Ухвала

від 17.07.2024 по справі 363/6699/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"17" липня 2024 р. Справа № 363/6699/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Мітясова Д.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому засіданні у залі суду в місті Вишгороді заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Вишгородського районного суду Київської області, на стадії підготовчого провадження, перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу, у якій позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-779/15-21-сг від 23.02.2021 в частині затвердження проекту землеустрою на надання у безоплатну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, що розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

17.07.2024, до початку судового засідання, призначеного на 16:00 цього самого дня, через канцелярію суду, позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просить встановити заборони:

ОСОБА_3 відчужувати, здійснювати поділ або об`єднання належної йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933;

Товариству зобмеженою відповідальністю«Вотерфронт» відчужувати,здійснювати поділабо об`єднанняналежної йомуземельну ділянкуз кадастровимномером 3221884000:33:022:6453.

В обґрунтування поданої заяви, зазначено, що оспорюваним наказом Головним управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933. Земельна ділянка надана за рахунок земель загального користування, а її надання призвело до позбавлення позивача доступу до належної йому на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0709. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача, оскільки відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зможуть відчужити належні земельні ділянки, поділити їх або об`єднати з іншими ділянками. Зазначає, що наявність реальної можливості таких дій вказаних відповідачів підтверджується тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:022:6453 була сформована шляхом об`єднання інших 32 земельних ділянок. Крім того, відповідач ОСОБА_3 згідно з відомостями ДРРП є власником 108 земельних ділянок, які розташовані в тій самій кадастровій зоні, що й ділянки позивача та відповідача ОСОБА_3 , який, згідно з відомостями ЄДР є учасником ТОВ «Вотерфронт», яке є власником ще 71 земельної ділянки, які розташовані в тій самій кадастровій зоні що й ділянки позивача та ОСОБА_3 , в тому числі й земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:6453. Це свідчить про ймовірність дій відповідача 2,3 щодо передачі належних їм земельних ділянок у власність ТОВ «Вотерфронт».

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

З урахуванням того, що заяву про забезпечення позову позивачем подано перед судовим засідання у справі, з метою забезпечення принципу змагальності сторін, розгляд заяви про забезпечення позову здійснено у судовому засідання за участі позивача.

Так, у судове засідання, призначене на 17.07.2024 з`явився позивач. Відповідачі до суду не з`явилися, про день,час тамісце розглядусправи повідомлялисяналежним чином,при цьомуявка представникапредставник відповідача Головногоуправління Держгеокадаструу містіКиєві таКиївській області,ухвалою судувід 09.05.2024визнано обов`язковою,а заклопотанням представникавказаного відповідача ОСОБА_4 ,ухвалою судувід 15.07.2024постановлено судове засідання у справі, призначене на 17.07.2024 о 16:00, проводити за участі представника Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області Чурпіти Юрія Миколайовича у режимі відеоконференції поза межами суду. Крім цього, ухвала суду від 26.06.2024 у частині витребування доказів, Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві та Київської області, а також Товариством з обмеженою відповідальністю «Кадастр Ф» - не виконано.

Вирішуючи питання про можливість проведення підготовчого засідання у справі у відсутності відповідачів, позивач заявив клопотання про відкладення судового засідання, через відсутністю його представника, проте наполягав на розгляді заяви про забезпечення позову.

Суд,враховуючи встановленийстаттею 153ЦПК Українистрок розгляду заяви про забезпечення позову, клопотання позивача, вважав за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у відсутності відповідачів.

У судовому засіданні позивач заяву підтримав, просив її задовольнити.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши заяву та матеріали справи у цій частині, дійшов висновку про відмову у її задоволенні з таких підстав.

Відповідно до статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначається Пленумом Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені норми, враховуючи характер позову, вагомість доданих до нього доказів, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення стороною дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на не можливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-779/15-21-сг від 23.02.2021 в частині затвердження проекту землеустрою на надання у безоплатну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, що розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Водночас, у заяві про забезпечення позову, позивач просить встановити заборону ОСОБА_3 відчужувати, здійснювати поділ або об`єднання належної йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 та ТОВ «Вотерфронт» відчужувати, здійснювати поділ або об`єднання належної йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:6453. При цьому, вказані земельні ділянки не є предметом спору у цій справі, а ТОВ «Вотерфронт» не стороною у справі, яка б порушувала права позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки, земельні ділянки з кадастровим номером: 3221884000:33:022:0933 та 3221884000:33:022:6453 не є предметом спору, суд не вправі вживати заходи забезпечення позову у цій справі, шляхом встановлення заборон ОСОБА_3 та ТОВ «Вотерфронт» розпоряджатися їх власністю.

Водночас, слід зазначити про відсутність у матеріалах справи доказів, щодо права власності ТОВ «Вотерфронт» на вказану вище земельну ділянку.

А тому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги предмет спору, інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Суд також враховує, що застосування заходу забезпечення позову гарантує виконання можливого рішення суду і повинно застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Правові підстави для вчинення заборони відповідачам ОСОБА_3 та ТОВ «Вотерфронт» та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам відчужувати земельні ділянки, здійснювати їх поділ або об`єднувати, а також доцільність застосування такого виду забезпечення позову не доведена, а тому відсутні підстави для накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуження, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки, до ухвалення судом рішення у справі та набрання ним законної сили.

Керуючись статтями 149-153, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 24.07.2024.

Суддя О.П. Лукач