Ухвала

від 17.07.2024 по справі 757/19895/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/19895/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4834/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року,

за участю:

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 .

Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із забороною на відчуження, розпорядження та користування майном:

- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:111:0007, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2047513880000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2666345532080);

- квартира за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2666355532080);

- квартира за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1571052032224);

- квартира за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1252548632224);

- квартира за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1264746432000);

- будинок за адресою: АДРЕСА_7 (Тип об`єкта: нежитлові будівлі: літ А-1, літ Б-1, літ Д, літ Ж, літ З, літ І, об`єкт житлової нерухомості: Ні (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798886432103);

- квартира за адресою: АДРЕСА_8 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2564018132140);

- приміщення за адресою: АДРЕСА_9 , (Тип об`єкта: нежитлове приміщення, Група приміщень НОМЕР_3 ( літ. А), об`єкт житлової нерухомості: Ні Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 134.2, Вид спільної власності: спільна часткова, Розмір частки: 1/2 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 223211580000);

- будинок за адресою: АДРЕСА_1 (Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, А Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 330.2, житлова площа (кв.м): 147.2 Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, Б Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 234.4, житлова площа (кв.м): 138 Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, В Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 56.4, житлова площа (кв.м): 34.8 Складова частина об`єкта нерухомого майна: споруди, №1,2 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1576030080000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_10 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2122585880000).

Накладено арешт на нерухоме майно, в якому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 виступає, як обтяжувач, із забороною на відчуження, розпорядження та користування майном:

- земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:06:001:1040(Адреса: АДРЕСА_11 га);

- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:495:0012 (опис об`єкта: площа (га): 0.0969, місце розташування: АДРЕСА_12 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 666331680000);

- будинок за адресою: АДРЕСА_13 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842327932109);

- будинок за адресою: АДРЕСА_14 ;

- гараж за адресою: АДРЕСА_15 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1162650080000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_16 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1903185680000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 958960980000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_18 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 605665480000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_19 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1903185680000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_20 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2643801280000).

В решті клопотання відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року та відмовити в повному обсязі у задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12023000000002248 від 01.12.2023 року щодо накладання арешту на вищевказане майно.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що клопотання розглянуто без участі власника майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України. Зі справою адвокат ОСОБА_7 ознайомився лише 26.06.2024 року, як представник ОСОБА_6 в його інтересах.

Захисник посилається на те, що дана ухвала є незаконною, постановленою з порушенням норм КПК України.

Зазначає, що обставини кримінального провадження, викладені у клопотанні прокурора, відносно ОСОБА_6 є безпідставними та необґрунтованими, а деякі з них взагалі не відповідають дійсності.

Зауважує, що арештоване майно, яке на думку прокурора є предметом кримінального правопорушення, мало б бути або знаряддям злочину, або зберегти сліди, які можна було б використати як доказ, або набуто кримінально протиправним шляхом.

Вказує, що описані у клопотанні події не узгоджуються з тим, що арештоване майно має хоч якесь відношення до обставин справи. Прокурором не надано доказів, а слідчим суддею залишено поза увагою обставину щодо наявності достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98КПК України.

Так, в матеріалах клопотання про арешт майна немає відомостей про повідомлення ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тому посилання прокурора на можливе відшкодування збитків є безпідставним.

Посилається представник ОСОБА_7 і на те, що прокурором не було доведено навіть наявності ознак кримінального правопорушення, на які він посилався у своєму клопотанні. При цьому, відносини, що склалися, носять суто цивільно-правовий характер.

На думку апелянта, слідчим суддею не взято до уваги той факт, що навіть боржниками було зазначено про те, що іпотечне майно вибуло з їхнього володіння на підставі статті 37 ЗУ «Про іпотеку» та укладених договорів іпотеки, за якими не було виконано зобов`язання з повернення грошових коштів.

Зазначає, що слід звернути увагу на відсутність будь-яких доказів у справі щодо легалізації коштів з рф.

Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо належності ОСОБА_9 до громадянства рф, проведення заборонених законом фінансових операцій, крім надання коштів у борг сім`ї Соловйових, які були надані їм за сприяння ОСОБА_10 та на момент розгляду клопотання не повернуті.

На думку адвоката, слідчим суддею залишено поза увагою відсутність фактичних даних, які б вказували на наявність взагалі кримінального правопорушення у діях зазначених осіб, не надано правової оцінки, що вищезазначене майно не відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що не було об`єктом протиправних дій, не містить сліди, а було набуто на законних підставах, у встановлений законом спосіб, а саме з цивільно-правових договорів, що було відображене у інформаційній довідці № 371482361, доданій прокурором до клопотання у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 171 КПК України.

Скаржник посилається на те, що при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися. Прокурор в клопотанні про арешт майна та слідчий суддя в ухвалі про арешт, взагалі не обґрунтували, яким саме чином вказане майно має відношення до подій, зазначених у кримінальному провадженні.

На думку скаржника, слідчий суддя не проаналізував достатність наданих прокурором до клопотання про арешт доказів для накладення арешту на майно.

В судове засідання прокурор не з`явився, про дату, час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000002248 від 30.11.2023 року за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до ГСУ Національної поліції України надійшли матеріали від ДСР НП України про те, що організована група осіб, використовуючи грошові кошти, отримані з російської федерації, протягом 2020 - 2023 років здійснювали механізм легалізації (відмивання) грошових коштів та майна, одержаних від шахрайських дій, вчинених злочинним шляхом при здійсненні операцій з кредитування, через підконтрольні фінансові компанії та інвестиційні фонди (зокрема ТОВ «ФК «ІНВЕСТСТАНДАРТ» (ЄДРПОУ 41225067). Одним з встановлених джерел фінансування є громадянин рф - ОСОБА_9 , (ИИН рф НОМЕР_2).

Також в ході досудового розслідування встановлено, що особа, яка виступила джерелом фінансування - громадянин рф ОСОБА_9 , (ИИН рф НОМЕР_2 ) в ході реалізації вказаної схеми, надав довіреності на право представляти свої інтереси на території України наступним громадянам:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Калинівка, Васильківського району, Київської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_21 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_22 ;

- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Ватутіне, Черкаської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_23 , факично проживає за адресою: АДРЕСА_24 .

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 від 01.04.2024 вказане в клопотанні майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

02.05.2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотанняпрокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 задоволено частково.

Накладено арешт на наступне майно, яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із забороною на відчуження, розпорядження та користування майном:

- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:111:0007, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2047513880000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2666345532080);

- квартира за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2666355532080);

- квартира за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1571052032224);

- квартира за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1252548632224);

- квартира за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1264746432000);

- будинок за адресою: АДРЕСА_7 (Тип об`єкта: нежитлові будівлі: літ А-1, літ Б-1, літ Д, літ Ж, літ З, літ І, об`єкт житлової нерухомості: Ні (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798886432103);

- квартира за адресою: АДРЕСА_8 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2564018132140);

- приміщення за адресою: АДРЕСА_9 , (Тип об`єкта: нежитлове приміщення, Група приміщень НОМЕР_3 ( літ. А), об`єкт житлової нерухомості: Ні Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 134.2, Вид спільної власності: спільна часткова, Розмір частки: 1/2 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 223211580000);

- будинок за адресою: АДРЕСА_1 (Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, А Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 330.2, житлова площа (кв.м): 147.2 Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, Б Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 234.4, житлова площа (кв.м): 138 Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, В Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 56.4, житлова площа (кв.м): 34.8 Складова частина об`єкта нерухомого майна: споруди, №1,2 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1576030080000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_10 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2122585880000).

Накладено арешт на нерухоме майно, в якому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , виступає, як обтяжувач, із забороною на відчуження, розпорядження та користування майном:

- земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:06:001:1040(Адреса: АДРЕСА_11 га);

- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:495:0012 (опис об`єкта: площа (га): 0.0969, місце розташування: АДРЕСА_12 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 666331680000);

- будинок за адресою: АДРЕСА_13 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842327932109);

- будинок за адресою: АДРЕСА_14 ;

- гараж за адресою: АДРЕСА_15 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1162650080000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_16 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1903185680000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 958960980000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_18 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 605665480000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_19 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1903185680000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_20 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2643801280000).

В решті клопотання відмовлено.

Задовольняючи частково дане клопотання, з врахуванням наявності даних про належність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, ОСОБА_6 , слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

На переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на належне ОСОБА_6 нерухоме майно, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та постановою слідчого від 01.04.2024 року визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Разом із тим, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні шляхом реалізації цього майна на третіх осіб, і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Що стосується доводів апелянта про те, що клопотання розглянуто без участі власника майна, то такі доводи висновків слідчого судді не спростовують, оскільки слідчий суддя, розглядаючи клопотання, дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду клопотання без повідомлення власника майна ОСОБА_6 , з врахуванням приписів ч. 2 ст. 172 КПК України.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність правових підстав для накладення арешту на належне ОСОБА_6 нерухоме майно, колегія суддів вважає безпідставними. Як убачається із матеріалів судового провадження, клопотання прокурора та ухвала слідчого судді містять вказівки на мету та правові підставі, зазначені у ст.ст. 171, 173 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, а саме, необхідність арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, твердження представника про неналежність та недопустимість долучених до клопотання прокурора доказів та відсутність доказів причетності ОСОБА_6 до обставин даного кримінального провадження, колегія суддів вважає передчасними.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Твердження апелянта про недоведеність відповідності арештованого нерухомого майна речовим доказам в розумінні ст. 98 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане майно може бути предметом вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Що стосується доводів апелянта про відсутність фактичних даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення у діях ОСОБА_6 та інших осіб, зазначених у клопотанні прокурора, то такі доводи обґрунтованості висновків слідчого судді про задоволення клопотання прокурора не спростовують, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000002248 триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.

Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, з огляду на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

постановила:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4