Постанова

від 24.07.2024 по справі 160/15199/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/15199/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Базис» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року (суддя Бондар М.В., повне судове рішення складено 11 квітня 2024 року) в справі № 160/15199/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Базис» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Базис» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення №38341/6/04-36-13-06-22 від 25 травня 2023 року «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках погашення податкового боргу».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення, ухваливши нове про задоволення позову.

Апелянт звертає увагу, що стягнення коштів за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду можливо у разі наявності умов, передбачених пунктом 95.5 статті 95 ПК України, в тому числі якщо відсутні зобов`язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року в справі № 160/7919/19 зобов`язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області підготувати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань по земельному податку за 2016 рік у сумі 1 132 851,84 грн. Цим рішенням встановлений факт надмірної сплати позивачем орендної плати за землю за 2016 рік на цю суму.

Тому вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язань держави перед позивачем на момент прийняття оскарженого рішення.

Оскільки на момент прийняття рішення відповідачем не дотримано встановлених законодавцем умов (існувало непогашене зобов`язання держави щодо повернення позивачу надміру сплачених сум), в рішенні відсутній розмір податкового боргу, таке рішення є протиправним.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 2023 року начальником Придніпровського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №38341/6/04-36-13-06-22 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

За змістом вказаного рішення відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України уповноважена особа Придніпровського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області вирішила здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах ТОВ «ВКФ «Базис».

За позивачем рахується податковий борг у загальній сумі 3 009 425, 95 грн, який виник внаслідок несплати ТОВ «ВКФ «Базис» грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно та орендної плати з юридичних осіб, самостійно визначених платником податків у податкових деклараціях (розрахунках), при цьому податковий борг не сплачено протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати.

На податкову адресу позивача направлено податкову вимогу форми «Ю» від 11 квітня 2023 року №0001283-1306-0436 про те, що станом на 10 квітня 2023 року сума податкового боргу ТОВ «ВКФ «Базис» становить 3 009 444,00 грн, поштове відправлення повернуто з відміткою поштової установи «за закінченням терміну зберігання».

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року в справі № 160/7919/19 визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо не підготування висновку про повернення надмірно сплачених сум грошових зобов`язань по земельному податку за 2016 рік; зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області підготувати висновок про повернення ТОВ «ВКФ «Базис» надміру сплачених грошових зобов`язань по земельному податку за 2016 рік у сумі 1 132 851,84 грн та подати його до виконання до відповідної державної казначейської служби.

Суд першої інстанції вважав, що правовідносини щодо наявної переплати по земельному податку за 2016 рік у сумі 1 132 851,84 грн мали місце у 2021 році та станом на 2023 рік матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження невиконання ГУ ДПС у Дніпропетровській області постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/7919/19 та наявності такої переплати станом на час винесення оскаржуваного рішення.

Також судом першої інстанції вказано, що в затвердженій формі рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу не передбачено зазначення конкретної суми стягнення податкового боргу.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскарженого рішення.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки не в повній мірі обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «ВКФ «Базис» є платником плати за землю.

Рішенням уповноваженої особи ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25 травня 2023 року №38341/6/04-36-13-06-22 відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах ТОВ «ВКФ «Базис» (а.с. 65).

Виходячи з розрахунку податкового боргу (а.с. 62-64) за ТОВ «ВКФ «Базис» рахується податковий борг у загальній сумі 3 009 425, 95 грн, який виник внаслідок несплати ТОВ «ВКФ Базис» грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно та орендної плати з юридичних осіб, самостійно визначених платником податків у податкових деклараціях (розрахунках), при цьому податковий борг не сплачено протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати.

На податкову адресу позивача відповідачем направлено податкову вимогу від 11 квітня 2023 року №0001283-1306-0436, якою повідомлено платника податків про те, що станом на 10 квітня 2023 року сума податкового боргу становить 3 009 444,00 грн (а.с. 66зв), поштове відправлення повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 67-68).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року в справі № 160/7919/19 зобов`язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області підготувати висновок про повернення ТОВ «ВКФ «Базис» надміру сплачених грошових зобов`язань по земельному податку за 2016 рік у сумі 1 132 851,84 грн та подати його до виконання до відповідної державної казначейської служби.

Спірним в цій справі є питання дотримання контролюючим органом процедури прийняття рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктами 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 95.5 статті 95 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття рішення) передбачено, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках тощо здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови:

- якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати,

- відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

Тобто законодавцем передбачено умовою прийняття контролюючим органом рішення про стягнення коштів платника з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу або відсутність непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, або наявність непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави.

При цьому у разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

Відтак, доводи апелянта про те, що умовою прийняття контролюючим органом рішення про стягнення коштів платника з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу є відсутність зобов`язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, є помилковими.

В цьому випадку сума непогашеного зобов`язання держави перед платником податків є меншою за суму податкового боргу позивача.

Виходячи з приписів пункту 95.5 статті 95 ПК України, наявність непогашеного зобов`язання державним перед платником податків, якщо сума такого непогашеного зобов`язання є меншою за суму податкового боргу платника податків, не є перешкодою для прийняття рішення про стягнення коштів платника з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, проте у разі наявності такого непогашеного зобов`язання держави перед платником податків (у сумі, що є меншою за суму податкового боргу), ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

Разом з тим, суд визнає доречними доводи позивача про відсутність у рішенні зазначення суми податкового боргу.

Дійсно, форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу затверджена наказом Державної податкової служби України від 06 грудня 2019 року № 199 «Про затвердження примірних форм рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; журналу реєстрації рішень, прийнятих відповідно до статті 95 Податкового кодексу України».

Затверджена форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу не передбачає зазначення конкретної суми стягнення податкового боргу.

Верховним Судом в постанові від 17 червня 2021 року у справі № 440/4736/19 сформульовано правовий висновок стосовно правових наслідків відсутності суми податкового боргу в рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Так, Верховним Судом вказано, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України рішення контролюючого органу є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи, а посилання контролюючого органу на наказ, яким затверджена примірна форма рішення не є нормативно-правовим актом, що не спростовує необхідність чіткого і зрозумілого формулювання такого рішення в частині визначення джерела, за рахунок коштів якого буде здійснено погашення податкового боргу, а також конкретної суми, яка підлягає стягненню, та підстави виникнення цього податкового боргу.

На думку суду касаційної інстанції, «необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана, із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, сплив 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5 статті 95 ПК України знайшли відображення у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі №805/1427/17, яка враховується колегією суддів відповідно до частини третьої статті 341 КАС України.

У цій постанові Верховний Суд також зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.

Вирішуючи спір про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України. У разі якщо рішенням порушені права, свободи або законні інтереси особи, яка оскаржила до суду це рішення, суд визнає протиправним та скасовує індивідуальний акт чи окремі його положення, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 5 КАС України. Суд не наділений повноваженнями вносити зміни до рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема визначити, яка сума податкового боргу підлягає стягненню, якщо сума податкового боргу в рішенні не вказана.

Колегія суддів також враховує, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У постанові від 5 лютого 2021 року у справі №815/6356/15 Верховний Суд зазначив, що відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір суттєво впливає на правомірність такого рішення, а суд позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Оскаржуване у цій справі рішення ГУ ДПС від 13 вересня 2019 року, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято.

(....)

Відсутність у рішенні ГУ ДПС вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.».

Застосовуючи у справі, що переглядається зараз, приведені висновки Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, суд доходить до висновку, що оскільки в рішенні №38341/6/04-36-13-06-22 від 25 травня 2023 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках погашення податкового боргу відсутня сума податкового боргу, то це не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято.

В свою чергу, відсутність у рішенні ГУ ДПС вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі, тому суд доходить до висновку про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України, що тягне за собою правові наслідки у вигляді протиправності такого рішення.

Судом першої інстанції необґрунтовано відхилені доводи позивача щодо відсутності у рішенні суми боргу, яка підлягає погашенню, що потягло за собою неправильне вирішення справи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 904,00 грн (2684,00 судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, 3220,00 - судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Базис» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року в справі № 160/15199/23 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року в справі № 160/15199/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Базис» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.

Ухвалити в справі № 160/15199/23 нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Базис» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №38341/6/04-36-13-06-22 від 25 травня 2023 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках погашення податкового боргу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Базис» (ЄДРПОУ 34916892, вул. Океанська, 3, офіс 10, м. Дніпро, 49000) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 904 (п`ять тисяч дев`ятсот чотири) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 24 липня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 липня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко