Рішення

від 24.07.2024 по справі 911/1232/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1232/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Лайт Оіл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна механіка»

про стягнення 1 316 679, 23 грн,

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Лайт Оіл» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна механіка» (надалі - відповідач) про стягнення 1 316 679, 23 грн, з яких 668 508, 10 грн основний борг, 234 668, 70 грн інфляційні втрати, 284 598, 44 грн пеня, 51 053, 18 грн 3% річних та 77 850, 81 грн 10% штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки №ВВ-8, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Процесуальні дії в справі

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 1 371 679, 23 грн, з яких: 723 508, 10 грн основний борг, 234 668, 70 грн інфляційні втрати, 284 598, 44 грн пеня, 51 053, 18 грн 3% річних та 77 850, 81 грн 10% штраф.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

23.05.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/1232/24, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26.06.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що відповідачем частково сплачено заборгованість у розмірі 55 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №469 від 06.06.2024, в зв`язку з чим просив стягнути з відповідача 1 316 679, 23 грн, з яких: 668 508, 10 грн основний борг, 234 668, 70 грн інфляційні втрати, 284 598, 44 грн пеня, 51 053, 18 грн 3% річних та 77 850, 81 грн 10% штраф.

Так, відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене вище суд розцінює додаткові пояснення позивача як заяву про зменшення позовних вимог та дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч.5. ст.46, ст.170 Господарського процесуального кодексу України, тому приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.

Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Кошова, будинок 122, приміщення 57/6

Відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Ухвала Господарського Київської області від 29.05.2024 направлялась судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно з пунктами 3, 5, 6 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України в разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю. Поштові картки, листи з позначкою Вручити особисто, рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (пункти 8, 15 Правил).

Рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім`ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв`язку (п. 81 Правил).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (п.83 Правил).

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами в справі №911/1232/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.03.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №ВВ-8 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця в погоджені сторонами в порядку, встановленому договором, строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, визначених в договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо), іменовані далі за текстом - «товар», для використання товару в підприємницькій діяльності або з іншою метою, що не пов`язана з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням.

Загальна кількість товару по даному договору сумарна кількість товару по всім поставкам, здійсненим протягом дії договору (п.1.2. договору).

Згідно із п.3.1. договору поставка товару здійснюється окремими партіями за письмовими заявками покупця про готовність прийняти і оплатити товар, на підставі та в разі погодження яких, постачальником виставляється рахунок-фактура на оплату кожної партії товару. Номенклатура, кількість, ціна товару в партії визначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних на поставку партії товару. Видаткові накладні підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін в порядку, визначеному п.9.7. цього договору.

Сторони домовились вважати датою поставки товару дату видаткової накладної постачальника (п.3.3. договору).

Відповідно до пп.4.1., 4.2. договору ціна на товар є договірною та визначається на кожну партію поставки товару в рахунках-фактурах постачальника та включає в себе ПДВ. Загальна ціна договору складається із суми цін всіх партій товару, зазначених в рахунках-фактурах постачальника, поставленого протягом строку дії договору.

У пункті 4.3. договору сторони домовились, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати на підставі виставленого постачальником у порядку, встановленому п.9.7. договору, рахунку-фактури у розмірі 100% ціни партії товару протягом 1 банківського дня з дати виставлення постачальником відповідного рахунку-фактури. Сторони можуть змінити умови та порядок розрахунків додатковою угодою до цього договору.

Пунктами 4.4., 4.5. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з зазначенням в платіжному документі призначення платежу, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ, найменування товару, номер і дату цього договору та/або номер і дату виписки рахунку - фактури. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно із п.5.4. договору в разі порушення строків оплати за товар, визначених в п.4.3. договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення. При цьому, період нарахування пені не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.5.7. договору в разі порушення строку оплати за поставлену партію товару більше ніж на 15 календарних днів від строку, визначеного в п.4.3. договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін, та діє протягом 1 календарного року з дати його підписання, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання обов`язків з оплати ціни за поставлений товар та штрафних санкцій, передбачених розділом 5 цього договору. Закінчення строку дії цього договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Строк дії договору автоматично продовжується на наступний період в один календарний рік (щорічно) на тих самих умовах, якщо жодна з сторін письмово не повідомить іншу сторону за 30 календарних днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію.

02.02.2021 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою сторони домовились доповнити договір пунктами 4.3.1., 4.3.2., 5.4.1. та 5.7.1. наступного змісту:

4.3.1. За погодженням із постачальником, оплата кожної окремої партії товару за цим договором може здійснюватися на підставі рахунку-фактури протягом 5 календарних днів з дати поставки товару згідно із п.3.3. договору.

4.3.2. У разі порушення строку оплати, визначеного в п.4.3.1. договору, постачальник залишає за собою право змінити ціни по оплаті за поставлений товар».

5.4.1. У разі порушення строків оплати за товар, визначених у п.4.3.1. договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення. При цьому, період нарахування пені не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

5.7.1. У разі порушення строку оплати за поставлену партію товару більше ніж на 15 календарних днів від строку визначеного в п.4.3.1. договору покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 3 662 588, 10 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видактовими накладними (а. с. 19-26), які підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.

Також позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №1058 від 16.02.2022 на суму 778 508, 10 грн.

У свою чергу відповідачем частково оплачено отриманий 2 994 080, 00 грн, що підтверджується випискою банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 01.03.2021 по 31.12.2023 та платіжною інструкцією №469 від 06.06.2024.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 668 508, 10 грн основного боргу, 234 668, 70 грн інфляційних втрат, 284 598, 44 грн пені, 51 053, 18 грн 3% річних та 77 850, 81 грн 10% штрафу.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як слідує із матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 662 588, 10 грн, що підтверджується видатковими накладними (а. с. 19-26).

Суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3.1. договору (вказаний пункт доповнено додатковою угодою №1) за погодженням із постачальником, оплата кожної окремої партії товару за цим договором може здійснюватися на підставі рахунку-фактури протягом 5 календарних днів з дати поставки товару згідно із п.3.3. договору.

У свою чергу відповідачем частково оплачено отриманий 2 994 080, 00 грн, що підтверджується випискою банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 01.03.2021 по 31.12.2023 та платіжною інструкцією №469 від 06.06.2024.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Суд розцінює часткові оплати відповідача, як визнання ним основного боргу.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару в розмірі 668 508, 10 грн (3 662 588, 10 грн (сума поставленого товару) 2 994 080, 00 грн (сума оплаченого товару). Доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 284 598, 44 грн пені за загальний період з 07.05.2023 по 06.05.2024 та 77 850, 81 грн 10% штраф.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.5.4.1. договору в разі порушення строків оплати за товар, визначених у п.4.3.1. договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення. При цьому, період нарахування пені не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 07.05.2023 по 06.05.2024 в розмірі 284 598, 44 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано, що день оплати при розрахунку не рахується, а також, як убачається з розрахунку позивачем нараховано пеню 2 рази на суму заборгованості за періоди, які накладаються один на одний (з урахуванням оплати та без урахування оплати відповідача), крім того позивач зазначає, що нарахування пені здійснює за період з 07.05.2023 тоді як фактично починає розрахунок з 13.05.2023.

У зв`язку із вказаним вище, судом здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 07.05.2023 по 06.05.2024, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме наступним чином:

Сума боргу (грн)Дата оплатиОплат (грн)Період нарахування пеніПеня (грн)778 508,10 07.05.2023 04.12.2023195 885,44 05.12.202355 000,00 723 508,10 05.12.2023 06.05.202490 285,78Всього 286 171,22За розрахунком суду розмір пені за загальний період з 07.05.2023 по 06.05.2024 складає 286 171, 22 грн.

Враховуючи положення ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України згідно якого, суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги в межах заявлених позивачем вимог. Тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем 284 598, 44 грн.

Також відповідно до п.5.7.1. договору в разі порушення строку оплати за поставлену партію товару більше ніж на 15 календарних днів від строку визначеного в п.4.3.1. договору покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% штрафу в розмірі 77 850, 81 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 18.02.2022 по 06.05.2024 в розмірі 51 053, 18 грн та 234 668, 70 грн інфляційних втрат за період з березня 2022 року по березень 2024 року.

Так, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем у сумі 234 668, 70 грн за заявлений ним період з березня 2022 року по березень 2024 року, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги частині стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 18.02.2022 по 06.05.2024 в розмірі 51 053, 18 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано, що день оплати при розрахунку 3% річних не враховується, а тому судом здійснено власний розрахунок 3% річних за загальний період з 18.02.2022 по 06.05.2024, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме наступним чином:

Сума боргу (грн)Дата оплатиОплат (грн)Період нарахування 3% річних% річних (грн)778 508,10 18.02.2022 04.12.202341 911,46 05.12.202355 000,00 723 508,10 05.12.2023 06.05.2024 9 137,19Всього 51 048,65За розрахунком суду розмір 3% річних за загальний період з 18.02.2022 по 06.05.2024 складає 51 048, 65 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підглягають частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 668 508, 10 грн основного боргу, 234 668, 70 грн інфляційних втрат, 284 598, 44 грн пені, 51 048, 65 грн 3% річних та 77 850, 81 грн 10% штрафу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

На підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про покладення судових витрат понесених позивачем у зв`язку з розглядом даної справи на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, оскільки в даному випадку спір виник у наслідок неправильних дій відповідача та невиконання ним договору належним чином.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Лайт Оіл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна механіка» про стягнення 1 316 679, 23 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна механіка» (08141, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Кошова, будинок 122, приміщення 57/6 приміщення 57/6, ідентифікаційний код 42865101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Лайт Оіл» (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Набережна, будинок 26, ідентифікаційний код 42531208) 668 508 (шістсот шістдесят вісім тисяч п`ятсот вісім) грн 10 коп. основного боргу, 234 668 (двісті тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят вісім) грн 70 коп. інфляційних втрат, 284 598 (двісті вісімдесят чотири тисячі п`ятсот дев`яносто вісім) грн 44 грн коп. пені, 51 048 (п`ятдесят одну тисячу сорок вісім) грн 65 коп. 3% річних, 77 850 (сімдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 81 коп. 10% штрафу та 16 460 (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят) грн 11 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова