Рішення

від 17.07.2024 по справі 910/3048/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2024Справа №910/3048/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тас-Логістік»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Євровєктранс»

про стягнення 2 171 444,48 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Одинцова К.К.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тас-Логістік» (далі - позивач, ТОВ «Тас-Логістік») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Євровєктранс» (далі - відповідач, ТОВ «Тек-Євровєктранс») про стягнення заборгованості у розмірі 2 171 444,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.04.2024.

Протокольною ухвалою суду 30.04.2024 відкладено підготовче провадження на 28.05.2024.

Протокольною ухвалою суду 28.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2024.

У судовому засіданні 17.07.2024 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання 17.07.2024 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду був належним чином повідомлений.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника позивача, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.

17.07.2024 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.10.2022 між ТОВ «Тас-Логістік» (експедитор) та ТОВ «Тек-Євровєктранс» (клієнт) укладено договір №011002022-2 ТЕО-ЛВС на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - договір).

Згідно пункту 1.1 договору, експедитор бере на себе зобов`язання за плату та за рахунок клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів вказаних клієнтом, власними (або залученими) вагонами-хоперами критими для зерна та інших харчових вантажів, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов`язків за даним договором і/або погоджених із клієнтом.

Відповідно до пункту 2.3 договору, експедитор зобов`язаний, зокрема, на підставі заявок клієнта, підтверджених експедитором, надавати клієнту транспортно-експедиторські послуги відповідно до умов даного договору та чинного законодавства; забезпечити надання послуг з використання вагонів експедитора відповідно до умов договору та додаткових угод до нього.

Пунктом 2.4 договору визначено, що клієнт зобов`язаний забезпечити своєчасну передоплату послуг експедитора, його витрат на сплату залізничних послуг та додаткових зборів/послуг Укрзалізниці, а також самостійно за власний кошт сплачувати Укрзалізниці: збір за подачу й забирання рейкового рухомого складу локомотивом залізниці; збір за зберігання вантажів на місцях загального користування; вартість перевізних документів; запірно-пломбувальних пристроїв, пломб та пристроїв для пломбування; збір за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за участь працівника залізниці (перевізника) у зважуванні й/або видачі вантажу; збір за накочування й викочування вагонів на/з пором(а); збори за перестановку вагонів та виконання інших додаткових операцій на залізничних станціях; збори за оформлення переадресування; збори за інші додаткові операції та плати/збори за вільними тарифами.

Відповідно до пункту 3.1 договору, планова вартість (ціна) перевезень та послуг експедитора за даним договором, включаючи вартість послуг з використання вагонів експедитора (плата за використання вагонів), фіксується сторонами у додаткових угодах до даного договору.

Плата за використання вагонів нараховується від дати прибуття (включно) порожнього вагону під завантаження на станцію згідно заявки клієнта (якщо інше не передбачено додатками або додатковими угодами до договору) - до дати прибуття (включно) такого вагону у порожньому стані (після останнього розвантаження вантажу клієнта) на станцію наступного завантаження (станція наступного завантаження визначається на розсуд експедитора та зазначається у його інструкції).

Згідно пункту 3.2 договору, оплата за договором здійснюється клієнтом на поточний рахунок експедитора в наступному порядку: 100 % від планової вартості перевезень та послуг (крім послуг експедитора в частині плати за використання вагонів - вартості використання), додаткових плат/зборів/витрат (згідно розрахунків експедитора на основі прийнятих заявок клієнта) перераховується на поточний рахунок експедитора в якості попередньої оплати протягом 2 (двох) банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше, ніж впродовж одного банківського дня, наступного за днем приймання до перевезення порожнього вагону/вагонів під наступне завантаження станцією відправлення (дата визначається часом накладення ЕЦП станції за даними ГІОЦ). При цьому, розрахунок та сплата вартості послуг з використання вагонів здійснюється у наступному порядку: після погодження сторонами вартості використання згідно з відповідною додатковою угодою до договору, клієнт здійснює першу 100% передоплату послуг, що надаватимуться протягом поточного місяця (у обсязі плати за використання за дні, що залишились у поточному місяці), та протягом наступного місяця (у обсязі місячної плати за використання вагонів), у строк, що не перевищує 2-х банківських днів з дня виставлення відповідного рахунку експедитора (допускається електронною поштою). У подальшому, протягом строку дії даного договору клієнт повинен щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, що передує наступному (звітному), забезпечувати 100 % передоплату послуг експедитора в частині плати за використання вагонів у обсязі двократної місячної плати за використання вагонів (з врахуванням останньої домовленості сторін щодо вартості послуг експедитора в частині плати за використання) на підставі відповідного рахунку експедитора (допускається електронною поштою).

Відповідно до пункту 3.8 договору, моментом оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора. Клієнт зобов`язується оплатити послуги, витрати експедитору в термін, встановлений цим договором та несе відповідальність за несвоєчасність оплати визначену цим договором. Вартість банківських послуг, пов`язаних з перерахуванням грошових коштів за цим договором, несе сторона, яка здійснює платіж.

Вимогами пунктів 9.1, 9.5 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з 04.10.2022 і діє по 31.12.2023 (включно), а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Підписуючи цей договір сторони також погодили можливість використання кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи суб`єкта господарювання, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (далі - КЕП) в документообігу в межах укладання та виконання цього Договору (за допомогою програми M.E.Doc, сервісів «ДОКУМЕНТ.ОНЛАЙН», «Вчасно» або іншої програми, узгодженої Сторонами), в тому числі при укладенні цього договору, додатків, додаткових угод до нього, складанні первинних документів. Сторонами погоджено використання такого КЕП в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством України. Оригіналом електронного документа (далі - ЕД) є електронний примірник з кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи суб`єкта господарювання, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Сторони домовилися, що сам лише факт підписання Стороною ЕД іншим електронним цифровим підписом (надалі за текстом - «ЕЦП»), аніж кваліфікований електронний підпис, не позбавляє підписаний таким ЕЦП документ юридичної сили, якщо такий ЕЦП отриманий у кваліфікованого постачальника електронних довірчих послуг та у відповідності до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Сторони дійшли згоди, що КЕП/ЕЦП можуть не завірятися електронною печаткою/ кваліфікованою електронною печаткою/удосконаленою електронною печаткою, а ЕД є дійсними за умови їх скріплення КЕП/ЕЦП уповноважених осіб.

Сторони визнають юридичну силу електронних документів, оформлених у відповідності до цього пункту Договору, а також їх допустимість як доказів.

За доводами позивача, ним як експедитором надавалися послуги з використання залізничних вагонів-хоперів клієнту шляхом здійснення останнім 100 % передоплати, і включно до 29.04.2023 відповідач належним чином виконував свої зобов`язання з оплати послуг і станом на зазначену дату, передоплата за договором складала 200 000,00 грн.

Однак, починаючи з 30.04.2023, клієнт перестав своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані експедитором послуги, що і стало наслідком утворення заборгованості у розмірі 2 171 444,48 грн, та слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

18.09.2023 між ТОВ «Тас-Логістік» та ТОВ «Тек-Євровєктранс» погоджено та підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.08.2023 по 31.08.2023: станом на 01.08.2023 заборгованість клієнта за послуги, які надані експедитором згідно договору, складає 2 117 844,48 грн.; станом на 16.08.2023 експедитором надано клієнту послуг на загальну суму у 63 600,00 грн.; станом на 31.08.2023 заборгованість клієнта перед експедитором за надані послуги становить 2 181 444,48 грн; з 01.09.2023 експедитором послуги клієнту не надавались.

ТОВ «Тас-Логістік» направлено ТОВ «Тек-Євровєктранс» акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 в програмі M.E.DOC, який ним підписано не було, хоча такий акт він отримав, що підтверджується безпосередньо відміткою на самому акті, а також повідомленням про доставку документа адресату від 09.10.2023.

08.09.2023 ТОВ «Тек-Євровєктранс» здійснено оплату отриманих послуг на суму 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 08.09.2023 № 5939.

Отже, заборгованість ТОВ «Тек-Євровєктранс» перед ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» за договором становить 2 171 444,48 грн.

Відповідач письмові заперечення суду не надав.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 названого Кодексу).

У силу ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні положення закріплені й частиною 3 ст. 2 ГПК України, якою визначено принцип змагальності сторін як одну з основних засад господарського судочинства.

Сутність названого принципу розкрита законодавцем у ст. 13 ГПК України, за приписами якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 3 ст. 306 Господарського кодексу України перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 2 171 444,48 грн, проте відповідачем суму заборгованості за надання послуг на транспортно-експедиційне обслуговування за договором від 04.10.2022 №011002022-2 ТЕО-ЛВС не погашено.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Зважаючи на наявні докази у матеріалах справи та відсутність будь-яких заперечень чи спростувань щодо заявлених позивачем вимог, позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 171 444,48 грн. підлягає задоволенню.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність порушення зобов`язань за договором від 04.10.2022 №011002022-2 ТЕО-ЛВС про надання послуг на транспортно-експедиційне обслуговування, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

За правилами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши зібрані в матеріалах докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тас-Логістік» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Євровєктранс» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 41007180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тас-Логістік» (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська/Басейна, буд. 1-3/2, літ. "А", код ЄДРПОУ 35945555) заборгованість у розмірі 2 171 444 (два мільйони сто сімдесят одну тисячу чотириста сорок чотири) грн 48 коп. та 26 057 (двадцять шість тисяч п`ятдесят сім) грн 34 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.07.2024.

Суддя Н.І. Зеленіна