Ухвала

від 19.07.2024 по справі 555/1559/24

БЕРЕЗНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 555/1559/24

Номер провадження 2-о/555/132/24

У Х В А Л А

іменем України

"19" липня 2024 р.

Суддя Березнівського районного суду Рівненської області Старовецька Ю.В., розглянувши в м.Березне заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа приватне підприємство «Інтекст» про встановлення факту припинення трудових відносин, -

В С Т А Н О В И В :

До Березнівського районного суду Рівненської області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин, за участю заінтересованої особи ПП «Інтекст».

Ознайомившись зі змістом заяви та доданими до неї матеріалами суддею встановлено наступне.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.7 ст.19 та ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із п.5 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 ст.315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 (провадження N 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне (постанова Верховного Суду № 61-18462ск18 від 15.11.2018, № 61-34884св18 від 14.11.2018 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц).

В свою чергу, суд може встановити юридичний факт, якщо це не впливає на права інших. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 15.04.2020 у справі №302/991/19, яка враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Із поданої заяви вбачається, що заявник просить суд встановити юридичний факт припинення трудових відносин між ним та ПП «Інтекст», оскільки самостійно не може підтвердити у позасудовому порядку факт припинення трудових відносин.

Підставами припинення трудового договору є такі обставини, які визначаються законом як юридичні факти для припинення трудового договору.

Трудове законодавство України передбачає єдині загальні підстави припинення трудового договору (ст.36 КЗпП), розірвання трудового договору за ініціативою працівника (ст.ст.38,39 КЗпП), розірвання трудового договору з ініціативи власника (ст.ст.40,41 КЗпП).

З огляду на викладене, факт припинення трудових відносин підлягає встановленню в іншому порядку.

При звільненні працівника в трудову книжку повинні вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Всі підстави припинення трудового договору можна класифікувати в залежності від двох критеріїв: 1) виду юридичного факту, який є причиною припинення; 2) волевиявлення яких саме суб`єктів спричинило припинення трудового договору.

За першим критерієм розрізняється припинення трудового договору у зв`язку із певними подіями (закінчення строку договору, смерть працівника), а за другим - у зв`язку з певними юридичними діями: взаємне волевиявлення сторін; ініціатива працівника; ініціатива власника або уповноваженого ним органу; ініціатива третіх осіб, які не є стороною трудового договору; порушення правил прийому на роботу.

Таким чином, припинення трудових відносин має виражатись у певній юридичній формі.

Отже, факт існування між заявником та роботодавцем трудових правовідносин обумовлює існування спору про право продовження трудового договору чи його розірвання, а припинення трудового договору має певні правові наслідки як для заявника, так і для роботодавця, зокрема, в частині проведення з працівником усіх необхідних розрахунків.

Тобто, із змісту заяви вбачається, що між заявником та заінтересованою особою існує спір щодо припинення трудових відносин, тобто трудовий спір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.05.2018 справа №235/3754/17.

За таких обставин в порядку окремого провадження може бути встановлений лише певний факт, не пов`язаний із наступним вирішенням спору, а із поданої заяви, про встановлення факту припинення трудових відносин, вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, тому у відкритті провадження за даною заявою, необхідно відмовити, роз`яснивши заявнику його право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до абзацу 3 п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення`та ч.4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Частиною 4 ст.315 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявником заявлено вимогу про встановлення факту, який не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, що дає підстави відмовити у відкритті провадження у справі на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись 186, 294, 315 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкриттті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа приватне підприємство «Інтекст» про встановлення факту припинення трудових відносин.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного суду.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення такій особи ухвали суду.

Суддя: Старовецька Ю. В.