Постанова

від 23.07.2024 по справі 910/19956/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р. Справа№ 910/19956/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024

у справі № 910/19956/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

до Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у справі Північний офіс Держаудитслужби

про стягнення 82 425,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України (відповідача) про стягнення 82 425,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на виконання укладеного договору № 79 від 29.05.2019 про закупівлю послуг у сфері містобудування код CPV за ДК 021:2015 - 71410000-5 (далі - договір №79) (розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони пам`ятки історії, ландшафту місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір та долини р. Дніпро") виконував роботи, які сплачені замовником.

Однак, у подальшому, в ході проведення Північним Офісом Держаудитслужби планової ревізії окремих питань господарської діяльності в Київському науково-методичному центрі по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій за період з 01.01.2019 - по 31.12.2022, в ході якої встановлено ряд порушень, про що складено акт ревізії від 29.06.2023 № 04-30/267, зокрема, щодо завищення вартості виконаних робіт підрядником за договором № 79.

Позивач вказував, що як наслідок, роботи за даним договором виконані з порушенням Тимчасового збірника цін на науково-проектні роботи по нерухомих пам`ятках історії та культури Української РСР, Кошторисних норм України Настанова з визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та ДСТУ Б Д.1.1-7:2013, чим завищено вартість за даним договором на суму 82 425,53 грн. (без ПДВ).

Спір виник внаслідок порушення відповідачем умов договору № 79, будівельних норм та чинного порядку визначення вартості будівництва, оскільки відповідачем було неправомірно завищено вартість підрядних робіт за договором № 79, що призвело до спричинення збитків позивачу на загальну на суму 82 425,53 грн. (без ПДВ).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/19956/23 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у позовних вимогах, місцевий господарський суд виходив з того, що звіт внутрішнього аудиту може бути підставою для вжиття відповідних заходів реагування, у тому числі притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання у межах господарсько-договірних відносин.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/19956/23, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд першої інстанції помилково не звернув увагу на те, що актом ревізії та вимогою Північного Офісу Держаудитслужби від 29.06.2023 № 04-30/267 підтверджено факт порушення відповідачем норм Тимчасового збірника цін на науково-проектні роботи по нерухомим пам`ятках історії вартості проектно-вишувальних робіт та ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 та наявність його вини цьому, що призвело до заподіяння шкоди.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що посилання позивача чи застосування до спірних правовідносин ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 або ж Тимчасового збірника цін науково-проектні роботи по нерухомих пам`ятках історії та культури Української РСР чи вимог інших кошторисних норм, на думку відповідача, жодним чином не могло б змінити результату розгляду справи по суті в суді першої інстанції, оскільки послуги надані відповідачем у повній відповідності до умов договору, прийнятті позивачем без зауважень та оплачені останній. Натомість за твердженням відповідача, акт Держаудитслужби не є доказом порушень договірних зобов`язань відповідачем.

Короткий зміст відповіді на відзив та узагальнення його доводів

У відповіді на відзив, позивач повністю підтримує доводи викладені ним у апеляційні скарзі.

Узагальнений виклад позиції третьої особи

Третя особа не скористалася своїм правом подати письмові пояснення на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2024, апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/19956/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19956/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/19956/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

05.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено документи, що підтверджують повноваження представника на представництво скаржника у Північному апеляційному господарському суді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/19956/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

29.05.2019 між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (замовником, позивачем) та Підприємством об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України (виконавцем, відповідачем) укладено договір № 79 закупівлі послуг у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони пам`ятки історії, ландшафту місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір та долини р. Дніпро"), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати послуги за визначеним предметом закупівлі - послуги у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони пам`ятки історії, ландшафту місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір та долини р. Дніпро"), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг зазначених у п. 1.1. цього договору визначена на підставі кошторису (додаток № 3 до договору) та протоколу погодження договірної ціни (додаток № 2 до договору) та складає 1 799 990,00 грн, в тому числі ПДВ - 299 998,33 грн і включає в себе усі витрати виконавця, пов`язані з виконанням договору.

Згідно з п. 2.3 договору оплата послуг здійснюється поетапно на підставі актів здачі-приймання наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Остаточний розрахунок за останнім етапом надання послуг здійснюється після затвердження науково-проектної документації.

Відповідно до п. 2.4 договору замовник здійснює оплату тільки за фактично надані послуги протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, який відображає обсяг послуг та вартість, наданих виконавцем послуг.

У п. 3.1 договору сторонами погоджено, що виконавець надає замовнику послуги поетапно відповідно до календарного графіку надання послуг та надає акт здачі-приймання наданих послуг протягом 5-ти робочих днів після кожного етапу згідно з календарним графіком надання послуг.

Відповідно до п. 3.2 договору замовник протягом 5 робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання послуг перевіряє відповідність обсягу та якості наданих послуг вимогам договору, за результатами перевірки підписує та спрямовує виконавцю акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами було підписано наступні акти:

- акт № 1 здачі - приймання наданих послуг послуги у сфері містобудування ДК 021: 2015-71410000-5 (розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони пам`ятки історії, ландшафту місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір та долини р. Дніпро") від 27.06.2019 на суму 597 478, 08 грн (з ПДВ);

- акт № 2 здачі - приймання наданих послуг послуги у сфері містобудування ДК 021: 2015-71410000-5 (розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони пам`ятки історії, ландшафту місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір та долини р. Дніпро") від 19.11.2019 на суму 1 081 064, 83 грн (з ПДВ);

- акт № 3 здачі - приймання наданих послуг послуги у сфері містобудування ДК 021: 2015-71410000-5 (розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони пам`ятки історії, ландшафту місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір та долини р. Дніпро") від 18.12.2019 на суму 121 447,09 грн (з ПДВ). Всього виконано та прийнято без зауважень робіт на суму 1 799 990,00 грн.

Сторонами під час розгляду справи було підтверджено, що виконані відповідачем роботи за договором № 79 на суму 1 799 990,00 грн були оплачені позивачем у повному обсязі.

У період з 01.01.2019 - по 31.12.2022 Північним офісом державної аудиторської служби України було проведено ревізію Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, за результати, якої складено акт № 04-30/267 від 29.06.2023.

В акті ревізії № 04-30/267 від 29.06.2023 зафіксовано завищення вартості робіт за договором № 79 закупівлі послуг від 29.05.2019 на суму 82 425,53 грн.

Спір виник внаслідок порушення відповідачем умов договору № 79, будівельних норм та чинного порядку визначення вартості будівництва, оскільки відповідачем було неправомірно завищено вартість підрядних робіт за договором № 79, що призвело до спричинення збитків позивачу на загальну на суму 82 425,53 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/19956/23 відмовлено у задоволенні позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Вимогами частини першої статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно із ст. 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

При цьому ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як наслідок, перевірка фактичного обсягу витрат робочого часу, які включені до акта, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання актів.

Отже, враховуючи приписи зазначених норм права, а також те, що позивач оглянув та прийняв за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень виконані відповідачем підрядні роботи, обумовлені договором № 79, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач погодився як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю.

Мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача в матеріалах справи відсутня. Водночас обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю оплачена позивачем.

Отже, умови договору сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні положення викладені у ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Застосовуючи дані статті, суду необхідно встановити усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Оскільки між сторонами у справі було укладено Договір № 79, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані ним як оплата виконаних за Договорами підряду робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини другої статті 224 Господарського кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що акт ревізії - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки саме позивача, а не відповідача, а тому може нести негативні наслідки саме для Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій.

При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/59/19.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами у справі договору № 79 закупівлі послуг від 29.05.2019, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, тобто позивача у справі.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором № 79 закупівлі послуг від 29.05.2019.

При цьому, судова колегія зазначає, що звіт внутрішнього аудиту може бути підставою для вжиття відповідних заходів реагування, у тому числі притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання у межах господарсько-договірних відносин.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У ст. 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судова колегія вважає, що самі лише висновки Державної аудиторської служби України, не підтверджені в судовому процесі належними доказами щодо завищення вартості підрядних робіт є недостатніми для того, щоб виснувати позивачем вимоги до відповідача про неналежне виконання останнім свого обов`язку перед позивачем щодо відшкодування вартості понесених позивачем витрат за надані відповідачем підрядні роботи.

Така позиція суду апеляційної інстанції є уставленою судовою практикою. Зокрема, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19, від 20.06.2019 у справі № 916/1906/18 та інших.

З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідним зазначити те, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між позивачем та відповідачем договору і не можуть їх змінювати.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази (акт ревізії) не підтверджують належним чином правової підстави заявленого позову, а саме порушення відповідачем свого договірного обов`язку з відшкодування вартості понесених позивачем витрат по сплаті за виконані відповідачем підрядні роботи та/або наявність недобросовісності/обману з боку відповідача у договірних правовідносинах сторін, тому заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені на вказаних правових підставах, про що було правильно зазначено судом першої інстанції.

На підставі встановлених у справі обставин місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків за порушення господарського зобов`язання.

Таким чином наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

В свою чергу, наведені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права та матеріального права.

Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/19956/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/19956/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко