Рішення

від 13.06.2024 по справі 911/538/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/538/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення 3 436 419,26 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

Позивачане з`явився

відповідача: Кулибаба В.О.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес» (надалі позивач) до Публічного акціонерного товариства Центренерго (надалі відповідач) про стягнення 3 436 419,26 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2024 року відкрито провадження у справі № 911/538/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.04.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 02.04.2024 року від відповідача надійшов відзив на позов б/н від 02.04.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 08.04.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 08.04.2024 року.

У підготовчому засіданні 11.04.2024 року оголошено перерву на 02.05.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 18.04.2024 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив б/н від 18.04.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 01.05.2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 01.05.2024 року.

У підготовчому засіданні 02.05.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 02.05.2024 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.05.2024 року.

В судовому засіданні 23.05.2024 року оголошувалась перерва у розгляді справи на 13.06.2024 року.

В судове засідання 13.06.2024 року представник позивача не з`явився, в ході розгляду спору позовні вимоги підтримував, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 13.06.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 28.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКВІВЕС» (позивач, Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «ЦЕНТРЕНЕРГО» (відповідач, Покупець) було укладено Договір №131/17, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар (продукцію), а покупець прийняти і оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

15.02.2021 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №131/17 від 28.08.2020 року.

Згідно з п.1.3. Договору найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатках до договору.

Відповідно до п.5.3. Договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання акту приймання - передачі продукції не співпадають - до підписання акту приймання - передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.

На виконання умов договору позивачем у період з 04.01.2021 року по 30.06.2021 року було поставлено продукції на загальну суму 2 508 360,00 грн., зокрема:

- згідно акту приймання - передачі продукції від 04.01.2021 на суму 45 600,00 грн. (видаткова накладна Е-1915 від 21.12.2020 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 05.01.2021 на суму 108 300,00 грн. (видаткова накладна Е-1951 від 31.12.2020 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 19.01.2021 на суму 61 560,00 грн. (видаткова накладна Е-31 від 15.01.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 19.01.2021 на суму 61 560,00 грн. (видаткова накладна Е-17 від 15.01.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 27.01.2021 на суму 108 300,00 грн. (видаткова накладна Е-51 від 19.01.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 27.01.2021 на суму 108 300,00 грн. (видаткова накладна Е-52 від 19.01.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 05.02.2021 на суму 108 300,00 грн. (видаткова накладна Е-134 від 12.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 05.02.2021 на суму 22 800,00 грн. (видаткова накладна Е-140 від 02.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 05.02.2021 на суму 108 300,00 грн. (видаткова накладна Е-135 від 02.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 05.02.2021 на суму 108 300,00 грн. (видаткова накладна Е-133 від 02.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 10.02.2021 на суму 108 300,00 грн. (видаткова накладна Е-156 від 08.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 10.02.2021 на суму 108 300,00 грн. (видаткова накладна Е-157 від 08.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 12.02.2021 на суму 216 600,00 грн. (видаткова накладна Е-161 від 08.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 12.02.2021 на суму 216 600,00 грн. (видаткова накладна Е-178 від 10.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 15.02.2021 на суму 30 780,00 грн. (видаткова накладна Е-200 від 12.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 15.02.2021 на суму 123 120,00 грн. (видаткова накладна Е-198 від 12.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 15.02.2021 на суму 61 560,00 грн. (видаткова накладна Е-199 від 12.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 15.02.2021 на суму 108 300,00 грн. (видаткова накладна Е-197 від 12.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 16.02.2021 на суму 108 300,00 грн. (видаткова накладна Е-188 від 11.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 16.02.2021 на суму 108 300,00 грн. (видаткова накладна Е-187 від 11.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 16.02.2021 на суму 22 800,00 грн. (видаткова накладна Е-190 від 11.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 16.02.2021 на суму 22 800,00 грн. (видаткова накладна Е-189 від 11.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 02.03.2021 на суму 22 800,00 грн. (видаткова накладна Е-270 від 25.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 02.03.2021 на суму 22 800,00 грн. (видаткова накладна Е-271 від 25.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 02.03.2021 на суму 22 800,00 грн. (видаткова накладна Е-269 від 25.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 12.03.2021 на суму 90 720,00 грн. (видаткова накладна Е-272 від 25.02.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 19.03.2021 на суму 90 720,00 грн. (видаткова накладна Е-379 від 17.03.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 19.04.2021 на суму 90 720,00 грн. (видаткова накладна Е-468 від 05.04.2021 року)

- згідно акту приймання - передачі продукції від 30.06.2021 на суму 90 720,00 грн. (видаткова накладна Е-788 від 29.06.2021 року)

Пунктом 4 додатку №1 до Договору передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту підписання акту приймання - передачі продукції.

Відповідачем було здійснено оплату поставленої продукції в розмірі 215 460,00 грн., зокрема:

- 01 квітня 2021 року в сумі 108 300,00 згідно платіжного доручення №619 (призначення платежу «оплата до договору 131/17 від 28.08.2020 та рахунку №Е-1951 від 31.12.2020р.» при цьому номер рахунку відповідає номеру видаткової накладної)

- 02 квітня 2021 року в сумі 45 600,00 згідно платіжного доручення №618 (призначення платежу «оплата до договору 131/17 від 28.08.2020 та рахунку №Е-1915 від 21.12.2020р.» при цьому номер рахунку відповідає номеру видаткової накладної)

- 13 квітня 2021 року в сумі 61 560,00 згідно платіжного доручення №1238 (призначення платежу «оплата до договору 131/17 від 28.08.2020 та рахунку №Е-31 від 15.01.2021р.» при цьому номер рахунку відповідає номеру видаткової накладної).

Інших платежів на виконання умов договору відповідач не здійснював, за таких умов, сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар на момент пред`явлення позову складає 2 292 900,00 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача 199 437,13 грн. 3% річних та 944 082,13 грн. інфляційних. При цьому, суд враховує, що у розрахунку позову допущено арифметичну помилку в підрахуванні загальної суми 3% річних, правильною є сума 199 437,13 грн. 3% річних як заявлено у позові.

Всього позивач у позові просить стягнути з відповідача 3 436 419,26 грн., з яких: 2 292 900,00 грн. сума основного боргу; 199 437,13 грн. 3% річних та 944 082,13 грн інфляційних втрат.

В ході розгляду справи відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що позивачем, як постачальником товар поставлено з простроченням і не в повному обсязі, зокрема, за відповідною заявкою мало бути поставлено продукцію на 2 979 540,00 грн. у строк до 14.01.2021 року.

Однак, позивачем було поставлено продукцію лише на 2 508 360,00 грн., що на думку відповідача є підставою для при тримання виконання зустрічного зобов`язання.

Як посилається відповідач, відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У зв`язку із вищезазначеним ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» було призупинено виконання своїх зобов`язань по Договору 131/17 від 28.08.2020 року в частинні оплати вартості Продукції.

В подальшому виникли обставини, за яких ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» не може провести в повному обсязі розрахунки із Контрагентом, у зв`язку з істотним порушенням умов договору в частинні несвоєчасності постачання обсягів запланованого Товару.

ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» вважає несвоєчасну поставку Продукції за договором поставки від 28.08.2020 року № 131/17 істотними порушеннями зазначеного договору, що відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України є підставою для призупинення виконання своїх зобов`язань, адже внаслідок несвоєчасної поставки товару ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» було завдано шкоди та значною мірою позбавлено того, на що ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» розраховували при укладенні господарського договору.

Також відповідач зазначає, що позивачем не було надано всіх товаросупровідних документів, передбачених договором документів, зокрема, рахунку на оплату, тому відповідач вважає, що у нього не виникло зобов`язання з оплати поставленого товару.

Також відповідач стверджує, що позивачем не було надано доказів в підтвердження якості товару, що також звільняє його від оплати.

Оскільки вимоги, щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є похідними від основного боргу, то зважаючи на те, що вимога про стягнення основного боргу не підлягає задоволенню, то і похідні вимоги також не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив позивач наголосив на безпідставності позиції відповідача, який визнаючи факт отримання товару, намагається уникнути його оплати.

Відповідальність за несвоєчасну поставку товару передбачена умовами договору і відповідач скористався своїм правом на нарахування відповідних штрафних санкцій, а розгляд спору щодо їх стягнення з ТОВ «Еквівес» у розмірі 3 608 991,60 грн. здійснюється Господарським судом Київської області в рамках провадження у справі № 911/3828/23.

Відповідно до п. 5.8. Договору передбачено, що при поставці Продукції Постачальник зобов`язаний надати Покупцю необхідні приналежності та наступні оригінали документів: рахунок-фактуру; відповідних товаросупроводжувальних накладних; іншої документації на продукцію згідно умов Договору.

Ненадання Постачальником відповідних документів, відповідно до п.9.7 договору, є підставою для відмови Покупця від прийняття продукції та пред`явлення вимоги про відшкодування заявлених збитків.

Однак товар був прийнятий відповідачем без зауважень, однак не оплачений. Матеріали справи містять докази прийняття відповідачем продукції (акти приймання-передачі), що повністю спростовує твердження відповідача про ненадання йому відповідних рахунків - фактур для оплати та документів щодо якості продукції.

Рахунки - фактури на кожну партію товару виписувалися та передавалися відповідачу разом з іншою документацією відповідно до умов договору, в іншому випадку відповідач просто б не підписав акт приймання - передачі та відмовився від прийняття продукції, кожен акт приймання - передачі продукції містить п.4, в якому вказано, що даний акт приймання - передачі є підставою для проведення розрахунків за отриману продукцію згідно з договором №131/17 від 28.08.20р.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, суд також враховує, що між сторонами мали місце правовідносини з поставки товару, тому до відповідних правовідносин застосовується норма ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, яка визначає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідачем фактично визнається факт поставки позивачем на його користь товару на наведену позові суму.

З приводу заперечень відповідача, судом досліджено та встановлено, що з огляду на зміст відносин поставки, оплата поставленого товару є безумовною і жодним чином не залежить від обсягів та своєчасності поставки. Порушення постачальником обсягів та термінів є підставою для самостійної господарсько-правової відповідальності і не звільняє від оплати фактично отриманого товару.

За наведених обставин, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 2 292 900,00 грн. основного боргу, що відповідачем не спростовано. Відтак, позовні вимоги є правомірними, доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню у відповідній частині.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що правила ведення господарської діяльності передбачають здійснення її на умовах добросовісності, умовах, за яких сторони будь взаємно поважати права та охоронювані законом інтереси одна одної.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як передбачено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

У зв`язку із тим, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання щодо оплати за отриманий товар у строки, визначені ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, позивачем правомірно на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 199 437,13 грн. 3% річних та 944 082,13 грн інфляційних втрат, тому відповідні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 3 436 419,26 грн. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 22927045, 08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВІВЕС» (код ЄДРПОУ 37502259, 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 8, оф. 199) 2 292 900,00 грн. основного боргу; 199 437,13 грн. трьох відсотків річних, 944 082,13 грн. інфляційних втрат та 41 237,03 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 24.07.2024 року