Ухвала

від 24.07.2024 по справі 949/1356/24

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/1356/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24 липня 2024 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Дубровицької міської ради про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Богельський Ігор Володимирович (ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВК №1003718 від 03 липня 2024 року) звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третьої особи: Органу опіки та піклування Дубровицької міської ради та просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, питання щодо форми, змісту та порядку подання позовної заяви та доказів врегульовані статтями 83, 95, 175-177 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї додатки, вважаю, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Як вбачається з поданої позовної заяви, позивачем (його представником) не вказано відомостей про відповідача - ні реєстраційного номеру облікової картки платника податків, ні номеру і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, що фактично унеможливлює ідентифікацію особи та з`ясування зареєстрованого місця проживання за даними Єдиного державного демографічно реєстру чи шляхом отримання відомостей від ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області, що у свою чергу позбавляє суд виконати вимоги щодо встановлення підсудності.

Крім того, у позовній заяві позивач не вказав відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, що передбачено п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Так, тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Враховуючи правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі №185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23), суди вирішуючи спори щодо позбавлення батьківських прав, мають з`ясовувати, які докази свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини і, як наслідок, вказують на необхідність застосувати до відповідача крайній захід впливу у вигляді позбавлення батьківських прав. З`ясування цих обставин має істотне значення для правильного вирішення справи.

Не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов`язків внаслідок душевної хвороби, недоумства, тривалого відрядження, утворення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, зважаючи на наведене, не долучено доказів та не зазначено таких доказів, які вказують на викладені у позовній заяві обставини, які стали підставою для звернення до суду з даним позовом та підтверджують свідоме, умисне нехтування відповідачкою своїми обов`язками щодо дитини.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Разом з тим, згідно із ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результатів обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Таким чином, зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, що є вихідною та початковою задачею, яка передує всім іншим етапам процесу позбавлення батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава позбавлення батьківських прав. Даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільності позбавлення батьківських прав.

Для підготовки даного висновку комісія спілкується з відповідачем та вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

Ненадання висновку одночасно з позовом позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Слід звернути увагу на позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену в ухвалі від 01 листопада 2017 року у справі №211/559/16-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування і попередження батька/матері про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Всупереч зазначеним вимогам закону, позивачем не зазначено чи звертався він до відповідного органу опіки та піклування з питанням позбавлення відповідачки батьківських прав та чи розглядалось таке питання органом опіки та піклування із винесенням письмового висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Сторони та інші учасники судового розгляду повинні подати докази у справі безпосередньо до суду разом із поданням відповідних заяв по суті. Порядок та строки подання доказів та копій доказів визначено ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Проте, подані до суду докази не вказують на наявність спору між батьками щодо участі у вихованні, визначення місця проживання та утриманні дитини.

Отже, позивач, заявляючи вимогу про позбавлення відповідачки батьківських прав, не надав докази на підтвердження факту умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, тобто винної поведінки, у позові, окрім слів позивача, відсутні також будь - які дані з приводу того, чи звертався позивач до відповідних уповноважених установ щодо неналежного виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків та чи вживалися до відповідачки відповідні заходи впливу (оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу) та реагування, що б могло вказати на винну поведінку відповідачки.

До того ж, як визначено ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Належним доказом направлення документів іншим учасникам судового процесу відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, є оригінал розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека), виданий відправникові поштового відправлення.

Відповідно до п. 17 Правил, Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв`язку.

Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є: поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки; електронні марки; відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами; відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом; розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку (п. 62 Правил).

Таким чином, належним доказом направлення сторонам копій документів є оригінали фіскального чеку (квитанції) та опису вкладення, в якому зазначені: повне найменування адресата, його поштова адреса та поіменний перелік документів, що надсилається на його адресу.

Отже, при поданні до суду позовної заяви позивач та/або його представник зобов`язані додати до нього, зокрема, доказ направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами іншим учасникам процесу.

Проте, в порушення вказаних вимог закону, до поданого позову не доданий документ, що підтверджує його надіслання іншим учасникам справи.

Таким чином, подаючи позовну заяву до суду, позивач та його представник не виконали визначені законодавством та зазначені вище вимоги до позовної заяви.

Відтак позивачу та/або його представнику необхідно виправити вищевказані недоліки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Зважаючи на вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки своєї позовної заяви шляхом приведенням останньої відповідно до вимог діючого законодавства.

За таких обставин, в силу ч. 1 ст. 185 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу та його представнику строк десять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Дубровицької міської ради про позбавлення батьківських прав та надати позивачу та його представнику для усунення вищевказаних недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду: Тарасюк А.М.