Рішення

від 24.07.2024 по справі 160/15731/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 рокуСправа №160/15731/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КР-ОІЛ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 26.03.2024 року № 0133090714, яким нараховано ТОВ «КР-ОІЛ» пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 197374,13 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним:

з 24.02.2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан; згідно листа Торгово-промисловою палатою України, на її офіційному веб-сайті (https://ucci.org.ua/) оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили); під час дії форс-мажорних обставин пеня за порушення розрахунків у сфері ЗЕД не застосовується;

у діях відповідача відсутня вина, як підстава для прийняття до відповідальності;

під час дії воєнного стану для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи до 01.08.2023 року;

позивач звертався до суду з позовом на свого контрагента за зовнішньоекономічним договором, що є підставою для зупинення нарахування пені;

чинним законодавством України встановлено одразу два строки розрахунків у сфері ЗЕД, а аме: 365 днів та 180 днів.

Ухвалою суду від 19.06.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем за ЗЕД порушено граничні строки для імпорту товарів 180 днів, що є підставою для нарахування пені. Позивач не надав відповідачу під час перевірки доказів ввезення товару на територію України в межах 180 днів. Позивач також не надав сертифікату ТПП України про наявність форс-мажорних обставин, або рішення суду про відкриття провадження на позовом позивача до його контрагентів та рішення суду по суті заявлених позовних вимог, або рішення компетентного органу про продовження розрахунків у сфері ЗЕД. Перебіг строку нарахування пені у сфері ЗЕД не зупиняється під час дії воєнного стану до 01.08.2023 року, оскільки відповідні зміни не вносились до Закону України «Про валюту і валютні операції»

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з метою перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при виконання умов зовнішньоекономічних контрактів від 17.02.2023 року № GWK17022023WAL, від 03.04.2023 року № НК20230403К за період з 17.02.2023 року по 16.02.2024 року.

За наслідками такої перевірки відповідачем складено Акт від 01.03.2024 року № 508/04-36-07-14-04/42431756, у якому вказані наступні висновки: позивачем порушено ч.3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» останови НБ України від 07.07.2022 року № 142 «Про внесення змін до постанови Правління НБ України від 24.02.2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 17.02.2023 року № GWK17022023WAL, від 03.04.2023 року № НК20230403К, за що нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД. На підставі ч.5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Висновки акту перевірки обгрунтовані наступним:

по контракту від 17.02.2023 року № GWK17022023WAL: позивач здійснив попередню оплату у розмірі 31110 доларів США на підставі наступних платіжних документів № 2 від 02.03.2023 року; граничний термін надходження товару - 28.08.2023 року; та № 4 від 24.05.2023 року на суму 72590 доларів США; граничний термін надходження товару - 19.11.2023 року; товар надійшов 21.09.2023 року, що підтверджується митною декларацією від 21.09.2023 року № ІМ/40 № UA408020057269U6;

по контракту від 03.04.2023 року № НК20230403К: позивач здійснив попередню оплату у розмірі 27718,50 доларів США на підставі наступних платіжних документів № 3 від 26.04.2023 року; граничний термін надходження товару 22.10.2023 року; та № 8 від 09.08.2023 року на суму 64676,50 доларів США; граничний термін надходження товару 04.02.2024 року; товар надійшов 29.11.2023 року, що підтверджується митною декларацією від 29.11.2023 року № ІМ/40 № UA408020072319U6.

По контракту від 17.02.2023 року № GWK17022023WAL пеня нарахована за період з 29.08.2023 року по 21.09.2023 року, загалом 24 дні, у розмірі 81910,74 грн.

По контракту від 03.04.2023 року № НК20230403К пеня нарахована за період з 23.10.2023 року по 29.11.2023 року, загалом 38 днів, у розмірі 115463,39 грн.

Загалом пені нараховано на суму 197374,13 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 26.03.2024 року № 0133090714, яким нараховано ТОВ «КР-ОІЛ» пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 197 374,13 грн..

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

При цьому, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції».

За визначенням понять, наведених у ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Цією ж нормою вказаного Закону визначено, що валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» серед іншого, визначає, що резидентом є юридична особа та інший суб`єкт господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

При цьому, приписами ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених Законом України «Про валюту і валютні операції».

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.

За змістом ч. 5 ст. 11 Закону України «Про валюту і валютні операції», Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами, а відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного закону, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено що, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

При цьому, положеннями ст. 44 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства, і до компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Відповідно до п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Однак відповідно до п.14-2 постанови Національного банку України від 24.02.2022 року № 18 визначено, що на період запровадження воєнного стану граничні строки за операціями з експорту та імпорту товарів становить 180 календарних днів та застосовується до операцій здійснених з 05.04.2022 року.

Отже, 180-денний строк застосовується до операцій резидентів з експорту та імпорту товарів починаючи з 05.04.2022 року.

Тож, якщо операція відбулася до 05.04.2022 року, то для закриття такої операції діє строк 365 календарних днів, а для операцій, які почалися з 05.04.2022 року діє строк 180 днів.

Воєнний стан запроваджено на всій території України 24.02.2022 року.

За вказаних обставин судом відхиляються доводи позивача про те, що чинним законодавством України встановлено одразу два строки розрахунків у сфері ЗЕД, а саме: 365 днів та 180 днів.

Позивач уклав два зовнішньоекономічних договори після 05.04.2022 року, а тому не міг не передбачити застосування до зовнішньоекономічних операцій граничних строків за операціями з експорту та імпорту товарів 180 календарних днів та застосовується до операцій здійснених з 05.04.2022 року.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Відповідно до вимог статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997 торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

З викладеного слідує, що нарахування пені відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону зупиняється у разі якщо виконання договору (контракту) зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин.

Суд звертає увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні скаржник, який посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинен довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України, на її офіційному веб-сайті (https://ucci.org.ua/) оприлюднено лист №2024/02.0-7.1, яким повідомлено, що:

- військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

- зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням, виконання яких настало згідно з умовами законодавчих актів, і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

- задля спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин, вказаний лист Торгово-промислової палати України слід вважати загальним офіційний листом щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Позивач не надав суду доказів звернення до Торгово-промислової палати України для надання сертифікату про наявність форс-мажорних обставин під час виконання умов зовнішньоекономічних контрактів від 17.02.2023 року № GWK17022023WAL, від 03.04.2023 року № НК20230403К саме через запроваджений на всій території України воєнний стан.

А тому позивач не довів належними та допустимими доказами наявність форс-мажорних обставин під час виконання умов зовнішньоекономічних контрактів від 17.02.2023 року № GWK17022023WAL, від 03.04.2023 року № НК20230403К саме через запровадження на всій території України воєнного стану.

Відповідно до ч.7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач звертався з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про розірвання зовнішньоекономічного контакту від 17.02.2023 року № GWK17022023WAL та повернення грошових коштів у розмірі 103700 доларів США; ухвалою суду від 05.09.2023 року відкрито провадження у справі № 904/4754/23.

Однак ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 року у справі № 904/4754/23 позовну заяву залишено без розгляду надходження від позивача заяви про залишення позовної заяви без розгляду.

За вказаних обставин, строк нарахування пені поновився і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

Таким чином, суд відхиляє даний довод позивача.

Окрім того, відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з положеннями п. п. 112.1, 112.2, 112.7 ст. 112 Податкового кодексу України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів вжиття всіх належних від нього заходів щодо прискорення поставки товарів за зовнішньоекономічними договорами.

Суд зазначає, що у зв`язку з введенням в дію Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 року № 2118-IX (набрав чинності 07.03.2022), відповідно до якого Підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнили пунктом 69.9 такого змісту: «Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

У подальшому, Законом України від 12.05.2022 року №2260-IX (набрав чинності 27.05.2022) внесені зміни до п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, згідно якого визначено: «Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, окрім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.».

Після цього, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30 червня 2023 року № 3219-IX в абзаці першому підпункту 69.9 слово "Для" замінити словами і цифрами "Тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для".

Системне тлумачення наведених норм дає суду підстави дійти висновку про те, що на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи (у цьому випадку Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) покладено обов`язок щодо контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Як вбачається з вказаного п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України для платників податків та контролюючих органів тимчасово до 01.08.2023 року зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З урахуванням наведеного суд висновує, що дія норми п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України поширюється на правовідносини, які випливають із Закону України «Про валюту і валютні операції», адже контроль за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті покладено саме на контролюючі органи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на частину 3 статті 3 Закону Закону України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII, яка передбачає, що у разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Водночас суд звертає увагу на те, що задля усунення правової невизначеності та мінімізації конфліктних ситуацій щодо неоднакового тлумачення норм права Податковим кодексом України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платників податків.

Так, у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова йде про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.

Відповідні правові висновки висвітлені у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 300/2906/22.

Отже, керуючись принципом презумпції правомірності рішень платника податків, суд приходить до висновку щодо поширення дії норми п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на правовідносини з приводу строків розрахунків в іноземній валюті, зокрема, щодо зупинення строків їх перебігу.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідно до підпункту 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), перебіг строку завершення валютних операцій, визначений відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019 року та п.14-2 постанови Національного банку України від 24.02.2022 року № 18, був зупинений у період часу з 07.03.2022 року по 01.08.2023 року.

Не зважаючи на це, відповідач, в порушення зазначених норм чинного законодавства України, проігнорував зупинення перебігу строку, визначеного відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та протиправно оскаржуваним рішенням визначив порушення позивачем згаданих положень чинного законодавства України та нарахував пеню на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 13.03.2024 року у справі № 320/9027/23.

Таким чином, строк нарахування пені, визначений відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», розпочав свій відлік з 01.08.2023 року.

З 01.08.2023 року і до моменту перетину товаром кордону України при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 17.02.2023 року № GWK17022023WAL, від 03.04.2023 року № НК20230403К не пройшло 180 днів.

За вказаних обставин відповідач не мав законних підстав для нарахування позивачу пені відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КР-ОІЛ» (53020, Дніпропетровська область, с. Лозуватка, вул. Миру, 101, код ЄДРПОУ 42431756) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м Дніпро, вул. Сімферопольска, 17а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 26.03.2024 року № 0133090714, яким нараховано ТОВ «КР-ОІЛ» пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 197 374,13 грн..

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з арахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КР-ОІЛ» сплачену суму судового збору у розмірі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін