Постанова

від 27.06.2024 по справі 910/16218/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2024 р. Справа№ 910/16218/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Хрипуна О.О.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 (повний текст складено 22.03.2024)

у справі № 910/16218/23 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО"

про стягнення 1 071 234,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" звернулось Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР" (відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО" (відповідач - 2) про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг № 134/18-ю від 28.12.2018 в розмірі 1071234,69 грн, що включає в себе: прострочену заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 972 463,85 грн, прострочену заборгованість за процентами за період з 01.10.2023 по 02.10.2023 у розмірі 905,32 грн, прострочену заборгованість за процентами у розмірі 97 865,52 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що відповідачами допущено неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати процентів, в результаті чого утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути солідарно з боржника та поручителів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/16218/23 позовні вимоги Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" задоволено повністю.

Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО" на користь Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" суму заборгованості у розмірі 972 463,85 грн, суму процентів, нарахованих з 01.10.2023 по 02.10.2023, у розмірі 905,32 грн, суму прострочених процентів у розмірі 97 865,52 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР" на користь Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 427,41 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО" на користь Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 427,41 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення основної заборгованості та заборгованості по відсотках за користування кредитом у повному обсязі, оскільки матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача-1 та відповідача-2, як поручителя, перед позивачем станом на день подання позову у розмірі 1 071 234,69 грн, що включає в себе: прострочену суму заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 972 463,85 грн, прострочену суму заборгованість за процентами за період з 01.10.2023 по 02.10.2023 у розмірі 905,32 грн, прострочену суму заборгованість за процентами у розмірі 97 865,52 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач-1 11.04.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/16218/23 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/16218/23 в частині задоволених позовних вимог є незаконним, оскільки прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права (ч.1 ст. 1048, ч.2 ст.1050, ст.1054 Цивільного кодексу України) та процесуального права (ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України), а викладені в ньому висновки місцевого господарського суду в цій частині є такими, що зроблені без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду, а також внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що відповідно до приписів п.4 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За твердження відповідача-1 місцевим господарським судом внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, не було враховано, що позивачем безпідставно нараховані проценти за користування кредитом за період з 27.07.2023 по 02.10.2023, розмір яких визначений позивачем в сумі 98 770,84 гривень, нарахування яких здійснене поза межах погодженого сторонами строку кредитування та право на нарахування яких було припинено внаслідок пред`явлення позивачем до відповідача-1 вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а відтак, висновки місцевого господарського суду не відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, закріплених в її постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2024 справу №910/16218/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Хрипун О.О., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16218/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/16218/23 до надходження до суду матеріалів справи.

18.04.2024 матеріали справи №910/16218/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/16218/23, справу призначено до розгляду на 16 травня 2024 року о 14 год 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/16218/23 відкладено на 27 червня 2024 року о 10 год 30 хв.

Позиція інших учасників справи.

27.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі без змін.

Зокрема, аргументуючи свою позицію щодо вимог апеляційної скарги, позивач зазначив, що:

- умовами укладеного між сторонами Договору передбачено право банку нараховувати проценти за користування банківською послугою до закінчення строку кредитування або до повного погашення заборгованості і таке нарахування не припиняється у зв`язку з направленням вимоги про дострокове виконання зобов`язань;

- дана справа не є подібною до справи №910/4518/16 у якій викладено висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.04.2023, на які посилається апелянт.

Явка представників учасників справи.

В судове засідання апеляційної інстанції 27.06.2024 представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2 не з`явились, про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представників учасників судового провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників учасників судового провадження.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 20.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віннер ЛЦКА" (далі-продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР" (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля № ЛСЮ-2018-2517, відповідно до п.1.1 продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти новий Автомобіль, обладнання та аксесуари, якщо вони додатково придбаваються Покупцем та зазначені у Специфікації. Ціна Товару станом на дату укладення цього Договору становить: 4 594 929,17 гривень 17 копійок без ПДВ, крім того ПДВ 918 985,83 гривень 83 копійки, всього разом з ПДВ 5 513 915,00 гривень.

28.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Віннер ЛЦКА" виставлено відповідачу-1 рахунок на оплату № ЛСЮ-2018-2517/28.12.18-1 на загальну суму 5 451 005,00 грн.

28.12.2018 між Акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (далі-банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР" (далі-клієнт) укладено договір про надання банківських послуг №134/18-ю, відповідно якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу за зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку.

Належне виконання боргових зобов`язань може забезпечуватися будь-якими видами забезпечення, що не заборонені чинним законодавством України, зокрема, але не виключно: неустойкою, порукою, гарантією, заставою (іпотекою), притиранням, завдатком тощо.

Ціною Договору є сума грошових коштів, яку клієнт зобов`язаний повернути/сплатити/відшкодувати банку згідно умов договору, що складається з суми (розміру) Генерального ліміту та плати за банківську послугу.

Строк дії Договору дорівнює Генеральному строку за умови повного виконання боргових зобов`язань до дати закінчення Генерального строку. В разі наявності невиконаних Боргових зобов`язань в дату закінчення Генерального строку, Договір залишається чинним до дати, в яку всі боргові зобов`язання будуть виконані в повному обсязі. Договір не поширюється на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними Договору, якщо інше прямо не передбачене Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії Договору.

Банк здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватися клієнтом банку в порядку та на умовах Договору виключно в безготівковій формі або за окремим касовим документом оформленим Банком. Залежно від виду банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода проте цей перелік не є вичерпним і сторонами можуть бути погоджені інші види плат. Розмір плати може бути виражений як числом, так і формулою, яка може включати складові, що можуть час від часу змінюватися. Сторони погоджуються з тим, що вираження розміру плати у вигляді формули з такими змінними складовими цілком відповідає волі Сторін і така зміна не може розглядатися як одностороння зміна умов Договору, оскільки Сторони наперед обумовили настання або зміну своїх прав те обов`язків відповідною обставиною. Якщо плата обчислюється в процентах річних, то залежно від валюти Банківської послуги, щодо якої нараховується плата, база для нарахування плати є наступною: для Банківських послуг, виражених у валюті іншій, ніж гривня, - база нарахування становить 360 днів у році; для Банківських послуг, виражених у гривнях, - база нарахування становить дійсну кількість днів у році (366 днів у високосному році, 365 днів у році іншому, ніж високосний).

Відповідно до розділу 10 Договору, сторони погодили, у разі ,якщо контрагентами банку за договором виступають декілька осіб, то разом з укладенням договору кожен з клієнтів погоджується та надає свою згоду виступати солідарним боржником та на солідарну відповідальність перед банком за повне, своєчасне та належне виконання кожним з клієнтів боргових зобов`язань.

Згідно з умовами надання кредиту встановлено генеральний ліміт у розмірі 4 245 715,00 грн та передбачено генеральний строк до 27.12.2023 включно.

Цільове призначення банківської послуги - придбання транспортного засобу у офіційного дилера.

Сторонами договірних правовідносин погоджено порядок нарахування та сплати процентів, а саме: нараховуються в останній банківський день кожного календарного місяця (далі - місяць нарахування) на суму фактичної заборгованості клієнта за кредитом на щоденній основі протягом місяця нарахування та підлягають сплаті клієнтом банку протягом перших п`яти днів місяця, наступного за місяцем нарахування; за обставини, що клієнт здійснює дострокове повернення кредиту в повному обсязі або в частині, проценти щодо такого Кредиту нараховуються та мають бути сплачені клієнтом банку одночасно з таким поверненням (погашенням), в дату здійснення такого повернення (погашення); за обставини, що останній день генерального строку настає раніше, останній банківський день місяця, проценти протягом такого місяця нараховуються та сплачуються клієнтом банку в такий останній день генерального строку.

Додатком до кредитного договору №134/18-ю від 28.12.2018 внесено доповнення та зміни щодо міжнародних санкцій.

Кредитною заявкою №1 до договору про надання банківських послуг сторони визначили графік повернення кредиту.

28.12.2018 між Акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (далі-банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО" (далі-поручитель) укладено договір поруки №134/18-п, з якого вбачається, що поручитель поручається перед банком за повне та своєчасне виконання боргових зобов`язань. Поручитель відповідає перед банком за порушення боргових зобов`язань. Банк має право у разі порушення клієнтом боргових зобов`язань одержати задоволення своїх вимог за рахунок майна Поручителя.

Порука за Договором поруки припиняється в момент виконання Боргових зобов`язань за Договором в повному обсязі, але в будь-якому випадку не пізніше завершення строку дії Договору поруки. При частковому виконанні боргових зобов`язань, порука зберігається в початковому обсязі.

Відповідно до розділу 7 Договору поруки, сторони погодили, в разі порушення боргових зобов`язань клієнт та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, незалежно від того, направлена вимога до поручителя чи ні, та незалежно від того, чи направлена вимога до клієнта чи ні. Поручитель відповідає перед банком за виконання боргових зобов`язань у тому ж обсязі, що і клієнт, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки (штрафів, пені), відшкодування збитків. Якщо поручителю стало відомо про порушення боргових зобов`язань клієнтом, поручитель має право виконати прострочені боргові зобов`язання у відповідному розмірі, до/без отримання відповідної вимоги до поручителя.

28.12.2018 між Акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (далі-банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР" (далі-заставодавець) укладено договір застави №134/18-3 та визначено предмет, за рахунок якого банк має право задовольнити свої вимоги, відносно сплати суми основного зобов`язання та процентів, а саме: транспортний засіб Land Rover Range Rover.

На виконання умов Договору надання банківських послуг позивачем перераховані на користь ТОВ "Віннер ЛЦКА" грошові кошти у розмірі 3 805 293,15 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №134/18-ю від 28.12.2018.

13.10.2022 між Акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (далі-банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР" (далі-клієнт) укладено договір про зміну Договору про надання банківських послуг №134/18-ю від 28.12.2018, та викладено пункти 12,16 основного Договору в нові редакції.

27.07.2023 банк звернувся до клієнта та поручителя про дострокове стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг №134/18-ю від 28.12.2018, у зв`язку із порушенням умов кредитного договору та норм чинного законодавства. На підтвердження надіслання даної вимогу, позивачем долучено до матеріалів справи опис цінного поштового відправлення та список відправлення засобами поштивого зв`язку АТ "Укрпошта". Однак, позивач не отримав відповідь на вимогу № 10440/1073 та заборгованості за Договором відповідачі-1,-2 не погасили.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що відповідачами допущено неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати процентів, в результаті чого утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути солідарно з боржника та поручителів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України) у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Кредитні відносини, відповідно до статті 345 Господарського кодексу України, здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Щодо розміру заборгованості заявленої позивачем та задоволеної судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання банківських послуг №134/18-ю від 28.12.2018 позивачем перераховані на користь ТОВ "Віннер ЛЦКА" грошові кошти у розмірі 3 805 293,15 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №134/18-ю від 28.12.2018.

Однак відповідач -1 в частково виконав зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи виписками по особовим рахункам та не спростовані відповідачем-1.

Заборгованість відповідача-1 перед позивачем станом на день подання позову становила: 1 071 234,69 грн, що включає в себе: прострочену суму заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 972 463,85 грн, прострочену суму заборгованість за процентами за період з 01.10.2023 по 02.10.2023 у розмірі 905,32 грн, прострочену суму заборгованість за процентами у розмірі 97 865,52 грн.

Доказів належного виконання відповідачем-1 зобов`язань щодо повернення кредитних коштів за укладеним договором до матеріалів справи не додано. Таким чином, в порушення умов договору відповідач-1 не здійснив своєчасне та повне погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а відтак у відповідача-1 наявна заборгованість за кредитним договором, факт наявності якої підтверджено належними та допустимими доказами.

З огляду на зазначене, вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 972 463,85 грн. грн підлягали задоволенню.

Окрім того, позивачем нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 98 770,84 грн.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з нього процентів за користування кредитом в розмірі 98 770,84 грн за період з 27.07.2023 по 02.10.2023, оскільки, на його думку, нарахування вказаних процентів здійснено поза межами погодженого сторонами строку кредитування та право на нарахування яких було припинено внаслідок пред`явлення позивачем до відповідача-1 вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

Надаючи оцінку доводам скаржника, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального і процесуального права в оскаржуваній частині вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання передбачені в статті 625 Цивільного кодексу України, згідно з частиною другою якої боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 80-87), за змістом яких "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

Вказаних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19).

Боржник не звільняється від зобов`язань по сплаті нарахованих у межах строку кредитування, тобто до спливу визначеного договором строку кредитування, процентів "за користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування визначає лише часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватися, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, банк заявив позовні вимоги до відповідача-1 щодо стягнення прострочених процентів за користування кредитом згідно з Договором про надання банківських послуг №134/18-ю від 28.12.2018, нараховані за період, починаючи з 01.03.2023 по 30.09.2023 у розмірі 97 865, 52 грн та 905,32 грн нараховані проценти за період з 01.10.2023 по 02.10.2023.

З огляду на встановлені у даній справі обставини щодо визначеного умовами Кредитного договору строку надання відповідачу-1 кредиту, який сплинув 27.07.2022, з моменту пред`явлення банком вимоги про дострокове стягнення заборгованості, суд апеляційної інстанції зазначає, що нарахування позивачем вказаних процентів у сумі 29 875,69 грн за період з 27.07.2023 по 30.09.2023 та 905,32 грн процентів за період з 01.10.2023 по 02.10.2023 здійснено поза межами строку кредитування.

Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України (відповідні висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16).

Позиція позивача про те, що проценти за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, (у даному випадку - до пред`явлення позову, що убачається із здійсненого ним розрахунку заборгованості) ґрунтуються на помилковому розумінні правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

Зазначаючи про важливість дотримання балансу інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 117-119), зауважила на тому, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за "користування кредитом" за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за "користування кредитом" (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав одразу після порушення боржником умов договору.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 висновок в частині твердження, що: "нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів", Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 уточнила таким чином: "у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором" (пункт 141 постанови).

За змістом пунктів 142-145 названої постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі №3-188/2020(455/20) обґрунтування (що приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі) збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними нарахування позивачем та стягнення судом першої інстанції з відповідачів процентів за користування кредитом у розмірі 29 875,69 грн та процентів нарахованих за період з 01.10.2023 по 02.10.2023 у сумі 905,32 грн поза межами встановленого умовами Кредитного договору строку кредитування, а саме за період з 27.07.2023 по 02.10.2023. Позов у цій частині задоволенню не підлягає, оскільки вимоги позивача у цій частині не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають умовам укладеного сторонами Кредитного договору.

За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі, оскільки не враховано правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 щодо застосування положень статей 625 та 1048 Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обгрунтованими та підставними у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої суми заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 972 463,85 грн та простроченої суми заборгованості за процентами у розмірі 67989,83 грн в межах строку кредитування до вимоги позивача про дострокове повернення кредиту, в решті позовних вимог слід відмовити.

Апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування судом норм матеріального права.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/16218/23 в частині задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 29 875,69 грн прострочених процентів нарахованих за період з 27.07.2023 по 30.09.2023 та 905,32 грн нарахованих процентів за період з 01.10.2023 по 02.10.2023, таким, що підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог, а апеляційну скаргу відповідача-1 на зазначене рішення суду першої інстанції у цій частині, відповідно, такою, що підлягає задоволенню частково.

В іншій частині рішення суду першої інстанції у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Відповідачем-1 не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів простроченої суми заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 972 463,85 грн та простроченої суми заборгованості за процентами у розмірі 67989,83 грн. Апеляційна скарга відповідача у цій частині задоволенню не підлягає у зв`язку з її необґрунтованістю.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/16218/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/16218/23 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"1. Позов Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР" (03115, місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 32; код ЄДРПОУ 34999908) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО" (03115, місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 32; код ЄДРПОУ 36942172) на користь Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01004, місто Київ, вулиця Пушкінська, будинок 42/4; код ЄДРПОУ 14361575) суму заборгованості у розмірі 972 463 (дев`ятсот сімдесят дві тисячі чотириста шістдесят три) грн. 85 коп., суму прострочених процентів у розмірі 67 989 (шістдесят сім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 83 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР" (03115, місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 32; код ЄДРПОУ 34999908) на користь Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01004, місто Київ, вулиця Пушкінська, будинок 42/4; код ЄДРПОУ 14361575) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 242 (шість тисяч двісті сорок дві) грн. 72 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-АЛКО" (03115, місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 32; код ЄДРПОУ 36942172) на користь Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01004, місто Київ, вулиця Пушкінська, будинок 42/4; код ЄДРПОУ 14361575) витрати посплаті судового збору в розмірі 6 242 (шість тисяч двісті сорок дві) грн. 72 коп.

5. В іншій частині позову відмовити."

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01004, місто Київ, вулиця Пушкінська, будинок 42/4; код ЄДРПОУ 14361575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-КОНДИТЕР" (03115, місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 32; код ЄДРПОУ 34999908) 554 (п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 05 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи № 910/16218/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.07.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді О.О. Хрипун

Г.П. Коробенко