Ухвала

від 23.07.2024 по справі 1340/5528/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 липня 2024 року

Київ

справа № 1340/5528/18

адміністративне провадження № К/990/27177/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №1340/5528/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2024 до суду вшосте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області (далі - скаржник), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 12.07.2024.

Вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 07.03.2024 на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки така була підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо підписання такої скарги.

Наступні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 25.03.2024, 18.04.2024, 27.05.2024, 12.06.2024 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд звернув увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Також суд зауважив, що з огляду на зміст судових рішень, суди врахували висновки Верховного Суду, однак, скаржник не обґрунтував неможливість та/або помилковість їх врахування. Суд визнав, що доводи відповідача, які викладені у касаційній скарзі із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України є такими, що наведені безвідносно до висновків судів у цій справі. Крім того, суд звернув увагу, що скаржник формально навів пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, не зазначив конкретного пункту та частини статті 353 КАС України, яка визначає підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд. При цьому, Суд зауважив, що не дослідження зібраних у справі доказів як підстава для скасування судових рішень встановлена пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує її прийнятність виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, проте, за відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пункти 1, 2, 3 частиною четвертою статті 328 КАС України, ця умова не може бути перевірена. Суд роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цих підставах.

Під час перевірки вшосте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є ідентичним до касаційної скарги, яка подавалися вдруге, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вшосте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №1340/5528/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон