Постанова

від 24.07.2024 по справі 160/16625/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/16625/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Олійника Вячеслава Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/16625/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенко Володимир Іванович про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів по банківському вкладу, стягнення інфляційних втрат, стягнення трьох процентів річних та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі №160/16625/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 позовну заяву задоволено частково.

Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого гарантованого відшкодування за договором № дф-04/1039 строкового банківського вкладу (депозиту) «Classic» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення вкладу від 12 вересня 2014 року в розмірі 188716,89грн. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2022 у справі №160/16625/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 клопотання представника позивача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1762,20грн. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В решті заявленого клопотання відмовлено.

05.06.2024 представником позивача ОСОБА_2 подано до суду заяву про встановлення судового контролю, в якій представник просив суд:

- залучити Шевченківський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) РНОКПП 34967593, 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 110, тел.: (044) 234-76-30, е-mail: info_sh@kv.dvs.gov.ua;

- встановити контроль за виконанням рішення у відповідності 382 КАС України та зобов`язати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в встановлений, місячний строк подати звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 року та додаткового рішення від 28.03.2022 року у справі №160/16625/21;

- в разі не надання протягом місяця звіту про виконання рішення, застосувати відповідно ст. 382 КАС України штраф відповідно до діючого законодавства.

В обґрунтування поданої заяви представником заявника зазначено, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/485/23 за позовною заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови. В даній справі позивач просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70498226 від 08.12.2022 з примусового виконання виконавчого документу - виконавчого листа №160/16625/21, виданого 28.11.2021 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення заборгованості у розмірі 1762,20 грн. з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 . Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 у справі №160/485/23 позов задоволено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволені, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову. Також представник заявника зазначає, що Національний банк України ігнорує та не виконує платіжні інструкції державних виконавців Шевченківського відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з стягнення коштів з рахунку Фонду гарантування вкладів на якому знаходяться близько 16 млрд. гривень. В правовідносинах, які виникають у зв`язку з примусовим виконанням судових рішень, норми Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальними відносно інших норм законодавства, а відтак мають перевагу в застосуванні. Посилання на норму ст. 20 Закону України «про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставним та порушує норми ст. 129-1 Конституції України, а відповідно є неконституційним і має наслідки для передачі судом до Конституційного Суду України. Представником заявника було направлено заяву до Фонду гарантування вкладів як ліквідатора, розпорядника майном та правонаступника ПАТ «Банк Камбіо» про добровільне виконання рішення суду та до Шевченківський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Позивач фактично позбавлена в інший спосіб ніж за ст. 382 КАС України отримати виконання рішення суду в справі №160/16625/21. Рішення суду, яке набрало законної сили не виконується більше року. Вказує, що без належного забезпечення позивача та сина який проходить службу в лавах ЗСУ порушене право на життя, в зв`язку з невиконанням Фонду гарантування вкладів своїх обов`язків відповідно Закону «про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, частина 1 ст. 2 Європейської Конвенції проголошує: «Право кожного на життя охороняється законом».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №160/16625/21. В разі не надання протягом місяця звіту про виконання рішення, також просить застосувати відповідно ст. 382 КАС України штраф до відповідального керівника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з грудня 2022 року не виконуються рішення в справі №160/16625/21, і це при тому що рішення суду яке набрало законної сили підлягає негайному виконанню. Вважає, що негайне виконання рішення суду не може не виконуватись більше року. Також вказує, що тривале невиконання рішення суду, повернення виконавчих листів без виконання, відмову в добровільному або примусовому порядку відповідача виконати судове рішення підриває довіру до судової гілки влади. Визначений ст. 382 КАС України порядок не може бути формальним. Формальний підхід суду до захисту Права громадянина є ігноруванням статті 124, 129 Конституції України.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представником заявника подано відповідь на відзив та додаткові пояснення у справі, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Третя особа правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Також, представником заявника заявлено клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за його участі.

Надаючи оцінку зазначеному вище клопотанню колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Приписами ч. 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Згідно з п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши предмет спору у даній справі, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 27.06.2024 дійшов до висновку про можливість розгляду даної справи без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених в ухвалі суду від 27.06.2024, з огляду на що, вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про проведення розгляду апеляційної за участю представника відповідача у відкритому судовому засіданні та з метою своєчасного розгляду даної справи апеляційний розгляд проводити в порядку письмово провадження, як це передбачено ст.ст. 311, 312 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі №160/16625/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 позовну заяву задоволено частково.

Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого гарантованого відшкодування за договором № дф-04/1039 строкового банківського вкладу (депозиту) «Classic» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення вкладу від 12 вересня 2014 року в розмірі 188716,89грн. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2022 у справі №160/16625/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 клопотання представника позивача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1762,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В решті заявленого клопотання відмовлено.

08.11.2022 позивачем на адресу суду засобами електронного зв`язку направлено заяву про видачу виконавчих листів.

09.11.2022 адміністративним судом оформлено та видано виконавчі листи, зокрема:

1) про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код за ЄДРПОУ 21708016, вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053) виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) суму невиплаченого гарантованого відшкодування за договором № дф-04/1039 строкового банківського вкладу (депозиту) «Classic» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення вкладу від 12 вересня 2014 року в розмірі 188 716,89 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч сімсот шістнадцять грн. 89 коп.);

2) про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1762,20 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код за ЄДРПОУ 21708016, вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053).

Відповідно до розписок, які містяться в матеріалах справи вищевказані оригінали виконавчих листів отримані представником позивача 28.11.2022.

02.02.2023 у зв`язку з виконанням рішення у повному обсязі, до суду першої інстанції надійшла постанова Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) про закінчення виконавчого провадження (ВП №70497615) від 23.01.2023 в частині зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого гарантованого відшкодування з оригіналом виконавчого листа у даній частині з огляду на приписи п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

07.03.2023 від Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла постанова про відновлення виконавчого провадження (ВП №70497615) від 17.02.2023 в частині зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого гарантованого відшкодування з огляду на приписи ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

13.03.2023 Дніпропетровським окружним адміністративним судом на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) направлено оригінал вищевказаного виконавчого листа, який згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення був вручений останньому 20.03.2023.

Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком. Крім того, звернув увагу на те, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а матеріали справи не місять доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату після відповідного звернення позивача із заявою та виконавчими листами до органу ДВС, матеріали справи також не містять.

Колегія суддів визнає зазначений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічна норма закріплена у частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Відповідно до частини першої, другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021 року у справі №9901/598/19.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконанням судового рішення окремими категоріями осіб - суб`єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення.

За змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача 28.11.2022 отримав оригінали виконавчих листів у справі №160/16625/21.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) від 17.02.2023 було відновлено виконавче провадження ВП №70497615 в частині зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого гарантованого відшкодування з огляду на приписи ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

13.03.2023 Дніпропетровським окружним адміністративним судом на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) направлено оригінал вищевказаного виконавчого листа, який згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення був вручений останньому 20.03.2023.

Таким чином на час, розгляду зави про встановлення судового контролю в суді першої інстанції та перегляду ухвали суду про відмову у його встановленні в суді апеляційної інстанції, виконавчий лист, виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/16625/21 в частині зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого гарантованого відшкодування, перебував на виконанні у вищезазначеному відділі державної виконавчої служби.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

У свою чергу, матеріалами справи дійсно не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату після відповідного звернення позивача із заявою та виконавчими листами до органу ДВС, матеріали справи також не містять.

Доводи представника скаржника з покликанням на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги вимоги приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини щодо ефективного засобу захисту, принципу належного урядування, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, колегія суддів відхиляє, оскільки не наведено жодних фактичних обставин справи на підтвердження вказаного факту. При цьому, сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність.

Враховуючи зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції приймаючи оскаржену ухвалу не порушив норм ст. 382 КАС України.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 382 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Олійника Вячеслава Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про розгляд справи у відкритому судовому засіданні - відмовити.

Апеляційну скаргу Олійника Вячеслава Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року в адміністративній справі №160/16625/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяН.П. Баранник

суддяА.А. Щербак