Рішення

від 22.07.2024 по справі 599/1063/24

ЗБОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 599/1063/24

н.п.2/599/423/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року Зборівський районний суд Тернопільської області в складі:

судді Снігурського В. В.,

при секретарі Куриляк О. Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у місті Зборові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа Орган опіки та піклування Зборівської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 з вимогами про позбавлення батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивачата позивачу судовомузасіданні позовнівимоги підтрималиповністю тав обґрунтування вказаних вимог пояснили, що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Зборівського районного суду від 23 вересня 2022 року. У шлюбі у них народився син: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Син ОСОБА_5 проживає разом з позивачкою за адресою: с.Розгадів Тернопільського району Тернопільської області і вона сама виховує та утримує сина. Відповідач проживає окремо від них, не зустрічається з дитиною, не бере участі у його вихованні, не цікавиться життям дитини. Тому позивачка звернулася в суд про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина, однак відповідач їх не сплачує, тому була наявна заборгованість по сплаті аліментів в сумі 25162,15 грн., які відповідач частково сплатив і в даний час заборгованість становить 18000 грн.

Відповідач позову не визнав, зазначив, що бажає виконувати свої батьківські обов`язки і виконує їх, однак з позивачкою існують неузгодженості з порядком та часом участі у вихованні дитини.

Представник третьої особи Органу опіки і піклування Зборівської міської ради надав суду письмовий висновок по суті справи, вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав є недоцільним.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_3 , який розірвано згідно рішення Зборівського районного суду від 23 вересня 2022 року у справі № 599/1158/22.

У шлюбі в сторін народився син ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21 липня 2022 року судовим наказом Зборівського районного суду у справі №599/1157/22 стягнуто з ОСОБА_3 аліменти в розмірі частин усіх видів заробітку на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 .

Згідно висновку Органу опіки і піклування Зборівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Зборівської міської ради від 19 квітня 2024 року №75, на засіданні комісії відповідач наполягав не позбавляти його батьківських прав щодо сина. Мати дитини позивачка у справі не заперечує проти спілкування дитини з батьком, бажає, щоб батько приділяв більше уваги сину, а також допомагав матеріально.

Комісія не встановила винної поведінки відповідача щодо невиконання ним своїх батьківських обов`язків, вважає недоцільним позбавлення відповідача батьківських прав.

Сім`я не потрапляла в поле зору соціальних служб та не перебувала на обліку Служби у справах дітей, як така, що опинилась в складних життєвих обставинах, не встановлено обставин, які б характеризували відповідача як особу, що вчиняє дії, негативні для виховання та розвитку дитини.

Оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 141 Сімейного кодексу Українивизначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.4 ст.155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення п.2 ч.1 ст.164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських правлише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитинилише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.Крім того, зазначені чинникиповинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином,позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказані правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19.

Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Як уже було зазначено, умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні по справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

Позивачкою не доведено, що поведінка відповідача щодо сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками та не доведено наявності в його діях вини, не надано достатніх доказів, щодо наявності інших обставин, передбачених ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України, а саме, що відповідач жорстоко поводиться з дитиною, є хронічним алкоголіком, вдається до експлуатації дитини, засуджений за вчинення умисного злочину щодо дитини, свідомо нехтує батьківськими обов`язками.

Позивачем та її представником надано документи, згідно яких відповідач має заборгованість по аліментних платежах. Однак несплата аліментів не може слугувати достатньою підставною для позбавлення відповідача батьківських прав зі змісту ст. 164 Сімейного кодексу України. Відсутні підстави вважати, що відповідач умисно ухиляється від сплати аліментів, за що передбачена спеціальна юридична відповідальність.

Згідно зіст.166 СК Українипозбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позивачка не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Як вбачається з виступів позивачки та відповідачки між сторонами існують неузгодженості щодо порядку та часу участі відповідача у вихованні дитини, однак позовні вимоги з приводу цього не заявлялися. Відповідач бажає брати участь у вихованні сина.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та вищезазначені вимоги закону, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина не відповідає меті такого заходу - захисту якнайкращих інтересів дитини, тобто позовні вимоги не мають достатніх підстав.

Керуючись ст.ст.12, 81,263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.141, 155, 164 Сімейного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовуОСОБА_1 до ОСОБА_3 пропозбавлення батьківськихправ щодонеповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга може бути подана до Тернопільського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 липня 2024 року.

Суддя Зборівського

районного суду В. В. Снігурський