Рішення

від 22.07.2024 по справі 332/1022/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1022/24

Провадження №: 2/332/1261/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

22 липня 2024 р. м.Запоріжжя

Заводський районнийсуд м.Запоріжжя ускладі:головуючого судді-Сінєльніка Р.В.,при секретарі-Васильченко Н.О.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу впорядку спрощеногопозовного провадженняза позовом ОСОБА_1 (зареєстрованемісце проживання: АДРЕСА_1 )в особіпредставника-адвокатаПопової КатериниРоманівни доПриватного акціонерноготовариства «Електрометалургійнийзавод «Дніпроспецсталь»ім..А.М.Кузьміна(місцезнаходження:69008м.Запоріжжя,вул.Південнешосе,буд.81)про стягненняморальної шкоди,спричиненої внаслідокпрофесійного захворювання,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Дніпроспецсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання в розмірі 100000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

В обґрунтування своїх доводів позивач зазначив, що він працював в шкідливих умовах має загальний стаж 29 років 11 місяців, з яких в шкідливих умовах 25 років 00 місяців, а саме з 26.06.1996 р. по 02.09.2003 р. плавильник металу 3 розряду, бригадир в цеху готової продукції та металу прокатного цеху ВАТ «Дніпроспецсталь»; з 04.02.2005 р. по 10.01.2022 р. сортувальник-здавальник металу, плавильник 3 розряду, бригадир на обробці, сортуванню, прийманні, здачі, пакетировці, пакуванні металу та готової продукції прокатного цеху ВАТ «Дніпроспецсталь. Звільнений за станом здоров`я на підставі п. 2 ст. 40 КзПП України. Умови праці на робочому місці відповідача не відповідали безпечним стандартам. Згідно акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 09 червня 2022 року та Висновку ЛЕК ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» від 23.11.2023 року (протокол №1304) про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) позивачу було встановлено наступний діагноз: 1. Хронічне обструктивне захворювання легень третьої стадії (пилотоксичний бронхіт третьої стадії, емфізема легень третьої стадії), група ЕН, ЛН третього ступеня. Хронічне легеневе серце, НК першої стадії; 2. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість четвертого ступеня (з вираженим зниженням слуху) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (встановлені вперше 28.04.2022 ЦЛЕК ДУ «Інститут праці Ю.І. Кундієва НАМН, протокол №13/315).

Згідно з актом, хвороба виникла внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів. Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 01.08.2022 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності та встановлена третя група інвалідності з датою переогляду 04.07.2024 року. Після переогляду позивачу встановлена друга група інвалідності із втратою працездатності в розмірі 75%.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь кошти в якості відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Ухвалою від 22.02.2024 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи(а.с.31).

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву(а.с.42-51). У відзиві в задоволенні позову просив відмовити частково та стягнути 40 000, 00 грн. Свою позицію відповідач обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 був повідомлений підприємством про умови праці, про наявність важких та шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки на здоров`я, щорічно проходив медичні огляди з метою визначення можливості за станом здоров`я працювати у вказаних умовах праці. Позивачем не надано доказів щодо зміни в організації свого життя, прикладання додаткових зусиль, наявності у нього моральної шкоди у зв`язку з цим, наявність встановленого у позивача професійного захворювання не є беззаперечним доказом наявності моральної шкоди у зв`язку з цим.

В судове засідання позивач не з`явився, повідомлений належним чином. Від представника позивачаадвоката Попової К.Р., надійшла заява про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, справу просить розглядати за її відсутності за наявними у справі доказами. Представник відповідача просить справу розглядати за наявними у справі доказами, у позовних вимогах просить відмовити частково.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши позицію учасників судового розгляду, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював в шкідливих умовах 25 років 00 місяців, а саме з 26.06.1996 р. по 02.09.2003 р. плавильник металу 3 розряду, бригадир в цеху готової продукції та металу прокатного цеху ВАТ «Дніпроспецсталь»; з 04.02.2005 р. по 10.01.2022 р. сортувальник-здавальник металу, плавильник 3 розряду, бригадир на обробці, сортуванню, прийманні, здачі, пакетировці, пакуванні металу та готової продукції прокатного цеху ВАТ «Дніпроспецсталь. Звільнений за станом здоров`я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Умови праці на робочому місці відповідача не відповідали безпечним стандартам. Згідно акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 09 червня 2022 року та Висновку ЛЕК ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» від 23.11.2023 року (протокол №1304) про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) позивачу було встановлено наступний діагноз: 1. Хронічне обструктивне захворювання легень третьої стадії (пилотоксичний бронхіт третьої стадії, емфізема легень третьої стадії), група ЕН, ЛН третього ступеня. Хронічне легеневе серце, НК першої стадії; 2. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість четвертого ступеня (з вираженим зниженням слуху) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (встановлені вперше 28.04.2022 ЦЛЕК ДУ «Інститут праці Ю.І. Кундієва НАМН, протокол №13/315)(а.с. 25-27).

Згідно з актом, хвороба виникла внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів. Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 01.08.2022 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності та встановлена третя група інвалідності з датою переогляду 04.07.2024 року. Після переогляду позивачу встановлена друга група інвалідності із втратою працездатності в розмірі 75% (а.с. 20).

Статтею 43 Конституції Україникожному гарантовано право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ч. 8ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положеньЦивільного кодексу УкраїнитаКодексу законів про працю України.

Згідно зіст. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю Українивстановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 14Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, затверджується КМУ.

Статтею 173 КЗпП Українипередбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до нормст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідност. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 по справі № 1-9/2004, ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

В ході розгляду справи встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність у загальному розмірі 75%, його визнано особою з інвалідністю другої групи після повтороного огляду до 01.01.2026 року. Після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, з урахуванням вимогст. 23 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, наявності на робочому місці позивача шкідливих виробничих факторів, тих обставин, що професійне захворювання у ОСОБА_4 пов`язано із роботою в шкідливих та важких умовах на підприємстві відповідача, і що таке захворювання завдало потерпілому моральної шкоди, фізичних і моральних страждань, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

Суд враховує також і той факт, що позивач звільнився з підприємства за станом свого здоров`я. Також судом береться до уваги те, що первинно позивачу встановлена третя група інвалідності, процент втрати 50%.

Посилання відповідача на те, що позивач був обізнаний про можливість впливу шкідливих факторів, самостійно та за власним бажанням прийняв рішення про необхідність працювати саме на такому робочому місці, на думку суду, не знімають відповідальності з відповідача за незабезпечення максимально безпечних умов праці та не позбавляють позивача права на отримання відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Отримане професійне захворювання спричиняє позивачу як фізичну біль, так і моральні страждання, оскільки і біль і страждання є невід`ємні одне від одного. Моральна шкода, завдана ОСОБА_1 в результаті професійного захворювання, є сукупністю тих моральних переживань, страждань та інших негативних емоцій, які викликані такими психотравмуючими чинниками як фізичні страждання, пов`язані з перенесенням сильного та виснажливого фізичного болю, що пов`язаний із професійним захворюванням, і якого позивач вже ніколи не позбутися, моральні переживання за подальших стан свого здоров`я; переживання, пов`язані з пережитим відчуттям незадоволеності, оскільки своїм часом позивач розпоряджатися в повній мірі не може у зв`язку із необхідністю проходити тривалий курс лікування, приймати ліки; переживання, пов`язані з тим, що позивач не може виконувати свої звичайні повсякденні обов`язки та приділяти необхідну увагу сім`ї.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за доцільне задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 60 000,00 грн.

Щодо оподаткування моральної шкоди, судом встановлено, що відповідно до пп. а)пп.164.2.14пункту162.2 ст. 162 ПК Українидо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Верховний Суд в постанові від 30.06.2021 по справі № 180/505/20 зазначив, що з 23.05.2020 стягнута моральна шкода підлягає оподаткуванню у разі перевищення її розміру чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 25.07.2018 в справі №180/683/13-ц є некоректним, оскільки судові рішення в ній приймались на основі норми пп. а) пп.164.2.14пункту162.2 ст. 162 ПК Українив редакції, що була чинною до 23.05.2020.

На підставіст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі, передбаченомуЗаконом України «Про судовий збір», пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає 726,72 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимогиОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути зПриватного акціонерноготовариства «Електрометалургійнийзавод «Дніпроспецстальім..А.М.Кузьміна» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 60000 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути вдохід державиз Приватногоакціонерного товариства«Електрометалургійний завод«Дніпроспецсталь ім..А.М.Кузьміна» судовий збір у розмірі 726 грн. 72 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24.07.2024 року.

Суддя Р.В.Сінєльнік