Рішення

від 08.07.2024 по справі 910/4507/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2024Справа № 910/4507/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" (ТОВ "МК "ГАЛИЧИНА") (79024, місто Львів, вулиця Липинського, будинок 54)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Моя енергія - СВ" (ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "МОЯ ЕНЕРГІЯ-СВ") (03048, місто Київ, вулиця Ернста, будинок 61)

про зобов`язання вчинити дії.

Представники учасники справи:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Моя енергія - СВ" (далі-відповідач), в якому просив суд зобов`язати відповідача провести безоплатний гарантійний ремонт маслонаповненого силового трансформатора серії ТМ-1600/10У1, заводський номер 2757, 2019 року випуску.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" залишено без руху.

26.04.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.06.2024.

30.05.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник відповідача у підготовче засідання 10.06.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, як вбачається з витягу сайту АТ "Укрпошта", ухвала суду від 17.05.2024 "повертається за зворотною адресою: за закінчення встановленого терміну зберігання".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2024.

01.07.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (повторно).

08.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній просив суд, що у разі неможливості оголошення перерви у судовому засідання по розгляду справи по суті, здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання 08.07.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, як вбачається з витягу сайту АТ "Укрпошта", ухвала суду від 10.06.2024 "повертається за зворотною адресою: за закінчення встановленого терміну зберігання".

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилом, закріпленим ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засідання 08.07.2024 судом у відповідності до частини 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Моя енергія - СВ" (далі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" (далі-покупець) укладено договір поставки 031/06.09.2019 за умовами якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

Якість товару, що постачається, повинна відповідати державним стандартам та технічним умовам та відображена в товаросупровідних документах. Постачальник несе відповідальність за якість поставленого товару протягом гарантійного строку. На поставлений товар встановлюється гарантійний строк 24 місяці (п. 2.1 - 2.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, перехід права власності на товар відбувається в момент одержання товару (підписання повноважними представниками Сторін накладної на товар).

Сторони погодили асортимент товару, його кількість та ціну, що підтверджується специфікаціє до договору поставки товару 031/06.09.2019 від 06.092019 року.

На виконання умов договору, відповідач здійснив поставку товару, а позивач її прийняв, що підтверджується видатковою накладною №51 від 26 грудня 2019 року, підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печаткою підприємств.

Відповідно до протоколу №1 випробування, проведеного ПрАТ «Львівобленерго» СО «Львівенергоналадка», Служба ізоляції, захисту від перенапруг, маслонаповненого силового трансформатора серії ТМ-1600/10 У1, зав.номер 2757, рік випуску 2019, виявлені приховані недоліки, а саме: низькі значення опору ізоляції, група з`єднань трансформатора не відповідає параметрам заводу, дані замірів не відповідають вимогам «ПТЕЕС» та «Норми випробування електрообладнання», у зв`язку з цим електрообладнання не придатне до експлуатації.

01.12.2021 ТОВ "Молочна компанія "Галичина" складно акт про виявлення прихованих недоліків недоліки маслонаповненого силового трансформатора ТМ -1600/10У1, заводський номер 2757, рік випуску 2019.

06.07.2022 позивач скерував на постачальника претензію від 04.07.2022 вих.№04/07-01, в якій позивач повідомив про виявлення прихованих недоліків, у зв`язку з чим поставлений товар не придатний до використання, та просив відповідача провести гарантійний ремонт або замінити маслонаповнений силовий трансформатор серії ТМ-1600/10У1, заводський номер 2757, 2019 року випуску. На підтвердження направлення претензія, позивач долучив опис вкладення у цінний лист та поштову накладну №7905100030541. Однак позивач відповідь на претензію не отримав.

16.08.2022 виробничою лабораторією Львівських міських електричних мереж ПрАТ «Львівобленерго» складно протокол №182-22 про випробування трансформатора, на підставі якого складено дефектний акт про необхідність проведення капітального ремонту трансформатора типу ТМ 1600/20, заміни обмоток НН, гумових прокладок ВН та НН виводів, та ремонт перемикача ПБЗ.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Так за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

Відповідно до частин першої та шостої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частинами першою та другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

Відповідно до положень статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Аналіз статей 669, 671, 673, 682 ЦК України свідчить про те, що предмет договору купівлі-продажу (поставки), зокрема майно (товар), характеризується певними критеріями (ознаками), встановленим у договорі: кількістю, асортиментом, якістю, комплектністю.

Отже, товар має відповідати вимогам щодо асортименту, комплектності, кількості та якості, тари та (або) упаковки товару у відповідності до умов договору, і тільки в цьому випадку вважається, що продавець належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі товару у власність.

При цьому поняття асортимент, комплектність, кількість, якість не є тотожними поняттями. Вони різняться за юридичним змістом, правовою природою, а також і за обсягом прав покупця. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 916/604/21.

За змістом вимог ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, ЦК України, ГК України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків,які неможна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої затовар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ст. 679 ЦК України).

Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку (ч. 3 ст. 680 ЦК України).

Статтями 708, 709 ЦК України передбачено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов`язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов`язку або відсутності продавця чи виготовлювача в місцезнаходженні покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок.

Статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів» також передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов`язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

При пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк. При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється починаючи від дня видачі споживачеві товару після ремонту.

В пунктах 12, 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем); істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (стаття 673 ЦК України).

Згідно з визначенням, що закріплене у статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», гарантійний строк - це строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг.

Відповідно до ст. 675 ЦК України строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк), може бути встановлений договором або законом. Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 7 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції. При виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшується на час перебування продукції в ремонті. Зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків.

Як зазначено в правових позиціях, викладених у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 року у справі №904/5002/18, від 30.09.2020 у справі №927/787/19, від 16.03.2023 року у cправі №925/400/21, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

У випадку існування гарантії щодо якості товару обов`язок доведення обставин, що звільняють продавця від відповідальності, покладається на нього (постанова Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі №215/46/16-ц (провадження №61-6275св18)).

Аналіз положень ч.2 ст. 675, ч.2 ст.678, ч.ч.1, 3 ст. 680 Цивільного кодексу України та ч.ч. 2, 6 ст. 269 Господарського Кодексу України вказує, що наявність у позивача зачищуваного суб`єктивного права і правомірність висування ним відповідних вимог до постачальника вимагає доведення саме позивачем наступної сукупності умов: встановлення гарантійного строку Постачальником на товар (1); виявлення упродовж такого строку істотного недоліку товару (2).

Лише у разі доведення Позивачем означених елементів правомірно використовувати вказану в оскаржуваному рішенні презумпцію вини постачальника, спростування якої покладає на останнього тягар доведення обставин (3) виникнення відповідного дефекту внаслідок порушення Покупцем правил експлуатації або зберігання (ч.6 ст. 269 Господарського кодексу України) чи дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ч.2 ст. 679 Цивільного кодексу України).

Умовами договору передбачено, що якість товару, що постачається, повинна відповідати державним стандартам та технічним умовам та відображена в товаросупровідних документах. Постачальник несе відповідальність за якість поставленого товару протягом гарантійного строку. На поставлений товар встановлюється гарантійний строк 24 місяці.

Надання відповідачем гарантій позивачу щодо якості товару зобов`язує його відповідати за недоліки такого, якщо тільки він не доведе, що вони виникли внаслідок порушення позивачем (покупцем) правил експлуатації або зберігання товару.

Верховний Суд в постанові від 16.03.2023 року у cправі №925/400/21 акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, так і відповідач, який вважає, що не порушував права і законні інтереси позивача, самостійно визначають докази, які, на їх думку, підтверджують/відхиляють/спростовують заявлені вимоги.

Відповідно до протоколу №1 випробування, проведеного ПрАТ «Львівобленерго» СО «Львівенергоналадка», Служба ізоляції ,захисту від перенапруг, маслонаповненого силового трансформатора серії ТМ-1600/10 У1, зав.номер 2757, рік випуску 2019, виявлені приховані недоліки, а саме: низькі значення опору ізоляції, група з`єднань трансформатора не відповідає параметрам заводу, дані замірів не відповідають вимогам «ПТЕЕС» та «Норми випробування електрообладнання», у зв`язку з цим електрообладнання не придатне до експлуатації.

01.12.2021 ТОВ "Молочна компанія "Галичина" складно акт про виявлення прихованих недоліків недоліки маслонаповненого силового трансформатора ТМ -1600/10У1, заводський номер 2757, рік випуску 2019.

06.07.2022 позивач скерував на постачальника претензію від 04.07.2022 вих.№04/07-01, в якій позивач повідомив про виявлення прихованих недоліків, у зв`язку з чим поставлений товар не придатний до використання, та просив відповідача провести гарантійний ремонт або замінити маслонаповнений силовий трансформатор серії ТМ-1600/10У1, заводський номер 2757, 2019 року випуску. На підтвердження направлення претензія, позивач долучив опис вкладення у цінний лист та поштову накладну №7905100030541. Однак позивач відповідь на претензію не отримав.

16.08.2022 виробничою лабораторією Львівських міських електричних мереж ПрАТ «Львівобленерго» складно протокол №182-22 про випробування трансформатора, на підставі якого складено дефектний акт про необхідність проведення капітального ремонту трансформатора типу ТМ 1600/20, заміни обмоток НН, гумових прокладок ВН та НН виводів, та ремонт перемикача ПБЗ.

Отже, за загальним правилом відповідальність постачальника за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), як у справі, що розглядається, існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до матеріалів справи належні та допустимі докази, які спростовували вимогу позивача щодо проведення безоплатного гарантійного ремонту трансформатора серії ТМ-1600/10У1.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на встановлені обставини та подані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог, а отже і про їх задоволення. Протилежного відповідачем не доведено, аргументів позивача не спростовано.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Моя енергія - СВ" (03048, місто Київ, вулиця Ернста, будинок 61; код ЄДРПОУ 39966065) провести безоплатний гарантійний ремонт маслонаповненого силового трансформатора серії ТМ-1600/10У1, заводський номер 2757, 2019 року випуску.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Моя енергія - СВ" (03048, місто Київ, вулиця Ернста, будинок 61; код ЄДРПОУ 39966065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" (79024, місто Львів, вулиця Липинського, будинок 54; код ЄДРПОУ 39685014) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складно та підписано: 22.07.2024.

Суддя М.Є.Літвінова