Рішення

від 22.07.2024 по справі 906/516/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/516/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Андрощук О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства ремонтно-експлуатаційних послуг Попільнянської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Перемога"

про стягнення 19380,00 грн

Комунальне підприємство ремонтно-експлуатаційних послуг Попільнянської селищної ради звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Перемога" 19380,00 грн боргу по відшкодуванню послуг з водопостачання та водовідведення, електропостачання та обслуговування адмінбудинку.

Ухвалою від 16.05.2024 суд залишив позовну заяву без руху.

22.05.2024 на адресу суду від позивача надійшли документи разом із супровідним листом, а саме: уточнена позовна заява; копії актів здачі - приймання наданих послуг; докази направлення уточненої позовної заяви відповідачу.

Ухвалою від 24.05.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 24.06.2024.

До суду від відповідача надійшли такі документи:

- 17.06.2024 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позову заяву з доданими до нього документами;

- 19.06.2024 через систему "Електронний суд" надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності повноважного представника товариства.

До суду від позивача надійшли такі документи:

- 19.06.2024 через систему "Електронний суд" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- 20.06.2024 через систему "Електронний суд" надійшла заява про долучення до матеріалів справи відповіді на відзив з доказами її направлення відповідачу.

24.06.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив з додатками.

У засіданні суду 24.06.2024 оголошувалася перерва до 22.07.2024, про що суд ухвалою від 24.06.2024 повідомив відповідача.

22.07.2024 засобами електронного зв`язку позивач надіслав до суду клопотання, згідно якого просив розглянути справу без участі його представника та повідомив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не прибув.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку 25.06.2024 електронного листа (а.с.92). При цьому, суд враховує, що 19.06.2024 відповідач подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності його представника (а.с.66).

Дослідивши матеріали справи, враховуючи вищевказані заяви та клопотання сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про відшкодування послуг з водопостачання та водовідведення, електропостачання та обслуговування адмінбудинку №9 від 02.01.2023, яким користується відповідач на підставі договору оренди нерухомого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ району від 16.05.2018, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 19380,00 грн.

Відповідач, заперечуючи стосовно позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначає (а.с.50-52), що з 27.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Перемога" знаходиться в стані припинення. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців 27.03.2024 внесено інформацію про рішення засновників юридичної особи щодо її припинення шляхом ліквідації, а також відомості про строк, визначений засновниками для заявлення кредиторами вимог: 28.05.2024. Позивач до ліквідаційної комісії відповідача з кредиторськими вимогами не звертався.

Відповідач вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення із позовом про стягнення з відповідача грошової суми, а належним способом захисту у даному випадку є звернення з відповідними вимогами до ліквідаційної комісії відповідача.

У відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.77-78) позивач вказує, що заборгованість за договором №9 від 02.01.2023 виникла за період з 01.05.2023 по 31.12.2023, тобто задовго до перебування відповідача в стані припинення. Про те, що відповідач перебуває в стані припинення позивачу стало відомо лише з відзиву на позовну заяву, будь-яких повідомлень від відповідача про те, що товариство буде ліквідовано до позивача не надходило.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив (а.с.81-82) зазначає, що дійсно заборгованість перед позивачем виникла до початку процедури ліквідації, однак, саме для таких вимог ст.104-112 ЦК України передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється - шляхом звернення з відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Вказує, що Міністерством юстиції України було оприлюднено повідомлення про рішення про припинення юридичної особи з ЄДР (а.с.84-88), крім того, неповідомлення позивача про процедуру ліквідації відповідача не впливає на передбачений законом порядок звернення з вимогою до ліквідаційної комісії.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суд встановив, що відповідач на підставі договору оренди нерухомого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ району від 16.05.2018 орендує у Попільнянської районної ради окреме індивідуально визначене майно, а саме: 2/100 ідеальних частин адміністративного будинку, загальною площею 134,0 кв.м, з урахуванням коефіцієнту корисної площі 1,5674, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, смт. Попільня, вул. Хмельницького Богдана, буд.7 (а.с.4-6).

Право оренди на підставі вказаного договору 16.05.2018 було зареєстровано за відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.7).

Актом приймання-передачі від 16.05.2018 підтверджується передача Попільнянською районною радою та прийняття у тимчасове платне користування відповідачем, на виконання умов вказаного вище договору, відповідного приміщення (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2023 між Комунальним підприємством ремонтно-експлуатаційних послуг Попільнянської селищної ради (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Перемога" (замовник, відповідач) був укладений договір №9 про відшкодування послуг з водопостачання та водовідведення, електропостачання та обслуговування адмінбудинку (а.с.9), відповідно до п.1 розділу 1 Предмет договору якого виконавець забезпечує надання комунальних послуг в адмінбудівлі, що знаходиться за адресою: смт. Попільня, вул. Богдана Хмельницького, буд. 7, а замовник бере участь у відшкодуванні витрат за надані комунальні послуги відповідно до актів наданих послуг з водопостачання, водовідведення, електропостачання та обслуговування.

Згідно з п.2,3 розділу 1 договору, замовник користується приміщенням загальною площею 108 кв.м з урахуванням коефіцієнту коридорів, яке розташоване за адресою: смт. Попільня, вул. Б.Хмельницького, буд. 7 і знаходиться на четвертому поверсі:

- кабінети №403 - 84 кв.м, кабінет №404 - 24 кв.м, у тому числі:

- площа кабінетів складає - 69,2 кв.м,

- площа коридорів, санвузлів, східців - 38,8 кв.м.

Приміщення використовується для розміщення офісу ТОВ "Редакція газети "Перемога".

За умовами п.1 розділу 2 договору, кількість послуг або кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт визначаються актом здачі-приймання робіт (надання послуг).

1.2. Оплата відшкодування послуг з обслуговування приміщення здійснюється пропорційно займаній площі за мінусом площі кабінетів редакції (69,2 кв.м), які обслуговує замовник.

1.3. Оплата відшкодування послуг споживання електроенергії проводиться за показами лічильника.

1.4. Оплата відшкодування послуг з водопостачання та водовідведення здійснюється пропорційно кількості працюючих.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач підписали акти здачі-прийняття наданих послуг на загальну суму 19380,00 грн, а саме: №149 від 25.05.2023 на суму 2854,91 грн, №183 від 16.06.2023 на суму 2163,70 грн, №218 від 17.07.2023 на суму 2294,88 грн, №254 від 18.08.2023 на суму 2250,49 грн, №287 від 18.09.2023 на суму 2384,11 грн, №324 від 26.10.2023 на суму 2384,33 грн, №358 від 16.11.2023 на суму 2785,05 грн, №407 від 16.12.2023 на суму 2262,53 грн (а.с.34-41), чим підтвердили надання послуг зазначеною в цих актах вартістю.

Суд встановив, що у зв`язку з несплатою відшкодування послуг з водопостачання, водовідведення, електропостачання та обслуговування адмінбудинку позивач звертався до відповідача з листом-попередженням від 10.08.2023 №25, у якому просив виконати зобов`язання в повному обсязі у десятиденний термін з дня отримання листа, який отримано відповідачем 10.08.2023, про що на вказаному листі міститься відповідна відмітка (а.с.10), а також з претензією про сплату заборгованості від 06.10.2023 №32, отримання якої відповідачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 28.11.2023 (а.с.11-12), які були залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Зі змісту відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив вбачається, що відповідач не заперечує як стосовно наявності у нього перед позивачем заборгованості у розмірі 19380,00 грн з відшкодування послуг з водопостачання, водовідведення, електропостачання та обслуговування адмінбудинку, так і стосовно розміру цієї заборгованості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За вказаного, суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем як на дату звернення останнього до суду, так і на час розгляду справи становила 19380,00 грн.

Водночас суд встановив, що згідно з інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Перемога" перебуває в стані припинення з 27.03.2024 - внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результат її ліквідації, а строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог, сплив 28.05.2024 (а.с.24).

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (ст. 104 ЦК України).

Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з ч.8 ст.111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи.

Відповідно до ч.4 ст.112 ЦК України, вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.

Між тим, як встановлено судом в матеріалах справи відсутні докази звернення до ліквідаційної комісії відповідача з кредиторськими вимогами та відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду.

За змістом положень ч.3 ст.112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

В аспекті питання належності обраного позивачем способу захисту суд зауважує, що згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

У постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Таким чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до суду із позовом про стягнення грошової суми з відповідача, який перебуває в стані припинення.

Водночас, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 Цивільного кодексу України не передбачають. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 922/416/19.

Також у вказаній постанові міститься посилання на висновки Верховного Суду у постанові від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, згідно яких суд погодився з висновками місцевого та апеляційного господарського судів щодо того, що позивачем відповідно до вимог статті 112 ЦК та з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Належним способом захисту прав кредитора у такому випадку є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється.

Вочевидь, прийняття судом рішення про задоволення позову про стягнення з боржника, який перебуває в стані припинення, грошових коштів не свідчить про можливість ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки не виключає необхідності в подальшому звернутись до ліквідаційної комісії відповідача щодо визнання його кредиторських вимог, та, у випадку відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, повторного звернення до суду.

За наведених обставин, приймаючи до уваги те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Перемога" перебуває у стані припинення; враховуючи відсутність доказів звернення до ліквідаційної комісії відповідача з кредиторськими вимогами та відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що позивач обрав невірний спосіб захисту, а звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості з відповідача не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №924/478/16, від 01.08.2018 у справі № 910/24157/16, у справі №922/2194/21 від 25.11.2021, у справі №922/416/19 від 20.01.2020.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене вище, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на позивача.

Оскільки після оголошеної перерви представники сторін в судове засідання 22.07.2024 не прибули, резолютивна частина рішення не проголошувалась. При цьому, суд враховує постанови Верховного Суду від 05.09.2022 року у справі № 1519/2-5034/11 та №761/38266/14 від 30.09.2022.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.07.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- позивачу - через "Електронний суд";

2 - відповідачу - рек. з пов.