Рішення

від 19.07.2024 по справі 910/6171/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2024Справа № 910/6171/24Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСТЕХНОЛОГІЯ» (92900, Луганська обл., Кремінський р-н, місто Кремінна, ВУЛИЦЯ ПОБЄДИ, будинок 1 В, ідентифікаційний код юридичної особи 38141506) до проДержавного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» (01601, місто Київ, вул.Руставелі Шота, будинок 9А, ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) стягнення заборгованості у розмірі 712 741 грн. 39 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСТЕХНОЛОГІЯ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 712 741 грн. 39 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором на виконання проектних робіт №320 від 04.08.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 року відкрито провадження у справі №910/6171/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.052024 року направлена до електронного кабінету Сторін у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа Сторонам.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

04.08.2022 року між Державним підприємством «Великобичівське лісомисливське господарство» (Замовник) та Приватним підприємством «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСТЕХНОЛОГІЯ» (Підрядник) було укладено Договір на виконання проектних робіт №320, відповідно до умов якого ВИКОНАВЕЦЬ зобов?язується своїми силами виконати обстеження, проектні роботи та замовити проведення експертизи по об?єкту: «Будівництво лісового насіннєво-селекційного центру, за адресою: Закарпатська обл., смт. Великий Бичків, вул. Лисенка», а ЗАМОВНИК зобов?язується надати для виконання Робіт об?єкт, завдання на проектування, прийняти належним чином виконані Роботи та оплатити зазначені Роботи у строки та в порядку, передбачені цим Договором. (а.с.37-39)

Відповідно до п.2.1 Договору результатом виконання Робіт по цьому Договору є проектна документація, яка повинна відповідати умовам цього Договору, положенням чинного законодавства України, підзаконним актам та іншим нормативним документам, щодо неї повинні бути зняті всі зауваження, що стосуються виконання Виконавцем проектних робіт за цим Договором, а також бути придатною для використання її за циіьовим призначенням.

Згідно з п.2.1 Договору загальна вартість виконаних Робіт за цим Договором складає 600000,00 грн. (без ПДВ), у тому числі єдиний податок 5% - 30000,00 грн. Договірна ціна формується відповідно до «ДСТУ Б Д.1.1-7-2013 «Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво» зі змінами і доповненнями відповідно до кошторисної документації (Додаток 1) та уточняється за результатами експертизи проектної документації.

У п.2.5 Договору визначено, що ЗАМОВНИК до початку виконання робіт перераховує кошти, згідно наданого ВИКОНАВЕЦЕМ рахунку-фактури, у розмірі 30 відсотків вартості цього Договору, а саме 180000,00 грн. (без ПДВ.)

Пунктом 3.1 Договору Сторони визначили, що ВИКОНАВЕЦЬ зобов`язується виконати Роботи, які є предметом цього Договору, в період до 04.10.2022 р.

Згідно з п.п.4.2, 4.3 Договору ВИКОНАВЕЦЬ зобов`язується повідомити ЗАМОВНИКА про закінчення виконуваних Робіт і надати ЗАМОВНИКУ два примірники акта здачі-приймання та проектно-кошторисну документацію у кількості визначеною ЗАМОВНИКОМ. ЗАМОВНИК зобов?язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акга здачі-приймання підписати зазначений акт та надати ВИКОНАВДЮ примірник цього акта за умови виконання п.5.1 та п.9.10.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що при простроченні оплати за виконані роботи Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Додатковою угодою №1 від 05.06.2023 року до Договору на виконання проектних робіт №320 від 04.08.2022 року на підставі п. 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №852 «Про припинення державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» та затвердження складу комісії», наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 19.01.2023 №164 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов?язків Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство». Відповідно до п. 3.1 Положення про філію «Великобичківське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» філія діє від імені ДП «Ліси України» та в його інтересах. У зв?язку з наведеним Сторони дійшли згоди внести зміни в Договір, а саме змінити преамбулу Договору, в розділ 10 Договору. (а.с.32)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на виконання проектних робіт №320 від 04.08.2022 року Позивач здійснив виготовлення проектно - кошторисної документації «Будівництво лісового насіннєво-селекційного центру, за адресою: Закарпатська обл., смт. Великий Бичків, вул. Лисенка», а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актом прийому - передачі виконаних робіт №1 від 05.12.2022 року на суму 600 000 грн. 00 коп. (а.с.13)

28.08.2023 року Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію з вимогами сплатити заборгованість за договором, що підтверджується копіями описів вкладення у цінні листи від 29.08.2023 р., фіскальних чеків, накладних. (а.с.33-36, 41-44)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не була здійснена оплата за вказаним Договором у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» перед Позивачем становить 420 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору Позивач просить Суд стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» інфляційні у розмірі 26 668 грн. 97 коп., 3% річних у розмірі 18 339 грн. 00 коп. та пеню у розмірі 247 673 грн. 42 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСТЕХНОЛОГІЯ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на виконання проектних робіт №320 від 04.08.2022 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи. (стаття 892 ЦК України)

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як унормовано згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на виконання проектних робіт №320 від 04.08.2022 року Позивач здійснив виготовлення проектно - кошторисної документації «Будівництво лісового насіннєво-селекційного центру, за адресою: Закарпатська обл., смт. Великий Бичків, вул. Лисенка», а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актом прийому - передачі виконаних робіт №1 від 05.12.2022 року на суму 600 000 грн. 00 коп., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.13)

Згідно з п.2.1 Договору загальна вартість виконаних Робіт за цим Договором складає 600000,00 грн. (без ПДВ), у тому числі єдиний податок 5% - 30000,00 грн. Договірна ціна формується відповідно до «ДСТУ Б Д.1.1-7-2013 «Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво» зі змінами і доповненнями відповідно до кошторисної документації (Додаток 1) та уточняється за результатами експертизи проектної документації.

У п.2.5 Договору визначено, що ЗАМОВНИК до початку виконання робіт перераховує кошти, згідно наданого ВИКОНАВЕЦЕМ рахунку-фактури, у розмірі 30 відсотків вартості цього Договору, а саме 180000,00 грн. (без ПДВ.)

Судом встановлено та не заперечувалось представником Позивача у позовній заяві, що на виконання умов Договору на виконання проектних робіт №320 від 04.08.2022 року Державним підприємством «Великобичівське лісомисливське господарство» було перераховано на користь Позивача грошові кошти у розмірі 180 000 грн. 00 коп., що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 04.08.2022 р. по 05.06.2023 р., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.34)

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18.

За таких підстав, Суд приймає до уваги Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 04.08.2022 р. по 05.06.2023 р. в якості належного та допустимого доказу.

Згідно з п.2.6 Договору остаточна оплата проводиться Замовником після підписання акту здачі - приймання робіт Замовником, протягом 10 банківських днів.

Згідно з п.п.4.2, 4.3 Договору ВИКОНАВЕЦЬ зобов`язується повідомити ЗАМОВНИКА про закінчення виконуваних Робіт і надати ЗАМОВНИКУ два примірники акта здачі-приймання та проектно-кошторисну документацію у кількості визначеною ЗАМОВНИКОМ. ЗАМОВНИК зобов?язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акга здачі-приймання підписати зазначений акт та надати ВИКОНАВДЮ примірник цього акта за умови виконання п.5.1 та п.9.10.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги п.2.6 Договору на виконання проектних робіт №320 від 04.08.2022 року, Суд приходить до висновку, що обов`язок Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» по оплаті виконаних робіт за Актом прийому - передачі виконаних робіт №1 від 05.12.2022 року на суму 600 000 грн. 00 коп. настав 19.12.2022 року.

Таким чином, заборгованість Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» перед Приватним підприємством «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСТЕХНОЛОГІЯ» за Договором на виконання проектних робіт №320 від 04.08.2022 року становить 420 000 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Приватному підприємству «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСТЕХНОЛОГІЯ» в розмірі 420 000 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 420 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 16.12.2022 року по 01.06.2024 року у розмірі 18 399 грн. 00 коп. та інфляційні за загальний період прострочки січень 2023 року - травень 2024 року у розмірі 26 668 грн. 97 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання за загальний період з 16.12.2022 року по 01.06.2024 року у розмірі 18 399 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача, оскільки обов`язок по оплаті настав 19.12.2022 року відповідно до п.2.6 Договору, а тому прострочення розпочалось з 20.12.2022 року. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 20.12.2022 року по 01.06.2024 р. у розмірі 18 281 грн. 46 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки січень 2023 року - травень 2024 року у розмірі 26 668 грн. 97 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 16.12.2022 р. по 01.06.2024 р. у розмірі 247 673 грн. 42 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що при простроченні оплати за виконані роботи Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 16.12.2022 р. по 01.06.2024 р. у розмірі 247 673 грн. 42 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача, оскільки обов`язок по оплаті настав 19.12.2022 року відповідно до п.2.6 Договору, а тому прострочення розпочалось з 20.12.2022 року. Крім того, Позивачем не враховано приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню пеня за загальний період прострочки з 20.12.2022 року по 20.06.2023 р. у розмірі 105 287 грн. 67 коп.

Таким чином, з Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» на користь Приватного підприємства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСТЕХНОЛОГІЯ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 420 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 18 281 грн. 46 коп., інфляційні у розмірі 26 668 грн. 97 коп. та пеня у розмірі 105 287 грн. 67 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Приватного підприємства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСТЕХНОЛОГІЯ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» (01601, місто Київ, вул.Руставелі Шота, будинок 9А, ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) на користь Приватного підприємства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСТЕХНОЛОГІЯ» (92900, Луганська обл., Кремінський р-н, місто Кремінна, ВУЛИЦЯ ПОБЄДИ, будинок 1 В, ідентифікаційний код юридичної особи 38141506) заборгованість у розмірі 420 000 (чотириста двадцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 18 281 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 46 коп., інфляційні у розмірі 26 668 (двадцять шість тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 97 коп., пеню у розмірі 105 287 (сто п`ять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 6 842 (шість тисяч вісімсот сорок дві) грн. 86 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 липня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин