Ухвала від 22.07.2024 по справі 990/37/24

УХВАЛА

22 липня 2024 року

м. Київ

справа №990/37/24

адміністративне провадження №П/990/37/24

Верховний Суд у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Ханової Р. Ф.,

суддів: Бившевої Л. І., Гончарової І. А., Олендера І. Я., Юрченко В.П.,

за участі:

секретаря судового засідання Пугач Д. С.,

представника позивача - Замети Н.О. на підставі ордеру Серії АР №1162068 від 06 лютого 2024 року,

представника відповідача - Байдаченко О.І. в порядку самопредставництва,

представника Ради національної безпеки та оборони України - не з`явився,

представника Служби безпеки України - Кір`ян Г.О. в порядку самопредставництва

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання Служби безпеки України про поновлення процесуального строку та приєднання доказів до матеріалів адміністративної справи у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Рада національної безпеки та оборони України, Служба безпеки України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 23 грудня 2023 року № 850/2023 в частині введення в дію пункту 3 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 грудня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", -

УСТАНОВИВ:

07 лютого 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі), подана представником - адвокатом Заметою Наталією Олександрівною до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі також - Президент України, відповідач у справі), у якій позивач просить Суд визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 23 грудня 2023 року №850/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (№ з/п 3 додатку 1) персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції".

Верховний Суд ухвалою від 19 лютого 2024 року відкрив провадження в цій справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ухвалою суд залучив до участі у справі Раду національної безпеки і оборони України та Службу безпеки України, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача.

Крім того, Суд цією ухвалою витребував у Служби безпеки України належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують існування фактичних даних та обставин, які стали підставою для внесення пропозиції Службою безпеки України та прийняття рішення Радою національної безпеки і оброни України рішення про застосування обмежувальних заходів (санкцій) до ОСОБА_1 ; належним чином засвідчені копії документів, що містять пропозиції Служби безпеки України про застосування обмежувальних заходів (санкцій) до ОСОБА_1 , що були внесені до Ради національної безпеки і оборони України.

12 липня 2024 року в системі «Електронний суд» Службою безпеки України сформовано заяву про поновлення процесуального строку та приєднання доказів до матеріалів адміністративної справи (клопотання передано судді 15 липня 2024 року).

В обґрунтування клопотання про поновлення строку для подання доказів у справі, Служба безпеки України звернула увагу на те, листом ГУ «Д» ДЗНД від 01 квітня 2024 року № 14/1/2-1299 повідомлено, що пропозиції про застосування санкцій до ОСОБА_1 підготовлені 2 відділом 1 управління Головного управління з протидії системним загрозам управління державою в ході супроводу кримінального провадження № 22022101110001164 від 28 грудня 2022 року (частина перша статті 111-2, частина третя статті 110-2, частина друга статті 28, частина четверта статті 111-1 Кримінального кодексу України), процесуальне керівництво здійснювалось Київською обласною прокуратурою.

Оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а також для повного та неупередженого розгляду справи і дотримання принципу офіційного з`ясування обставин Службою безпеки України направлено запит до Київської обласної прокуратури із проханням надати копії відповідних матеріалів кримінального провадження та надання згоди на надсилання їх до суду та ознайомлення з ними учасників судового процесу в адміністративній справі № 990/37/24.

У подальшому Службою безпеки України отримано лист Київської обласної прокуратури, яким направлено запитувані у листі Служби безпеки України копії матеріалів кримінального провадження, що мають значення для розгляду справи, та які підтверджують наявність підстав для застосування санкцій до позивача, в тому числі, які, як стверджує третя особа, свідчать про здійснення протиправної господарської діяльності на тимчасово окупованій території Запорізької області, що підриває військові зусилля і державну політику України у звільненні тимчасово окупованих територій.

Отримавши витребувані документи Служба безпеки України звернулася до Верховного Суду з клопотанням про поновлення процесуального строку та приєднання відповідних доказів до матеріалів адміністративної справи.

У судовому засіданні, яке відбулося 22 липня 2024 року, представник Служби безпеки України підтримала вказане клопотання, просила його задовольнити.

Представник Президента України не заперечував проти поновлення процесуального строку та приєднання доказів до матеріалів адміністративної справи.

Представник ОСОБА_1 заперечував проти поновлення процесуального строку та приєднання доказів до матеріалів адміністративної справи.

Проаналізувавши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

До основних засад (принципів) адміністративного судочинства, згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено, зокрема: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами частин першої, другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами частини другої статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 44 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою, абзацами першим, другим частини другої, частиною четвертою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

За правилами частин першої, третьої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною восьмою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За приписами частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, законодавством регламентовано право суду поновити пропущений процесуальний строк.

Надаючи правову оцінку обставинам щодо неможливості подання доказів у справі Служби безпеки України, Суд звертає увагу на те, що відповідно до наданих для огляду у судовому засіданні документів, а саме листів від 26 березня 2024 року №16/1772-в та від 02 липня 2024 року №16/4003-в, Служба безпеки України систематично вживала заходи щодо отримання від відповідних підрозділів матеріалів, що стали підставою для підготовки пропозицій щодо застосування санкцій до Позивача.

За позицією Служби безпеки України, ці документи отримані від Київської обласної прокуратури лише 12 липня 2024 року, що унеможливило їх долучення у відповідний строк, чим і були обґрунтовані клопотання про продовження строку.

Наведене вище, на переконання колегії суддів, вказує на те, що неможливість подання Службою безпеки України доказів у відповідний строк спричинена обставинами, що не залежали від неї.

Представник Позивача у визначений процесуальним законодавством спосіб, заперечуючи проти задоволення клопотання, не спростувала викладені доводи Служби безпеки України, які підтверджуються відповідними доказами, й не довела, що неможливість подання у відповідний строк доказів обумовлена причинами, що залежали від Служби безпеки України.

Ураховуючи неможливість подання Службою безпеки України доказів у справі у зв`язку з необхідністю витребування необхідних доказів з Київської обласної прокуратури, з метою з`ясування всіх обставин у справі, Суд вважає за необхідне поновити строк для подання доказів у цій справі та приєднати їх до матеріалів справи.

На підставі викладеного, керуючись статтею 79, 121, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Служби безпеки України про поновлення процесуального строку та приєднання доказів до матеріалів адміністративної справи задовольнити.

Поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи докази, подані разом із заявою від 12 липня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді Л. І. Бившева

І. А. Гончарова

І. Я. Олендер

В. П. Юрченко