Постанова

від 09.07.2024 по справі 420/30728/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/30728/23

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання Вовненко А.В.

представника апелянта Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області Луценко Т.Ф., голови Курісовської сільської ради Григоржевського В.М

представника позивача адвоката Месропянцевої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю КУРІС-ІНВЕСТ, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю ІНАГРО ГРУПП про визнання протиправними та скасування рішень сільської ради від 20 грудня 2022 року № 471-УІІІ, від 19 травня 2023 року № 537-УІІІ, скасування державної реєстрації земельної ділянки загальною площею 19,1590 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122784600:01:002:0047,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась з позовом до Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Товариство з обмеженою відповідальністю Інагро Групп, в якому просила суд:

- визнати протиправним таскасувати рішення Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 20 грудня 2022 року № 471-УІІІ Про організаційні заходи щодо підготовки документів (лотів) до продажу на земельних торгах права оренди на земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення;

- визнати протиправним та скасувати рішення Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 19 травня 2023 року № 537-УІІІ Про затвердження проекту землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 19,1590 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122784600:01:002:0047, яка розташована за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада (за межами населеного пункту), зареєстрована на підставі рішення державного кадастрового реєстратора Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру та присвоєння їй кадастрового номеру та закрити Поземельну книгу відносно земельної ділянки із кадастровим номером 5122784600:01:002:0047.

В обґрунтування позову вказувала, що у 2011 році ОСОБА_1 та іншим працівникам соціальної сфери (всього 157 осіб) надали дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,0 га безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Петрівської (нині Курісовської) сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського (нині Березівського) району. ОСОБА_1 замовила у ТОВ ДП Інагро проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, але було відмовлено у погоджені на підставі абз. 12 ст. 88 Водного кодексу України тому, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Позивачка не подавала свій проект землеустрою для отримання висновку державного агентства земельних ресурсів головного управління Держземагенства в Одеській області, оскільки їй та іншим було роз`яснено, що поки не буде встановлена проектом землеустрою берегозахисна смуга Тилигульського лиману, їхні проекти узгоджені не будуть.

Оскільки, замовником проекту землеустрою щодо встановлення меж захисної смуги водойми може виступати лише орган місцевого самоврядування, на території якого знаходиться лиман, позивачка була змушена чекати коли водозахисну смугу встановлять відповідно до закону.

Рішенням Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 19 травня 2023 року № 537-VIII Про затвердження проекту землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада було затверджено проект землеустрою щодо земельних ділянок на якій орієнтовно знаходиться і земельна ділянка на яку претендує позивачка.

Позивачка вважає Проект землеустрою та рішення відповідача щодо цих земельних ділянок не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки це порушує її права та позбавляє заявленого у 2011 році права на отримання земельної ділянки. Просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю.

Визнане протиправним та скасоване рішення Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 20 грудня 2022 року № 471-УІІІ Про організаційні заходи щодо підготовки документів (лотів) до продажу на земельних торгах права оренди на земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Визнане протиправним та скасоване рішення Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 19 травня 2023 року № 537-УІІІ Про затвердження проекту землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 19,1590 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122784600:01:002:0047, яка розташована за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада (за межами населеного пункту) зареєстрована на підставі рішення державного кадастрового реєстратора Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру та присвоєння їй кадастрового номеру та закрити Поземельну книгу відносно земельної ділянки із кадастровим номером 5122784600:01:002:0047.

Стягнуто з Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2576,64 гривень.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Курісовська сільська рада Березівського району Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що приймаючи рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122784600:01:002:0047, суд не враховував зареєстроване речове право право оренди земельної ділянки за ТОВ «Куріс інвест», що в подальшому призведе до потенційних труднощів при виконанні такого судового рішення.

Апелянт вказує, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дає змоги остаточно вирішити спір між цими особами.

На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано приписи вимоги ч.4 ст. 116 Земельного кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази позивача про те, що тривалий період часу починаючи з 2011 року, позивачка не використала своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач послалась на правомірність оскаржуваного рішення та просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації від 21.02.2011 року № 241/А-2011 ОСОБА_1 був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,0 га безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Петрівської (нині Курісовської) сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського (нині Березівського) району (а.с.25).

26.12.2012 року ОСОБА_1 та інші звернулись із заявою до ТОВ ДП ІНАГРО про виконання робіт по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею по 1,0 га кожному у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Петрівської (нині Курісовської) сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського (нині Березівського) району за межами населеного пункту. Проекти землеустрою були розроблені. (а.с.33-34).

Державним агенством земельних ресурсів ГУ Дерземагенства в Одеській області Управління держземагенства у Комітерновському районі було відмовлено ОСОБА_2 (одній із бажаючих отримати земельну ділянку у складі загального масиву де розташована і бажана земельна ділянка позивачки) на підставі абз. 12 ст. 88 Водного Кодексу у погоджені проекту землеустрою, оскільки уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води, а земельна ділянка, що відводиться у власність знаходиться поблизу Тилигульського лиману. Зазначено, що висновок вважати чинним на період незмінності визначених нормативно-правовими актами та відповідною технічною документацією вимог та умов, з яких надавалось погодження. (а.с.40-41).

Рішенням Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 20 грудня 2022 року № 471-VIII Про організаційні заходи щодо підготовки документів (лотів) до продажу на земельних торгах права оренди на земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення вирішено: надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, орієнтовною площею 315,00 га, для продажу права оренди на них на конкурентних засадах, відповідно до додатку № 1 до цього рішення; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погодити та подати на затвердження сільській раді у встановленому законом порядку; після затвердження проектів землеустрою голові сільської ради забезпечити проведення земельних торгів у формі електронного аукціону; контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури та благоустрою.

24.02.2023 року ТОВ Інагро Групп згідно договору № 11589/02/01 сертифікованими інженерами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) за адресою Курісовська сільська рада, Березівський район на підставі Рішення Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 20 грудня 2022 року № 471-VIII.

Рішенням Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 19 травня 2023 року №537-VIII Про затвердження проекту землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада затверджено проект землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону), загальною площею 310,4963 га, для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада; затверджено проект землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону), площею 6,0113 га, для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада; затверджено проект землеустрою земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону), площею 6,0037 га, для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада.

Державний реєстратор Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області 16.03.2023 року за номером НВ-2600179972023 провів державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада, та присвоїв кадастровий номер цій земельній ділянці 5122784600:01:002:0047. Реєстрація була проведена за заявою ТОВ ІНАГРО ГРУПП від 15.03.2023 № ЗВ-9701650472023, підставою для здійснення державної реєстрації земельної ділянки вказано Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок; ТОВ ІНАГРО ГРУПП, ОСОБА_3 . (а.с.43-44).

Вказана земельна ділянка зазначена на викопіюванні з плану землекористування Петрівської (Курісовської) ради, щодо якої був наданий дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, потрапляє в межі земельної ділянки, реєстрація якої проведена реєстратором Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. (а.с.45).

Судом встановлено також, що проект землеустрою про встановлення водозахисної смуги вздовж Тилигульського лиману на території Курісовської сільської ради розроблений не був, про що свідчать листи Курісовської сільської ради №3-13 від 07.03.2023 та №257/06.1-13/299 від 06.03.2023. (а.с.48-50) Сторони підтвердили це в судовому засіданні.

28.09.2023 року Кваліфікаційна комісія з питань видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера землевпорядника вирішила звернутися з поданням до Держгеокадастру щодо анулювання сертифікатів інженерів-землевпорядників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виходячи з наступного.

Як зазначено у протоколі засідання комісії в проекті наявні листи Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації Одеської ОДА з інформацією про наявність у межах земельних ділянок режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини та обмежень у використанні земельних ділянок (кургани). Проект землеустрою містить перелік обтяжень прав на земельні ділянки та обмежень на їх використання, а саме: водоохоронна зона, санітарно-захисна зона навколо об`єкта (господарський двір), охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи та охоронна зона пам`ятки культурної спадщини. Встановлено, що в проекті землеустрою відсутня інформація, надана структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, про обмеження у використанні земель розташованих в межах прибережної захисної смуги, передбачена вимогами підпункту "а" пункту 21 розділу XI Прикінцевих положень Закону України Про землеустрій. (а.с.57-65).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та у технічній документації, земельна ділянка з кадастровим номером 5122784600:01:002:0047 має певні обмеження у використанні які наведені у витягу, але проігноровані як розробником проекту, так і відповідачем при його затвердженні.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Аналогічні положенні наведені у ст. 58 ЗК України.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Отже, право на безпечне довкілля фактично зумовлює вимагати дотримання відповідних приписів та норм, встановлених у сфері захисту навколишнього середовища.

Відповідно до ст. 90 ЗК України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

1) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

3) влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу;

4) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;

5) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Як вже було зазначено. існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача на те, що віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення та відсутність розробленої технічної документації щодо охоронної зони не є перешкодою до затвердження проекту землеустрою та використання цих земель за призначенням.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції зазначає, що у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та у технічній документації, земельна ділянка з кадастровим номером 5122784600:01:002:0047 має певні обмеження у використанні які наведені у витягу, але проігноровані як розробником проекту, так і відповідачем при його затвердженні. (а.с.43)

Питання виділення земельних ділянок як у приватну власність, так і у користування неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду та ВП Верховного суду.

Велика Палата Верховного Суду послідовно та вже неодноразово висловлювала правові позиції щодо цього питання. Судова практика є сталою, висновки є чіткими, зрозумілими і сприяють однозначному застосуванню норм права у подібних правовідносинах.

Так, Верховний Суд КГС у постанові від 23.08.2022 року по справі №910/9933/20 зазначив наступне:

- Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 Земельного кодексу України та статтями 1, 88, 90 Водного кодексу України.

- Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

- Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. За змістом статті 59 Земельного кодексу України та статті 85 Водного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

- У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, на яку посилається скаржник, за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, та фізичних осіб про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, Верховний Суд зазначив: "З огляду на цільове призначення спірної земельної ділянки як ділянки водного фонду, що не могла передаватися у приватну власність з іншою метою, ніж визначена у частині другій статті 59 Земельного кодексу України, суди попередніх інстанцій правильно виснували про те, що і передання цієї ділянки у приватну власність нібито із земель сільськогосподарського призначення, і подальша зміна її цільового призначення на землі громадської забудови є протиправними. Вимоги прокурора про визнання рішень № 10 і № 31 незаконними та скасування у частині є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника. Задоволення судами цих вимог є ефективним способом захисту такого права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки."

- У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, на яку посилається скаржник, за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, висловлено таку правову позицію: "Закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а надання громадянам у користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов`язаних із житловим будівництвом (частина четверта статті 59, пункт "г" частини другої статті 61, частина третя статті 62 ЗК України, частина третя статті 85, пункт 4 частини другої статті 89, частина перша статті 90 ВК України), і встановив обмежений режим діяльності на відповідних ділянках (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил)."

- Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статтею 60 Земельного кодексу України, статтею 88 Водного кодексу України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, фізичних осіб про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки.

За усталеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (постанова від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, на яку посилається скаржник).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищенаведені позиції судів дають відповідь на всі правові питання у цій справі та свідчать про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним рішення Курісовської ради за якими затверджено проект землеустрою та проведено державну реєстрацію земельної ділянки, що знаходиться в прибережній захисній смузі лиману.

Про протиправність рішення відповідача щодо затвердження проекту землеустрою свідчать і висновки Кваліфікаційної комісії з питань видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера землевпорядника від 28.09.2023 року, яким встановлені суттєві порушення при розробці проекту землеустрою, що стосуються ігнорування саме обтяжень цієї земельної ділянки, а саме розташування в водоохоронній зоні та обмеження встановлені ЗУ Про охорону зону об`єктів культурної спадщини.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, що за вказаними фактами відкрито кримінальне провадження та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. (а.с. 65-66).

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що проект землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Одеська область, Березівський район, Курісовська сільська рада, розроблений сертифікованими землевпорядниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ТОВ ІНАГРО ГРУПП, на замовлення Курісовської сільської ради, Березівського району Одеської та затверджений рішенням Курісовської сільської ради від від 19.05.2023 року є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно і рішення про його затвердження підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що ОСОБА_1 , що громадянам які звернулись із заявами про розробку проекту землеустрою на стадії погодження, Державним агентством земельних ресурсів ГУ Дерземагенства в Одеській області Управління держземагенства у Комітерновському районі на підставі абз. 12 ст. 88 Водного Кодексу відмовлено у погоджені проекту землеустрою до виготовлення землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг Тилигульського лиману. У зв`язку з цим позивачка як законослухняна громадянка, маючи рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, очікувала розробки вказаного проекту та з урахуванням нього мала намір продовжити розробку власного з метою отримання земельної ділянки.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо очевидності порушення позивачки на отримання земельної ділянки.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що іншим аспектом у цій справі вбачається реалізація і забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України.

Суть цього конституційного принципу полягає у тому, що органи публічної влади та їхні посадові особи повинні забезпечити реалізацію громадянами ст. 50 Конституції України, якою проголошено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування шкоди, завданої порушенням цього права.

Ст. 11 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища від 25.06.1991 р. № 1264-XII, гарантує своїм громадянам, що порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.

Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Орхуська конвенція ратифікована Законом України № 832-ХІV від 6 липня 1999 року, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

Відповідно до статті 10 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища екологічні права громадян забезпечуються: б) обов`язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об`єктів економіки; д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров`ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

Зазначена позиція відповідає правовим висновкам, що містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 826/3820/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 802/1145/17-а, від 26 травня 2020 року у справі № 750/11932/16-а, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17 та № 280/988/19, від 01.09.2022 року у справі 520/16518/2020.

Таким чином, у цій справі позивачка має право на оскарження зазначених актів не тільки з точки зору порушення її права на отримання земельної ділянки у власність, але і виходячи із порушенням екологічної безпеки.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції і зазначає, що аналіз проектів землеустрою що розроблявся громадянами для отримання земельних ділянок та затвердженого проекту землеустрою на замовлення Курісовської с/р щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для товарного сільськогосподарського виробництва, дає підстави стверджувати про очевидну вибірковість та упередженість при їх розробці, розгляді та затверджені, оскільки за одних і тих же умов (розташування у водоохоронній зоні, охоронна зона пам`ятки культурної спадщини), розробником проектів та відповідачем приймаються рішення на користь суб`єкта владних повноважень за умови, що попередніми рішеннями цього ж суб`єкта владних повноважень було відмовлено громадянам у затвердженні проектів з підстав знаходження земельних ділянок у водоохоронній зоні.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що проект землеустрою про встановлення берегозахисної смуги вздовж Тилигульського лиману на території Курісовської сільської ради розроблений не був, Тилигульський лиман існує і межі не змінив, зміни у діючому законодавстві щодо встановлення прибережної захисної смуги та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон не вносились.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 420/30728/23 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 22.07.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький