Постанова

від 23.07.2024 по справі 300/6922/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6922/23 пров. № А/857/5758/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівЗатолочного В.С., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Долина» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції Григорук О.Б.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор-Долина» (далі ТОВ «Вектор-Долина») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення № 2200 від 27 березня 2023 року «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Вектор-Долина».

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27 березня 2023 року Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято рішення № 2200 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість», яким встановлено, що платник не подає та/або подає податкові декларації з податку на додану вартість, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних місяців, що підтверджено довідкою про результати аналізу даних АІС «Податковий блок» щодо податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Вектор-Долина» за березень 2022 року - лютий 2023 року від 23 березня 2023 року №37/09-19-04-02/33083204. Вказує, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про відсутність поставок та неподання декларацій, як підставу для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки протягом періоду визначеного податковим органом ТОВ «Вектор-Долина» здійснювались господарські операції та було зареєстровано податкові накладні. Зауважує, що вказані обставини були відомі контролюючому органу під час прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку. Вважає, що відсутність підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість при прийнятті рішення зумовлює необхідність визнання його протиправним та скасування.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 2200 від 27.03.2023.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що разом із позовною заявою позивачем було додано до матеріалів справи податкові накладні за спірний період, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто платником податків здійснювалась господарська діяльність у період у якому податковим органом встановлено відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту Крім цього, як встановлено судом, 27 березня 2023 року позивачем з порушенням строку подання, подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2022 року, якою позивач підтвердив формування податкового кредиту та податкових зобов`язань Отже, станом на час прийняття спірного рішення, а саме на 27 березня 2022 року ГУ ДПС в Івано-Франківській області було обізнане про діяльність товариства та про здійснення позивачем придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту і таким чином достовірно було відомо про відсутність підстав для скасування реєстрації платника ПДВ. Також податковим органом до періоду, з яким законодавець пов`язує настання наслідків у вигляді анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а саме «протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту» включено період з 03 березня 2022 року по 27 травня 2022 року, тобто період у якому для платників податків та контролюючих органів був зупинений перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскаржуване рішення прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що Головним управлінням ДПС у Івано-Франківській області проаналізовано дані АІС «Податковий блок» щодо подання та/або неподання платником ПДВ до податкового органу декларації з податку на додану вартість, де зазначено, що позивачем остання звітність про обсяг постачання подана у грудні 2021 року, більше така не подавалась. Вказує, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням факту неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців за звітний період з березня 2022 року по лютий 2023 року, що свідчить про відсутність постачання придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Вектор-Долина» згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване як юридична особа з 06 жовтня 2004 року та перебуває на обліку як платник податків з 11 жовтня 2004 року (а.с.7-8).

27 березня 2023 року Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято рішення № 2200, згідно якого комісією, створеною відповідно до розпорядження № 9-р від 19 липня 2022 року, встановлено, що платник не подає та/або подає податкові декларації з податку на додану вартість, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних місяців, що підтверджено довідкою про результати аналізу даних АІС «Податковий блок» щодо податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Вектор-Долина» за березень 2022 року лютий 2023 року від 23 березня 2023року №37/09-19-04-02/33083204. Згідно висновку комісії вказані обставини та перелічені документи є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та визначено дату такого анулювання з 27 березня 2023 року (а.с. 10).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі ПК України), що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу на виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, її представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Відповідно до абзацу другого пункту 49.4 статті 49 розділу II ПК України, з урахуванням внесених змін, з 01 січня 2015 року податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що подання в електронному вигляді податкової звітності з ПДВ, реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов`язком платника податку.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ, анулювання свідоцтва платника ПДВ регулюється статтями 180-184 ПК України та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за № 1456/26233 (далі Положення № 1130).

Пунктом 184.1 статті 184 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку, і відбувається у випадках, визначених абзацами «а»-«з» цього пункту.

Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України анулювання реєстрації платника податку відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б-з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

За змістом пункту 184.10 статті 184 ПК України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми, колегія суддів зазначає, що подання та/або не подання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, є підставою для анулювання реєстрації такої особи як платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу.

При цьому, з метою вирішення питання щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган має враховувати останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області стало неподання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців за період протягом березня 2022 року - лютого 2023 року.

Відповідно до статті 202.1 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Згідно зі статтею 203.1 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового ) місяця.

Так, відповідно до підпунктів 49.2, 49.4 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 5.5 Положення № 1130 контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (підпункт 3 абзацу 3 пункту 5.5. Положення № 1130).

Відповідно до пункту 5.6 Положення № 1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що подання/неподання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, є підставою для анулювання реєстрації такої особи як платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу.

При цьому, з метою вирішення питання щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган має враховувати останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

У свою чергу, підтвердним документом для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації у даному випадку є відповідна довідка щодо анулювання такої реєстрації.

Зі змісту пунктів 1, 2 оскаржуваного рішення податкового органу встановлено, що висновок про наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість зроблено на підставі довідки про результати аналізу даних АІС «Податковий блок» щодо податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Вектор-Долина» за березень 2022 року лютий 2023 року від 23 березня 2023 року №37/09-19-04-02/33083204.

Разом із позовною заявою позивачем було додано до матеріалів справи вісім податкових накладних за спірний період, які, на його думку, підтверджують те, що ТОВ «Вектор-Долина» здійснювалась господарська діяльність у період у якому податковим органом встановлено відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту (а.с.16-23).

Проте, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не містить норм, які б надавали можливість не анульовувати реєстрацію платника податку на додану вартість у разі, якщо платник податків декларації не подає, проте реєструє відповідні податкові накладні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 160/1399/19.

Крім цього, із матеріалів справи слідує, що 27 березня 2023 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2022 року (а.с. 12-15).

Однак, вказана податкова декларація подана з порушенням строку подання, така мала бути подана до 20 січня 2023 року, не була предметом розгляду Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та жодним чином не спростовує факту неподання позивачем податкових декларацій протягом 12 послідовних податкових місяців (з березня 2022 року лютий 2023 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що з урахуванням приписів ст. 184 ПК України та Положення № 1130, у ГУ ДПС в Івано-Франківській області були наявні підстави для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 2200 від 27 березня 2023 року.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції покликався на введення воєнного стану в Україні, і застосував до спірних правовідносин підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України в редакції Закону № 2260-IX від 12 травня 2022 року, відповідно якого у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Однак, колегія суддів зазначає, що сам факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною підставою для визнання неможливості платником податків виконувати податковий обов`язок, оскільки податковим законодавством визначено порядок та умови, за наявності яких платник податків може бути визнаний таким, що не має можливості виконати свій податковий обов`язок.

З метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового розроблено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі також Порядок № 255).

Відповідно до пункту 1 розділі ІІ Порядку № 255 до платників податків/податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов`язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов`язку, передбачені цим Порядком.

Підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є:

1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;

2) неможливість використати чи вивезти документи, комп`ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;

3) використання чи вивезення документів, комп`ютерного або іншого обладнання, пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я посадової особи платника податків або неможливе у зв`язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень;

4) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об`єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов`язана з такими обставинами:

посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи;

юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи.

5) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження/знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації;

6) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

Пунктом 3 Порядку № 255 встановлено, що до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які на дату набрання чинності цим Порядком мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

У разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Разом з цим, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості виконувати податковий обов`язок у спірний період (березень 2022 рік лютий 2023 рік).

Верховний Суд в постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 160/19575/22 зазначив, що для звільнення платника від виконання податкових обов`язків обставини неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку повинні бути реальними та об`єктивними, а не формальними.

Наявності таких обставин у справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Наведене дає підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 2200 від 27 березня 2023 року.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити повністю.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі № 300/6922/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Долина» відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. С. Затолочний А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 23 липня 2024 року.