Рішення

від 23.07.2024 по справі 127/17043/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/17043/24

Провадження № 2/127/2282/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ан О.В.,

за участю секретаря Поляруш І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Федик Юлії Юріївни,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниця про визнання незаконним та скасування в частині наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

У травні 2024 із позовом до суду звернулася ОСОБА_1 , яка просила визнати незаконним та скасувати наказ начальника Квартирно - експлуатаційного відділу (далі КЕВ) м. Вінниця №70 від 05.04.2024 р. в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера КЕВ м. Вінниця. Поновити ОСОБА_1 на роботі у КЕВ м. Вінниця на посаді начальника фінансово-економічного відділення-головного бухгалтера. Стягнути з КЕВ м. Вінниця на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденної заробітної плати 2216,05 грн. Мотивувала заявлені вимоги тим, що позивач з 03.09.2012 прийнята на роботу на посаду начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера. У квітні 2024 її звільнено у зв`язку з скороченням. Позивач вважає, що її звільнення відбулося із порушенням закону, так її не було ознайомлено з наказом про скорочення, не запропоновано переведення на інші вакантні посади. До того ж вона не одержувала жодного наказу про скорочення та звільнення. Також по суті скорочення не відбулося, адже з штату було виведено цивільну посаду, а введено військову. З огляду на вказані порушення вважає, що вона має бути поновлена на роботі, при цьому їй має бути сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 21.05.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження. Розгляд вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у встановлений судом термін надав відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечив. Вказав на те, що при звільненні позивача КЕВ м. Вінниця було дотримано усіх необхідних норм трудового законодавства. 30.01.2024 на виконання директиви Міністерства оборониУкраїни таГоловнокомандуючого ЗСУ надійшло розпорядження з переліком змін до штату КЕВ м. Вінниця. Відповідно до переліку зі штату виведено посаду начальника відділення головний бухгалтер, натомість введено посаду начальника відділення військове звання. Позивач достеменно знала про майбутнє скорочення, адже про це попереджав її начальник, також вона збирала нараду своїх працівників та повідомляла їх також про своє майбутнє скорочення. Наказ про скорочення надсилалося на зареєстровану адресу ОСОБА_1 засобом поштового зв`язку, проте воно залишилося проігнорованим. Особисто вручити наказ КЕВ м. Вінниця не мало змоги, адже позивач перебувала на лікарняному. Представник відповідача вважає, що позивачка свідомо брала лікарняні, за для ускладнення процедури звільнення. До того ж вона неодноразово з`являлася у КЕВ м. Вінниця під час лікарняного, спілкувалася з працівниками, тобто про скорочення вона достеменно знала. Наказ про звільнення від 05.04.2024 та лист про отримання трудової книжки надіслано на адресу ОСОБА_1 . 08.04.2024. Проте конверт зі вмістом знову повернувся, оскільки позивач проігнорувала його. При звільненні позивачки КЕВ здійснило усі розрахунки з останньою, в тому числі виплатило вихідну допомогу. Стосовно розміру заявлених вимог про стягнення витрат з правової допомоги то КЕВ зазначило, що покладення витрат на відповідача нестиме надмірний тягар при тому в умовах воєнного стану.

Сторона позивача надала відповідь на відзив у якому повідомила, що стороною відповідача не спростовано пояснення, що по суті не відбулося скорочення посад, а лише зміна посад з цивільної на військову. Позивач визнає, що знала про скорочення посад, проте вона не отримувала попередження про вивільнення, що є за своєю суттю різними поняттями. Дійсно позивач декілька раз була на роботі, проте її ніхто не ознайомив з наказом про наступне звільнення.

Сторона позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали та просили позов задовольнити із підстав наведених у ньому. Позивач пояснила, що відповідач не попереджав її про подальше вивільнення, не пропонував працевлаштування на іншу вакантну посаду. Поштою їй нічого не надсилалось.

Представник відповідача проти позову заперечила, просила у задоволенні позовних вимог відмовити та підтримала позицію викладену у відзиві. Представник пояснила, що позивач була присутня на нараді з приводу зміни штату, їздила у відрядження щодо зміни штату, тобто була повністю повідомлена про обставини вивільнення. Оскільки позивач за ухвалою слідчого судді була відсторонена від роботи, повідомлення про скорочення штату та вакантні посади надсилалось їй поштою. Поштове відправлення не було вручено позивачці і повернулось КЕВ м. Вінниця.

Суд дослідивши надані докази встановив, 03.09.2012 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника фінансово-економічного відділення-головного бухгалтера КЕВ (наказ а.с. 26).

Позивачку відсторонено від займаної посади на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області на два місяці, однак в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.04.2024 (ухвала суду, наказ а.с. 20, 27).

Посадовою інструкцією визначено основні права, обов`язки, функції позивачки (посадова інструкція а.с. 28-41).

Міністерство оборони України та Головнокомандуючого ЗСУ винесло директиву 19.01.2024 «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2024 році», згідно якої зобов`язало КЕВ м. Вінниця внести зміни до штату. Зокрема вивести зі штату посаду начальника фінансово-економічного відділення-головного бухгалтера - працівника, включити посаду начальника відділення військовослужбовця (лист а.с. 45-47).

На виконання вказаної директиви КЕВ м. Вінниця вирішило внести зміни до штату (наказ а.с. 48).

ОСОБА_1 доводила до відома працівників фінансово-економічного відділення КЕВ м. Вінниця про внесення змін до штату та скорочення її посади.

31.01.2024 КЕВ винесло наказ №20 про попередження начальника фінансово-економічного відділення-головного бухгалтера ОСОБА_1 про наступне скорочення її посади. Підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом відсутній (наказ, звор. стор. а.с. 43).

ОСОБА_1 з переліком наявних вакансій в КЕВ м. Вінниця не ознайомлювалася (а.с. 44).

Відповідач відправив на адресу позивачки лист попередження про скорочення штату. Конверт із вмістом повернувся за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 92-96).

На письмову вимогу повідомити про причини невручення кореспонденції АТ «Укрпошта» повідомило, що з адресатом не було зв`язку, на зазначений номер телефону 02.02.2024, 03.02.2024 та 07.02.2024 направлялося смс-повідомлення про надходження відправлення, проте за відправленням ніхто не з`явився, з огляду на це його було повернуто за зворотною адресою.

ОСОБА_1 у періоди з 01.02.2024-05.02.2024, 06.02.2024-09.02.2024, 12.02.2024-16.02.2024, 17.02.2024-19.02.2024, 20.02.2024-23.02.2024, 24-02.2024-27.02.2024 та 28.02.2024-01.03.2024 перебувала на лікарняному.

Наказом КЕВ м. Вінниця №70 від 05.04.2024 вирішено звільнити ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 08.04.2024, здійснивши з нею усі розрахунки (наказ а.с. 42).

Відповідач неодноразово направляв на адресу позивачки лист з проханням з`явитися та отримати трудову книжку, або надати згоду на відправку її листом. При цьому направлялися витяг з наказу про звільнення, копію листа, копію опису вкладу.

При звільненні відповідач сплатив позивачці компенсацію за невикористану відпустку та виплатив вихідну допомогу, загальна сума склала 139208,90 грн (а.с. 51).

За період грудень січень позивачка отримала заробітну плату у розмірі 97506,18 грн, отже її середньоденний заробіток складає 2216,05 грн.

ОСОБА_1 не була членом профспілки.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України, надане листом від 07.04.2011 № 114/06/187-11, скорочення штату працівників та скорочення чисельності працівників це різні поняття.

Штат працівників це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. спеціальностями, професіями. Наприклад, скорочується посада водія, посада інспектора з кадрів тощо.

Процедура скорочення чисельності або штату працівників передбачає: повідомлення первинних профспілкових організацій (якщо діє на підприємстві, установі, організації) про заплановане скорочення чисельності або штату працівників; видання наказу про скорочення чисельності або штату працівників; попередження працівників про наступне вивільнення, пропонування переведення на іншу роботу; отримання згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації на звільнення працівників; інформування місцевого центру зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників; звільнення працівників.

Відповідно до ч.1, 2 с. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.

При розгляді справи суд встановив, що відповідачем порушено вимоги счт. 49-2 КЗпП України, а саме позивача не було належним чином повідомлено про подальше вивільнення, не запропоновано всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати позивач згідно її кваліфікації .

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Так, згідно з абзацами 3, 4 пункту 2 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. (ч. 2, 4 п. 1 ст. 430 ЦПК України).

Так судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах із КЕВ м.Вінниця на посаді начальника фінансово-економічного відділення- головного бухгалтера, звільнена 08.04.2024, у зв`язку із скороченням. При цьому КЕВ м. Вінниця не було дотримано порядку звільнення ОСОБА_1 , а саме ознайомлення її із наказом про скорочення посади, попереджено про подальше вивільнення не раніше ніж за два місяці до звільнення, не запропоновано подальше працевлаштування. Суд вважає, що ОСОБА_1 звільнено із порушенням встановленого законодавства, тому позивач підлягає поновленню на роботі.

При обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд враховував, що за грудень січень позивачка отримала заробітну плату у розмірі 97506,18 грн, отже її середньоденний заробіток складає 2216,05 грн.

Оскільки своє документальне підтвердження віднайшов факт порушення процедури звільнення позивачки, у ОСОБА_1 виникло право на стягнення середнього заробітку за весь період коли вона не працювала. З огляду на це на користь позивача слід стягнути 278212,44 грн, суд виходив із наступного розрахунку: 2216,05*76= 168419,80 (середньоденний заробіток за два останні місяці роботи помножено на кількість робочих днів з дати незаконного звільнення по дату винесення рішення судом).

Позивача було звільнено від сплати судового збору при поданні позову, тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 2895,40 грн.

В силу ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати, які та понесла на правову допомогу у сумі 15000 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 47, 116 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про скасування наказу в частині звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника Квартирно -експлуатаційного відділу м. Вінниці № 70 від 05.04.2024 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці.

Поновити ОСОБА_1 на роботі у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Вінниці на посаді начальника фінансово-економічного відділення- головного бухгалтера.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на користь ОСОБА_1 168419 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста дев`ятнадцять) гривень 80 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на користь ОСОБА_1 15000 грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця в дохід держави судовий збір у сумі 2895 (дві тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) гривень 79 копійок.

Рішення в частині поновлення на роботі та присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця, адреса: вул. Стрілецька, 87, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 08320218.

Повний текст рішення суду складено 24.07.2024

Суддя: