Постанова

від 03.07.2024 по справі 910/9017/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2024 р. Справа№ 910/9017/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Балабан Д.О. (самопредставництво)

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар квант енерджи"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 (повне рішення складено 03.11.2023)

у справі № 910/9017/23 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар квант енерджи"

до Держави України в особі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

третя особа Державне підприємство "Гарантований покупець"

про відшкодування 304 426, 24 грн шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар квант енерджи" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави України в особі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (відповідача), за участю третьої особи - Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення шкоди у розмірі 304 426,24 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що внаслідок прийняття відповідачем, протиправної постанови, яка була скасована у судовому порядку, позивачу було завдано шкоди, оскільки на підставі п. 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтеративних джерел енергії, в редакції постанови відповідача № 46 від 15.01.2021, третьою особою було нараховано вартість врегулювання небалансу електричної енергії за період з січня 2021 - по січень 2022 на суму 3 588 515,93 грн. Враховуючи формулу, на підставі якої фактично було здійснено розрахунок третьою особою, було скасовано у судовому порядку, відповідний розрахунок повинно було б бути здійснено на підставі норм п.9.3 глави 9 Порядку, що діяв станом на 15.01.2021 до прийняття відповідачем неправомірної постанови. Таким чином, правовою підставою позовних вимог позивачем визначено приписи ст. 1175 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9017/23 відмовлено повністю у задоволенні позову.

Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за період з січня 2021 - по січень 2022 третьою особою, а не відповідачем було нараховано, а позивачем сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії саме у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, а отже, відповідні платежі не можуть вважатись збитками, які були завдані позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар квант енерджи" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9017/23 повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що неправомірність дій відповідача полягає в прийнятті нормативно-правового акту (п.п. 8 п. 1 постанови відповідача № 46 від 15.01.2021), який був визнаний незаконним і скасований в судовому порядку.

За таких обставин, позивач вважає, що ним доведено всі необхідні елементи складу цивільного правопорушення відповідача та наявність підстав для застосування вимог ст. 1175 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст відзиву відповідача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що підпункт 8 пункту 1 змін до постанови № 641, затверджених відповідачем від 15.01.2021 № 46, втратив чинність з моменту набрання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі № 640/4069/21 законної сили, а саме з 08.09.2021, а отже, у період з 16.01.2021 - по 08.09.2022 вказаний підпункт був чинним, діяв та застосовувався для розрахунків вартості врегулювання небалансів електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим тарифом".

Крім того, відповідачем також зазначено про відсутність всіх складових предмету доказування у спорі про відшкодування шкоди, зокрема, обставин неправомірної поведінки відповідача та розміру завданої шкоди.

Короткий зміст відповіді позивача на відзив відповідача на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів

У відповіді на відзив, позивач повністю підтримує правову позиції викладену ним у апеляційній скарзі.

Узагальнений виклад позиції третьої особи

Третя особа не скористалася своїм правом подати письмові заперечення на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 910/9017/23 призначено повторний автоматизований розподіл, в зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/9017/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар квант енерджи" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9017/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 розгляд справи № 910/9017/23 відкладено на 10.04.2024.

10.04.2024 судове засідання не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Іоннікової І.А. на навчанні, суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б. у відрядженні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 розгляд справи № 910/9017/23 призначено на 05.06.2024.

05.06.2024 судове засідання не відбулося, у зв`язку із оголошеною у місті Києві повітряною тривогою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 розгляд справи № 910/9017/23 призначено на 03.07.2024.

27.06.2024 до суду апеляційної інстанції, від представника позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/9017/23; вирішено провести судове засідання у справі № 910/9017/23, яке призначене на 03.07.2024 в режимі відеоконференції за участю представника позивача Білоус О.Ю.

В судове засідання, яке відбулося 03.07.2024, з`явився представник відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до початку судового засідання надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку перебуванням представника позивача Білоус О.Ю. на лікарняному.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення процесуального документу в його електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 05.06.2024).

Розглянувши вищевказане клопотання представника позивача, заслухавши думку представника відповідача з цього приводу, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотанні представника позивача, з огляду на те, що явка представника позивача у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась.

Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 було задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/9017/23; вирішено провести судове засідання у справі № 910/9017/23, яке призначене на 03.07.2024 в режимі відеоконференції за участю представника позивача Білоус О.Ю. Тобто представник позивача Білоус О.Ю. не була позбавлена права приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Таким чином, враховуючи те, що в судовому засіданні 28.02.2024, представником позивача було висловлено його правову позицію по суті апеляційної скарги, та надано відповідь на відзив відповідача, а також те, що дана справи перебуває в провадження Північного апеляційного господарського суду тривалий час, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників позивача та третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

05.07.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантованим покупцем, третьою особою) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар квант енерджи" (виробником за "зеленим" тарифом, позивачем) укладено договір № 397/01 (надалі - договір), відповідно до умов якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі, Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641.

Отже, позивач є суб`єктом правовідносин з виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, правове регулювання яких здійснюється Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджені постановою № 641 від 26.04.2016 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частинами 1, 6, 7 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку.

Згідно ч. 4 ст. 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії за цінами, визначеними відповідно до правил ринку, у разі невиконання ними акцептованих оператором системи передачі погодинних графіків електричної енергії з урахуванням особливостей, встановлених частиною шостою статті 71 цього Закону для виробників за "зеленим" тарифом та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Відповідно до п. 6 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний стати стороною, відповідальною за баланс (далі - СВБ) балансуючої групи гарантованого покупця, до складу якої входять виробники, яким встановлено "зелений" тариф, а також виробники, які за результатами аукціону набули право на підтримку, з якими він уклав двосторонні договори.

Частиною 8 статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що стаття 71 цього Закону та правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначають особливості функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Згідно ч. 2 ст. 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії -вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.

З цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов`язані: 1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом; 2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; 3) увійти на підставі договору до балансуючої групи гарантованого покупця; 4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем.

Згідно ч. 6 ст. 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" за відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії виробників, яким встановлено "зелений" тариф, та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, від їхніх погодинних графіків відпуску електричної енергії виробниками, які входять до балансуючої групи гарантованого покупця, відшкодовується частка вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до цього Закону та правил функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Отже, гарантований покупець є стороною, відповідальною за баланс всіх учасників балансуючої групи гарантованого покупця, які здійснюють продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом або за аукціонною ціною. Статтею 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця виробниками, які входять до балансуючої групи гарантованого покупця, ставиться в залежність від відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії названих виробників від їх погодинних графіків відпуску електричної енергії, тобто від власних небалансів виробників.

Пунктом 9.2 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, який затверджено постановою № 641 від 26.04.2019 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг унормовано, що продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу відповідно до Закону та цього Порядку.

У пункті 9.3 вказаного Порядку було визначено, що обсяг відшкодування продавцем або споживачами за "зеленим" тарифом гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу в розрахунковому періоді розраховується за формулами, які наведено у пункті.

15.01.2021 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову № 46 "Про затвердження Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641", а саме затверджено Зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом".

Підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку пункти 9.2-9.4 замінено п`ятьма новими пунктами, зокрема, за пунктом 9.2 Порядку продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.

Відповідно до п. 9.3 Порядку, в редакції станом на 16.01.2021, обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою (далі - Формула), що наведена у цьому пункті.

Згідно з абз. 2 п. 9.3 глави 9 Порядку у редакції станом на 16.01.2021, у випадку отримання оновлених даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавця або споживача за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок обсягу відшкодування здійснюється з урахуванням таких даних.

Як вказує позивач, застосування формули визначення частки небалансу в редакції змін, які було внесено постановою № 46 від 15.01.2021 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, призвело до того, що виробники за "зеленим" тарифом повинні були сплатити свої небаланси, небаланси групи та компенсувати Гарантованому покупцю витрати останнього, що виникли у зв`язку із його неможливістю продати придбану у виробників за "зеленим" тарифом електричну енергію, що призвело до значного перевищення фінансової відповідальності виробників при відсутності вини за вчинення небалансу.

Як встановлено судом першої інстанції, у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 640/4069/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСЕКОЕНЕРГО" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб - Державне підприємство "Гарантований покупець", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекоенергосистеми", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджі", Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Квант Енерджи", Товариство з обмеженою відповідальністю "Приморська енергогенеруюча компанія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Велика Добронь", Приватне підприємство "Техсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "АСД ЛЕКС" про визнання протиправним та нечинним рішення в частині.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 позов задоволено; визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 скасовано судове рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою від 08.09.2022 Верховного Суду по справі № 640/4069/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСЕКОЕНЕРГО" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 задоволено повністю; постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 в цій справі скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, за період з січня 2021 - по січень 2022 гарантованим покупцем було нараховано, а позивачем сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії на підставі пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії на суму 3 588 515,93 грн.

За розрахунком позивача, прийнятий відповідачем протиправний та нечинний підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, призвів до завдання позивачу шкоди у розмірі 304 426,24 грн.

У позовній заяві зазначено, що розмір завданої шкоди обраховується як різниця між платою по актам приймання-передачі частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії гарантованого покупця, сума яких розраховувалась за формулою згідно підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, та між платою за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергійної енергії, яка мала бути розрахована за формулою пункту 9.3 глави 9 Порядку, в редакції, що діяла станом на 15.01.2021. На підтвердження свого розрахунку позивачем було надано до матеріалів справи висновок експертів № 24-05/23 від 24.05.2023 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи, складений ТОВ «міжнародна експертно-правова група.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9017/23 відмовлено повністю у задоволенні позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1175 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що відповідальність за шкоду, завдану в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, настає незалежно від вини цього органу. Водночас для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх інших елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (рішення, дії чи бездіяльність) особи, що завдала шкоду; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (збитки мають бути наслідком саме протиправної поведінки особи, що завдала шкоду, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого потерпілого або третіх осіб). Тобто, відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають зазначеного прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993).

Захищене ст. 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Одночасно, у ст. 76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, при зверненні до суду з позовом про відшкодування збитків, які завдано юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, позивачем повинно бути доведено факт саме нанесення такою неправомірною діяльністю матеріальної шкоди позивачу та наявність причинно-наслідкового зв`язку між нанесеною шкодою та діяльністю відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належним чином доказово не було обґрунтовано наявності всіх складових предмету доказування у спорі про стягнення шкоди, завданої юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що судом касаційної інстанції неодноразово, зокрема у постанові від 17.01.2022 у справі № 910/1904/20 вказано, що неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 по справі №925/556/21 вказала, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Як встановлено судом вище, позивач є суб`єктом правовідносин з виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, правове регулювання яких здійснюється Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджені постановою №641 від 26.04.2016 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частинами 1, 6, 7 ст.70 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку.

Згідно ч. 4 ст. 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії за цінами, визначеними відповідно до правил ринку, у разі невиконання ними акцептованих оператором системи передачі погодинних графіків електричної енергії з урахуванням особливостей, встановлених частиною шостою статті 71 цього Закону для виробників за "зеленим" тарифом та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Пунктом 9.2 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, який затверджено постановою №641 від 26.04.2019 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг унормовано, що продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу відповідно до Закону та цього Порядку.

У пункті 9.3 вказаного Порядку було визначено, що обсяг відшкодування продавцем або споживачами за "зеленим" тарифом гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу в розрахунковому періоді розраховується за формулами, які наведено у пункті.

15.01.2021 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову № 46 "Про затвердження Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641", а саме затверджено Зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом".

Підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку пункти 9.2-9.4 замінено п`ятьма новими пунктами, зокрема, за пунктом 9.2 Порядку продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.

Відповідно до пункту 9.3 Порядку, в редакції станом на 16.01.2021, обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою (далі - Формула), що наведена у цьому пункті.

Згідно з абзацом 2 пункту 9.3 глави 9 Порядку у редакції станом на 16.01.2021, у випадку отримання оновлених даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавця або споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок обсягу відшкодування здійснюється з урахуванням таких даних.

З матеріалів справи вбачається, що за період з січня 2021 по січень 2022 років Гарантованим покупцем було нараховано, а позивачем сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії на підставі пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії на суму 3 588 515,93 грн.

Як вбачаться з матеріалів справи у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №640/4069/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСЕКОЕНЕРГО" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб - Державне підприємство "Гарантований покупець", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекоенергосистеми", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджі", Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Квант Енерджи", Товариство з обмеженою відповідальністю "Приморська енергогенеруюча компанія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Велика Добронь", Приватне підприємство "Техсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "АСД ЛЕКС" про визнання протиправним та нечинним рішення в частині.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 позов задоволено; визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 скасовано судове рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою від 08.09.2022 Верховного Суду по справі №640/4069/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСЕКОЕНЕРГО" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 задоволено повністю; постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 в цій справі скасовано і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021.

Судовою колегією враховано, що ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Частинами 1, 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (ч. 1 ст. 359 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, з наведеного вбачається, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, втратив свою чинність 08.09.2022 (дата ухвалення постанови Верховного Суду).

При цьому, колегія суддів звертає увагу позивача на відмінність у правових наслідках визнання нормативно-правового акта недійсним та нечинним, яка фактично полягає в моменті виникнення відповідних правових наслідках.

До того ж, скасування у судовому порядку пункту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ніяким чином не може вказувати на неправомірну поведінку останнього, як обов`язкову складову предмету доказування у спорі про стягнення шкоди на підставі ст. 1175 Цивільного кодексу України.

Крім того, саме чинність підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, втратив свою чинність 08.09.2022, у період дії спірних правовідносин з січня 2021 по січень 2022 і була підставою нарахування Гарантованим покупцем відшкодування вартості небалансів електричної енергії за певною формулою.

Для відшкодування шкоди позивачу слід довести які саме неправомірні (на момент їх вчинення) дії відповідача призвели до завдання певних збитків.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що за період з січня 2021 - по січень 2022 Державним підприємством "Гарантований покупець", а не відповідачем було нараховано, а позивачем сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії саме у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, а отже, відповідні платежі не можуть вважатись збитками, які були завдані позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача.

Інші доводи, наведені позивачем у апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Отже, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права та матеріального права.

Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар квант енерджи" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9017/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/9017/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.07.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська