Рішення

від 23.07.2024 по справі 910/6129/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2024Справа № 910/6129/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранітгруп Україна»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 349 076,06 грн та зобов`язання вчинити дії

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранітгруп Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення попередньої оплати у розмірі 349 076,06 грн, судові витрати та зобов`язання відповідача передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранітгруп Україна» підписані та оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» видаткові накладні №РЕА-118 від 07.02.2022 на суму 6 155,75 грн, №РЕА-180 від 18.02.2022 на суму 41 976,92 грн, №РЕА-193 від 21.02.2022 на суму 38 372,86 грн, №РЕА-211 від 22.02.2022 на суму 38 441,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором поставки №ЦУП-02/0005/21 від 05.01.2021 в обумовлений строк відповідач у повному обсязі не поставив ТОВ «Гранітгруп Україна» товар на суму 349 076,06 грн. та не повернув видаткові накладні позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6129/24. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

11.06.2024 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому проти позову заперечено, посилаючись на те, що у зв`язку із початком воєнних дій та введенням воєнного стану в Україні втрачено контроль над виробничим підрозділом «Хлібодарівський кар`єр», що виключає можливість провести звіряння на рахунок відвантаженої продукції за вказаний період та повернути або здійснити перерахування коштів для відвантаження продукції з інших виробничих підрозділів філії. Виробничий підрозділ «Хлібодарівський кар`єр» розташований за адресою: Донецька обл., Волноваський р-н, Хлібодарівська сільрада, с. Хлібодарівка. Хлібодарівська сільська рада з 06.03.2022 року знаходиться під окупацією. Зазначивши, що вся первинна документація оформлювалась та зберігалася на виробничому підрозділі «Хлібодарівський кар`єр». Через відсутність первинної документації по господарським операціям за Договором за 2022 рік, зокрема видаткових накладних, оформлених у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка засвідчувала б наявність заборгованості Відповідача у розмірі, заявленому Позивачем за непоставлену продукцію згідно Договору, АТ «Українська залізниця» вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Через канцелярію суду 19.06.2024 позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначено, що стороною (постачальником) за Договором поставки №ЦУП-02/0005/21 від 05.01.2021 є Філія «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (яка знаходиться в місті Києві), а не Виробничий підрозділ «Хлібодарівський кар`єр». Саме Філія «ЦУП» AT «Українська залізниця» з кодом 40081389 зазначена як постачальник у виставленому позивачу Рахунку №Хлд-73/690 від 09.11.2021, у платіжному дорученні №448 від 15.11.2024 одержувачем коштів вказано Філію «ЦУП» AT «Українська залізниця» (та зазначено її код 40081389). Звернувши увагу на положення п. 5.1 Договору, відповідно до якого обов`язок з надання видаткових накладних покладається на постачальника.

25.06.2024 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив з клопотанням про поновлення строку для їх подання.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Виходячи з положень статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі «Walchli v. France», заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

З огляду на доводи відповідача, викладені у клопотанні про поновлення процесуального строку, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку для подання письмових заперечень на відповідь на відзив.

У письмових запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що умовами Договору, окрім видаткових накладних, передбачена інша документація, яка оформлювалася при відвантаженні продукції та мала б бути у Позивача. Через відсутність у Відповідача первинної документації по Договору або іншої документації, передбаченої умовами Договору, на підставі яких Відповідач міг би перевірити наявність у нього заборгованості за Договором поставки № ЦУП-02/0005/21, а також неможливість Позивача надати належні докази на підтвердження існування заборгованості, вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.01.2021 між Філією «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранітгруп Україна» (покупець, позивач) укладено договір поставки №ЦУП-02/0005/21, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність, а покупець оплатити і прийняти продукцію, найменування, кількість та ціни якої узгоджені у відповідних Специфікаціях.

У п. 1.2 Договору сторони визначили найменування продукції, а саме: щебінь щільний природний фр. 25-60 мм; щебінь щільний природний фр. 5-25 мм; щебінь щільний природний фр. 5-20 мм; щебінь фр. 10-20 мм; щебінь щільний природний фр. 10-25 мм; мм; щебінь щільний природний фр. 40-70 мм; щебінь щільг щебінь щільний природний фр. 15-20 мм; щебінь щільний природний фр.2-5 мм; щебінь щільний природний фр.0,63-2 мм; щебенево-піщана суміш фр. 0-40 мм; щебенево-піщана суміш фр. 0-70 мм; пісок з відсівів дроблення фр. 0-5 мм.

За змістом п.п.1.3,1.4 Договору виробником та постачальником (вантажовідправником) продукції є виробничі підрозділи філії «Центр управління промисловістю» AT «Укрзалізниця».

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна продукції визначається окремо у кожній Специфікації до Договору і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами, встановленими у Специфікації до Договору, а також у відповідних рахунках-фактурах.

Договір відповідно до п. 11.1 набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2021. Припинення дії договору з будь-якої причини не звільняє покупця від проведення фінансових розрахунків (платежів) за поставлену продукцію (п. 11.4).

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у cт. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Замовлення продукції згідно п. 4.4. Договору здійснюється покупцем шляхом відправлення постачальнику заявки (рознарядки) на кожну партію поставки по цьому договору засобами факсу, поштового або електронного листування. Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у разі підтвердження заявки (рознарядки) покупця на партію продукції повністю або частково, постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів виставляє для оплати відповідний рахунок-фактуру.

Відповідно до умов договору Філією «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранітгруп Україна» рахунок №Хлд-73/690 від 09.11.2021 для здійснення попередньої оплати товару - щебнево-піщаної суміші фр.25х60 мм у кількості 4 500,00 т загальною вартістю 859 950,00 грн, вантажовідправник - Хлібодарівський кар`єр.

За умовами п. 6.1 Договору №ЦУП-02/0005/21 оплата продукції, що поставляється проводиться окремо за кожною Специфікацією до Договору, покупцем на умовах 100 % попередньої оплати на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі та/або рахунку-фактурі. Початок відвантаження здійснюється з моменту надходження коштів, відповідно до п.6.1.

На виконання означеного рахунку та умов договору №ЦУП-02/0005/21, позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 764 400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №448 від 15.11.2021.

За умовами п. 4.6-4.7 Договору поставки №ЦУП-02/0005/21 датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній на адресу одержувача, яка вказана в заявці (рознарядці) покупця, а на умовах само вивозу автомобільним транспортом покупця - дата, що зазначена та підтверджується товаротранспортною накладною на відвантаження продукції. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки продукції з моменту складання та підписання документів, передбачених п.4.6 цього договору.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем у 2021 році поставлено позивачу товар на суму 290 376,47 грн. Окрім того, у лютому 2022 року відвантажено 615,02 т продукції на загальну суму 124 947,47 грн на підставі видаткових накладних №РЕА-118 від 07.02.2022 на суму 6 155,75 грн., №РЕА-180 від 18.02.2022 на суму 41 976,92 грн., №РЕА-193 від 21.02.2022 на суму 38 372,86 грн., №РЕА-211 від 22.02.2022 на суму 38 441,94 грн.

Виходячи з викладеного, загальна сума поставленого товару становить 415 323,94 грн. Доказів поставки товару за договором поставки №ЦУП-02/0005/21 на суму 349 076,06 грн. матеріали справи не містять та суду не надано.

Умовами п. 5.1 Договору передбачено, що на кожну партію продукції, що поставляється, постачальник надає покупцю наступні документи: накладну на продукцію, залізничну накладну; супроводжувальну документацію виробника продукції: копію сертифікату відповідності продукції; рахунок-фактуру.

Належних доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №ЦУП-02/0005/21 у повному обсязі та у відповідності до п.5.1 Договору матеріали справи не містять та суду не надано.

У п. 12.11 Договору сторони передбачили, що документи, підписані та передані сторонами шляхом факсимільного та/або електронного зв`язку приймаються сторонами до виконання за умови обов`язкового обміну оригіналами таких документів протягом п`яти календарних днів.

У відповідності до домовленостей, визначених в п. 12.11 Договору, як свідчать матеріали справи, 08.02.2022, 21.02.2022 та 22.02.2022 на електронну пошту позивача від ВП «Хлібодарівський кар`єр» надійшли видаткові накладні №РЕА-118 від 07.02.2022 на суму 6 155,75 грн, №РЕА-180 від 18.02,2022 на суму 41 976,92 грн, №РЕА-193 від 21.02.2022 на суму 38 372,86 грн та №РЕА- 211 від 22.02.2022 на суму 38 441,94 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні та суду не надано доказів оформлення відповідачем видаткових накладних №РЕА-118 від 07.02.2022 на суму 6 155,75 грн, №РЕА-180 від 18.02.2022 на суму 41 976,92 грн, №РЕА-193 від 21.02.2022 на суму 38 372,86 грн, №РЕА-211 від 22.02.2022 на суму 38 441,94 грн. відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого права.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

У відповідності до п. 6.4 Договору сторони щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем відвантаження, мають підписувати акт звірки взаєморозрахунків.

Як свідчать матеріали справи, 04.01.2022 на електронну адресу позивача від ВП «Хлібодарівський кар`єр» філії «Центр управління промисловістю» AT «Укрзалізниця» надійшов акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2022, згідно з яким на початок 2022 року сума оплаченого, але не поставленого товару, становила 474 023,53 грн. Наведені у вказаному акті звірки взаєморозрахунків дані відповідають даним Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранітгруп Україна».

У зв`язку з тим, що товар на суму сплаченої попередньої оплати відповідачем у повному обсязі не було поставлено, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранітгруп Україна» звернулося до відповідача з вимогою №1504-1 від 15.04.2022 про повернення залишку грошових коштів або використання його для відвантаження щебеневої продукції з інших кар`єрів філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Пунктом 6.6 Договору встановлено, що в разі недовантаження продукції постачальником відносно отриманих грошових коштів від покупця, постачальник зобов`язаний повернути надлишок грошових коштів покупцю на його письмову вимогу протягом 3 банківських днів з дати підпису відповідного акту звірки взаєморозрахунків або зараховувати їх в рахунок поставок продукції у наступному періоді.

У своєму листі-відповіді №ЦУП-8/1486 від 26.04.2022, відповідач зазначив, що у зв`язку з початком воєнних дій та введенням воєнного стану в Україні втрачено контроль над виробничим підрозділом «Хлібодарівський кар`єр», який знаходиться на тимчасово окупованій території, а тому у філії відсутня можливість провести звіряння на рахунок об`ємів відвантаженої продукції за відповідний період та повернути або здійснити перерахування коштів для відвантаження продукції з інших виробничих підрозділів філії.

16.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранітгруп Україна» повторно звернулося до Філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з вимогою вирішити питання щодо перерозподілу коштів у сумі 349 076,06 грн на користь іншого виробничого підрозділу (та подальшого відвантаження товару) або повернення цих коштів. Вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що оскільки доказів поставки товару за договором №ЦУП-02/0005/21 на суму 349 076,06 грн. не надано, у зв`язку з чим вони підлягають поверненню.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. (Висновок про застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та постановах Верховного Суду, від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 03.08.2022 у справі №910/6232/21 та від 14.02.2023 у справі №910/15531/21)

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2020 у справі № 918/631/19, Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 03.08.2022 у справі №910/6232/21 та від 14.02.2023 у справі №910/15531/21 зроблено правовий висновок, що аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містять в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.

Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що вся первинна документація за Договором №ЦУП-02/0005/21 оформлювалася та зберігалася на виробничому підрозділі «Хлібодарівський кар`єр», над яким втрачено контроль.

Проте, та обставина, що відповідач уповноважив свої виробничі підрозділи вести бухгалтерський та управлінський облік, переписку з контрагентами тощо, є виключно внутрішніми питаннями відповідача і жодним чином не звільняє від обов`язків, які виникли у відповідача (як постачальника) за Договором.

За умовами Договору поставки №ЦУП-02/0005/21 від 05.01.2021 відповідач зобов`язався поставити та передати у власність позивачу продукцію. Місцезнаходженням Філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» є місто Київ, а не Виробничий підрозділ «Хлібодарівський кар`єр». Саме Філія «ЦУП» AT «Українська залізниця» з кодом 40081389 зазначена як постачальник у виставленому позивачу Рахунку №Хлд-73/690 від 09.11.2021 так і у платіжному дорученні №448 від 15.11.2024, одержувачем грошових коштів визначено Філію «ЦУП» AT «Українська залізниця» (код 40081389).

Окрім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань контрагентами.

Крім того, суд зазначає, що сам по собі воєнний стан в Україні, зокрема ведення бойових дій на території України не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, доводи, наведені відповідачем у письмовому відзиві та запереченнях до уваги судом не приймаються.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази як поставки позивачем відповідачу товару на суму 349 076,06 грн, так і доказів повернення відповідачу попередньої оплати, суд дійшов до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 349 076,06 грн. попередньої оплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, в силу імперативних приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством, і саме на бухгалтерському обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. При цьому, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

У зв`язку із відмовою відповідача оформити накладні №РЕА-118 від 07.02.2022, №РЕА-180 від 18.02.2022, №РЕА-193 від 21.02.2022 та№РЕА-211 від 22.02.2022, позивач позбавлений можливості коректно відобразити в своєму бухгалтерському та податковому обліку зазначені господарські операції.

Таким чином, в даному випадку задля ефективного захисту та реального відновлення порушених прав та інтересів позивача, необхідним є зобов`язання відповідача виконати обов`язок в натурі та передати позивачу підписані та оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» видаткові накладні XsPEA-118 від 07.02.2022 на суму 6 155,75 грн, №РЕА-180 від 18.02.2022 на суму 41 976,92 грн, №РЕАЛ93 від 21.02.2022 на суму 38 372,86 грн, №РЕА-211 від 22.02.2022 на суму 38 441,94 грн.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Враховуючи наведені обставини, оскільки судом встановлено докази поставки товару відповідачем, для коректного відображення позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій, суд вважає за можливе надати позивачу судовий захист та задовольнити позовну вимогу про зобов`язання відповідача передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранітгруп Україна» підписані та оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» видаткові накладні №РЕА-118 від 07.02.2022 на суму 6 155,75 грн, №РЕА-180 від 18.02.2022 на суму 41 976,92 грн, №РЕА-193 від 21.02.2022 на суму 38 372,86 грн, №РЕА-211 від 22.02.2022 на суму 38 441,94 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (02099, м. Київ, вул. Санаторна, буд. 12/1, код ЄДРПОУ 40081389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранітгруп Україна» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, літ. А, офіс 107, код ЄДРПОУ 42396827) попередню оплату у розмірі 349 076 (триста сорок дев`ять тисяч сімдесят шість) грн. 06 коп. та 8 264 (вісім тисяч двісті шістдесят чотири) грн 14 коп. - судового збору.

3. Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (02099, м. Київ, вул. Санаторна, буд. 12/1, код ЄДРПОУ 40081389) передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранітгруп Україна» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.21, літ. А, оф.107, код ЄДРПОУ 42396827) підписані та оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» видаткові накладні №РЕА-118 від 07.02.2022 на суму 6 155,75 грн, №РЕА-180 від 18.02.2022 на суму 41 976,92 грн, №РЕА-193 від 21.02.2022 на суму 38 372,86 грн, №РЕА-211 від 22.02.2022 на суму 38 441,94 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2024

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА