіжному документі. Відповідно до абзацу п`ятого підпункту "а" пункту 1 частини першої статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" № 3533-VI (далі- Закон України № 3533-VI) у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Населення у разі відсутності приладів обліку природного газу споживає газ за нормами, встановленими законодавством, до строків, передбачених у частині першій статті 2 Закону України № 3533-VI, аналогічне правило: абзац другий частини третьої статті 18 Закону України "Про ринок природного газу" № 329-VIII (далі - Закон України № 329-VIII).

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються Законом України № 329-VIII (частина третя статті 12), Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку, абзаци перший і другий частини першої статті 12 Закону України № 329-VIII.

Споживач має право на безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показники власного споживання природного газу, пункт 5 частини першої статті 13 Закону України № 329-VIII. Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів, пункт 2 частини другої статті 13 Закону України № 329-VIII.

Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII (далі- Закон України № 1023-XII) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 22 ч.1 ст.1 Закону України № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У постанові № 216/3521/16-ц від 01.09.2020 року Великої Палати Верховного Суду вказано, що відповідно до п. 19 ч.1 ст. 1 Закону "Про захист прав споживачів" термін "продукція" у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України № 1023-XII споживачу повинна надаватися необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 21 Закону України № 1023-XII права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Відповідно до пункту 4.11 розділу ІV Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2500 у випадку, якщо споживач не погоджується з рахунком постачальника (не згоден із розрахованою сумою тощо) та має намір оскаржувати його, споживач сплачує рахунок у тій частині, що ним не оспорюється.

Зі стверджень позивача виставлений у грудні 2018 року рахунок за газопостачання оплачено належним чином.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання, виконане належним чином, припиняється.

Позивач вважає, що ДП «КиївГазЕнерджи» протиправно нарахувало борг за спожитий природний газ за грудень 2018 року у розмірі 109,78 грн, до наведеного порушення заборгованість перед відповідачем за спожитий газ була відсутня.

Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регламентовано Кодексом газорозподільних систем, Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246 (далі Правила № 2246), що втратили чинність 16.07.2016 р., та Правилами постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496 (далі - Правила № 2496).

04.04.2023 р. Позивачем з метою здійснення повного остаточного розрахунку та з`ясування можливості врегулювання спору, не доводячи його до судового розгляду було направлено претензію № С-118 від 05.04.2023 р. до ДП «КиївГазЕнерджи».

ДП «КиївГазЕнерджи» у письмовій відповіді № 873/19-01 від 07.04.2023 р. на претензію відмовило здійснити списання донарахованої заборгованості за спожитий природний газ без лічильника з особового рахунку № НОМЕР_1 .

В свою чергу, правовідносини між Відповідачем та Позивачем як споживачем природнього газу виникли на підставі укладеного у встановленому порядку типового договору постачання природнього газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2500.

Відповідно до абзацу 5 п.п. А п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 п. 3 ст. 18 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

На виконання приписів п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

На виконання вимог п.3 ч. 2 ст. 8 Закону України про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством.

Згідно з п.2 ч.3 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі зобов`язані в разі необхідності роз`яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз`ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції.

За положеннями п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Правил № 2496 постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання до цього договору, та/або сплата рахунка, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до п. 10 Правил № 2246 розрахунок населення за надані послуги з газопостачання починаючи з 1 квітня 2015 р. здійснюється за роздрібними цінами на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційованими залежно від місячного обсягу та видів споживання, що встановлені НКРЕКП, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу.

Положеннями п. 13 розділу ІІІ Правил № 2496 встановлено, що розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений споживачем та оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно п. 3 гл. 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494, у разі тимчасового непроживання зареєстрованих на об`єкті споживача осіб споживач (або уповноважена ним особа) має своєчасно повідомити про це оператора ГРМ та надати документи, які підтверджують відсутність зареєстрованої особи. Якщо період відсутності зареєстрованої особи буде перевищувати 6 місяців, споживач (або уповноважена ним особа) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду має надавати Оператору ГРМ оновлену письмову заяву з відповідними підтвердними документами.

Відповідно до п. 28 Правил № 2246 споживач має право на проведення перерахунку за надані послуги з газопостачання за відсутності лічильника газу в разі тимчасової відсутності споживача або членів його сім`ї за основним місцем проживання за період не більш як 6 місяців за умови подання в місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду газопостачальному підприємству письмової заяви з відповідними підтвердними документами.

Питання звільнення від оплати за надані послуги з газопостачання у разі тимчасової відсутності наймачів (власників) та членів їх сімей регулюється Порядком звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, газопостачання, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 р. № 409/1843.

Вказаний порядок встановлює наступні підстави та вимоги для здійснення перерахунку.

Для звільнення від оплати у випадку, тимчасової відсутність одного або декількох членів сім`ї наймач (власник) квартири (приватного будинку) повинен надати наступні документи: заяву в управління експлуатації газового господарства про тимчасову відсутність одного або декількох членів сім`ї із зазначенням періоду та місця перебування; документ, що підтверджує факт перебування одного або декількох членів сім`ї в іншому місці (документ повинен містити кутовий штамп з реєстраційним номером, дату видачі, бути завірений печаткою).

Заперечуючи щодо позову, відповідач вказав на те, що Позивач не звертався до Відповідача за роз`ясненнями, а прийняв товар та послуги надані Відповідачем безумовно.

У липні 2022 року, а також у травні 2023 року позивач звертався на адресу відповідача з претензіями. Відповідачем розглянуто звернення та було надано вмотивовані відповіді.

Так, відповідачем до відома Позивача було доведено, що ДП «КиївГазЕнерджи» під час нарахування платежів за відповідний місяць керувалось дійсним на той час постановами Кабінету Міністрів України.

У судових рішеннях у справі № 640/20305/19, в якій позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо прийняття пункту 1, абзаців 2,3 пункту 2, пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 р. № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та додатку до цієї Постанови, у справі № 640/13591/19 визнано протиправними та нечинними пункт 1, абзаци 2 і 3 пункту 2, пункт 3, абзац 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 143 «Питання споживання природного газу» та Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 143 «Питання споживання природного газу».

У зазначених справах розглядалось питання про протиправність постанови Кабінету міністрів України в частині окремих положень і додатків, як такої, що була прийнята Урядом з порушенням законодавчо встановленого порядку для прийняття регуляторних актів. Зокрема, рішеннями у даних справах визнано протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо прийняття певних пунктів постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 р. № 63 та постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 143.

Потягом спірного періоду оскаржувані постанови Кабінету Міністрів України були чинними, ДП «КиївГазЕнерджи» при зазначенні у квитанціях відповідної інформації, нарахування здійснювало на підставі цих постанов.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р. були встановлені наступні норми споживання газу населенням у разі відсутності газових лічильників: плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 9,8 куб.м (людино-місяць); плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача -18,3 куб.м. (людино-місяць); плита газова та газовий водонагрівач - 23,6 куб.м. (людино-місяць).

Надалі Кабінетом Міністрів України було затверджено інші норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, згідно з додатками до постанов Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 р. "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та № 203 від 23.03.2016 р. "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", що діяли у період 2014-2018 рр. та втратили чинність.

Так, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 р. було внесено до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 р. № 619, такі зміни: у графі "Норма споживання" цифри "6", "9" і "18" замінено, відповідно, цифрами "З", "4,5" і "9"; в абзаці першому пункту 5 приміток до норм цифру "9" замінено цифрами "4,5".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 р. у справі № 826/16447/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 р., дану постанову Кабінету Міністрів України визнано було незаконною та нечинною.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 р. було затверджено норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників згідно з додатком до неї, а саме: плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 3,3 куб.м. (людино-місяць); плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 5,4 куб.м. (людино-місяць); плита газова та водонагрівач - 10,5 куб.м. (людино-місяць).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 р. у справі № 826/2507/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 р. та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 р., постанову Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 р. було визнано протиправною та нечинною.

Також визнано протиправним та нечинним пункт 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 .№ 204.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 є такою, що прийнята врозріз вимог чинного законодавства, а отже, такий акт не є підставою для виникнення обов`язків, передбачених ним. Суд першої та апеляційної інстанції підтвердив факт неправомірності та протиправності зазначеної постанови з моменту її прийняття.

Через визнання протиправною та нечинною постанови № 203 та п. 1 постанови № 204, залишилися чинними норми споживання природного газу споживачами, не обладнаними індивідуальними лічильниками, які були затверджені постановою № 619 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р., а саме:

- для споживачів, що використовують плиту газову за наявності централізованого гарячого водопостачання встановлена норма споживання газу на одну особу на місяць на рівні 9,8 куб.м., оскільки відповідно до постанови № 204 від 23.03.2016 втратили чинність постанови № 822 від 08.06.1998, № 670 від 21.06.2001, № 1632 від 29.10.2002. № 409 від 06.08.2014, № 237 від 29.04.2015.

Отже, норма споживання природного газу побутовим споживачам, що використовують плиту газову за наявності централізованого гарячого водопостачання у грудні 2018 року обґрунтовано становила 9,8 куб.м на 1 особу.

Як вбачається з доданого позивачем копії рахунку на сплату за газ за грудень 2018, кількість осіб, на яких відбувалось нарахування, становить 2 (дві) особи, а тому у рахунку зазначено 9,8*2- 19,6 куб. метрів.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про зобов`язання Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» скасувати безпідставно нараховану заборгованість із здійсненням перерахунку оплати за спожитий газ на особовому рахунку позивача № НОМЕР_1 з урахуванням безпідставно нарахованих 109.78 грн. у грудні 2018 року є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив, що позивачем не надано доказів, підтверджуючих, що з вини відповідача йому спричинена матеріальну чи моральну шкоду, дії відповідача, не визнавались протиправними.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків, наведених у рішенні Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

РішенняПечерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 22 липня 2024 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Слюсар Т.А