Рішення

від 24.07.2024 по справі 400/3862/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2024 р. № 400/3862/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АМКА», вул. Троїцька, 238, оф. 28, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54031, до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Лягіна, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001, провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2024 № 674714290902,

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АМКА» (далі позивач) до Головного управління Державної податкової служби в Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 674714290902 від 11.04.2024 ГУ ДПС у Миколаївській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами фактичної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення (далі ППР) від 11.04.2024 № 674714290902 про застосування штрафних санкцій у сумі 500000,00 грн за порушенням позивачем вимог частин першої та дев`ятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 481/95-ВР), а саме: позивач у період з 01.01.2024 по 05.03.2024 здійснював зберігання пального за місцем зберігання пального (важких дистилятів газойлів, код УКТ ЗЕД 2710194300) без відповідної ліцензії. На переконання позивача вказане ППР є протиправним, оскільки:

він має чинну ліцензію на оптову торгівлю пальним, а отже йому дозволено зберігати пальне, яким він торгує, без отримання окремої ліцензії;

позивач для зберігання пального, яким торгувало, використовував лише пересувні акцизні склади автомобілі паливозаправники, на які законодавством не передбачено видання ліцензії на оптову торгівлю пальним з місцем торгівлі, а також ліцензії на зберігання пального;

відповідно до індивідуальної консультації контролюючого органу від 22.10.2021 № 3979/ІПК/99-00-09-03-02-06 за відсутності у товариства місць оптової торгівлі пальним, тобто оптова торгівля пальним виключно з бензовозу, можлива за умови отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним;

відповідачем щодо позивача 10.01.2023 вже виносилось ППР аналогічного змісту, предмету та вимог, з тих самих підстав, яке постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 400/3385/23 визнано протиправним та скасоване;

відповідач здійснив перевірку зберігання палива на підставі документів без реального факту такого зберігання, без визначення конкретного місця зберігання відповідно до законодавства.

У відзиві на позовну заяву від 22.05.2024 Головне управління ДПС у Миколаївській області просило відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Відзив воно обґрунтувало тим, що перевіркою контролюючого органу встановлено зберігання позивачем у період з 01.01.2024 по 05.03.2024 пального за місцем зберігання пального (важких дистилятів (газойлів, код УКТ ЗЕД 2710194300) без відповідної ліцензії не за місцем, визначеним в ліцензії.

У відповіді на відзив від 04.06.2024 позивач закцентував увагу на тому, що згідно з наказом на проведення перевірки від 20.02.2024 № 246-П контролюючим органом здійснювалась фактична перевірка позивача за місцем здійснення діяльності: м. Миколаїв, вул. Троїцька, 238, кв. (офіс) 28. Однак, факт нібито зберігання позивачем пального встановлено за іншою адресою: вул. Миру, 1Ж, ст. Горохівка, Вітовський (на сьогодні Миколаївський) район, Миколаївська область, за якою перевірка не проводилась.

Головне управління ДПС у Миколаївській області правом на подання заперечення не скористалося.

29.04.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 суд запропонував позивачу замінити неналежного відповідача Головне управління Державної податкової служби в Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 43144729) на належного відповідача Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП: 44104027).

18.06.2024 позивач подав до суду клопотання про надання Миколаївському окружному адміністративному суду згоду на заміну первісного відповідача на належного відповідача.

09.07.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про заміну неналежного відповідача Головного управління Державної податкової служби в Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 43144729) на належного відповідача Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП: 44104027) (далі відповідач), а також про розгляд справи № 400/3862/24 спочатку.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

23.02.2023 позивач отримав Ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі (переоформлення) за № 990614201900661 терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024, місцезнаходженням: Україна, 54031, Миколаївська область, м. Миколаїв, Інгульський район, вул. Троїцька, 238, кв. (офіс) 28.

На виконання наказа Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20.02.2024 № 246-п посадовим особам відповідача було проведено з 29.02.2024 по 08.03.2024 фактичну перевірку позивача за адресою: вул. Троїцька, 238, кв. (офіс) 28, м. Миколаїв, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального за період з 05.02.2022 по 08.03.2024, контроль за виконанням якого покладено на органи Державної податкової служби України.

11.03.2024 посадові особи контролюючого органу склали Акт № 3431/14-29-09-02-07/36201044 про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС (далі Акт перевірки від 11.03.2024), яким встановлено порушення позивачем частин першої та дев`ятої статті 15 Закону № 481/95-ВР.

На підставі Акта перевірки від 11.03.2024 відповідач виніс ППР 11.04.2024 № 674714290902 (форма «С»), згідно з яким застосовано до позивача штраф у розмірі 500000,00 гривень.

Вважаючи це ППР протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Підпунктами 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17 пунктом 191.1 статті 191 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу:

здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;

здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до абзацу першого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові; позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Таким чином, відповідач наділений повноваженнями щодо здійснення податкового контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального шляхом проведення фактичних перевірок.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №820/4766/17 та від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20.

Абзацом четвертим підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено, що тимчасово, до 1 серпня 2023 року, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті зупиняються, крім фактичних перевірок..

Отож відповідач мав право проводити фактичні перевірки як до, так і після 01.08.2023.

Згідно з пунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків/особи.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відтак підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено дві альтернативні підстави для проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

2) здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 08.12.2022 у справі № 140/2889/21 і від 25.04.2023 у справі № 520/3328/2020.

Частиною першою статті 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно з частиною дев`ятою статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (частини десята та одинадцята статті 15 Закону № 481/95-ВР).

Відповідно до частини дев`ятнадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Згідно з абзацом четвертим частини двадцять другою статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються

За положеннями абзацу частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії в сумі 500000 гривень.

Таким чином, для встановлення зберігання пального без наявності ліцензії контролюючим органом повинно бути встановлено фактичну наявність пального у спорудах, обладнанні чи в ємностях в конкретному місці та у такого суб`єкта відсутня ліцензія на право зберігання пального в цьому місці.

Згідно з Актом перевірки від 11.03.2024 за наслідками проведеної фактичної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог частин першої та дев`ятої статті 15 Закону № 481/95-ВР, оскільки, зокрема, встановлено факти зберігання та реалізації пального без отримання відповідних ліцензій за період з 01.01.2024 по 05.03.2024.

В Акті перевірки від 11.03.2024 контролюючий орган посилався на те, що під час здійснення фактичної перевірки контролюючим було встановлено факт зберігання позивачем у період 01.01.2024 по 05.03.2024 пального за адресою місця зберігання пального: вул. Миру 1Ж, ст. Горохівка, Вітоський район, Миколаївська область без відповідної ліцензії, чим порушено вимоги частини першої та частини дев`ятої статті 15 Закону № 481/95-ВР. Крім цього, у власності позивача перебуває транспортний засіб (спеціалізований напівпричіп паливоцистерна) із державним номером ВН5296ХF

В Акті перевірки від 11.03.2024 зазначено, що згідно наданих до перевірки документів (зокрема даних товарно-транспортних накладних) пальне, яке позивач придбає для подальшої реалізації, транспортується на пункт розвантаження: АДРЕСА_1 . Із транспортних засобів пальне розвантажується, у тому числі, в паливоцистерну з державним номером ВН5296XF, про що свідчать дані акцизних накладних, які позивач зареєстрував в Єдиному державному реєстрі акцизних накладних (дані ЄРАН). З метою реалізації позивач здійснює перевантаження пального з паливоцистерни з державним номером ВН5296XF в інші транспортні засоби, якими пальне перевозиться покупцям. Іншими транспортними засобами з адреси пункту навантаження, яка вказана у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних: вул. Миру, 1Ж, ст. Горохівка, Вітовський район, Миколаївська область, пальне доставляється покупцям позивача.

З огляду на викладене контролюючий орган дійшов висновку про зберігання позивачем пального за адресою: АДРЕСА_1 , без наявності ліцензії на відповідний вид діяльності, за що статтею 17 Закону № 481/95-ВР передбачено юридична відповідальність у виді штрафу в розмірі 500000,00 гривні.

У статті 1 Закону № 481/95-ВР встановлено визначення понять «зберігання пального» та «місце зберігання пального», згідно яких: зберігання пального діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 600/664/21-а дійшов висновку, що Закону № 481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію. З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Відповідно до підпункту 14.1.61 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

В відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

ля власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:

призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;

належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті «б» цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.2241 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Із системного аналізу наведених норм ПК України та Закону № 481/95-ВР слідує, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну сторони правопорушення.

Подібна правова позиція щодо визначення випадків та критеріїв, за яких у суб`єкта господарювання виникає обов`язок отримати ліцензію на право зберігання пального, вже була предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 31.05.2022 в адміністративній справі № 540/4291/20.

Суд встановив, що згідно з наказа Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20.02.2024 № 246-п контролюючим органом здійснювалась фактична перевірка позивача за місцем здійснення діяльності: м. Миколаїв, вул. Троїцька, 238, кв. (офіс) 28. В свою чергу, факт нібито зберігання позивачем пального встановлено за іншою адресою: АДРЕСА_1 , за якою перевірка не проводилась.

Зі змісту Акта перевірки від 11.03.2024 слідує, що при фактичній перевірці позивача контролюючий орган фактично здійснював дослідження лише акцизних накладних, зареєстрованих позивачем у ЄРАН, прибутково-видаткових накладних, товарно-транспортних накладних. Натомість в цьому акті у відповідній таблиці відображені лише результати дослідження акцизних накладних, зареєстрованих позивачем у ЄРАН.

Однак, вказані документи стосуються придбання, обліку і руху пального, що дотично, однак, не рівнозначно факту зберігання пального позивачем, його кількості і місця зберігання. Таким чином, зазначені документи можуть бути доказом виключно обставин придбання позивачем пального і не доводять обставин його зберігання.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 в адміністративній справі № 540/4291/20 зазначив, що сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. Не встановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

У даному випадку відповідач здійснив перевірку зберігання палива на підставі документів, без реального встановлення факту такого зберігання, без визначення конкретного місця зберігання у відповідності до законодавства. Посилання контролюючого органу на те, що позивач здійснював зберігання пального саме за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, ст. Горохівка, вул. Миру, 1Ж, є припущенням, зробленим на підставі відомостей товарно-транспортних накладних, в яких вказана адреса вказана пунктом навантаження нафтопродуктів.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів наявності в діях позивача складу такого правопорушення, як здійснення діяльності зі зберігання пального у період з 01.01.2024 по 05.03.2024, а тому притягнення позивача до відповідальності є протиправним.

Відтак ППР 11.04.2024 № 674714290902 (форма «С») є протиправним, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжною інструкцією від 25.04.2024 № 58 підтверджується понесення позивачкою судових витрат у розмірі 7500,00 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову. Тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АМКА» (вул. Троїцька, 238, оф. 28, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54031; код ЄДРПОУ: 36201044) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 11.04.2024 № 674714290902 (форма «С»).

3. Стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АМКА» (вул. Троїцька, 238, оф. 28, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54031; код ЄДРПОУ: 36201044) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) судовий збір у розмірі 7500 (Сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 24 липня 2024 року