Рішення

від 24.07.2024 по справі 160/8368/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року Справа № 160/8368/24 ЗП/280/71/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Дніпропетровського окружного адміністративного суду

про визнання протиправним та скасування наказу у частині, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправним і скасувати наказ відповідача від 01.01.2024 № 8-к у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби головному спеціалісту відділу забезпечення виконання рішень суду та архівної роботи управління з організаційного забезпечення суду позивачу на 2024 рік на рівні 30% місячного посадового окладу;

2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату головному спеціалісту відділу забезпечення виконання рішень суду та архівної роботи управління з організаційного забезпечення суду позивачу надбавки за вислугу років державної служби з 1 січня 2024 року відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що працює в Дніпропетровському окружному адміністративному суді на посаді головного спеціаліста відділу забезпечення виконання рішень суду та архівної роботи управління з організаційного забезпечення суду. Позивачці було встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 50% місячного посадового окладу. На виконання вимог абзацу 2 пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-ІХ наказом керівника апарату суду від 01.01.2024 № 8-к позивачу встановлено надбавку за вислугу років державній службі у розмірі 30 % посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої становить 33 рік 00 місяців 03 дні. Позивачка вважає вказаний наказ в частині встановлення надбавки за вислугу років саме у розмірі 30 % посадового окладу протиправним з підстав того, що надбавка за вислугу років позивачки за розрахунками згідно зі статтею 52 Закону України «Про державну службу» має становити 50% посадового окладу. На переконання позивачки, обчислення надбавки за вислугу років державним службовцям, які набули права на неї до прийняття Закону № 3460-ІХ, нормами якого її розмір суттєво зменшено, є обмеженням чинних прав і гарантій, встановлених Законом № 889-VIII, є порушенням складових принципу верховенства права, а саме правової передбачуваності та правової визначеності. Вважає, що норми статті 52 Закону № 889-VIII у спірних правовідносинах є спеціальними, які у часі прийняті раніше, та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону № 3460-ІХ.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

30.05.2024 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 25721), у якому представник відповідача зазначає, що системного аналізу норм бюджетного законодавства вбачається, що розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, у тому числі пов`язані з виплатою заробітної плати, виключно в межах бюджетних асигнувань. Абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-ІХ визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Також, абзацом четвертим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-ІХ установлено, що норми Закону №889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Реалізовуючи свої повноваження розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня у спірних правовідносинах, відповідач позбавлений можливості надавати оцінку будь-якому закону на предмет його якості та/або конституційності, а отже позбавлений і можливості на свій розсуд обирати для застосування той чи інший закон, яким визначається розмір надбавки за вислугу років на державній службі, а зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі й Законом № 3460-ІХ, тому у суду були відсутні будь-які правові підстави не виконувати вказані вимоги чинних законів України. Відтак, при нарахуванні та виплаті позивачу розміру надбавки за вислугу років на державній службі, відповідач діяв на підставі та в межах, передбачених Конституцією України, Бюджетним кодексом України та законами України. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

23.07.2024 надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№34080), а саме належним чином засвідчений витяг з наказу №360-к від 01 серпня 2016 року.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 160/8368/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 адміністративну справу № 160/8368/24 передано голові Дніпропетровського окружного адміністративного суду для визначення підсудності даної справи.

Розпорядженням голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 року № 58 справу № 160/8368/24 вирішено передати до Третього апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про визначення підсудності.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024 визначено вирішено передати адміністративну справу №160/8368/24 на розгляд за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2024 відкрито провадження у справі №160/8368/24, призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

Ухвалою від 18.07.2024 суд витребував у Дніпропетровського окружного адміністративного суду належним чином засвідчену копію наказу керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яким ОСОБА_1 як головному спеціалісту відділу забезпечення виконання рішень суду та архівної роботи управління з організаційного забезпечення суду встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 50% місячного посадового окладу.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.2006 ОСОБА_1 09.06.2008 призначена на посаду провідного спеціаліста відділу документального забезпечення з кадрового резерву Дніпропетровського окружного адміністративного суду, за переведенням з Головного управління юстиції у Дніпропетровській області.

Надалі позивачка працювала в Дніпропетровському окружному адміністративному суді на різних посадах, зокрема, у період з 10.01.2014 до 01.06.2016 на посаді головного спеціаліста відділу документального забезпечення канцелярія (записи №№ 27-29), з 01.06.2016 до 03.07.2019 на посаді головного спеціаліста відділу з організаційного забезпечення суду (запис № 30), з 03.07.2019 по теперішній час на посаді головного спеціаліста відділу забезпечення виконання рішень суду та архівної роботи управління з організаційного забезпечення суду (запис №33).

Наказом в.о. заступника керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 № 360-к відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році», встановлено, зокрема, з 01.08.2016 надбавку за вислугу років головному спеціалісту ОСОБА_1 (стаж роботи 25 років 07 місяців 02 дні) у розмірі 50% місячного посадового окладу.

Наказом керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 № 8-к «Про встановлення доплати за вислугу років державним службовцям Дніпропетровського окружного адміністративного суду», відповідно до абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-ІХ, встановлено державним службовцям апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду з 01.01.2024 щомісячну доплату за вислугу років від посадового окладу відповідно до схеми посадових окладів на посадах державної служби на основі класифікації посад у 2024 році, у тому числі, ОСОБА_1 у розмірі 30%, як такій, вислуга років якої на державній службі становить 33 роки 00 місяців 03 дні.

Не погодившись з наказом відповідача від 01.01.2024 № 8-к у частині встановленого їй розміру надбавки за вислугу років з 01.01.2024 на рівні 30% місячного посадового окладу, позивачка звернулася до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом

Відповідно до своєї преамбули Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Статтею 155 Закону № 1402-VIII визначено, що організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України «Про державну службу» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 150 Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу.

Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів.

Схема посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації України.

Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон №889-VIII) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 3 Закону № 889-VIII передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема інших державних органів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право, в тому числі на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з частиною першою статті 46 Закону № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років.

За приписами статті 50 Закону № 889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення). Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них. Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною першою статті 52 Закону № 889-VIII передбачено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Разом із цим, 9 листопада 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет на 2024 рік», пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» запроваджено норму, яка суперечить нормі частині першій статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки, а вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо надбавки за вислугу років та вислуги років на державній службі у частині встановлення їх відсоткового розміру, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.

Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання є колізією норм права.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Під юридичною колізією (від латинського «collisio» зіткнення) слід розуміти суперечність або розбіжність між нормативно-правовими актами, що якими врегульовано одній й ті ж або спорідненні правовідносини. Суд вважає за необхідне відмітити, що колізійні норми є різновидом спеціалізованих правових норм, що встановлюють правила вибору правової норми права, яка підлягає застосуванню при наявності розбіжності між нормами права, які регулюють однакові фактичні обставини.

Так, суд зауважує, що частиною другою статті 5 Закону України «Про державну службу» передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» зазначено, що норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, вказані Закони містять правила вибору правової норми права, яка підлягає застосуванню при наявності розбіжності, а саме визначають, що Закон України «Про державну службу» у частині умов та порядку оплати праці державних службовців застосовується в частині, що не суперечить Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік».

Відтак, суд відхиляє доводи позивача про необхідність застосування норм статті 52 Закону України «Про державну службу», які, на її думку, є спеціальними та мають пріоритет над пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», оскільки питання застосування у спірних правовідносинах саме пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX вже врегульовано бланкетною нормою того самого нормативно-правового акту, на який посилається позивач, а саме статтею 5 Закону України «Про державну службу».

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не наводить жодних аргументів щодо зменшення її заробітної плати внаслідок прийняття оскаржуваного наказу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 № 8-к, прийнятий відповідно до абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» (норми якого є чинними та неконституційними не визнавались), у частині встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30 відсотків посадового окладу є правомірним.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

VII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу у частині, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач Дніпропетровський окружний адміністративний суд, місцезнаходження: вул. Академіка Янгеля, буд. 4, м. Дніпро, 49089; код ЄДРПОУ 34824364.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.07.2024.

Суддя К.В.Мінаєва