Рішення

від 17.07.2024 по справі 333/4880/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/4880/24

2/333/3339/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого-судді Ковальової Ю.В., секретар судового засіданняДондик О.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні судуцивільну справуза позовноюзаявою ОСОБА_1 доЗапорізької міськоїради,треті особи: ОСОБА_2 ,Запорізька товарнабіржа «Торг-Інвест»про визнанняугоди дійсноюта визнанняправа власностіна частинубудинку,-

В с т а н о в и в:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

В травні 2024 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд: визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості, укладений 15 січня 1996 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , зареєстрований 15.01.1996 року на Запорізькій товарній біржі «Торг-Інвест» за реєстровим № Н-1357, за яким ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на вказану частину житлового будинку.

Обгрунтовуючи свій позов, ОСОБА_1 зазначила, що уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 , згідно з яким продавець ОСОБА_3 продала належну їй на праві приватної власності 1\2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець ОСОБА_1 придбала вищезазначене майно та сплатила за нього грошові кошти, обумовлені договором купівлі-продажу. Даний договір був посвідчений Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест» та відповідно до ст. 15 Закону України від 10.12.1991 р. «Про товарну біржу» договір зареєстрований на Запорізькій товарній біржі «Торг-Інвест» за реєстровим № Н-1357, та Запорізтким ОП ЗМБТІ зареєстровано право власності на 1\2 частину зазначеного житлового будинку за ОСОБА_1 в реєстровій книзі № 3, запис № 692 від 18 січня 1996 р. В подальшому також було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (номер запису 52228784 від 23.10.2023 р.). В подальшому позивач звернулась до нотаріуса з метою відчуження належної їй 1\2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , але постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Носенко Ю.А. позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки договір купівлі продажу частини житлового будинку був оформлений не нотаріально, а на біржі, що є перешкодою для подальшого оформлення договору.

Під час перебування справи в провадженні суду позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим представник позивача звернулась до суду з заявою про залучення по справі в якості відповідача Запорізьку міську раду.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини та додані до позову докази, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Запорізької міської ради в суд не з`явився, надав заяву про розгляд справи без їх участі, заперечень проти позову не надано.

Третя особа ОСОБА_2 , власник іншої частини будинку, в судове засідання не з`явилася, до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти позову не заперечує.

Представник третьої особи - Запорізької товарної біржи «Торг-Інвест», в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Таким чином, згідно з вимогами ст. ст. 128, 131 ЦПК України, третя особа - Запорізька товарна біржа «Торг-Інвест», повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку, не з`явився у судове засідання без поважних причин.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2024 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи ОСОБА_2 , Запорізька товарна біржа «Торг-Інвест» про визнання угоди дійсною та визнання права власності на частину будинку, ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження. Цією ж ухвалою суду витребувано від Шостої Запорізької державної нотаріальної конториінформацію про наявність спадкових справ щодо майна померлої ОСОБА_3 , виданих (у разі їх видачі) свідоцтв про право на спадщину, а також наявність заповітів \ спадкових договорів зазначеного спадкодавця.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2024 року підготовче провадження по даній справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

15 січня 1996 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу, зареєстрований Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест» за реєстраційним № Н-1357, 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

За умовами вказаного договору продавець продала, а покупець придбала 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість продажу частини житлового будинку становила 300000000 крб,, які продавець отримала від покупця повністю до підписання вказаного договору.

Сторони домовились відносно усіх істотних умов договору купівлі-продажу, про предмет договору і ціну, та відбулося повне виконання договору як з боку покупця, який здійснив оплату, так і з боку продавця, який прийняв оплату та передав у володіння і користування ОСОБА_1 1\2 частину житлового будинку, тобто, сторони договору виконали всі істотні умови договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Укладений договір сторонами нотаріально не посвідчувався, факт вчинення правочину посвідчено Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест» та зареєстровано в журналі реєстрації за номером № Н-1357.

Відповідно до реєстраційного посвідчення від 18 січня 1996 року, ОП ЗМБТІ було зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу, зареєстрованого Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест» 15 січня 19967 року №Н-1357, про що в реєстраційній книзі № 3 зроблено відповідний запис за № 692.

Згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про реєстрацію права власності (№ 52228784 від 23.10.2023 року), 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_1

15.03.2012 року Запорізька Товарна біржа «Торг-Інвест» припинила свою діяльність (номер запису 1 103 172 0003 021953).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно копії актового запису про смерть №1931 від 07.08.2021, складеного Комунарським відділом ДРАЦС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) .

Як вбачається з Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 28.06.2024, надісланих на запит суду Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою, інформація про наявність спадкових справ, виданих (у разі їх видачі) свідоцтв про право на спадщину, заповітів \ спадкових договорів щодо померлої ОСОБА_3 відсутня.

V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу було укладено 15.01.1996 року, тобто до набрання чинності ЦК 2004 року, тому відносини повинні регулюватись нормами цивільного законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР 1963 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 1 Закону України «Про товарну біржу», товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій. Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Договір не містить умов, які б суперечили закону, а отже є вчиненим у встановленому законом порядку і, відповідно, дійсним.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є донькою померлої ОСОБА_3 . Свідку відомо, що за життя її мати ОСОБА_3 отримала спадок після смерті своїх батьків 1\2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначену частину будинку ОСОБА_3 продала в 90-х роках, прізвища покупця свідок не пам`ятає, але знає, що покупцями були вірмени. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті свідок не зверталась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки своїм майном мати розпорядилась ще за життя, тому спадкова справа після померлої ОСОБА_3 не відкривалась. Щодо 1\2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 свідок не має будь-яких претензій до власника цієї частини будинку, оскільки достеменно знає, що її мати ОСОБА_3 дійсно у 90- х роках продала отриману нею в спадок частину житлового будинку.

Разом із цим, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення цього правочину. Так, договір купівлі-продажу житлового будинку не був посвідчений нотаріально, а він був укладений та зареєстрований на біржі 15.01.1996. Вказані правовідносини на момент їх виникнення були врегульовані різним чином одночасно нормами ЦК УРСР 1963 року та Законом України «Про товарну біржу», тобто існувала колізія норм права. Враховуючи доктрину пріоритетності спеціальних норм права над загальними, а також ті обставини, що Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 року, а ЦК УРСР діяв з 1963 року, суд вважає, що на момент укладення та реєстрації на товарній біржі договору купівлі-продажу житлового будинку, слід було керуватися перед усім нормами Закону України «Про товарну біржу», який дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні договору купівлі-продажу дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу будинку. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення. З моменту укладення договору і по теперішній час жодна із сторін не заявила про недійсність правочину купівлі-продажу житлового будинку.

Однак, договір купівлі-продажу будинку не було посвідчено нотаріально, а було укладено та зареєстровано відповідно до діючого на час укладення договору законодавства на товарній біржі.

Аналізуючи надані у справі докази в їх сукупності, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача ОСОБА_1 щодо визнання правочину дійсним та визнання за нею права власності на 1\2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, у судовому засіданні встановлено, що при укладенні договору купівлі-продажу частини житлового будинку сторони договору домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджено письмовими доказами, якими є вищезазначена біржова угода; відбулось повне виконання договору та вищевказана частина житлового будинку передана позивачу; за договором купівлі-продажу до ОСОБА_1 перейшло право власності на частину житлового будинку. З моменту укладення договору та по теперішній час жодна із сторін не заявила про недійсність правочину купівлі-продажу частини житлового будинку. Таким чином, суд приходить до переконання, що визнання правочину - договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на частину нерухомого майна не призведе до порушення прав будь-яких інших осіб, та у позивача відсутній інший шлях захистити свої права. Суд не має сумніву у достовірності документів, наданих позивачем як доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Позивачем зазначена вимога не заявлена, тому судом питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», ст.ст. 11, 15, 215, 328, 334, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_2 , Запорізька товарна біржа «Торг-Інвест» про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності -задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості, укладений 15 січня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 15 січня 1996 року Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест» за реєстровим № Н-1357, за яким ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Запорізька міська рада, ЄДРПОУ 2609908367, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206;

Третя особа Запорізька товарна біржа «Торг-Інвест», код ЄДРПОУ 20487339, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, 16;

Третя особа ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Суддя Комунарського районного суду

місто Запоріжжя Ю.В. Ковальова