Ухвала

від 23.07.2024 по справі 120/15318/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 120/15318/21-а

адміністративне провадження № К/990/27696/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі №120/15318/21-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФруТек» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФруТек» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2021 №б/н прийнятого Головним управлінням ДПС у Вінницькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ФруТек», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за 2017 рік на суму 4753029,00грн та накладено штрафні санкції в розмірі 1188257,00грн; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2021 №б/н прийнятого Головним управлінням ДПС у Вінницькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ФруТек», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за 2017 рік на суму 4730133,00грн та накладено штрафні санкції в розмірі 1182533,00грн; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2021 №б/н прийнятого Головним управлінням ДПС у Вінницькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ФруТек», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток з доходів нерезидента під час виплати доходу у вигляді роялті нерезидентам за 2017, 2018, 2019, 2020 роки на загальну суму 368150,62грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №120/15318/21-а, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФруТек» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.10.2021 №б/н прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ФруТек», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за 2017 рік на суму 4753029грн та накладено штрафні санкції в розмірі 1188257,00грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.10.2021 №б/н прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ФруТек», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за 2017 рік на суму 4730133,00грн та накладено штрафні санкції в розмірі 1182533,00грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.10.2021 №б/н прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ФруТек», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток з доходів нерезидента під час виплати доходу у вигляді роялті нерезидентам за 2017, 2018, 2019, 2020 роки на загальну суму 368 150,62 грн, в частині:

- п.103.2, п.п.103.4 ст.103, п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік в сумі 197261,05грн (дохід у вигляді роялті виплачено нерезиденту - «MEIOSIS LIMITED», Сполучене Королівство);

- п.п.103.2, п.п.103.4 ст.103, п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента за 2017 рік в сумі 7681,05грн (дохід у вигляді роялті виплачено нерезиденту «Edward Vinson Limited», Сполучене Королівство);

- п.п.103.2, п.п.103.4 ст.103, п. 141.4 ст.141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента за 2017 рік, 2018 рік в сумі 53901,60грн (дохід у вигляді роялті виплачено нерезиденту «James Hutton Limited», Сполучене Королівство);

- п.п.103.2, п.п.103.4 ст.103, п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента за 2017 рік в сумі 20117,40грн (дохід у вигляді роялті виплачено нерезиденту «NEW FRUITS S.A.S», Італія).

Під час формування вступної та резолютивної частини рішення від 19.07.2022 судом не вирішено позовні вимоги щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 04.10.2021 №б/н прийнятого Головним управлінням ДПС у Вінницькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ФруТек», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток з доходів нерезидента під час виплати доходу у вигляді роялті нерезидентам за 2017, 2018, 2019, 2020 роки на загальну суму 368150,62грн, а саме в частині порушення позивачем п.103.2, п.п.103.4 ст.103, п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента за 2017 рік в сумі 6272,85грн. (дохід у вигляді роялті виплачено нерезиденту - «PROMO-FRUIT AG», Швейцарія).

Вінницький окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 29.07.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 04.10.2021 №б/н, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ФруТек» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток з доходів нерезидента під час виплати доходу у вигляді роялті нерезидентам за 2017, 2018, 2019, 2020 роки на загальну суму 368150,62грн, в частині: п.103.2, п.п.103.4 ст.103, п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента за 2017 рік в сумі 6272,85грн (дохід у вигляді роялті виплачено нерезиденту - «PROMO-FRUIT AG», Швейцарія).

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Вінницькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 12.07.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі №120/15318/21-а, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФруТек» відмовити в повному обсязі. При зверненні до суду з касаційною скаргою, відповідачем також заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Відтак, додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2022 у справі №120/15318/21-а, переглянуте апеляційним адміністративним судом в апеляційному порядку, є невід`ємною складовою рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №120/15318/21-а.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Верховним Судом встановлено наступне.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Так, системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов`язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 353 КАС України (обов`язкові підстави) визначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним.

Однак, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній, як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі, міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах

Поряд з цим, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень Судом з`ясовано, Головне управління ДПС у Вінницькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вже зверталась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у цій справі раніше, яку Верховний Суд ухвалою від 29.05.2024 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. При цьому, повертаючи вперше подану відповідачем касаційну скаргу, суд касаційної інстанції, визнавши незмістовним та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень визначену, зокрема, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу.

Під час перевірки цієї касаційної скарги поданої скаржником на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі №120/15318/21-а, Верховним Судом встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження спірних судових рішень є ідентичним до тієї, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду раніше та яку суд касаційної інстанції визнав необґрунтованою.

Усуваючи недоліки попередньо поданої касаційної скарги та повторно вказуючи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм права за якими відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язкових умов у взаємозв`язку передбачених КАС України при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частин четвертої статті 328 КАС України контролюючий орган так і не наводить; жодного обґрунтування неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в частині висновків, які стали підставою для прийняття спірних додаткового рішення та постанови, касаційна скарга не містить.

Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на наявність суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження, однак, зазначені мотиви контролюючий орган так і не врахував, що свідчить про ігнорування ним вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції. Суд також акцентував увагу скаржника, що усунення таких суперечностей об`єктивно впливає на перевірку дотримання ним вимог частини четвертої статті 330 КАС України.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Суд звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження додаткового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2022 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі №120/15318/21-а.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі №120/15318/21-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФруТек» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер