КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/10336/2024
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 760/15292/21
08 липня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тараненка Ярослава Юрійовича на заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Коробенка С.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Кредо Фінанс» про усунення перешкод у здійсненні права власності,-
в с т а н о в и в:
У червні 2021 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Кредо Фінанс» (далі ТОВ «Фактор Кредо Фінанс») про усунення перешкод у здійсненні права власності.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 29 травня 2019 року між ТОВ «Фактор Кредо Фінанс»(позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір надання коштів у позику №1 (зі змінами та доповненнями), за умовами якого позикодавець надав позичальнику позику на суму 825 000,00 гривень, а позичальник зобов`язалася повернути суму позики у термін, вказаний у вищевказаному договорі надання коштів у позику та/або в додаткових угодах до нього.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за договором надання коштів у позику №1, між ТОВ «Фактор Кредо Фінанс» та ОСОБА_1 29 травня 2019 року укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 3477.
Згідно з даним договором іпотеки іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку наступне нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер: 8000000000:72:524:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором надання коштів у позику № 1 від 29 травня 2019 року, відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» 20 лютого 2020 року між іпотекодержателем ТОВ «Фактор Кредо Фінанс» та позивачем Даньшиним ОСОБА_8 ем, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, були укладені договори купівлі-продажу предмету іпотеки, а саме: житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 200;земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 199.
На підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу позивач ОСОБА_7 став власником вказаних об`єктів нерухомого майна.
Після оформлення права власності, позивач ОСОБА_7 намагався розпочати користування зазначеними житловим будинком та земельною ділянкою, але виявив, що там проживає колишня власниця ОСОБА_1 та члени її родини: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у яких знаходяться ключі від житлового будинку. Також у житловому будинку та на земельній ділянці знаходяться особисті речі відповідачів.
На адреси відповідачів були направлені вимоги про добровільне звільнення об`єктів нерухомості з додатками.Вказані вимоги були отримані відповідачами, але проігноровані. Відповідачі відмовилися добровільно передати ключі від належного позивачу житлового будинку, звільнити сам будинок та земельну ділянку.
Посилаючись на положення статті 109 ЖК України, якими передбачено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, яке повинно бути зазначено в рішенні суду, позивач зазначав, що у його власності знаходиться інше нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_3 студентів, загальною площею 73,9 кв.м., житловою площею 43,1 кв.м.
Житловий будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,187 га, кадастровий номер: 3221985501:02:016:0058, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та належить йому на праві приватної власності
Згідно довідки Згурівської селищної ради Броварського району, завіреної старостою ОСОБА_9 за № 102 від 29.04.2021 року, в житловому будинку по АДРЕСА_3 ніхто не зареєстрований та не проживає.
Відповідно до довідки Згурівської селищної ради Броварського району, завіреної старостою ОСОБА_9 за № 101 від 28.04.2021 року, житловий будинок, який розташований за адресою: Київська область, Броварський район, село Середівка, загальною площею 73,9 кв.м., житловою площею 43,1 кв.м. є благоустроєним стосовно до умов населеного пункту та відповідає санітарним і технічним вимогам.
Вказаний житловий будинок АДРЕСА_3 студентів, загальною площею 73,9 кв.м., житловою площею 43,1 кв.м., розташований на земельній ділянці, площею 0,187 га, кадастровий номер: 3221985501:02:016:0058, в разі задоволення його позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності, він надає відповідачам як постійне жиле приміщення.
З урахуванням наведеного, посилаючись на те, що проживання відповідачів та перебування їх особистих речей в належному йому житловому будинку є перешкодою, яка заважає здійснювати надані законом права власника у повному обсязі, зокрема, використовувати будинок для власних потреб, що призводить до збитків, пов`язаних з обов`язком, як власника будинку, нести витрати по його утриманню, сплаті комунальних та інших послуг, якими користуються відповідачі, позивач ОСОБА_7 просив суд усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення із житлового будинку АДРЕСА_4 , який знаходиться на земельній ділянці № НОМЕР_1 , кадастровий номер 8000000000:72:524:0033, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , наступних осіб: ОСОБА_10 у Володимирівну, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з одночасним звільненням від їх майна, та будь-яких інших осіб та їх майна, із наданням вказаним особам іншого постійного жилого приміщення, а саме - житлового будинку АДРЕСА_5, загальною площею 73,9 кв.м, житловою площею 43,1 кв.м, який розташований на земельній ділянці, площею 0,187 га, кадастровий номер: 3221985501:02:016:0058, що належать позивачу на праві власності та стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.
Під час перебування справи в провадженні суду позивач ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2023 року замінено позивача - ОСОБА_7 на його правонаступників - ОСОБА_2 та неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та залучено їх в якості позивачів до участі в справі.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Кредо Фінанс» про усунення перешкод у здійсненні права власності задоволено.
Усунуто ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перешкоди в користуванні майном шляхом виселення із житлового будинку АДРЕСА_4 , який знаходиться на земельній ділянці № НОМЕР_1 , кадастровий номер 8000000000:72:524:0033, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , наступних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з одночасним звільненням від їх майна, із наданням вказаним особам іншого постійного жилого приміщення, а саме: житлового будинку АДРЕСА_3 (колишня назва - Московських студентів), загальною площею 73,9 кв.м, житловою площею 43,1 кв.м, розташованого на земельній ділянці площею 0,187 га, кадастровий номер: 3221985501:02:016:0058, які належать ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на праві приватної власності.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 і ОСОБА_4 судовий збір у сумі 908 гривень.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року відмовлено.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тараненко Ярослав Юрійович, подала апеляційну скаргу в загальному порядку, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати заочне рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення відповідачів,
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції не було встановлено, що інше постійне житлове приміщення, а саме: житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 73,9 кв.м, житловою площею 43,1 кв.м, розташоване на земельній ділянці площею 0,187 га, кадастровий номер: 3221985501:02:016:0058, які належать ОСОБА_11 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної власності, яке позивач пропонував передати відповідачам для постійного проживання,відповідає вимогам законуі що таке приміщення придатне для проживання та умови для проживання будуть відповідати інтересах виселених осіб.
Також, суд не звернув уваги на те що, виселяючи відповідачів у вказане приміщення, суд позбавляє їхможливості повноцінно працювати, вони можуть втратити постійне місце заробітку, оскільки даний будинок знаходиться на відстані близько 130 км. від м. Києва, що буде займати 4 години для прибуття до місця роботи на громадському транспорті.
У поданій апеляційній скарзі сторона відповідача зробила заяву про орієнтовний розмір понесених витрат на правову допомогу, що складає 18 000,00 грн.
У відзиві на апеляційну скаргупредставник позивача ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - адвокат Хоменко Віталій Олексійович просить апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року - без змін.
Зазначає, що згідно вимог ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_7 набув права власності на житловий будинок з земельною ділянкою, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , з моменту внесення запису в державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а саме - з 20 лютого 2020 року.
В подальшому, після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності в порядку спадкування на вказаний житловий будинок та земельну ділянку набули його дружина та діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки майна кожен.
25 лютого 2020 року та 30 квітня 2021 року позивачем направлено відповідачам, в тому числі попередньому власнику, вимоги про добровільне звільнення об`єктів нерухомості та надання іншого жилого приміщення з додатками. Вказані вимоги були отримані відповідачами.
Крім того, відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2249670332219) та земельна ділянка, кадастровий номер 3221985501:02:016:0058, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2284175632219) належать на праві приватної власності позивачам - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вказане житло відповідає вимогам статті 50 ЖК України, зокрема, є благоустроєним та відповідає усім санітарно-технічним вимогам, які пред`являються до житла та в якому і повинні проживати відповідачі після їх виселення.
Таким чином, наявні правові підстави для виселення відповідачів з житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 з наданням іншого постійного житлового приміщення на підставі ст. 109 ЖК України, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Позивач ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу повідомила, що у зв`язку з розглядом справи № 760/15292/21 Київським апеляційним судом, сторона позивача очікує понести судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн. Докази на підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у Київському апеляційному суді будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення Київським апеляційним судом по справі № 760/15292/21.
В судове засідання апеляційного суду відповідачка ОСОБА_1 , її представник Тараненко Ярослав Юрійович та відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повторно не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх вілдсутності.
Представник позивачки ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвокат Хоменко Віталій Олексійович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції- без змін.
Представник третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Кредо Фінанс» в судове засідання не з`явився, про день та час слуханння справи судом товариство повідомлено, участь свого представника в судовому засіданні не забезпечило, а тому суд вважає можливим розгляд справи у відсутності представника третої особи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивачки, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апиеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2019 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Кредо Фінанс» та ОСОБА_10 оюВолодимирівною був укладений договір надання коштів у позику № 1 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого позикодавець надав позичальнику позику на суму 825 000,00 гривень, а позичальник зобов`язалася повернути суму позики у термін, вказаний у вищевказаному договорі надання коштів у позику та/або в додаткових угодах до нього.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за договором надання коштів у позику № 1 від 29 травня 2019 року, між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Кредо Фінанс» та Гумен Оксаною Володимирівною, що виступає як позичальник і іпотекодавець, був укладений договір іпотеки, посвідчений 29.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., зареєстрований в реєстрі за номером 3478.
Згідно з даним договором іпотеки позичальник (іпотекодавець) передав позикодавцю (іпотекодержателю) в іпотеку наступне нерухоме майно (предмет іпотеки): житловий будинок АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер: 8000000000:72:524:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_10 ою Володимирівною своїх зобов`язань за договором надання коштів у позику № 1 від 29 травня 2019 року, відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», 20 лютого 2020 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Кредо Фінанс» та ОСОБА_32, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, були укладені договори купівлі-продажу предмету іпотеки, а саме:житлового будиннку № НОМЕР_1 , загальною площею 110,1 кв.м, житловою площею 61,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 200, та земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер: 8000000000:72:524:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 199.
На підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_7 став власником житлового будинку АДРЕСА_4 , та земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,1000 га, кадастровий номер: 8000000000:72:524:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Право власності на житловий будинок за ОСОБА_14 им ОСОБА_8 ем було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 лютого 2020 року, номер запису про право власності: 35593231, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51248099 від 20.02.2020 19:09:47, приватний нотаріус Рогач Вадим Вікторович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу житлового будинку, серія та номер: 200, виданий 20.02.2020 видавник: ОСОБА_15 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
Право власності на земельну ділянку за ОСОБА_14 им ОСОБА_8 ем було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 лютого 2020 року, номер запису про право власності: 35593185, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51248099 від 20.02.2020 19:09:47, приватний нотаріус Рогач Вадим Вікторович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 199, виданий 20.02.2020 видавник: ОСОБА_16 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
Після оформлення права власності на вказане нерухоме майно, ОСОБА_7 ій ОСОБА_17 направив ОСОБА_18 і ОСОБА_19 і, ОСОБА_5 уОСОБА_17 у, ОСОБА_20 уОСОБА_17 у вимогу від 25 лютого 2020 року про добровільне звільнення об`єктів нерухомості, додавши до вимоги витяги з Державного реєстру №№ 201192909 та 201192596.
Зазначену вимогу відповідачами отримано 26 та 27 лютого 2020 року, що підтверджується роздруківками з сайту ДП «Укрпошта» за трек-номерами поштових відправлень.
В подальшому,повторно на адреси вдповідачів поштою (цінними листами з описом) ОСОБА_7 ій ОСОБА_17 направив вимогу від 30 квітня 2021 року про добровільне звільнення об`єктів нерухомості та надання іншого жилого приміщення.
Зазначену вимогу про добровільне звільнення об`єктів нерухомості та надання іншого жилого приміщення відповідачам вручено 05 травня 2021 року, що підтверджується роздруківками з сайту ДП «Укрпошта» за трек-номерами поштових відправлень.
Відповідачами вказані вимоги нового власника майна були повністю проігноровані, вони відмовилися добровільно передати ключі від належного позивачу житлового будинку, звільнити сам будинок та земельну ділянку.
Крім того, судом встановлено, що у власності ОСОБА_21 а перебуває ще один об`єкт нерухомого майна: житловий будинок АДРЕСА_3 (колишня назва - Московських студентів), загальною площею 73,9 кв.м, житловою площею 43,1 кв.м, розташований на земельній ділянці, площею 0,187 га, кадастровий номер: 3221985501:02:016:0058
Зазначений житловий будинок належав Даньшину ОСОБА_22 у на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 26.04.2021 року ОСОБА_23 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 3192.
Право власності на житловий будинок за ОСОБА_14 им ОСОБА_8 ем було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.04.2021 року, номер запису про право власності: 41696965, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57862524 від 26.04.202115:28:41, приватний нотаріус Стрельченко О.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу житлового будинку, серія та номер: 3192, виданий 26.04.2021 видавник: ОСОБА_23 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
Зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_24 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 26.04.2021 Стрельченко О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 3193.
Право власності на земельну ділянку за ОСОБА_14 им ОСОБА_8 ем було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.04.2021, номер запису про право власності: 41697065, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57862524 від 26.04.202115:28:41, приватний нотаріус Стрельченко О.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 3193, виданий 26.04.2021 видавник: Стрельченко О.В приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
Згідно з довідкою Згурівської селищної ради Броварського району, завіреною ОСОБА_25 за № 102 від 29.04.2021року, в житловому будинку АДРЕСА_3 (колишня назва - Московських студентів) ніхто не зареєстрований та не проживає.
Відповідно до довідки Згурівської селищної ради Броварського району, завіреної ОСОБА_25 за № 101 від 28.04.2021 - житловий будинок, який розташований за адресою: Київська область, Броварський район, село Середівка, загальною площею 73,9 кв.м, житловою площею 43,1 кв.м, є благоустроєним відповідно до умов населеного пункту та відповідає санітарним і технічним вимогам.
Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_26 еній ОСОБА_17 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 12 травня 2022 року.
Після смерті ОСОБА_27 а 20 липня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. було відкрито спадкову справу № 38/2022, номер у Спадковому реєстрі - 69489942.
Спадкоємцями ОСОБА_27 а є: дружина померлого - ОСОБА_28 ; син померлого - ОСОБА_29 о ОСОБА_30 ; дочка померлого - ОСОБА_31 ївна.
Вказана інформація підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 24.03.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., реєстровий № 2231.
Так, з 24 березня 2023 року власниками житлового будинку АДРЕСА_4 ) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 710492580000) є: ОСОБА_28 у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 326900989 від 24 березня 2023 року; ОСОБА_29 о ОСОБА_30 ,у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 326901109 від 24 березня 2023 року; ОСОБА_31 ївна у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 326901211 від 24 березня 2023 року.
Також з 24 березня 2023 року власниками земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:72:524:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 715370880000) є: ОСОБА_28 у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 326903770 від 24 березня 2023 року; ОСОБА_29 о ОСОБА_30 у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 326903911 від 24 березня 2023 року; ОСОБА_31 ївна у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 326904012 від 24 березня 2023 року.
Крім того, з 24 березня 2023 року власниками житлового будинку АДРЕСА_3 (колишня назва - Московських студентів), загальною площею 73,9 кв.м, житловою площею 43,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2249670332219) є: ОСОБА_28 у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 326912652 від 24 березня 2023 року; ОСОБА_29 о ОСОБА_30 и у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 326912774 від 24 березня 2023 року; ОСОБА_31 ївна у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 326912842 від 24 березня 2023 року.
Власниками земельної ділянки, кадастровий номер 3221985501:02:016:0058, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2284175632219) з 24 березня 2023 року також є: ОСОБА_28 у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 326916228 від 24 березня 2023 року; ОСОБА_29 о ОСОБА_30 и у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 326916430 від 24 березня 2023 року; ОСОБА_31 ївна у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 326916537 від 24 березня 2023 року.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Кредо Фінанс» про усунення перешкод у здійсненні права власності, суд першої інстанції вказав на те, що ОСОБА_1 апозбавилась права власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку, однак продовжує користуватись ними, а набувач житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_7 , який не порушував жодних зобов`язань, вчинив законні дії щодо купівлі житлового будинку та земельної ділянки, а згодом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 а, успадкували їх, разом із тим обмежені у своїх правомочностях власника.
Позивачі просять суд усунути їм перешкоди в користуванні їх приватним житловим будинком та земельною ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом виселення відповідачів з одночасним наданням їм іншого постійного жилого приміщення, а саме житлового будинку АДРЕСА_3 (колишня назва - Московських студентів), загальною площею 73,9 кв.м, житловою площею 43,1 кв.м, розташованого на земельній ділянці, площею 0,187 га, кадастровий номер: 3221985501:02:016:0058. Такі позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року відповідає.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з приписами статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Найбільш значущою для власника є правомочність на власні дії, яка характеризується як:
- пряме та безпосереднє панування над річчю. Власник здійснює надані йому правомочності своєю владою, не тільки незалежно від інших осіб, а й у такому правовому полі, коли не може бути ніякої влади над цією ж річчю з боку інших суб`єктів. Дії власника обумовлені його інтересом;
- виключне панування особи над річчю, тобто таке панування, що унеможливлює втручання інших осіб, на яких покладено пасивний обов`язок утримання від вчинення подібних дій;
- абсолютність влади полягає в наданні власнику забезпеченої правом можливості визначати, яким чином поводитися зі своєю річчю, коли та як реалізовувати свої правомочності щодо неї.
Кожен, хто не є власником, не має права створювати перешкоди власнику у здійсненні належного йому права, а також вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на порушення або обмеження правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження майном; права володіння, користування та розпорядження власністю є рівними для всіх осіб (власників) (див. Рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020).
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права.
Вказане кореспондується з положеннями статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У справі, що переглядається, позивачі просять суд усунути перешкоди у здійсненні ними права користування та розпоряджання своїм майном, а саме: житловим будинком та земельною ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом виселення відповідачів з наданням іншого житла.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення з метою захисту прав власника можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
У справі, що переглядається, виселення відповідачів в контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням балансу права позивачів як власників спірного житла на фактичне володіння та користування своїм майном і права відповідачів на спірне майно, яке вони втратили.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.
Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстації прийшов до обгрунтованих висновків про те, що ОСОБА_1 а після припинення її права власності на спірнийжитловий будинок та земельну ділянку, продовжує користуватись ними за відсутності правових підстав (власність, оренда), чим фактично чинить новим власникамжитлового будинку та земельної ділянки перешкоди в користуванні та розпорядженні їх власністю.
Оцінюючи виселення відповідачів на предмет пропорційності, встановивши, що порушені права позивачів - власників житла, гарантовані як національним законодавством України, так і статтею 8 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, ураховуючи, що відповідачі фактично проживають за відсутності правових підстав (власність, оренда), суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що за обставин цієї справи виселення відповідачів зі спірного житла є законним та пропорційним заходом, переслідує легітимну мету та є необхідним.
Частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Враховуючи вказані приписи ЖК УРСР, колегія суддів також, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вирішення питання про виселення колишніх власників житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 можливе, оскільки позивачі надають їм для постійного проживання інше житлове примішення, а саме - житловий будинок АДРЕСА_3 (колишня назва - Московських студентів), загальною площею 73,9 кв.м, житловою площею 43,1 кв.м, розташований на земельній ділянці, площею 0,187 га, кадастровий номер: 3221985501:02:016:0058.
Доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що судом першої інстанції не було встановленочи інше постійне житлове приміщення, а саме: житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 73,9 кв.м, житловою площею 43,1 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0,187 га, кадастровий номер: 3221985501:02:016:0058, відповідає вимогам закону і що таке приміщення придатне для проживання та щ умови для проживання будуть відповідати інтересах виселених осіб, колегія суддів відхиляє, з огляд на наступне.
Житловим кодексом України передбачені випадки, в яких громадянам при їх виселенні із житлових приміщень надаються інші житлові приміщення.
Так законодавець розділяє на чотири категорії житло, що надається громадянам при їх виселенні з займаного приміщення в залежності від підстав для виселення: інше постійне житлове приміщення (ч.2ст. 109 ЖК), жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання відповідно достатті 132-2 цього Кодексу(ч.4 ст. 109 ЖК), інше благоустроєне жиле приміщення (ст.110 ЖК), інше житлове приміщення (ст.114 ЖК).
Житло, в яке можуть бути виселені особи за частиною 2 статті 109 ЖК України, має відповідати загальним нормам статті 50 ЖК України, а саме бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.
Згідно з довідкою Згурівської селищної ради Броварського району, завіреною ОСОБА_25 за № 102 від 29.04.2021року, в житловому будинку АДРЕСА_3 (колишня назва - Московських студентів) ніхто не зареєстрований та не проживає.
Відповідно до довідки Згурівської селищної ради Броварського району, завіреної ОСОБА_25 за № 101 від 28.04.2021 - житловий будинок, який розташований за адресою: Київська область, Броварський район, село Середівка, загальною площею 73,9 кв.м, житловою площею 43,1 кв.м, є благоустроєним відповідно до умов населеного пункту та відповідає санітарним і технічним вимогам.
Вказані довідки видані субєктом владних повноважень, за місцем розташування майна, є чинними. Рішення суду, яке набрало законної сили та яким встановлено, що вказані довідки містять недостовірну інформацію, відсутнє.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В свою чергу, апелянтом не надано жодного належного та допустимого доказу, в розумінні чинного ЦПК України (як то, акту обстеження житлового будинку, складеного та підписаного комісією, яка включала б в себе представників соціальних служб, представників Згурівської селищної ради Броварського району, тощо), з яких достеменно можливо було б встановити, що житловий будинок, який розташований за адресою: Київська область, Броварський район, село Середівка, загальною площею 73,9 кв.м, житловою площею 43,1 кв.м. є непридатним для проживачння з точки зору або будівельних показників (є зруйнованим чи пошкодженим), або санітарно гігієнічних показників, тощо.
Доводи апеляціної скарги про те, щосуд першої інстанції не звернув уваги на те, що виселивши відповідачів у вказане приміщення останні будуть позбавлені можливості повноцінно працювати та можуть втратити постійне місце заробітку, оскільки даний будинок знаходиться на відстані близько 130 км. від м. Києва, що буде займати 4 години для прибуття до місця роботи на громадському транспорті, не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції, оскільки жодна норма чинного нормативно-правового акту України не містить вимог про те, що при виселенні з незаконно займаного житлового приміщення з наданням іншого постійного житлового приміщення, останнє має надаватися виключно в тому самому населеному пункті, де вказані особи проживали до виселення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, доводи, викладені представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Тараненком Ярославом Юрійовичем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тараненка Ярослава Юрійовича.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тараненка Ярослава Юрійовича залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тараненка Ярослава Юрійовича залишити без задоволення.
Заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий Судді:
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.07.2024 |
Оприлюднено | 29.07.2024 |
Номер документу | 120578116 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Ратнікова Валентина Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні