Рішення

від 19.07.2024 по справі 332/6702/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6702/23

Провадження №: 2/332/592/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

19 липня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Ретинської Ю.І., за участю секретаря судового засідання Божко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Єланський Олег Геннадійович до Гуляйпільської міськоїради Пологівськогорайону Запорізькоїобласті про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Єланський Олег Геннадійович, звернулася до суду з даною позовною заявою до Приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Головко Марини Григорівни, Товариства з обмеженою відповідальністю Товарна біржа «Агропром-Інвест», в якій просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна житлового будинку з господарчими та побутовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 09 вересня 1998 року між ОСОБА_2 та КСП «Україна» в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 , який зареєстрований відповідно до ст.15 Закону України «Про Товарну Біржу» на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест», 09.09.1998 року за № ГН-122 - дійсним.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 09 вересня 1998 року ОСОБА_2 було придбано за 2570 (дві тисячі п`ятсот сімдесят) гривень у КСП «Україна» в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Дану угоду було укладено на Товарній біржі «Українська» та зареєстровано на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест» 09.09.1998 року за № ГН-122.

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу житлового будинку з господарчими та побутовими спорудами, за ОСОБА_2 11.09.1998 року за реєстровим №820 у реєстровій книзі №30 в Пологівському ДКП «Імпульс» зареєстровано право власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_2 помер в с.Успенівка Пологівського району, Запорізької області.

07 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко Марини Григорівни з метою подальшої повної реалізації своїх прав як законного власника нерухомого майна, а саме - отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, однак Приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №181/02-31 від 07.11.2023 року з причини невідповідності договору купівлі-продажу нерухомого майна встановленій законом формі, а саме: відсутності нотаріального посвідчення.

На момент вчинення спірного правочину існував Закон України "Про товарну біржу", але станом на 01.12.2013 року, в силу ст. 657 ЦК України, даний договір підлягає нотаріальному посвідченню, що є для сторін неможливим.

Ухвалою суду від 20 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 28.05.2024 було задоволено клопотання представника позивача та змінено первісних відповідачів: Приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Головко Марину Григорівну, Товариство з обмеженою відповідальністю Товарна біржа «Агропром-Інвест» на належного Гуляйпільку міську раду Пологівського району Запорізької області.

У судове засідання представник позивача адвокат Єланський О.Г. не з`явився. На адресу суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Від відповідача також надійшла заява про розгляд справи без участі. Проти задоволення заяви не заперечують.

Суд, дослідивши зміст та вимоги позовної заяви, письмові матеріали справи, встановивши предмет спору та визначивши характер спірних правовідносин, надавши оцінку доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в сукупності, доходить висновку про задоволення позовних вимог. Підстави для ухвалення такого рішення обумовлені наступним.

Судом встановлено, що 09 вересня 1998 року ОСОБА_2 було придбано за 2570 (дві тисячі п`ятсот сімдесят) гривень у КСП «Україна» в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Дану угоду було укладено на Товарній біржі «Українська» та зареєстровано на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест» 09.09.1998 року за № ГН-122 (а.с. 3).

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу житлового будинку з господарчими та побутовими спорудами, за ОСОБА_2 11.09.1998 року за реєстровим №820 у реєстровій книзі №30 в Пологівському ДКП «Імпульс» зареєстровано право власності (а.с. 4).

22 вересня 1990 року був укладений шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб. Даним свідоцтвом також підтверджується зміна прізвища з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

07 листопада 2023 року приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко Мариною Григорівною була прийнята постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №181/02-31 від 07.11.2023 року з причини невідповідності договору купівлі-продажу нерухомого майна встановленій законом формі, а саме: відсутності нотаріального посвідчення (а.с 9).

Згідно Єдиного державного реєстру осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Пологівська товарна біржа «Агропром-Інвест» припинило свою діяльність (а.с. 10).

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Колективне сільськогосподарське підприємство «Україна» (КСП «Україна» також припинило свою діяльність (а.с. 31).

Як вказувала позивач, причиною її звернення до суду став захист її прав як спадкоємиці нерухомого майна, набутого за договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі та не посвідченим нотаріально, що з огляду на наявні розбіжності в законодавстві впливає на дійсність правочину як правовстановлюючого документу, та як наслідокна вільну реалізацію нею своїх прав як спадкоємиці спірного житлового приміщення, у тому числі щодо відчуження на користь інших осіб.

Перевіряючи обґрунтованість та правомірність пред`явлених ОСОБА_1 вимог, суд виходить з наступного.

Встановленим в судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини з порядку належного оформлення та форми договору купівлі продажу нерухомого майна, передбачені ст.227 ЦК УРСР 1963 року, норми якого діяли на момент укладення угоди 09 вересня 1998 року.

За змістом ст.ст. 128,153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язуєтьсяприйняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зіст.227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку (квартири) повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин.

Відповідно до ч. 1Закону України від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ "Про товарну біржу"(в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Згідно зіст.15 Закону України «Про товарну біржу», біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасникичлени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч. 2 ст.15 Закону України „Про товарну біржу", дозволяло укладати угоди купівлі-продажу нерухомого майна без нотаріального посвідчення біржового контракту.

Відповідно до абз. 3 п. 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

Оскільки в даних правовідносинах наявна колізія норм матеріального права, що визначали вимоги до форми угоди щодо відчуження нерухомого майнаст. 15 Закону України "Про товарну біржу"таст. 277 ЦК УРСР1963 року, Закон України "Про товарну біржу" було прийнято в 1991 року, аЦивільний кодексна момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування сторонами спірного правочинуст.15 Закону України "Про товарну біржу"(як нормативного акта, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 28 грудня 2001 року дійсно підлягав нотаріальному посвідченню, однак не був нотаріально оформлений з посиланням на ст.15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року(в редакції, чинній на момент укладення договору). Так, під час укладення вказаної угоди сторони не посвідчили його нотаріально, вважаючи достатньою його реєстрацію на товарній біржі та в ДКП «Імпульс».

Згідно з ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. Аналогічні приписи містять положення ч.2ст.220 ЦК Українив діючій редакції.

Матеріали цивільної справи свідчать про те, що на момент укладення правочину сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов, продавець КСП «Україна» продало, а покупець ОСОБА_2 купив житловий будинок з усіма господарчими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 3). До того ж, наявність реєстрації права власності на спірний будинок зі спорудами, проведеної Директором пологівського ДКП «Імпульс» 11 вересня 1998 року з видачею реєстраційного посвідчення, у сукупності в черговий раз свідчать про дійсність та правомірність набуття об`єкта нерухомості у власність ОСОБА_2 за наслідками фактичного виконання умов угоди обома сторонами. Докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу будь-якими доказами не спростовані та свідчать про те, що останній є добросовісним набувачем нерухомого майна.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами угоди відбулося повне її виконання, всі істотні умови погоджені, загальних договірних засад та прав і свобод сторін договору не порушено, угода купівлі-продажу фактично відбулася з передачею оплати за майном продавцеві, а самого майнапокупцеві, право власності на нерухоме майно належним чином зареєстроване за покупцем. Однак відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу як правовстановлюючого документу ставить під сумнів його дійсність не дивлячись на наявність реєстрації права власності Пологівським ДКП "Імпульс" за ОСОБА_2 , що визначає необхідність визнання його дійсним в судовому порядку.

Так, у спорах, що стосуються оспорювання правочинів (визнання їх дійсними, недійсними, застосування реституції тощо), відповідачами, як правило, є сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією зі сторін є орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона. У разі коли учасниками оспорюваного правочину є декілька осіб, а позов поданий однією з них, суд має вирішити питання про залучення до участі у справі як відповідачів усіх зазначених осіб, у тому числі якщо правочин вчинено стосовно майна, належного кільком особам на праві спільної часткової власності, за умови, що склад сторін у справі узгоджуватиметься з вимогамиЦПК України, тобто виключно у випадку наявності про це клопотання позивача відповідно дост.51 ЦПК України. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що залежно від виду недійсності правочинів суди повинні встановлювати коло осіб, які мають право на їх оспорювання. Дійсність оспорюваного правочину можуть заперечувати сторони правочину та інші юридично заінтересовані особи, визначені у законі.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 як спадкоємиця просила визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна житлового будинку з господарчими та побутовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 09 вересня 1998 року між ОСОБА_2 та КСП «Україна» в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 . КСП «Україна» на даний час не є діючим підприємством.

Разом з тим, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а друга сторона договору, а саме: Колективне Сільськогосподарське підприємство «Україна» (КСП «Україна») 25.11.2011 припинило діяльність, про що свідчить відповідний запис з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 31). Відомості про правонаступника КСП «Україна» відсутні, тому, належним відповідачем є саме територіальна громада, на території якої розташоване спірне нерухоме майно, а саме: Гуляйпільська міська Рада Пологівського району Запорізької області.

З урахуванням наведеного, зважаючи, що іншим шляхом визнати укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна житлового будинку з господарчими та побутовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка позбавлена можливості, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що Гуляйпільська міська Рада Пологівського району Запорізької області є лише формальним відповідачем, тому судові витрати суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95,133,141, ч. 2 ст. 247,258-259,263-265,273,274,277,279,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Єланський Олег Геннадійович, до Гуляйпільської міськоїради Пологівськогорайону Запорізькоїобласті про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна житлового будинку з господарчими та побутовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 09 вересня 1998 року між ОСОБА_2 та КСП «Україна» в особі представника за довіреністю Жовніренко Івана Андрійовича, який зареєстрований відповідно до ст.15 Закону України «Про Товарну Біржу» на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест» 09.09.1998 року за № ГН-122.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 23 липня 2024 року.

Суддя Ю.І. Ретинська