Рішення

від 23.07.2024 по справі 914/1301/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2024 Справа № 914/1301/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу №914/1301/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Армалітас», м. Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетяна-Транс», с. Лавриків Жовківського району Львівської області,

про: стягнення заборгованості у розмірі 25 783,88 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Армалітас» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетяна-Транс» про стягнення заборгованості у розмірі 25 783,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем своїх обов`язків за Договором поставки, в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Копія ухвали суду від 08.01.2024 надіслана відповідачу 24.05.2024 на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

На адресу суду 18.06.2024 за вх. №2382/24 від позивача надійшла заява про часткову відмову від позову, в якій зазначає про здійснення відповідачем платежу у розмірі 10 000,00 гривень, в якості погашення заборгованості, що підтверджується платіжною інструкцією № 1550 від 12.06.2024. Відтак позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТЯНА-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 41199048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» (код ЄДРПОУ 44839733) суму боргу за Договором поставки № 080823/2 від 08 серпня 2023 року в розмірі 15 783,88 гривень, яка складається з суми основного боргу в розмірі 8 168,30 гривень, пені в розмірі 3 757,63 гривень, штрафу в розмірі 2 729,34 гривень, інфляційних втрат у розмірі 765,28 гривень та трьох відсотків річних у розмірі 363,33 гривні.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС», код ЄДРПОУ 44839733 (надалі «позивач», «Продавець»), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕТЯНА-ТРАНС», код ЄДРПОУ 41199048 (надалі «відповідач», «Покупець»), був укладений Договір поставки № 080823/2 від 08.08.2023 (надалі «Договір»), за яким Продавець зобов`язався, у порядку і на умовах, визначених цим Договором, поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити арматуру композитну, сітку з композитної арматури, гнучкі зв`язки, композитні опори для рослин і парників, опори для електроогорожі, сітку композитну для рослин та іншу продукцію виробничо технічного та будівельного призначення (далі по тексту Товар) партіями, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в узгоджених рахунках.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна сума цього договору визначається як вартість товару, переданого Продавцем відповідно до узгоджених рахунків до цього договору.

Згідно з п. 3.1. Договору Товар поставляється партіями. Асортимент і кількість виробів у партії узгоджуються між Продавцем і Покупцем і вказуються у видаткових накладних.

Відповідно узгодженого сторонами п. 3.2. Договору товар постачається зі складу Продавця. При необхідності за погодженням сторін товар поставляється автотранспортом Продавця, перевізником чи іншим транспортом Покупця.

Згідно з п. 3.4. Договору при передачі товару Покупцю Продавець зобов`язаний надати Покупцю разом з Товаром всю необхідну документацію, в тому числі рахунок-фактуру, видаткову накладну.

Підтвердженням факту узгодження ціни, кількості і термінів постачання товару є фактичне отримання товару Покупцем згідно з видатковою накладною.

Позивач і відповідач узгодили партію Товару для постачання на загальну суму 27 293,40 гривень, про що позивач виставив рахунок на оплату № 808002 від 08.08.2023.

На виконання своїх зобов`язань з поставки Товару за Договором 14.08.2023 позивач поставив відповідачу узгоджену партію товару, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р1408003 від 14.08.2023 на загальну суму 27 293,40 гривень та видатковою накладною № 1408003 від 14.08.2023, які підписані позивачем і відповідачем.

На виконання своїх зобов`язань за п. 201.10 ст. 10 Податкового кодексу України позивач склав і зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 5 від 14.08.2023 на всю суму поставленого Товару, про що отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної № 9219796283 від 29.08.2023.

Таким чином, 14.08.2023 позивач здійснив поставку відповідачу Товару на загальну суму 27 293,40 гривень. Відповідач прийняв Товар за Договором у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1. Договору Покупець здійснює оплату кожної партії Товару по відповідному рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 60 календарних днів з моменту відвантаження Товару.

Однак, відповідач здійснив часткову оплату Товару на суму 9 125,10 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 1512 від 23.11.2023 на суму 6700,00 гривень та платіжною інструкцією № 1533 від 20.12.2023 на суму 2 425,10 гривень.

Згідно з п. 7.1. Договору в разі порушення зобов`язань цього Договору Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором або чинним законодавством.

Відповідно до п. 7.2. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань добросовісна сторона має право на стягнення упущеної вигоди, пені (штрафної неустойки) у розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов`язань, за кожен день прострочення виконання зобов`язань. За прострочення виконання зобов`язань понад 60 днів винна сторона сплачує добросовісній стороні додатково штраф у розмірі 10% від суми невиконаного в строк зобов`язання.

У пункті 7.3. Договору Сторони узгодили, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення зобов`язань за цим Договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов`язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше. До вимог про стягнення штрафних санкцій за Договором не застосовується строк позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов`язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 12.2. Договору у випадках, не передбачених цим Договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Враховуючи відсутність повної оплати за поставлений товар, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з матеріально правовою вимогою про стягнення суму боргу за Договором поставки № 080823/2 від 08 серпня 2023 року в розмірі 25 783,88 гривень, яка складається з суми основного боргу в розмірі 18 168,30 гривень, пені в розмірі 3 757,63 гривень, штрафу в розмірі 2 729,34 гривень, інфляційних втрат у розмірі 765,28 гривень та трьох відсотків річних у розмірі 363,33 гривні.

Після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено частину основної заборгованості в розмірі 10000,00 гривень у зв`язку з чим позивачем подано заяву до суду про відмову від позову в цій частині.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є Договір поставки товару № 080823/2 від 08 серпня 2023 року.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач і відповідач узгодили партію Товару для постачання на загальну суму 27 293,40 гривень, про що позивач виставив рахунок на оплату № 808002 від 08.08.2023.

На виконання своїх зобов`язань з поставки Товару за Договором 14.08.2023 позивач поставив відповідачу узгоджену партію товару, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р1408003 від 14.08.2023 на загальну суму 27 293,40 гривень, а також видатковою накладною № 1408003 від 14.08.2023, які підписані позивачем і відповідачем.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

За приписами п.201.10. Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

На виконання своїх зобов`язань за п. 201.10 ст. 10 Податкового кодексу України позивач склав і зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 5 від 14.08.2023 на всю суму поставленого Товару, про що отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної № 9219796283 від 29.08.2023.

Відповідач здійснив часткову оплату Товару на суму 9 125,10 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 1512 від 23.11.2023 на суму 6700,00 гривень та платіжною інструкцією № 1533 від 20.12.2023 на суму 2 425,10 гривень. Після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено платіж у розмірі 10 000,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 1550 від 12.06.2024.

Доказів оплати відповідачем повної вартості отриманого товару матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 3 статті 191 ГПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Пунктом 4 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Суд, дослідивши заяву Позивача про часткову відмову від позову, зазначає, що остання не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, підписана уповноваженою особою, а відтак суд вважає за необхідне прийняти відмову Позивача від позову та закрити провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України.

Також суд роз`яснює сторонам, що відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором поставки товару у розмірі 8168,30 грн підтверджена наявними в матеріалах справи доказами та підлягає до стягнення.

Щодо вимоги в частині стягнення пені в розмірі 3 757,63 грн та штрафу в розмірі 2729,34 , суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань добросовісна сторона має право на стягнення упущеної вигоди, пені (штрафної неустойки) у розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов`язань, за кожен день прострочення виконання зобов`язань. За прострочення виконання зобов`язань понад 60 днів винна сторона сплачує добросовісній стороні додатково штраф у розмірі 10% від суми невиконаного в строк зобов`язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Дослідивши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, суд встановив, що позивачем не було враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, внаслідок чого позивач невірно визначив періоди нарахування пені.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що загальний розмір пені у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки товару, становить 3 773,45 грн. Однак, не може виходити за межі позовних вимог, відтак, до задоволення підлягає пеня в розмірі 3757,63 грн.

За визначенням статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Тобто, одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка у формі пені та штрафу, такий вид забезпечення як пеня та її розмір встановлений частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», у той же час право встановити в договорі такий вид забезпечення як штраф передбачено частиною 2 статті 549 ЦК України, частиною 4 статті 231 ГК України.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постановах: від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Щодо нарахування штрафу суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування останнього (в розмірі 10 % від суми невиконаного в строк зобов`язання) у сумі 2 729,34 грн.

Щодо вимоги в частині про стягнення 363,33 грн процентів річних та 765,28 грн інфляційних втрат, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати товару, що ним не заперечується та підтверджується матеріалами справи, виходячи з погоджених сторонами умов Договору, суд, здійснивши власний розрахунок заборгованості, дійшов висновку обґрунтованість нарахування 363,33 грн процентів річних та 765,28 грн інфляційних втрат.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60000,00 грн, то суд встановив таке.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем у позові зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до складу яких включено витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.

Так, у підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №54 від 17.05.2024 укладеного між ТзОВ «Армалітас» та АО «Тріолекс».

Відповідно до предмету цього Договору Бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу Клієнту, а Клієнт зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити її.

Позивач отримав такі види професійної правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 54 від 17.05.2024 (копія додається): - юридичний аналіз документів, консультування Клієнта з питань господарського права та процесу, що стосуються справи за позовною заявою Клієнта до ТОВ «ТЕТЯНА-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 41199048), підготовка справи до розгляду 1 година * 1 000,00 грн/год. = 1 000,00 гривень;

- складання тексту позовної заяви Клієнта до ТОВ «ТЕТЯНА-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 41199048) про стягнення заборгованості за Договором поставки № 080823/2 від 08.08.2023, збір та оформлення доказів 4 години * 1 000,00 грн/год. = 4000 гривень;

- розрахунок суми основної заборгованості, пені, штрафу, процентів річних та інфляційних втрат за позовною заявою Клієнта до ТОВ «ТЕТЯНА-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 41199048) 1 година * 1 000,00 грн/год. = 1 000,00 гривень.

Усього: 6 000,00 (шість тисяч) гривень, без ПДВ.

Детальний опис наданої правничої допомоги вказаний в акті наданих послуг від 20.05.2024.

Вартість наданої правничої допомоги позивачем сплачена в повному обсязі, що підтверджується Інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 183 від 20.05.2024 на рахунок Адвокатського об`єднання «Тріолекс», а також актом наданих послуг від 20.05.2024 за Договором про надання правничої допомоги № 54 від 17.05.2024.

Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду даної справи.

При розгляді заяви про стягнення витрат на надання правничої допомоги суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України").

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності, беручи до уваги доведеність відповідачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України надання йому послуг професійної правничої допомоги, відсутність клопотання позивача про їх зменшення, задоволення позову, принцип пропорційності, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення позивачем витрати на правову допомогу є обґрунтованими в частині 6000,00 грн, які і підлягають стягненню.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2422,40 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 46, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 191, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти часткову відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Армалітас» від позову.

2. Провадження у справі №914/1301/24 в частині стягнення 10000,00 грн закрити.

3. Зменшені позовні вимоги задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТЯНА-ТРАНС» (80335, Львівська обл., Жовківський р-н, село Лавриків, код ЄДРПОУ 41199048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6, літера «Д-1», код ЄДРПОУ 44839733) суму боргу за Договором поставки № 080823/2 від 08 серпня 2023 року в розмірі 15 783,88 гривень, з яких: сума основного боргу в розмірі 8 168,30 гривень, пеня в розмірі 3 757,63 гривень, штраф в розмірі 2 729,34 гривень, інфляційні втрати у розмірі 765,28 гривень та три відсотки річних у розмірі 363,33 гривні; суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень та витрат судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБерезяк Н.Є.