Рішення

від 24.07.2024 по справі 910/6989/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2024Справа № 910/6989/24Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір дітей»

про стягнення 53 070, 14 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір дітей» про стягнення 53 070, 14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами Договором оренди нерухомого майна від 15.11.2021 № 067-667/2021, Договором про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна від 15.11.2021 № 067-668/2021 та Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.01.2022 № 516/22-ЕН.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Ухвалу суду відповідач не отримав у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

15.11.2021 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 067-667/2021, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення № 9, 10, 12, 13 учбового корпусу літ. «Б» (1 - й поверх) загальною площею 95, 7 кв.м., зо розміщений за адресою: м. Київ, вул. Половецька, 49 (п. 1.1. Договору).

Актом прийняття-передання майна в оренду від 15.11.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно: нежитлові приміщення № 9, 10, 12, 13 учбового корпусу літ. «Б» (1-й поверх), загальною площею 95,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Половецька,49.

Майно надане Орендарю з метою розміщення дитячого клубу та перебуває на балансі Позивача.

За приписами пунктів 3.1, 3.5 та 5.2. Договору оренди, орендар зобов`язався сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно, до 15 числа оплачуваного місяця своєчасно і в повному обсязі. Сума орендної плати визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції.

Згідно п. 3.3. Договору, до складу орендної плати не включається вартість комунальних послуг наданих орендарю, інші витрати орендодавця на утримання майна.

Позивач вказує, що у період з листопада по грудень 2021 було виставлено відповідачу відповідні рахунки для сплати орендних платежів, а саме: № 4536 від 15.11.2021 на суму 10 320,47 грн, № 5045 від 14.12.2021 на суму 19 739, 76 грн, всього на суму 30 060, 23 грн.

Вказані рахунки відповідачем оплачені не були, внаслідок чого у відповідача перед позивачем за Договором оренди нерухомого майна від 15.11.2021 № 067-667/2021 утворилась заборгованість у розмірі 30 060, 23 грн.

01.01.2022 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 про надання орендних канікул за Договором оренди майна № 067-667/2021 від 15.11.2021, відповідно до умов якої орендар звільняється від сплати орендної плати за користування майном не більше 3-х місяців, а саме: з 01.01.2022 по 31.03.2022, але протягом строку дії орендних канікул орендар зобов`язаний сплатити (компенсувати) орендодавцю повну вартість послуг з утримання нерухомого майна (експлуатаційні, комунальні платежі та компенсаційні платежі за землю та нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки тощо).

15.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено Договір про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна від 15.11.2021 № 067-668/2021

За приписами пунктів 2.1., 2.2. Договору утримання, орендар бере на себе обов`язок щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця, на підставі рахунку орендодавця компенсувати (відшкодувати) останньому витрати на утримання орендованого майна (плату за землю з ПДВ, в залежності від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений орендодавцем з ПДВ в залежності від ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, встановленої органами місцевого самоврядування), згідно розрахунку компенсації витрат на утримання майна, закріпленому сторонами у Додатку № 1 до Договору утримання.

Виставлені позивачем відповідачу рахунки на оплату № 4638 від 15.11.2021 на суму 508, 97 грн, № 5046 від 14.12.2021 на суму 954, 32 грн, № 205 від 13.01.2022 на суму 954, 32 грн, № 765 від 23.02.2022 на суму 783, 91 грн, всього на загальну суму 3201, 52 грн не оплачені, внаслідок чого у відповідача перед позивачем за Договором про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна від 15.11.2021 № 067-668/2021 утворилась заборгованість у розмірі 3201, 52 грн.

Крім того, 01.01.2022 між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 516/22-ЕН, за умовами якого позивач забезпечував відповідача електричною енергією, опаленням, питною водою, водовідведенням згідно межі забезпечення, погодженої в Акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності (Додаток № 2 до Договору № 516/22-ЕН), а відповідач зобов`язався сплачувати за використані енергоносії не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунків позивача (п. 2.4.3. Договору).

Вартість відшкодування витрат по забезпеченню відповідача енергоносіями розраховувалась на підставі даних приладів обліку щодо кількості спожитих енергоносіїв, та тарифів міських енергопостачальних організацій (п. 2.2.2., 2.2.3 Договору № 516/22-ЕН), та відображалась в Актах забезпечення енергоносіями, на підставі яких позивач виставляв рахунки на оплату спожитих комунальних послуг.

Відповідно до п. 3.5. Договору, неотримання Актів забезпечення енергоносіями та платіжних вимог відповідачем та/або відсутність заперечень по рахунку та Акта (впродовж 3 днів з дня отримання) не звільняє останнього від сплати за спожиті послуги. В такому разі документи вважаються прийнятими відповідачем, а послуги наданими належним чином та в повному обсязі.

Позивач вказує, що у січні 2022 відповідачем було спожито комунальні послуги, а саме електроенергію про, що позивачем був складений відповідний Акт узгодження та виставлений рахунок: Акт № 146 та рахунок № 584 від 31.01.2022 на суму 2988, 71 грн.

Вказаний рахунок відповідачем сплачений не був, внаслідок чого у відповідача перед позивачем за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 516/22-ЕН утворилась заборгованість у розмірі 2988, 71 грн.

Позивач, враховуючи заборгованість відповідача за Договором оренди нерухомого майна від 15.11.2021 № 067-667/2021 у розмір 30 060, 23 грн, за Договором про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна від 15.11.2021 № 067-668/2021 у розмірі 3201, 52 грн та за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.01.2022 № 516/22-ЕН у розмірі 2988, 71 грн, всього за договорами на загальну суму 36 250, 46 грн, направив відповідачу претензію вих. № 2022-22-07/1585/094 від 22.07.25022 про сплату вказаної суми боргу, яка задоволена не була, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення закріплені у в ч. 1 ст. 283 ГК України.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок надати відповідачу в оренду приміщення, який породжує обов`язок останнього прийняти приміщення, використовувати відповідно до умов договору та сплачувати у строки визначені договором орендні платежі, а також відшкодовувати податок на додану вартість, витрати на земельний податок та спожиті комунальні і експлуатаційні послуги.

Враховуючи, що строк оплати по орендних платежах настав, ненадання відповідачем контррозрахунку заборгованості та будь-яких заперечень, враховуючи відсутність доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за оренду приміщення за Договором оренди нерухомого майна від 15.11.2021 № 067-667/2021 у розмірі 30 060, 23 грн, за Договором про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна від 15.11.2021 № 067-668/2021 у розмірі 3201, 52 грн та за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.01.2022 № 516/22-ЕН у розмірі 2988, 71 грн, а всього за договорами 36 250, 46 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 9.5. Договору оренди нерухомого майна від 15.11.2021, за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості за весь час прострочення.

Згідно п. 4.3. Договору про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна від 15.11.2021 № 067-668/2021, у разі порушення терміну оплати платежів, визначених в п. 2.1., 2.2. Договору, відповідач на вимогу позивача зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно п. 4.4.3. Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.01.2022 № 516/22-ЕН, в разі несплати платежів відповідно до п. 2.4.2., 2.4.3. Договору, відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання такого платежу.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем в межах строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України за Договором оренди нерухомого майна від 15.11.2021 заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3388, 23 грн.

Також, позивачем в межах строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України за Договором про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна від 15.11.2021 № 067-668/2021 заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 442, 72 грн.

Крім того, позивачем в межах строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.01.2022 № 516/22-ЕН заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 441, 35 грн.

Господарський суд, здійснивши перевірку наданих позивачем математичних розрахунків пені за наведеними договорами, вважає їх правильними та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за вказаними договорами на загальну суму 4272, 30 грн (3388, 23 грн + 442, 72 грн + 441, 35 грн), підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за Договором оренди нерухомого майна від 15.11.2021 № 067-667/2021 у розмірі 10 496, 92 грн, Договором про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна від 15.11.2021 № 067-668/2021 у розмірі 1066, 75 грн та Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.01.2022 № 516/22-ЕН у розмірі 983, 71 грн, всього на загальну суму за договорами у розмірі 12 547, 38 грн.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунки позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за Договором оренди нерухомого майна від 15.11.2021 № 067-667/2021 у розмірі 10 496, 92 грн, Договором про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна від 15.11.2021 № 067-668/2021 у розмірі 1066, 75 грн та Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.01.2022 № 516/22-ЕН у розмірі 983, 71 грн, всього на загальну суму за договорами у розмірі 12 547, 38 грн, підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОСТІР ДІТЕЙ» (03164, місто Київ, вул. Копилівська, будинок 12А, квартира 87, ідентифікаційний код 44420725) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМПАНІЯ АВІАЦІЙНОГО ТА РАКЕТНО-ТЕХНІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ» (04050, місто Київ, вул. Іллєнка Юрія, будинок 2/10, ідентифікаційний код 14307699) основну заборгованість у розмірі 36 250 (тридцять шість тисяч двісті п`ятдесят) грн 46 коп., пеню у розмірі 4272 (чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 12 547 (дванадцять тисяч п`ятсот сорок сім) грн 38 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва