Рішення

від 04.07.2024 по справі 202/17707/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 202/17707/23

Провадження № 2/175/2171/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 липня 2024 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойко О.М.

при секретареві судового засідання Радонському М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець Макаренко Анна Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець Макаренко Анна Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В жовтні 2023 року позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець Макаренко Анна Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню була подана до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2023 року, матеріали позовної заяви, були надіслані за підсудністю до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

22 листопада 2023 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець Макаренко Анна Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Того ж дня, за автоматичним розподілом програми «Д-3» у відповідністю зіст. 11-1 ЦПК Українисправу розподілено на суддю Бойка О.М.

Ухвалою від 27 листопада 2023 року суддя Бойко О.М. прийняв дану цивільну справу до свого провадження та призначив справу до судового розгляду у загальному позовному провадженні.

В позовних вимогах позивач просить визнати виконавчий напис №20680 від 18.05.2021 року вчинений Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Онлайн Фінанс»» заборгованості за кредитним договором №287203566 від 27.12.2019 року, в розмірі 15165,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 дізналась про наявність постанови Приватного виконавця Макаренко АннаСергіївна про відкриття виконавчого провадження № 67514147 від 16.11.2021 року.

Вказана постанова була винесена при примусовому виконанні виконавчого напису Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною №20680 від 18.05.2021 року про стягнення з зі ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Онлайн Фінанс»» заборгованості за кредитним договором №287203566 від 27.12.2019 року, укладеним з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», правонаступником усіх прав та обов?язків якого, на підставі Договору факторингу №71 від 23 березня 2020 є ТОВ «Таліон Плюс» правонаступником усіх прав та обов?язків якого, на підставі Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 є ТОВ «Фінансова компанія«Онлайн Фінанс»», в розмірі 15165,00 грн.

У відповідності до виконавчого напису приватного нотаріуса стягнення відбулось за період з 09.04.2021 року по 07.05.2021 року включно, у розмірі: 5250,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; - 8591,50 грн. заборгованість за відсотками, 123,50 грн. строкова заборгованість за штрафами і пенями, 1200,00 грн. за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 15165,00 грн.

Вчиняючи спірний виконавчий напис, нотаріусом було порушено вимоги Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, нотаріусом не перевірено безспірність заборгованості; не передбачено вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не є нотаріально посвідченим.

Відповідач не надав до суду відзиву або заперечень на позовну заяву.

Треті особи письмових пояснень з приводу позовних вимог не направляли.

У судовому засіданні позивач не з`явився. Надав клопотання в якому свої позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідачау судовезасідання нез`явився.Був належнимчином повідомлений.Клопотань ненадавав, а тому зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.223,280 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК України), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності сторін.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено в судовому засіданні, 27.12.2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір № 287203566.

У відповідності до виконавчого напису приватного нотаріуса стягнення відбулось за період з 09.04.2021 року по 07.05.2021 року включно, у розмірі: 5250,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; - 8591,50 грн. заборгованість за відсотками, 123,50 грн. строкова заборгованість за штрафами і пенями, 1200,00 грн. за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 15165,00 грн.

Договір вчинений в простій письмовій формі та не є нотаріально посвідченим.

18.05.2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис №20680, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Онлайн Фінанс»» заборгованості за кредитним договором №287203566 від 27.12.2019 року, в розмірі 15165,00 грн.

Як зазначено у виконавчому написі, строк платежу за кредитним договором настав, Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 09.04.2021 року по 07.05.2021 року, сума заборгованості складає 15165,00 грн.

Приватний виконавець Макаренко АннаСергіївна 16.11.2021 року відкрив виконавче провадження № 67514147 з примусового виконання виконавчого напису №20680 від 18.05.2021 року вчиненого Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною.

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 частини 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Главою 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п. 1.2 Інструкції, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися:

дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

найменування та адреса стягувача;

найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

строк, за який провадиться стягнення;

суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

дата набрання юридичної сили;

строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Крім того, пункт 3.3 Інструкції передбачає, що якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Пунктом 3.5 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Як передбачено ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Як зазначено у виконавчому написі, він вчинений за період з 09.04.2021 року по 07.05.2021 року.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності боргу, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за №6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15 (ЄДРСР № 71825964).

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

В той же час варто зауважити, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14-ц визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме в частині змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Тобто, на день вчинення виконавчого напису, редакція переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а наданий нотаріусу кредитний договір не посвідчений нотаріально, отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 18.05.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був посвідчений нотаріально, а тому суд вважає, що з врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин наявні правові підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису, подання стягувачем неналежних документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, а також поданням позивачем доказів погашення заборгованості.

Аналогічна позиція підтверджується зокрема Постановою ВС КЦС від 15.04.2020 р. по справі № 158/2157/17.

Отже, процедура стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса умовно передбачає два етапи:

перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса;

другий, учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджує безспірність вимоги, у тому числі й повідомлення боржника (письмова вимога про порушення зобов`язань за кредитним договором) та перевірки нотаріусом поданих документів і вчинення безпосередньо самого виконавчого напису.

Не дотримання одного з перелічених етапів процедури стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок викладено у правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 13.10.2021 у справі №554/6777/17 та правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 10 листопада 2021 року у справі № 758/14854/20.

За таких обставин вбачається, що Відповідачем та нотаріусом під час стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса не дотримано вимог закону та правил щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса, що є достатньою правовою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

З матеріалів справи вбачається що позивач відповідно до ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Дане положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізується право особи на захист у суді шляхом подачі позову до суду, яка підлягає оплаті судовим збором.

У ст. 1, 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збірце збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат та справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Рекомендації R (81) 7 Комітету міністрів державам?членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14.05.1981 року та практику Європейського суду з прав людини, які встановлюють, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

За практикою ЄСПЛ, судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним». Разом з тим, на думку ЄСПЛ, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

У рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000р. ЕСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто, враховуючи той факт, що позивачем по справі не було сплачено судовий збір, а питання розподілу здійснюється під час ухвалення рішення по справі, а також той факт, що позивач був звільнений від сплати судового збору, а тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача по справі на користь Держави суму судового збору, яка не була сплачена позивачем при зверненні до суду.

Отже з урахуванням задоволення позову в повному обсязі з відповідача на користь Держави підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 1073,60 грн., як за вимоги немайнового характеру при розгляді даної цивільної справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Онлайн Фінанс»»,треті особи:Приватний нотаріусКиєво-Святошинськогорайонного нотаріальногоокругу Київськоїобласті ГрисюкОлена Василівна,Приватний виконавецьМакаренко АннаСергіївна,про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис №20680 від 18.05.2021 року вчинений Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Онлайн Фінанс»» заборгованості за кредитним договором №287203566 від 27.12.2019 року, в розмірі 15165,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Онлайн Фінанс»» (код ЄДРПОУ 42254696) на користь Держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Онлайн Фінанс»» (код ЄДРПОУ 42254696) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бойко О.М.