Ухвала

від 18.07.2024 по справі 761/25734/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/25734/24

Провадження № 1-кс/761/16584/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024105100000531 від 19.03.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024105100000531 від 19.03.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України, про арешт майна, а саме, на: об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 літ. «Б-1» та літ. «Б'-1», які на праві власності належить ПрАТ «Парк Інвест» (ЄДРПОУ 35082684).

Клопотання мотивоване тим, що Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105100000531 від 19.03.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві надійшла заява від ОСОБА_4 ,, щодо того, що 18.03.2024 близько 11 год. 00 хв. перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 27, під час обстеження Шевченківського району на предмет порушення правил благоустрою вивлено незаконну добудову та самовільне зайняття території.

18.03.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено огляд місця події (із зовнішньої сторони, без проникнення в будинок), встановлено наявність будівлі прибудованої до будівлі «Б-1» та будівлі «Б'-1» за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначає прокурор в своєму клопотанні, що під час досудового розслідування відібрано пояснення від ОСОБА_5 , який повідомив, що 11.11.2019 він взяв в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 » загальною площею 94,0 м? та «Б-1» » загальною площею 174,3 м?. Орендував дане приміщення у ПрАТ «Парк Інвест», директором якого є ОСОБА_6 . Отримавши дане приміщення в оренду ОСОБА_5 вирішив розширити його площу для того щоб організувати кафе та створити посадочні місця, та тим самим збільшити кількість відвідувачів і створити комфортні умови для відвідувачів. Також ОСОБА_5 повідомив, що на початку 2023 року звернувся до своїх знайомих, анкетних даних яких не пам`ятає, щоб вони допомогли йому добудувати споруду тим самим розширити вищезазначені приміщення та провести ремонтні роботи в ньому. В подальшому в 2023 року ОСОБА_5 та його знайомі завершили ремонтні роботи за результатами яких збільшили площу приміщень які орендували за договорами оренди укладеними з ПрАТ «Парк Інвест». Також під час надання показів ОСОБА_5 , зізнався, що не звертався до будь-яких контролюючих органів для отримання дозвільних документів по розширенню вищезазначених приміщень. На даний момент не має будь яких документів, які підтверджують право власності на вищезазначені приміщення та не має будь-яких дозвільних документів на розширення вищезазначених приміщень. Будь-яких технічних документів на дані приміщення також не має.

Під час досудового розслідування допитано ОСОБА_6 , який перебуває на посаді директора ПрАТ «Парк Інвест». Під час допиту ОСОБА_6 повідомив, що протягом семи років перебуває на посаді директора ПрАТ «Парк Інвест». До його посадових обов`язків входить здача в оренду приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 11.11.2019 між ОСОБА_6 як директором ПрАТ «Парк Інвест» та ОСОБА_5 укладено договір оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , №ІІ), загальною площею 174,3 м2 та договір оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_4 ), загальною площею 94 м2. Дані приміщення здаються в оренду і до тепер. В період часу з 2022 року по 2023 рік ОСОБА_6 перебував за кордоном. В травні 2024 ОСОБА_6 прийшов перевірити приміщення, що здаються в оренду за адресою: АДРЕСА_1 . Приїхавши на місце, ОСОБА_6 виявив що до приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , які орендує ОСОБА_5 добудовано цегляне приміщення. Так як ОСОБА_6 не надавав будь-якиї дозволів та взагалі не знав про дану добудову останній звернувся до ОСОБА_5 , який при зустрічі пояснив ОСОБА_6 , що самостійно без буд-яких дозвільних документів вирішив добудувати приміщення чим розширив площу приміщень які орендує у ПрАТ «Парк Інвест». У зв`язку з тим, що ОСОБА_5 не має будь-яких дозвільних документів на вищезазначену добудову ОСОБА_6 , повідомив, що попросив ОСОБА_5 повернути все як було, а саме розібрати дану добудову, але ОСОБА_5 , у свою чергу також повідомив що орендує вищезазначені приміщення згідно договору оренди та не бажає руйнувати добудову, яку сам без будь-якого дозволу побудував.

Крім того ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_5 самовільно без дозволу було побудовано приміщення за вищезазначеною адресою, яке дотичне до приміщень, що здаються в оренду останньому згідно договорів оренди. Під час допиту ОСОБА_6 додав, що будь-яких дозволів з приводу будівництва чи добудов, усних чи письмових, нікому не надавав.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником нежилих будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1933,5 м2, а саме приміщень: літера «А» площею 37,90 м2, літера «Б» площею 381,70 м2, літера «В» площею 163,60 м2, літера «Г» площею 10,90 м2, літера «Д» площею 54,00 м2, літера «И» площею 187,50 м2, літера «В'» площею 72,10 м2, літера «К» площею 604,20 м2, літера «М» площею 152,00 м2, літера «Н» площею 124,00 м2, літера «Р» площею 52,30 м2, літера «С» площею 93,30 м2 - являється ПрАТ «Парк Інвест».

Під час досудового розслідування направлено запит до Київського міського БТІ, з метою встановлення кому належить на праві власності приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та отримання план схем на приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Отримано лист з Київського міського БТІ, згідно якого власником нежилих будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1933,5 м2, а саме приміщень: літера «А» площею 37,90 м2, літера «Б» площею 381,70 м2, літера «В» площею 163,60 м2, літера «Г» площею 10,90 м2, літера «Д» площею 54,00 м2, літера «И» площею 187,50 м2, літера «В'» площею 72,10 м2, літера «К» площею 604,20 м2, літера «М» площею 152,00 м2, літера «Н» площею 124,00 м2, літера «Р» площею 52,30 м2, літера «С» площею 93,30 м2 - являється ПрАТ «Парк Інвест». Окрім того отримано копії план схем на приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час досудового розслідування направлено запит до Департаменту з питань державного архітектурного - будівельного контролю м. Києва, з метою встановлення: чи отримували будь-які суб`єкти господарювання дозвільні документи на проведення будівельних, ремонтних, реставраційних робіт подавали декларацію про початок будівельних робіт чи їх закінчення, за адресою: АДРЕСА_2 » та літ. «Б'-1».

Отримано лист з Департаменту з питань державного архітектурного - будівельного контролю м. Києва, згідно якого Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта за адресою: АДРЕСА_2 » та літ. «Б'-1».

Під час досудового розслідування направлено запит до Департаменту з питань державного архітектурного - будівельного контролю м. Києва, з метою отримання належним чином завірених копій документів: звернень з додатками, що подавались до ДАБІ у м. Києві з метою отримання дозволу на виконання будівельних робіт будівлі, за адресою: АДРЕСА_5 ; завірені результати проведення перевірок з приводу виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_5 ; декларація про готовність до експлуатації об`єкта будівництва будівлі, за адресою: АДРЕСА_5 .

Отримано лист з Департаменту з питань державного архітектурного - будівельного контролю м. Києва, згідно якого Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 літ. «Б-1» та літ. «Б'-1».

Відповідно до наявної в органу досудового розслідування інформації за адресою: АДРЕСА_2 » та літ. «Б'-1» відсутня дозвільна документація на проведення підготовчих, чи будівельних робіт.

27.06.2024 дізнавачем відділу дізнання Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 , винесено постанову про визнання речовим доказом об`єктів нерухомого майна, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 літ. «Б-1» та літ. «Б'-1», які на праві власності належить ПрАТ «Парк Інвест» (ЄДРПОУ 35082684), оскільки вони є об`єктом кримінально протиправних дій.

Відтак, з метою збереження речових доказів, прокурор просить накласти арешт на вищезазначене майно.

Також прокурор в своєму клопотанні відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України просив розглянути його без участі власника нерухомого майна та зацікавлених осіб для попередження можливості відчуження вказаного майна.

В судове засідання прокурор не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, однак подав до суду заяву, в якій просив здійснити розгляд клопотання без його участі та задовольнити клопотання про арешт майна з підстав у ньому наведених.

Враховуючи те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт не було тимчасово вилучене, то розгляд клопотання відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.

Так, у провадженні Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024105100000531 від 19.03.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, накласти арешт на вказане майно прокурор просить з метою збереження речових доказів, оскільки вказане майно є об`єктом кримінально-протиправних дій.

Так, згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Постановою дізнавача Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 від 27.06.2024 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Водночас, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

Так, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, враховуючи приписи процесуального закону, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріалами клопотання обґрунтовано та встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, що залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, з огляду на те, що у випадку його незастосування це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального правопорушення станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи викладене та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024105100000531 від 19.03.2024, та в межах якого подано дане клопотання, а також фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, псування, знищення, перетворення майна, яке постановою дізнавача від 27.06.2024 визнано речовим доказом та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно, а саме, на: об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 » та літ. «Б'-1», які на праві власності належить ПрАТ «Парк Інвест» (ЄДРПОУ 35082684).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024105100000531 від 19.03.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України, про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно, із забороною вчиняти будь-які дії відносно вказаного майна, зокрема, проводити будівельні роботи та здійснювати реконструкцію вказаного нерухомого майна, а також із забороною відчуження, розпорядження та користування ним, а саме, на:

-об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 літ. «Б-1» та літ. «Б'-1», які на праві власності належить ПрАТ «Парк Інвест» (ЄДРПОУ 35082684).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Слідчий суддя ОСОБА_1