Рішення

від 19.07.2024 по справі 195/527/24

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/527/24

2/195/174/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

19.07.2024 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого Скрипченко Д.М., за участю секретаря судового засідання Левкович Н.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Івахненко Олександр Олександрович, до Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області в особі виконавчого комітету про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача у справі, адвокат Івахненко Олександр Олександрович звернувся до суду з позовом до відповідача Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області в особі виконавчого комітету про визнання за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , право особистої приватної власності в порядку спадкування, на земельну ділянку площею 4,9300 гектарів, кадастровий номер 1225482000:01:005:0511 та земельну ділянку площею 2,7700 гектарів, кадастровий номер 1225482000:01:005:0071, які розташовані на території Виводівської сільської ради Нікопольського (колишнього Томаківського) району Дніпропетровської області, землі передано - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Представник позивача обґрунтовує позовні вимоги позивача тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Борисівка, Нікопольського району Дніпропетровської області, помер ОСОБА_2 , смерть якого зареєстрована виконавчим комітетом Виводівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, актовий запис № 17, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Зі смертю ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 7,700 га.(пай № 992), яка розташована на території Виводівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, землю передано - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності спадкодавця на належну йому земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 № 165783 від 16 вересня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1650. Як вбачається з плану зовнішніх меж земельної ділянки відображених в Державному акті, земельна ділянка складається із двох земельних ділянок площею 4,930 га та 2,770 га

На зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 , на користь позивача, залишив заповіт посвідчений 09 лютого 2007 року приватним нотаріусом Корнієнко Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 209.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Рудого М.Є. для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, проте у позивача відсутній оригінал правовстановлюючого документа на спадкову земельну ділянку і місцезнаходження його йому невідоме.

Приватний нотаріус листом від 29.11.2023 року за вих. № 263/02-14, відмовив йому в видачі свідоцтва про право на спадщину так як у нього відсутній оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно. Згідно до вимог глави 10 пункту 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5: «…видача свідоцтв про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві…». Позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначене нерухоме майно, так як відсутній правовстановлюючій документ на зазначену земельну ділянку належну ОСОБА_2 .

Відповідно приватний нотаріус запропонував звернутися до суду для вирішення питання реалізації його спадкового права за заповітом.

Дана обставина підтверджується наявним у позивача зазначеним листом.

Діючим законодавством не передбачено внесення змін в Державний акт на право власності на земельну ділянку, чи видачу нового Державного акта на право власності на земельну ділянку, у зв`язку з припиненням з 01.01.2013 року повноважень територіальних органів Держземагенства, а далі правонаступника Держгеокадастру у частині реєстрації та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку і відсутності механізму внесення виправлень в дійсні державні акти на право власності на земельну ділянку. До повноважень сільських рад, які раніше реєстрували державні акти на право власності на землю, за зазначених правових підстав, також не належить внесення змін в Державний акт на право власності на земельну ділянку, чи видачу нового Державного акту на право власності на земельну ділянку.

ТОВ «Славутич», в якому спадкова земельна ділянка знаходиться в оренді, має долучену до Договору оренди землі ксерокопію Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 165783 від 16 вересня 2002 року, яку ТОВ надано позивачу.

Також позивачем, на земельні ділянки, з яких складається спадкова земельна ділянка, отримано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002753712023 станом на 22.12.2023 року на земельну ділянку площею 4,9300 гектарів, кадастровий номер 1225482000:01:005:0511, та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002753622023 станом на 22.12.2023 року на земельну ділянку площею 2,7700 гектарів, кадастровий номер 1225482000:01:005:0071, зі змісту яких слідує, що земельні ділянки належать ОСОБА_2 відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 165783 від 16 вересня 2002 року

Згідно з даними витягів з Державного земельного кадастру станом на 22.12.2023 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1225482000:01:005:0071 складає 72942,08 гривень, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1225482000:01:005:0511 складає 114 034,16 гривень, відповідно сумарна оцінка складає 186976,16 гривень.

На підставі вищенаведеного позивач змушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області в особі виконавчого комітету, у судове засідання не з`явився, також подав до суду клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з`ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Борисівка, Нікопольського району Дніпропетровської області, помер ОСОБА_2 , смерть якого зареєстрована виконавчим комітетом Виводівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, актовий запис № 17, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Зі смертю ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 7,700 га.(пай № 992), яка розташована на території Виводівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, землю передано - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності спадкодавця на належну йому земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 № 165783 від 16 вересня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1650. Як вбачається з плану зовнішніх меж земельної ділянки відображених в Державному акті, земельна ділянка складається із двох земельних ділянок площею 4,930 га та 2,770 га

На зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 , на користь позивача, залишив заповіт посвідчений 09 лютого 2007 року приватним нотаріусом Корнієнко Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 209.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Рудого М.Є. для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, проте у позивача відсутній оригінал правовстановлюючого документа на спадкову земельну ділянку і місцезнаходження його йому невідоме.

Приватний нотаріус листом від 29.11.2023 року за вих. № 263/02-14, відмовив йому в видачі свідоцтва про право на спадщину так як у нього відсутній оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно. Згідно до вимог глави 10 пункту 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5: «…видача свідоцтв про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві…». Позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначене нерухоме майно, так як відсутній правовстановлюючий документ на зазначену земельну ділянку належну ОСОБА_2 .

Відповідно приватний нотаріус запропонував звернутися до суду для вирішення питання реалізації його спадкового права за заповітом.

Дана обставина підтверджується наявним у позивача зазначеним листом.

Діючим законодавством не передбачено внесення змін в Державний акт на право власності на земельну ділянку, чи видачу нового Державного акта на право власності на земельну ділянку, у зв`язку з припиненням з 01.01.2013 року повноважень територіальних органів Держземагенства, а далі правонаступника Держгеокадастру у частині реєстрації та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку і відсутності механізму внесення виправлень в дійсні державні акти на право власності на земельну ділянку. До повноважень сільських рад, які раніше реєстрували державні акти на право власності на землю, за зазначених правових підстав, також не належить внесення змін в Державний акт на право власності на земельну ділянку, чи видачу нового Державного акту на право власності на земельну ділянку.

ТОВ «Славутич», в якому спадкова земельна ділянка знаходиться в оренді, має долучену до Договору оренди землі ксерокопію Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 165783 від 16 вересня 2002 року, яку ТОВ надано позивачу.

Також позивачем, на земельні ділянки, з яких складається спадкова земельна ділянка, отримано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002753712023 станом на 22.12.2023 року на земельну ділянку площею 4,9300 гектарів, кадастровий номер 1225482000:01:005:0511, та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002753622023 станом на 22.12.2023 року на земельну ділянку площею 2,7700 гектарів, кадастровий номер 1225482000:01:005:0071, зі змісту яких слідує, що земельні ділянки належать ОСОБА_2 відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 165783 від 16 вересня 2002 року

Викладені обставини та письмові докази свідчать про те, що ОСОБА_2 являвся власником зазначеної земельної ділянки, а після його смерті позивач має право на отримання спадщини за заповітом навіть при тих обставинах, що відсутній оригінал правовстановлюючого документа на зазначену земельну ділянку і місцезнаходження його йому не відоме.

Згідно з даними витягів з Державного земельного кадастру станом на 22.12.2023 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1225482000:01:005:0071 складає 72942,08 гривень, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1225482000:01:005:0511 складає 114 034,16 гривень, відповідно сумарна оцінка складає 186976,16 гривень.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

На підставі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до п. 3.3 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4/13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено «у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно».

Також у даному Листі зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем».

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що спадкодавець набув у власність земельну ділянку площею 4,9300 гектарів, кадастровий номер 1225482000:01:005:0511 та земельну ділянку площею 2,7700 гектарів, кадастровий номер 1225482000:01:005:0071, які розташовані на території Виводівської сільської ради Нікопольського (колишнього Томаківського) району Дніпропетровської області, однак оригінали правовстановлюючих документів на зазначені земельні ділянки у позивача відсутні і місцезнаходження їх йому не відоме.

Суд вважає доведеним, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, тому набув право спадкування, але не має оригіналів правовстановлюючих документів про право власності на земельні ділянки, саме тому у суду є всі підстави для визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом, оскільки іншого порядку визнання права власності в порядку спадкування при відсутності оригіналу правовстановлюючого документа не існує.

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і має підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник позивача просить суд не стягувати з відповідача на користь позивача судовий збір, тому суд вважає можливим звільнити відповідача від відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3,4,9,83,229,235, ч.2 ст.247,258,259, 263,268,264,274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Івахненко Олександр Олександрович, до Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області в особі виконавчого комітету про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , право особистої приватної власності в порядку спадкування, на земельну ділянку площею 4,9300 гектарів, кадастровий номер 1225482000:01:005:0511 та земельну ділянку площею 2,7700 гектарів, кадастровий номер 1225482000:01:005:0071, які розташовані на території Виводівської сільської ради Нікопольського (колишнього Томаківського) району Дніпропетровської області, землі передано - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Сплачений у справі ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1869,77 грн., залишити в дохід держави, звільнивши від відшкодування таких витрат відповідача у справі, Мирівську сільську раду Нікопольського району Дніпропетровської області в особі виконавчого комітету.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 24.07.2024 року.

Суддя: Д. М. Скрипченко