Постанова

від 19.07.2024 по справі 907/690/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2024 р. Справа №907/690/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка представників сторін:

від позивача Поврозник А.П.

від відповідача Ковач І.В.

розглянув апеляційну скаргу дочірнього підприємства Санаторій Сонячне Закарпаття приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця б/н від 28.02.2024

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2024 суддя: Лучко Р.М., м. Ужгород, повний текст рішення складено 09.02.2024

у справі №907/690/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Аква-Поляна, с. Поляна Мукачівського району Закарпатської області,

до відповідача дочірнього підприємства Санаторій Сонячне Закарпаття приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця, с. Поляна Мукачівського району Закарпатської області,

про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

24.07.2023 товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Поляна» (надалі ТОВ «Аква-Поляна») звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до дочірнього підприємства «Санаторій «Сонячне Закарпаття» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», в якому просить суд зобов`язати відповідача виконати обов`язок в натурі згідно з умовами договору поставки мінеральної води від 02.01.2017 та поставити 3912 метрів кубічних мінеральної води «Поляна Квасова» (свердловини №10-к Новополянського родовища), що не поставлені ним у період з 21.07.2020 по 31.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 02.01.2017.

Правовими підставами позову зазначено ст. ст. 22, 509, 525, 526, 610, 612, 629, 638, 655, 663, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 224, 225 ГК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2024 позов задоволено.

Зобов`язано дочірнє підприємство «Санаторій «Сонячне Закарпаття» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» виконати обов`язок в натурі та поставити ТОВ «Аква-Поляна» 3912 метрів кубічних мінеральної води «Поляна Квасова» (свердловини №10-к Новополянського родовища).

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обов`язок поставити товар передбачений договором поставки і у відповідача відсутні правові підстав для ухилення від виконання, а спонукання відповідача до виконання цього обов`язку, є належним способом захисту порушення прав позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач (дочірнє підприємство Санаторій Сонячне Закарпаття приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця) просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в позові, в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом не було досліджено всіх доказів в цій справі та не повністю з`ясовано обставини справи, які впливають на її розгляд.

Зазначає, що умовами договору поставки від 02.01.2017 фактично не визначено конкретний кількісний об`єм мінеральної води, що повинна бути відвантажена за договором у відповідний період, оскільки за змістом договору така кількість повинна визначатись за домовленістю сторін, шляхом складання узгодженого графіку по об`єму та часу її отримання, тому наведені позивачем арифметичні розрахунки кількості нібито недопоставленої продукції є некоректними.

Апелянт вказує також на те, що відповідно до п. 4.2 договору поставки від 02.01.2017 кількісний об`єм щодо відпуску мінеральної води покупцю може бути зменшений продавцем у разі необхідності збільшення потреби використання мінеральної води у лікувальних цілях.

Період та потреба визначається продавцем самостійно (згідно п. 3.1 рішення Правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» №16-5р від 03.12.2014, у відповідності до якого ДП Санаторій Сонячне Закарпаття зобов`язаний не допускати зменшення використання мінеральної води для лікувальних процедур).

Як зазначено апелянтом, у розумінні ст. ст. 251-252 ЦК України договір від 02.01.2017 не визначає строку виконання відповідачем зобов`язань з поставки, оскільки об`єм та час поставки мінеральної води повинен був визначатись графіком як невід`ємною частиною договору (п.4.5 договору), однак сторони відповідний графік не склали.

Враховуючи вищенаведене, на думку апелянта вказана договірна умова надала відповідачу право самостійно, в односторонньому порядку зменшувати кількісний об`єм води.

Апелянт також зазначає, що у відповідності до п. 4.4 договору поставки від 02.01.2017, мінеральна вода відпускається у транспортних засобах вторинного користувача або покупця. З вищенаведеного випливає, що зобов`язання покупця щодо поставки мінеральної води передбачає одночасне зустрічне зобов`язання покупця з надання транспортних засобів з цистернами для отримання мінеральної води, що судом не враховано.

Враховуючи невизначеність договором поставки від 02.01.2017 строків здійснення поставки та відсутність у матеріалах справи вимог позивача про здійснення поставки у спірний період (з 21.07.2020 по 31.12.2020), можна стверджувати про відсутність порушеного права позивача на момент його звернення до суду, де строк виконання зобов`язання з поставки не настав.

Узагальнені заперечення позивача

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що договором поставки від 02.01.2017 сторонами належним чином визначено кількість води, яка підлягає поставці, зокрема не менше 24 м. куб. на добу. Також, сторонами визначено, що загальна вартість договору складає орієнтовно 1 300 000,00 грн. на рік при вартості одиниці об`єму 1 м. куб. мінеральної води 150,00 грн., що підтверджує визначення добових обсягів поставки мінеральної води.

Таким чином договором визначено мінімальний добовий обсяг поставки води, а орієнтовна загальна річна вартість договору вказує на те, що такі поставки мають відбуватися щоденно.

Щодо права продавця самостійно зменшувати кількісний об`єм відпуску мінеральної води у разі необхідності збільшення потреби використання мінеральної води в лікувальних цілях, то жодних доказів прийняття відповідачем рішення про необхідність збільшення використання води саме в лікувальних цілях до матеріалів справи не надано.

03.07.2024 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження в цій справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 907/612/24 за позовом ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до ТОВ «Аква-Поляна» про визнання недійсним договору відпуску мінеральної води від 02.01.2017.

Заслухавши пояснення преставників позивача та відповідача щодо поданого клопотнання, апеляційний суд протокольною ухвалою від 10.07.2024 відмовив в задоволенні такого.

У судовому засіданні 10.07.2024 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

02.01.2017 дочірнім підприємством «Санаторій «Сонячне Закарпаття» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (постачальник) та ТОВ «Аква-Поляна» (покупець) укладено договір відпуску мінеральної води (надалі договір), за умовами якого постачальник зобов`язується за замовленням покупця відпустити мінеральну воду «Поляна Квасова» свердловини №10-к Новополянського родовища у кількості за домовленістю та ціною 150,00 грн. за куб.м., а покупець зобов`язується здійснити оплату за відпущену мінеральну воду (п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору договірна ціна за одиницю об`єму (1 куб.м.) становить 150,00 грн. з ПДВ згідно калькуляції.

Пунктом 3.4. договору визначено, що загальна сума за договором становить суму всього об`єму відпущеної мінеральної води і складає орієнтовно 1 300 000,00 грн. в рік.

Відповідно до п. 4.1. договору кількісний об`єм мінеральної води, що відпускається за договором, складає від 24 куб.м. на добу.

Кількісний об`єм щодо відпуску мінеральної води покупцю може бути зменшений продавцем у разі необхідності збільшення потреби використання мінеральної води у лікувальних цілях. Період та потреба використання води у лікувальних цілях визначається продавцем самостійно (згідно п.3.1 рішення правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» №П6-5р від 03.12.2014, ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» зобов`язаний не допускати зменшення використання мінеральної води для лікувальних процедур) (п. 4.2. договору).

Згідно з п.п. 4.3., 4.4. договору мінеральна вода відпускається постачальником вторинному користувачу тільки по довіреності покупця. Мінеральна вода відпускається у транспортних засобах вторинного користувача або покупця.

Відповідно до п. 4.5. договору, сторони складають узгоджений графік відпуску мінеральної води по об`єму та часу її отримання, який є невід`ємною частиною договору та може коригуватись.

Матеріали справи не містять доказів погодження сторонами відповідного графіку відпуску мінеральної води згідно з п. 4.5. Договору.

Відповідно до п.8.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє з 02.01.2017 до 31.12.2020.

Між ТОВ Аква-Поляна та ДП Санаторій Сонячне Закарпаття ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця неодноразово виникали спори щодо неналежного виконання відповідачем умов договору відпуску мінеральної води від 02.01.2017 в частині поставки позивачу мінеральної води «Поляна Квасова» (свердловини № 10-к Новополянського родовища).

Судами відхилялися доводи відповідача про зменшення ним у 2020 році поставлених обсягів води згідно з пунктом 4.2 договору, з підстав недоведеності відповідачем виникнення обставин, які передбачені пунктом 4.2 договору (прийняття відповідачем чи ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», до сфери управління якого належить відповідач, рішення про збільшення використання мінеральної води в лікувальних цілях).

Причиною виникнення спору з цієї справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов`язання відповідача: поставити позивачу відповідно до умов договору 3912 метрів кубічних мінеральної води «Поляна Квасова» (свердловини № 10-к Новополянського родовища), недопоставлених в період з 21.07.2020 року по 31.12.2020 року.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (пункт 5.6. постанови Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 910/18962/20).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Крім того, звертаючись до суду з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити, а також зазначити у позовній заяві, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права / інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Судами встановлено, що в договорі відпуску мінеральної води від 02.01.2017 сторони узгодили умови щодо кількості товару, його вартості та строку поставки: кількісний об`єм мінеральної води, що відпускається за договором, складає від 24 куб.м. на добу (п. 4.1. Договору).

Загальна вартість договору складає орієнтовно 1 300 000 грн на рік (п. 3.4. Договору), а вартість 1 метра кубічного мінеральної води становить 150 грн (п. 3.1. Договору); строк дії договору встановлено до 31.12.2020 (п. 8.1. Договору).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що умови щодо кількості товару та строки поставки прямо обумовлені та випливають безпосередньо з тлумачення пункту 4.1. Договору (від 24 куб.м. води на 1 добу) та саме на мінімально обумовленому Договором об`ємі мінеральної води, яка підлягала щоденній поставці позивачу базується і розрахунок позовних вимог у даній справі.

Додатково в даному контексті суд бере до уваги загальну вартість договору і ціну одного метра кубічного мінеральної води, з яких випливає, що річний орієнтовний обсяг поставки складає 8667 метрів кубічних мінеральної води, або 23,7 куб.м. на добу (1 300 000,00 грн на рік/ 150 грн вартість 1 м.куб. / 365) та вказана величина фактично відповідає обсягу відпуску мінеральної води на добу, що визначений у пункті 4.1 Договору. Таким чином, виходячи з умов договору, за період з 21.07.2020 по 31.12.2020, відповідач зобов`язаний був поставити позивачу 3936 куб.м. мінеральної води (164 дня х 24 куб.м).

Відповідно до наданої позивачем бухгалтерської довідки ТОВ «Аква-Поляна» №364 від 30.10.2023, останнє протягом 2020 року отримало від ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» 2318 куб.м. мінеральної води «Поляна Квасова», які були поставлені з січня по червень 2020 року, а в період з липня по грудень 2020 року 0 м.куб. Означена обставина сторонами не заперечується.

Судами встановлено, що відповідач порушив зобов`язання за договором з поставки позивачу мінеральної води, а відтак, позовні вимоги про зобов`язання відповідача допоставити позивачу 3912 кубічних метри мінеральної води за період з 21.07.2020 до 31.12.2020 підтверджені належними та допустимими доказами та правильно задоволені судом першої інстанції в межах заявлених позовних вимогах.

Відповідно до пункту 4.2 договору, в якому визначені права та обов`язки сторін договору, постачальник зобов`язався не допускати зменшення використання мінеральної води для лікувальних процедур.

Як на підстави позову позивач послався на те, що відповідач не виконав передбачені договором зобов`язання, та не здійснив у визначений договір строк поставки мінеральної води та в об`ємі 3912 за період з 21.07.2020 по 31.12.2020 року.

Отже, з огляду на предмет та підстави позову у цій справі спірні правовідносини сторін виникли із договору відпуску мінеральної води від 02.01.2017, який кваліфікований судами, як договір поставки мінеральної води.

Згідно з частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У статті 664 Цивільного кодексу України закріплені норми, що визначають момент виконання обов`язку продавця передати товар, за змістом яких обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору.

Як встановлено судами, відповідно до порядку передачі товару покупцю, визначеного сторонами у договорі поставки, передача товару здійснюється на підставі довіреності покупця. Мінеральна вода відпускається у транспортних засобах вторинного користувача або покупця. Кількісний об`єм мінеральної води, що відпускається за договором складає від 24 м.к. на добу. Кількісний об`єм щодо відпуску мінеральної води покупцю може бути зменшений продавцем у разі необхідності збільшення потреби використання мінеральної води у лікувальних цілях.

Отже, за умовами договору поставки передача товару покупцю здійснюється поступово (певними частинами). Інших умов щодо передачі товару (пального) покупцю договір поставки не містить.

З огляду на викладене, як правильно встановив суд першої інстанції, спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли з підстав невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки мінеральної води. Метою заявленого позову (зобов`язання виконати умови договору поставки) є спонукання відповідача до виконання цього передбаченого договором обов`язку, від якого залежить і виконання постачальником свого основного зобов`язання - передати покупцю товар в повному обсязі, передбаченому договором.

При цьому, слід зазначити, що невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань однією із сторін договору закономірно має своїм наслідком порушення як майнових, так і немайнових інтересів іншої сторони за договором.

У спірних правовідносинах невиконання відповідачем як постачальником умов договору щодо відпуску мінеральної води унеможливлює для позивача фактичне отримання такого товару у повному обсязі та, як наслідок, порушує майнові права та інтереси позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги направлені саме на захист порушених майнових прав та інтересів позивача на товар (мінеральну воду).

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Слід зазначити, що цей спосіб захисту застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Зокрема, цей спосіб захисту може мати місце при невиконанні обов`язку сплатити кошти, передати річ кредитору, виконати роботи чи надати послуги за відповідним договором. Обов`язок боржника виконати певні дії повинен бути встановлений договором або актом цивільного законодавства.

Подібні висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України стосовно такого способу захисту як примусове виконання обов`язку в натурі викладені у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/9167/19 та від 10 лютого 2021 року у справі № 910/18950/19.

Відповідно до частин першої та другої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Як встановлено судами укладений між сторонами у справі договір поставки передбачає обов`язок постачальника (відповідача у цій справі) передати покупцю (позивачу у цій справі) товар мінеральну воду.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача виконати умови договору відпуску мінеральної води від 02.01.2017 (договору поставки), а саме: поставити 3912 метрів кубічних мінеральної води «Поляна Квасова» (свердловини №10-к Новополянського родовища), що не поставлені ним у період з 21.07.2020 по 31.12.2020 в цьому випадку є належним способом захисту порушеного права, що узгоджується з таким способом захисту, як примусове виконання зобов`язання в натурі, оскільки ця позовна вимога безпосередньо стосується договірного зобов`язання, застосована позивачем саме у зобов`язальних правовідносинах, в яких відповідач відмовляється від виконання свого договірного обов`язку.

Крім того, норми чинного законодавства, зокрема положення, закріплені у статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", передбачають можливість виконання судового рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії у примусовому порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що він має право зменшити в односторонньому порядку обсяги поставки мінеральної води відповідно до п. 4.2 договору.

Однак, апеляційний суд не бере до уваги доводи відповідача, оскільки вони є декларативними та не підтверджені жодними доказами.

Крім того, апеляційний суд зазначає про те, що відмова відповідача від виконання свого договірного зобов`язання щодо поставки мінеральної води тягне за собою порушення умов укладеного сторонами договору.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).

З огляду на викладене, апеляційний суд, враховуючи суть підприємництва та принципи підприємницької діяльності, що будується, зокрема на засадах власного комерційного ризику, вважає, що посилання відповідача на зазначені вище обставини, а також на те, що позивач не забезпечив цистерн відповідного об`єму є безпідставними та не свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від обов`язку виконати свої договірні зобов`язання перед позивачем.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Встановивши те, що матеріали справи не містять та відповідач не надав доказів передання відповідачем позивачу мінеральної води в обсязі, який передбачений умовами договору поставки, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що договором визначено мінімальний добовий обсяг поставки води, а орієнтовна загальна річна вартість договору вказує на необхідність збільшення використання води саме в лікувальних цілях знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та беруться судом до уваги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Закарпатської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга дочірнього підприємства Санаторій Сонячне Закарпаття приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця б/н від 28.02.2024 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (відповідача) судового збору в розмірі 4 026,00 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 193 від 27.03.2024.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу дочірнього підприємства Санаторій Сонячне Закарпаття приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця б/н від 28.02.2024 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2024 у справі №907690/23 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 4 026,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 19.07.2024