Рішення

від 17.07.2024 по справі 910/1788/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2024Справа №910/1788/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій і Компанія»

до відповідачів:

1. Державної митної служби України в особі Київської митниці

2. Державної казначейської служби України

про стягнення 2 120 382,43 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Одинцова К.К.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій і Компанія» (далі - позивач, ТОВ «Меркурій і Компанія», товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної митної служби України в особі Київської митниці (далі - відповідач-1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2) про стягнення майнової шкоди (збитків) у розмірі 2 120 382,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.03.2024.

Через систему "Електронний суд" 06.03.2024 від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

Через систему "Електронний суд" 15.03.2024 від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду 27.03.2024 відкладено підготовче провадження на 30.04.2024.

Протокольною ухвалою суду 30.04.2024 відкладено підготовче провадження на 28.05.2024.

Протокольною ухвалою суду 28.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.06.2024.

Протокольною ухвалою суду 19.06.2024 відкладено судове засідання на 17.07.2024.

У судовому засіданні 17.07.2024 суд заслухав вступне слово представників сторін.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін як щодо досліджених доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

17.07.2024 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.10.2022 до Київської митниці було доставлено товари "електронні цигарки одноразового використання з рідиною випаровування з ароматичними речовинами та нікотином торговельної марки "Elf bar"", загальною кількістю - 20 200 штук та вартістю 55 954 доларів США, котрі були заявлені митним брокером, до діяв в інтересах ТОВ «Меркурій і Компанія», до митного контролю та оформлення, шляхом електронного декларування до відділу митного оформлення №1 м/п "Західний" за митною декларацією типу ІМ/40ДЕ №UA100100/2022/040612.

31.10.2022 головним державним інспектором відділу аналітичної роботи управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Київської митниці було складено протокол про порушення митних правил №2006/10000/22 за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України відносно ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «Меркурій і Компанія», за фактом переміщення товару за "фактично недійсними та такими, що отримані незаконним шляхом документами".

01.11.2022 головним державним інспектором відділу аналітичної роботи управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Київської митниці було складено протокол про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №2006/10000/22.

За вказаним протоколом вилучено наступний товар: «Електронні цигарки одноразового використання з рідиною випаровування з ароматичними речовинами та нікотином «ELF BAR 1500» в кількості 12600 шт. та «Електронні цигарки одноразового використання з рідиною випаровування з ароматичними речовинами та нікотином «ELF BAR LUX 1500» в кількості 7600 шт.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 14.04.2023 №760/1319/23, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 14.09.2023 №760/1319/23, провадження в справі про притягнення громадянина України ОСОБА_1 …. до адміністративної відповідальності, за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст.483 МК України - закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; вилучений відповідно до протоколу про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №2006/10000/22 товар - електронні цигарки одноразового використання з рідиною випаровування з ароматичними речовинами та нікотином «ELF BAR 1500, «ELF BAR LUX 1500» повернуто власнику товару.

04.10.2023 ТОВ «Меркурій і Компанія» звернулось з листом №93-23 до Державної митної служби України та Київської митниці про повернення тимчасово вилученого товару за протоколом про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №2006/10000/22 від 01.11.2022.

Державна митна служба України листом від 16.10.2023 та Київська митниця листом від 11.10.2023 рекомендували уповноваженій особі власника майна (товару) звернутися до відділу організації роботи з вилученим майном Київської митниці для отримання товару.

17.10.2023 ТОВ «Меркурій і Компанія» сплачено 1 239 718,11 грн за митне оформлення товару за ПМД №UA100000/2022/802430.

Однак 18.10.2023 уповноваженій особі ТОВ «Меркурій і Компанія» товар не видали, оскільки не завершено митне оформлення товару.

В той же час, товар що містився в 73 коробках мав строк придатності до червня 2023 року, в 26 коробках - до травня 2023 року, у 2 коробках - до квітня 2023 року.

Позивач наголошує, що оскільки строк придатності товару минув, то товар є втраченим, а відтак вище зазначені дії відповідача-1 слугували підставою понесення ТОВ «Меркурій і Компанія» фінансових втрат, які складаються із вартості вилученого товару - 55 954 доларів США, що становить у національній валюті згідно курсу НБУ станом на день подання позову - 2 120 382,43 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач-1 зазначає, що працівники митного органу під час митного оформлення товару позивача діяли у відповідності до приписів Митного кодексу України. В той же час позивач не скористався своїм правом на оскарження дій щодо вилучення товару, чи протоколу від 31.10.2022 про порушення митних правил №2006/10000/22 за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України відносно ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «Меркурій і Компанія», в якому було зазначено дату розгляду справи в суді 20.01.2023.

Відповідач-1 наголошує, що матеріали митної справи були скеровані до суду задовго до закінчення терміну придатності товару, а тому вина митниці в даному випадку відсутня.

Також відповідач-1 стверджує, що матеріали справи не містять доказів понесених ТОВ «Меркурій і Компанія» фінансових втрат - збитків, таких як платіжних квитанцій чи виписок з банківського рахунку про оплату товару у сумі 55 954 доларів США.

Заперечуючи проти позову відповідач-2 Державна казначейська служба України зазначає, що спірні правовідносини стосуються позивача з відповідачем-1, а тому відсутні правові підстави для відшкодування шкоди з Державного бюджету України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Щодо належності відповідача-2 - Державної казначейської служби України до суб`єктного складу учасників.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем (відповідачами) і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

У позовній заяві позивач визначає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі в справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору в спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Виходячи з приписів статей 43, 47 БК України Державна казначейська служба України, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів.

Орган Казначейства є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 ЦК України та самостійно відповідає виключно за власними зобов`язаннями та не несе жодної цивільно-правової відповідальності за дії посадових та службових осіб органів державної влади.

Безспірне списання коштів Державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у Державному бюджеті на зазначену мету.

За приписами статті 25 БК України безспірне списання коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів здійснюється Державною казначейською службою України на підставі рішення суду.

Надходження та витрати Державного бюджету України визначаються виключно Законом про Державний бюджет України.

Державні органи, як юридичні особи, несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 641/4272/19 (застосовуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в справах № 242/4741/16-ц та № 641/8857/17) дійшов висновку про те, що в спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданої шкоди (компенсації) немає необхідності визначати відповідачем Казначейство або його територіальний орган.

Зважаючи на те, що Державна казначейська служба України, яку позивач визначив в якості відповідача-2, в силу своїх функціональних обов`язків не є розпорядником коштів Державного бюджету та не веде єдиний казначейський рахунок; не здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету для відшкодування шкоди; не є учасником спірних відносин, а тому враховуючи, що позивачем не заявлено жодних позовних вимог до даної юридичної особи, суд доходить висновку про безпідставність позову до Державної казначейської служби України, яка не є належним відповідачем у справі.

Виходячи з характеру спірних правовідносин та заявлених позовних вимог належним відповідачем у справі є Державна митна служба України, в особі Київської митниці.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Законом України від 17.07.97 №475/97 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.50 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

В силу положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Крім того, відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною першою статті 511 Митного кодексу України від 13.03.12 №4496-VI товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися.

Відповідно до частини другої цієї статті, у разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, статтями 471 - 473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482 - 484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим.

Частиною першою статті 458 Митного кодексу України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом статті 472 Митного кодексу України визначено, що недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів.

Як визначено частиною шостою статті 243 Митного кодексу України, товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари - безпосередні предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до цього Кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності, а у випадках, передбачених законодавством, - переробці, утилізації чи знищенню.

Згідно з частиною першою статті 29 Митного кодексу України рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

При цьому за змістом частини другої статті 24 Митного кодексу України предметом оскарження є: дії - вчинки посадових осіб та інших працівників органів доходів і зборів, пов`язані з виконанням ними обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України; бездіяльність - невиконання органами доходів і зборів, їх посадовими особами та іншими працівниками обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством.

Відповідно до частини другої статті 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

В силу положень пункту 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 14.04.2023 №760/1319/23, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 14.09.2023 №760/1319/23, провадження в справі про притягнення громадянина України ОСОБА_1 …. до адміністративної відповідальності, за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст.483 МК України - закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; вилучений відповідно до протоколу про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №2006/10000/22 товар - електронні цигарки одноразового використання з рідиною випаровування з ароматичними речовинами та нікотином «ELF BAR 1500, «ELF BAR LUX 1500» повернути власнику товару.

Наведені обставини не підлягають доказуванню, відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, оскільки є преюдиційними.

Вказане на думку позивача є підставою для висновку про те, що незаконні дії посадових осіб Київської митниці Державної митної служби України при складенні протоколу про порушення митних правил №2006/10000/22 від 31.10.2022 нанесли ТОВ «Меркурій і Компанія» збитків у розмірі ціни сплаченої за товар «Електронні цигарки одноразового використання з рідиною випаровування з ароматичними речовинами та нікотином «ELF BAR 1500» в кількості 12600 шт. та «Електронні цигарки одноразового використання з рідиною випаровування з ароматичними речовинами та нікотином «ELF BAR LUX 1500» в кількості 7600 шт., які були вилучені відповідно до протоколу про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №2006/10000/22 від 01.11.2022.

Так, позивач наголошує, що доводи митного органу про наявність в діях декларанта ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «Меркурій і Компанія» складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 Митного кодексу України, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовані судом в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення №760/1319/23, а відтак наявні законні підстави для стягнення з відповідача-1 збитків в розмірі вартості таких товарів на момент їх поставки покупцю, що становило 55 954 доларів США.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд відзначає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, зокрема, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ТОВ «Меркурій і Компанія» проведено оплату товару на суму 55 954 доларів США.

Так, в судовому засіданні 17.07.2024 представник ТОВ «Меркурій і Компанія» зазначила, що у неї відсутні будь-які докази оплати позивачем товару на суму 55 954 доларів США.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами весь склад правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, а відтак вимога позивача про відшкодування збитків є безпідставною та необґрунтованою.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Меркурій і Компанія» про стягнення збитків у розмірі 55 954 доларів США задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій і Компанія" про стягнення 2 120 382,43 грн - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.07.2024.

Суддя Н.І. Зеленіна