Постанова

від 23.07.2024 по справі 640/6368/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/6368/22 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Голяшкін О.В.,

судді - Заїка М.М., Швед Е.Ю.,

секретар судового засідання - Коренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 року у справі № 620/6368/22 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - ДП «Сантрейд) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2021 року №00793040103, №00794040103.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував, що перевірка позивача є незаконною, оскільки проведена за відсутності підстав, визначених податковим законодавством. Висновки, зроблені контролюючим органом під час проведеної перевірки, не відповідають реальним обставинам справи, а саме вартість виробничих втрат відноситься до виробничої собівартості, збільшуючи вартість готової продукції і напряму впливає на дохідність позивача, усі господарські операції позивача підтвердженні документально, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2021 року №00793040103 та від 22 листопада 2021 року №00794040103. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21 А, код ЄДРПОУ 25394566) судовий збір у розмірі 24810,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21 А, код ЄДРПОУ 25394566) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 51482 грн.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із того, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, а тим більше, контрагентами його контрагентів, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Також господарські операції знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи по ланцюгу постачання, а первинні документи, надані позивачем під час перевірки, свідчать про товарність операцій та контрагентам.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, просив рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник вказує, що у бухгалтерському обліку та податковій звітності відображенню підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинних документів, що таку господарську операцію підтверджують. Згідно із проведеною перевіркою наданих первинних документів, даних, що містяться в інформаційних системах ДПС, аналізу ланцюгів постачання та інших відомостей, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів не можливо підтвердити реальне виконання зобов?язань перед позивачем контрагентами-постачальниками та товаровиробниками. Зокрема, не підтверджено здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «ФГ «Шубське», а саме: посвідчення про якість/довідки про походження товару надано під час перевірки відповідачу не було. Отже, встановити реального виробника зернових культур не є можливим, про що свідчить відсутність у ТОВ «ФГ «ШУБСЬКЕ» законних джерел походження ідентифікованого товару (активу) та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання; недостовірність даних, відображених в паперових носіях за формою первинних документів, оформлених ТОВ «ФГ «ШУБСЬКЕ» для ДП з ІІ «Сантрейд». Також відповідачу були надані товарно-транспортні накладні без уточнення конкретної адреси (назви вулиці та номеру приміщення). Зазначає, що у ТОВ «ФГ «ШУБСЬКЕ» відсутні у власності складські приміщення та ТОВ «ФГ «ШУБСЬКЕ» не здійснювало придбання послуг зберігання зерна. Таким чином, контролюючим органом ідентифікувати склад, з якого забирався товар не є можливим. Також встановлено відсутність трудових відносин ТОВ ФІРМА "КОЛОС ЛТД" з водіями у поданих відповідачу ТТН. Щодо контрагентів ПСП «Нове життя», «ТОВ «Омбілік-Агро», ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський», ТОВ «Інфініті Трейд», ПСП «Колосок» проведеним аналізом встановлено неможливість вирощувати сільськогосподарської продукції у задекларованих обсягах, у зв`язку із відсутністю земельних ділянок у необхідній кількості. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16 вересня 2021 року №618 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Сантрейд» на підставі 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.8, п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2577-VI (далі - ПК України) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за липень 2021 року (вх.9240464233 від 20.08.2021), з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За наслідками перевірки відповідачем було складено акт від 19 жовтня 2021 року № 1019/31-00-04-01-03/25394566. Згідно висновків акту податковим органом за результатами проведеної перевірки дотримання ДП «Сантрейд» вимог податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року в декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення п.44.1 ст.44, пп.198.1, п.198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, в результаті чого занижено податкові зобов`язання по декларації з податку на додану вартість за липень 2021 в сумі 453841 грн., завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за липень 2021 року в сумі 20684858 грн., завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`зання та суми податкового кредиту поточного звітного періоду на 21138699 грн., завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 21087822 грн. та завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 50877 гривень, яка підлягає зменшенню.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 19 жовтня 2021 року №1019/31-00-04-01-03/25394566.

Листом-відповіддю відповідача від 15 листопада 2021 року №697/31-00-04-01-03 повідомлено, що висновки акту відповідають вимогам податкового законодавства.

Контролюючим органом прийнято 22 листопада 2021 року податкове повідомлення-рішення №00793040103, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 21087822 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 5 271 956,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №00794040103, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 50 877,00 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення у адміністративному порядку до Державної податкової служби України. ДПС України винесла рішення про результати розгляду скарги від 02 лютого 2022 року №1998/6/99-00-06-01-02-06, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а вимоги скарги - без задоволення.

Не погодившись з оскаржуваними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, ПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи наведені вище норми, можна дійти висновку, що господарські операції для цілей визначення податку на прибуток та податкового кредиту, формування від`ємного значення мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку, в той же час, відсутність реально вчиненої господарської операції, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, не дозволяє формувати витрати та податковий кредит, від`ємне значення, а, відповідно, і податок на прибуток.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру (мети).

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не обмежується встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу, у тому числі і досліджує також фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевіряє дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановлює зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарських операцій та господарської діяльності.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість (ч. 1 ст. 77 наведеного Кодексу).

Аналогічний правовий висновок узгоджується із висновком, який було викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2020 у цій справі №804/6781/16, а також у постанові від 09.02.2023 у справі №160/12019/21, який є подібним до цих правовідносин, а відповідно, обов`язковим до застосування адміністративними судами згідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем ставляться під сумнів господарські відносини між позивачем із його контрагентами по ланцюгу постачання. З цього приводу, суд зазначає таке.

Між позивачем та ТОВ «ФГ «Шубське» укладено договір поставки №60413118 від 17.06.2020 з урахуванням додаткових угод та додатків до нього. На виконання цього договору, були складені документи: видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, акти перерахунку ціни партії товару, товарно-транспортні накладні.

Також між позивачем та ТОВ «ФГ «Шубське» укладено договір поставки №60460552 від 27.01.2021 з урахуванням додаткових угод та додатків до нього. На виконання цього договору були складені документи: видаткові накладні, рахунки-фактури, акти перерахунку ціни партії товару, податкові накладні, реєстр транспортних засобів, товарно-транспортні накладні.

Також між позивачем та ПСП «Нове життя» укладено договір поставки №60457746 від 15.01.2021 з урахуванням додаткових угод та додатків до нього. На виконання цього договору були складені документи: видаткові накладні №53 від 01.02.2021, №70 від 04.02.2021, рахунки про оплату №13 від 01.02.2021, №21 від 04.02.2021, податкові накладні №3 від 01.02.2021, №9 від 04.02.2021, розрахунки коригування до податкових накладних №7 від 04.02.2021, реєстри транспортних засобів, товарно-транспортні накладні №348/8 від 01.02.2021, №93 від 01.02.2021, №114 від 01.02.2021, №142 від 04.02.2021.

Між позивачем та ПСП «Нове життя» укладено договір поставки №60464959 від 17.02.2021 з урахуванням додаткових угод та додатків до нього. На виконання цього договору були складені документи: видаткові накладні №68 від 18.02.2021, №75 від 20.02.2021, №84 від 26.02.2021, №85 від 28.02.2021, рахунки про оплату №19 від 18.02.2021, №20 від 20.02.2021, №23 від 26.02.2021, №24 від 28.02.2021, акти перерахунку ціни партії товару від 18.02.2021, від 26.02.2021, від 28.02.2021, податкові накладні №1 від 18.02.2021, №1 від 20.02.2021, №1 від 26.02.2021, №4 від 28.02.2021, реєстри транспортних засобів, товарно-транспортні накладні №40 від 18.02.2021, №41 від 19.02.2021, №3/2 від 25.02.2021, №25 від 25.02.2021, №72 від 25.02.2021, №245 від 28.02.2021.

Між позивачем та ПСП «Нове життя» укладено договір поставки №60468978 від 10.03.2021 з урахуванням додаткових угод та додатків до нього. На виконання цього договору були складені наступні документи: видаткові накладні №107 від 11.03.2021, №110 від 12.03.2021, №111 від 14.03.2021, №112 від 15.03.2021, №113 від 17.03.2021, №114 від 18.03.2021, №121 від 20.03.2021, №125 від 22.03.2021, рахунки про оплату №31 від 11.03.2021, №32 від 12.03.2021, №33 від 14.03.2021, №34 від 15.03.2021, №35 від 17.03.2021, №36 від 18.03.2021, №37 від 20.03.2021, №38 від 22.03.2021, акт перерахунку ціни партії товару від 11.03.2021, від 12.03.2021, від 15.03.2021, податкові накладні №1 від 11.03.2021, №3 від 12.03.2021, №1 від 14.03.2021, №1 від 15.03.2021, №1 від 17.03.2021, №1 від 18.03.2021, №1 від 20.03.2021, №1 від 22.03.2021, реєстри транспортних засобів, товарно-транспортні накладні №48/7 від 11.03.2021, №078 від 11.03.2021, №31 від 11.03.2021, №214 від 12.03.2021, №81401 від 14.03.2021, №31 від 13.03.2021, №079 від 13.03.2021, №45/9 від 13.03.2021, №50/7 від 15.03.2021, №81402 від 15.03.2021, №39 від 15.03.2021, №080 від 15.03.2021, №085 від 16.03.2021, №328 від 18.03.2021, №51 від 20.03.2021, №87 від 20.03.2021, №62/В від 21.03.2021.

Також між позивачем та ПСП «Нове життя» укладено договір поставки №60470863 від 18.03.2021 з урахуванням додаткових угод та додатків до нього. На виконання цього договору були складені наступні документи: видаткові накладні №126 від 22.03.2021, №127 від 24.03.2021, №131 від 25.03.2021, №132 від 27.03.2021, №138 від 29.03.2021, №139 від 30.03.2021, рахунки про оплату №39 від 22.03.2021, №40 від 24.03.2021, №41 від 25.03.2021, №42 від 27.03.2021, №43 від 29.03.2021, №44 від 30.03.2021, акт перерахунку ціни партії товару від 22.03.2021, від 24.03.2021, від 25.03.2021, від 27.03.2021, податкові накладні №2 від 22.03.2021, №1 від 24.03.2021, №1 від 27.03.2021, №1 від 29.03.2021, №1 від 30.03.2021, реєстри транспортних засобів, товарно-транспортні накладні №335 від 21.03.2021, №62 від 21.03.2021, №81405 від 21.03.2021, №63 від 23.03.2021, №376 від 23.03.2021, №91 від 24.03.2021, №148 від 24.03.2021, №81406 від 24.03.2021, №81407 від 24.03.2021, №377 від 25.03.2021, №65 від 25.03.2021, №378 від 26.03.2021, №68 від 26.03.2021, №92 від 26.03.2021, №81408 від 26.03.2021, №94 від 29.03.2021, №70 від 30.03.2021, №246 від 30.03.2021.

З ТОВ «ОМБІЛІК-АГРО» позивачем було укладено договір поставки №60473535 від 01.04.2021 з урахуванням додаткових угод та додатків до нього. На виконання цього договору були складені наступні документи: видаткові накладні, рахунки про оплату, акти перерахунку ціни партії товару, податкові накладні, розрахунки-коригування до податкових накладних, реєстри транспортних засобів, товарно-транспортні накладні.

Між позивачем та ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС «СПАСЬКИЙ» укладено договір поставки №60464569 від 16.02.2021 з урахуванням додаткових угод та додатків до нього. На виконання цього договору були складені наступні документи: видаткові накладні, рахунки про оплату, акти перерахунку ціни партії товару, акти остаточної фіксації кількості партії товару, податкові накладні, розрахунки-коригування до податкових накладних, реєстри транспортних засобів, товарно-транспортні накладні.

Між позивачем та ТОВ «Інфініті Трейд» укладено договір поставки №60485189 від 09.06.2021 з урахуванням додаткових угод та додатків до нього. На виконання цього договору були складені наступні документи: видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, реєстри транспортних засобів, товарно-транспортні накладні.

Між позивачем та ТОВ «Інфініті Трейд» укладено договір поставки №60486517 від 18.06.2021 з урахуванням додаткових угод та додатків до нього. На виконання цього договору були складені наступні документи: видаткові накладні, рахунки про оплату, податкові накладні, реєстри транспортних засобів, товарно-транспортні накладні.

Між позивачем та ТОВ «Інфініті Трейд» укладено договір поставки №60487067 від 23.06.2021 з урахуванням додаткових угод та додатків до нього. На виконання цього договору були складені наступні документи: видаткові накладні №250603 від 25.06.2021, №260602 від 26.06.2021, рахунки про оплату №250603 від 25.06.2021, №260602 від 26.06.2021, податкові накладні №36 від 25.06.2021, №38 від 26.06.2021, реєстри транспортних засобів, товарно-транспортні накладні №240611 від 24.06.2021, №260611 від 26.06.2021, №260601 від 26.06.2021, №260602 від 26.06.2021.

Позивачем та ПСП «Колосок» було укладено договір поставки №60474698 від 09.04.2021 з урахуванням додаткових угод та додатків до нього. На виконання цього договору були складені документи: видаткові накладні №РН-0000009 від 12.04.2021, №РН-0000010 від 13.04.2021, акт перерахунку ціни партії товару від 12.04.2021, податкові накладні №1 від 12.04.2021, №2 від 13.04.2021, розрахунки-коригування до податкових накладних №1 від 12.04.2021, №2 від 14.04.2021, №3 від 14.04.2021, реєстри транспортних засобів, товарно-транспортні накладні №15 від 12.04.2021, №14 від 12.04.2021, №13 від 12.04.2021, №16 від 12.04.2021, №17 від 13.04.2021, №19 від 13.04.2021, №20 від 13.04.2021, №18 від 13.04.2021.

Між позивачем та ПСП «Колосок» укладено договір поставки №60474693 від 08.04.20213 урахуванням додаткових угод та додатків до нього. На виконання цього договору були складені наступні документи: видаткові накладні №РН-0000011 від 20.04.2021, №РН-0000011 від 20.04.2021, №РН-0000013 від 22.04.2021, №РН-0000014 від 23.04.2021, акт перерахунку ціни партії товару від 20.04.2021, від 22.04.2021, від 23.04.2021, податкові накладні №4 від 20.04.2021, №3 від 20.04.2021, №5 від 22.04.2021, №6 від 23.04.2021, реєстри транспортних засобів, товарно-транспортні накладні №41 від 18.04.2021, №40 від 18.04.2021, №42 від 18.04.2021, №47 від 21.04.2021, №45 від 21.04.2021, №46 від 21.04.2021, №48 від 23.04.2021, №49 від 23.04.2021.

Між позивачем та ПСП «Колосок» укладено договір поставки №60477291 від 21.04.2021 з урахуванням додаткових угод та додатків до нього. На виконання цього договору були складені наступні документи: видаткова накладна №РН-0000015 від 26.04.2021, податкова накладна №7 від 26.04.2021, реєстр транспортних засобів, товарно-транспортна накладна №50 від 26.04.2021 рахунки про оплату №СФ-904 від 09.04.2021, №СФ-0000012 від 13.04.2021, №СФ-0000014 від 20.04.2021, №СФ-0000013 від 20.04.2021, №СФ-0000015 від 22.04.2021, №СФ-0000016 від 23.04.2021, №СФ-0000017 від 26.04.2021.

За частиною поставок (всі договори поставки, укладені між позивачем та ТОВ «Омбілік- Агро», ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» та частина договорів з ТОВ «ФГ «Шубське» та ПСП «Колосок») поставка здійснювалася на умовах FCA (франко-перевізник), де перевезення насіння соняшника здійснювалося перевізниками, з якими позивач укладав договори перевезення, та підтверджується доказами: договорами перевезення вантажів автотранспортом та додатковими угодами до них: №13 від 01.05.2020 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ТОВ «АСК-ТОРГАГРОТРАНС», №2 від 01.01.2021 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ТОВ «АСК-ТОРГАГРОТРАНС», №3 від 01.04.2021 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ТОВ «Транс Компані», №7 від 01.04.2021 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ТОВ «Компанія «Укравтологістика», №2 від 01.05.2020 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ТОВ «Проф-Ані-Транс», №6 від 01.04.2021 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ТОВ «Макс Логістик», №9 від 01.05.2020 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ТОВ Фірма «Колос ЛТД», №2 від 01.04.2021 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ТОВ Фірма «Колос ЛТД», №15 від 01.05.2020 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ТОВ «КІРАНА», №3 від 01.01.2021 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ТОВ «КІРАНА», №7 від 01.05.2020 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ТОВ «Каренін М.М.», №8 від 01.05.2020 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ТОВ «ЕР СІ ГРЕЙН», №1 від 01.01.2021 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ТОВ «ЕР СІ ГРЕЙН», №1 від 01.04.2021 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ТОВ «ЕР СІ ГРЕЙН», №4 від 01.04.2021 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ДП ЛК «Ексім-Юніверс», №4 від 01.01.2021 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ПП «Автотранском», №27 від 04.09.2020 р., укладеного ДП «Сантрейд» з ТОВ «Джит Транс»; актами виконаних робіт №347 від 28.08.2020 р., №370 від 30.09.2020 р., №385 від 08.10.2020 р„ №403 від 15.10.2020 р., №424 від 21.10.2020 р., №155 від 28.02.2021 р., №179 від 15.03.2021 р„ №1164 від 13.04.2021 р., №28105 від 23.04.2021 р., №427 від 01.10.2020 р., №449 від 01.10.2020 р., №76 від 10.04.2021 р., №542 від 28.09.2020 р., №589 від 11.10.2020 р., №628 від 18.10.2020 р., №141 від 07.04.2021 р., №172 від 14.04.2021 р., №222 від 01.10.2020 р., №253 від 28.10.2020 р., №80 від 24.03.2021 р., №353 від 02.10.2020 р„ №373 від 16.10.2020 р., №397 від 02.11.2020 р., №ОУ-0000416 від 29.09.2020 р., №ОУ-0000466 від 30.09.2020 р„ №ОУ-0000465 від 30.09.2020 р., №ОУ-0000487 від 15.10.2020 р., №ОУ-0000517 від 27.10.2020 р., №ОУ-0000202 від 28.02.2021 р., №ОУ-0000203 від 28.02.2021 р., №ОУ-0000239 від 18.03.2021 р., №ОУ-0000265 від 25.03.2021 р., №ОУ-0000308 від 16.04.2021 р., №ОУ-0000340 від 23.04.2021 р., №ОУ-0000401 від 30.04.2021 р., №ОУ-000001661 від 15.04.2021 р., №4-9113915257 від 19.02.2021 р, №4-9113915297 від 26.02.2021 р., №4-9114200603 від 11.03.2021 р., №4-9114200630 від 12.03.2021 р., №4-9114808484 від 16.03.2021 р„ №59 від 14.04.2021 р; рахунками №625 від 28.08.2020 р., №648 від 30.09.2020 р., №665 від 08.10.2020 р., №683 від 15.10.2020 р., №711 від 21.10.2020 р„ №160 від 28.02.2021 р„ №184 від 15.03.2021 р„ №1164 від 13.04.2021 р„ №28105 від 23.04.2021 р., №427 від 01.10.2020 р., №449 від 01.10.2020 р. №76 від 10.04.2021 р., №645 від 28.09.2020 р., №717 від 11.10.2020 р., №750 від 18.10.2020 р„ №141 від 07.04.2021 р., №172 від 14.04.2021 р., №229 від 01.10.2020 р., №258 від 28.10.2020 р„ №81 від 24.03.2021 р., №353 від 02.10.2020 р., №373 від 16.10.2020 р., №397 від 02.11.2020 р., №СФ-0000535 від 29.09.2020 р., №СФ-0000569 від 30.09.2020 р., №СФ-0000591 від 30.09.2020 р., №СФ-0000622 від 15.10.2020 р., №СФ-0000652 від 27.10.2020 р., №СФ-0000267 від 28.02.2021 р., №СФ-0000268 від 28.02.2021 р., №СФ-0000320 від 18.03.2021 р., №СФ-0000348 від 25.03.2021 р., №СФ-0000410 від 16.04.2021 р., №СФ-0000410 від 23.04.2021 р., №СФ-0000517 від 30.04.2021 р., №СФ-000001661 від 15.04.2021 р., №4-6935911633 від 19.02.2021 р., №4-6985911663 від 26.02.2021 р., №4-6986230414 від 11.03.2021 р., №4-6986230458 від 12.03.2021 р., №4-6986860523 від 16.03.2021 р., №59 від 14.04.2021 р.; товарно-транспортними накладними з реєстрами товарно-транспортних накладних; на підтвердження оплати за послуги з перевезення в матеріали справи надано оригінал банківської довідки №220313/0401-1 від 11.02.2022 р.

Поставка товару (насіння соняшникове) за договорами ТОВ «ФГ «Шубське», ПСП «Нове життя», ТОВ «Омбілік-Агро», ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський», ТОВ «Інфініті Трейд» відбувалась на умовах FCA та DAP на територію олійно-переробного підприємства ПрАТ з II «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» для його подальшої переробки в продукцію. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що товар приймався в пункті поставки працівниками ПрАТ «ДОЕЗ» на підставі договору на переробку давальницької сировини, укладеного між ПрАТ «ДОЕЗ» та позивачем №1 від 01.09.2007 р.

На підтвердження факту заїзду на територію ПрАТ «ДОЕЗ» транспортних засобів, які здійснювали перевезення придбаного позивачем у його контрагентів насіння соняшника, ПрАТ «ДОЕЗ» надано лист №48 від 25.02.2022 р. та додатки №1-5 до нього, яким підтверджено, що у періоди 30.01.2021 - 01.04.2021 рр., 04.04.2021 - 16.04.2021 рр., 10.06.2021 - 27.06.2021 рр., 17.02.2021 - 17.03.2021 рр., 17.09.2020 -13.02.2021 рр. на територію ПрАТ «ДОЕЗ» заїжджали відповідні транспортні засоби та ними була здійснена поставка насіння соняшникового.

Як вбачається з додатків №1-5, наданих до листа №48 від 25.02.2022 р. серед транспортних засобів, які заїжджали на територію ПрАТ «ДОЕЗ», наявні транспортні засоби, що здійснювали перевезення товару для ТОВ «ФГ «Шубське», ПСП «Нове життя», ТОВ «Омбілік-Агро», ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський», ТОВ «Інфініті Трейд». Номери транспортних засобів, номери причепів, дати заїзду транспортних засобів, вага, які вказані в переліку транспортних засобів, допущених до заїзду на територію ПрАТ «ДОЕЗ» відповідають номерам транспортних засобів, номерам причепів, датам заїзду (вказані на печатці ПрАТ «ДОЕЗ» на ТТН), вазі транспортних засобів відповідно до товарно-транспортних накладних.

Окремо прийняття товару на ПрАТ «ДОЕЗ» підтвердили у нотаріальних заявах працівники підприємства, які зважували такий товар та підписували ТТН.

Як зазначає позивач, поставка насіння соняшникового від ПСП «Колосок» здійснювалась відповідно до умов договорів на територію третьої особи - ТОВ «Грінтур-Екс», що знаходиться на території Миколаївського морського торговельного порту. Зазначене насіння соняшникове в подальшому було перероблене на олію переробним підприємством ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія», яке також розташоване на території Миколаївського морського торговельного порту.

З огляду на особливий правовий статус Миколаївського морського торговельного порту, допуск на його територію та, в подальшому, територію ТОВ «Грінтур-Екс» є обмеженим. На в`їзді до ММТП знаходиться охоронюваний контрольно-пропускний пункт, діє пропускний режим. Усі транспортні засоби, які заїжджають на територію ММТП для ввезення (вивезення) матеріальних цінностей, реєструються у системі порту адміністратором порту - Миколаївською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Миколаївською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» листом №708/18-02-11/Вих. від 18.02.2022 р. надано відомості про транспортні засоби, що заїжджали на територію порту до ТОВ «Грінтур-Екс» у спірний період, у формі Переліку вантажних транспортних засобів, допущених до заїзду на територію морського порту Миколаїв, для розвантаження зернових культур на терміналі ТОВ «Грінтур-Екс», за період з 15.04.2021 р. по 30.04.2021 р.

Наведені докази спростовують доводи контролюючого органу щодо відсутності в контрагентів необхідних ресурсів для вирощування зернових, наявність працівників, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім того, на підтвердження реальності постачання товару, позивачем подано докази, що придбаний товар у контрагентів був в подальшому перероблений на олію.

Насіння соняшникове, поставлене позивачу ПСП «Колосок», було перероблене на олію ТОВ «ЄТСК» на підставі договору на переробку давальницької сировини від 07.12.2015 р. №71215 та додаткових угод до нього.

На підтвердження переробки насіння соняшникового ТОВ «ЄТСК» позивачем надано: виробничі звіти за квітень 2021 р., травень 2021 р.; акти про надання послуг з екстракції №22 від 30.04.2021 р., №23 від 31.05.2021 р.; акти приймання-передачі соняшника для подальшої переробки №042021/01 від 07.04.2021 р., №042021/03 від 08.04.2021 р., №042021/05 від 13.04.2021 р., №042021/07 від 14.04.2021 р., №042021/09 від 18.04.2021 р., №042021/11 від 23.04.2021 р., №042021/13 від 28.04.2021 р., №042021/15 від 30.04.2021 р., №052021/01 від 08.05.2021 р„ №052021/03 від 11.05.2021 р„ №052021/05 від 11.05.2021 р„ №052021/07 від 13.05.2021 р„ №052021/09 від 18.05.2021 р, №052021/11 від 19.05.2021 р„ №052021/13 від 31.05.2021 р.; акти приймання-передачі готової продукції на зберігання №042021/02 від 07.04.2021 р., №042021/04 від 08.04.2021 р., №042021/06 від 13.04.2021 р №042021/08 від 14.04.2021 р., №042021/10 від 18.04.2021 р., №042021/12 від 23.04.2021 р №042021/14 від 28.04.2021 р„ №042021/16 від 30.04.2021 р„ №052021/02 від 08.05.2021 р., №052021/04 від 11.05.2021 р., №052021/06 від 11.05.2021 р„ №052021/08 від 13.05.2021 р., №052021/10 від 18.05.2021 р., №052021/12 від 19.05.2021 р., №052021/14 від 31.05.2021 р.; рахунки на оплату послуг переробки №137 від 30.04.2021 р., №148 від 31.05.2021 р.

Оплата за послуги з переробки насіння соняшникового в матеріали справи підтверджується банківською довідкою за період 03.12.2019 - 11.03.2020.

Насіння соняшникове, поставлене позивачу ТОВ «ФГ «Шубське», ПСП «Нове життя», ТОВ «Омбілік-Агро», ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський», ТОВ «Інфініті Трейд» було перероблене на олію ПрАТ «ДОЕЗ» на підставі договору на переробку давальницької сировини від 01.09.2007 р. №1 та додаткових угод до нього.

На підтвердження переробки насіння соняшникового ПрАТ «ДОЕЗ» в матеріали справи надано: виробничі звіти за жовтень 2020 р., листопад 2020 р., лютий 2021 р., березень 2021 р., квітень 2021 р., травень 2021 р., червень 2021 р., липень 2021 р.; акти про надання послуг з екстракції №88017329 від 31.10.2020 р., №88090330 від 30.11.2020 р., №88291550 від 28.02.2021 р., №88369755 від 31.03.2021 р., №88442620 від 30.04.2021р., №88508085 від 31.05.2021 р., №88577326 від 30.06.2021 р., №88651586 від 31.07.2021р.; акти приймання-передачі соняшника для подальшої переробки №102 від 31.10.2020 р., №105 від 30.11.2020 р., №19 від 28.02.2021 р., №28 від 31.03.2021 р., №32 від 30.04.2021 р., №49 від 31.05.2021 р., №52 від 30.06.2021 р., №75 від 31.07.2021 р.; акти приймання-передачі готової продукції №95 від 31.10.2020 р., №108 від 30.11.2020 р., №12 від 28.02.2021 р., №22 від 31.03.2021 р., №35 від 30.04.2021 р., №42 від 31.05.2021 р., №55 від 30.06.2021 р., №62 від 31.07.2021 р.; рахунки на оплату послуг переробки №36 від 31.10.2020 р., №43 від 30.11.2020 р., №55 від 28.02.2021 р., №56 від 31.03.2021 р., №60 від 30.04.2021 р., №63 від 31.05.2021 р., №70 від 30.06.2021 р., №72 від 31.07.2021 р.

Оплата за послуги з переробки насіння соняшникового в матеріали справи підтверджується банківською довідкою №220310/0401-1 від 11.02.2022.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що господарські операції між ДП «Сантрейд» та ТОВ «ФГ «Шубське», ПСП «Нове Життя», ТОВ «Омбілік - Агро», ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський», ТОВ «Інфініті Трейд» та ПСП «Колосок» носили реальний характер та були фактично виконані, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

На момент проведення податкової перевірки ДП «Сантрейд» мало в наявності податкові накладні, складені за першою з подій, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також всі інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують законність та обґрунтованість включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту по операціям з цими контрагентами.

ДП "Сантрейд" перед укладанням угоди діє з розумною обачністю, з`ясовуючи спроможність майбутнього контрагента виконати вимогу такої угоди.

Водночас, колегія суддів враховує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

У зв`язку з цим, посилання на відсутність у постачальника - контрагента у господарській операції матеріально-виробничих та/або трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не може бути достатньою підставою для позбавлення платника ПДВ - покупця права на податковий кредит.

Європейський Суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само і саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Що стосується тверджень відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача матеріально-технічних та трудових можливостей для реального постачання с/г продукції позивачу, як підставу для не підтвердження реальності здійснення з ними господарських операцій, у зв`язку з тим, що в товарно-транспортних накладних, наданих на перевірку, щодо придбання товару у ТОВ «ФГ «Шубське», ТОВ «Омбілік-Агро», ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський», ТОВ «Інфініті Трейд» було вказано населений пункт навантаження, але не було уточнено конкретну адресу, назву вулиці та номеру приміщення, а згідно Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно вказані товариства не мають у власності складських приміщень, відповідно до реєстру податкових накладних в 2021 році товариства не здійснювали придбання послуг зберігання зерна, у зв`язку з чим ідентифікувати склад з якого забирався товар неможливо, колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки відповідачем відображено, що вказані контрагенти згідно наданої звітності, зокрема повідомлення № 20-ОПП, мають склади у тих населених пунктах, в яких навантажувалась продукція.

Однак, відсутність у ТОВ «Інфініті Трейд» складських приміщень не може бути достатнім та належним доказом відсутності реального характеру договірних відносин, а навпаки підтверджує участь вказаного контрагента у діловому товарообороті в якості посередника, діяльність якого не завжди потребує значної наявності основних фондів.

Посилання податкового органу щодо відсутності відомостей про земельні ділянки у контрагента постачальника ТОВ «Агро-Успіх» колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств по ланцюгу постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару та/або послуги на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Вказане узгоджується з постановою Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №806/1552/15.

Відсутній обов`язок набувача товарів перевіряти походження придбаного ним товару по ланцюгу аж до виробника, тим паче, будь-яких зауважень до оформлених первинних документів саме з безпосередніми контрагентами, у відповідача відсутні. Крім іншого, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Крім того, податковим органом зроблено помилкові висновки щодо неможливості вирощувати постачальниками позивача сільськогосподарської продукції у задекларованих обсягах, у зв`язку з відсутністю земельних ділянок у необхідній кількості.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки ґрунтуються лише на припущеннях, на підставі середньостатистичних даних, без аналізу первинних договірних документів контрагентів, без урахування особливостей діяльності сільгоспвиробників, аналізу виробничих потужностей, сортів відповідних культур, якості ґрунтів, використаних добрив, використаної техніки, тощо.

При обрахунку необхідної кількості ріллі, як вбачається з акту перевірки, відповідачем брались дані щодо реалізованої с/г продукції за проміжок 01.07.2020-31.07.2021, вказаний обрахунок не містить відомостей врожаю якого року с/г продукцію було реалізовано в цей період контрагентами позивача.

Суд першої інстанції правомірно висновував, що під час проведення перевірки податковим органом не було наведено суттєвих зауважень до оформлення наданих позивачем первинних документів, які б ставили під сумнів їх реальність чи не давали з`ясувати їх суть під час проведення господарської операції.

Згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів вважає, що у разі порушення контрагентами позивача земельного законодавства, вказані обставини не можуть бути доказом безтоварності господарських операцій з продажу с/г продукції позивачу.

Щодо посилань відповідача, що позивачем не надано посвідчення про якість товару чи довідки про походження, а тому встановити реального виробника зерна неможливо, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, позаяк саме по собі посвідчення про якість товару чи довідка про його походження не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Крім того, посвідчення про якість товару чи довідка про походження не є первинними документами та, відповідно до чинного законодавства, не є обов`язковими.

Також в укладених позивачем договорах було визначено, що якість товару остаточно визначається в пункті поставки товару.

Податковий орган також наголошував про не підтвердження реальності господарських операцій, з огляду на те, що на підставі наданих товарно-транспортних накладних відповідачу не вдалось встановити наявність трудових відносин у перевізників ТОВ «Колос» з водіями, зазначеними у ТТН.

Однак, спірними у цій справі є операції з поставки товару, а не відносини щодо його перевезення. Відповідачем не проводилась перевірка перевізників, запити щодо осіб які працювали у перевізників, відповідачем не надсилались, до матеріалів справи такі докази не надавались. Зворотного суду не надано.

Податковим органом не вказано в акті перевірки, в яких саме ТТН зазначено водіїв, з якими відповідачу не вдалось встановити наявність трудових відносин у перевізників. Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується, що податковим органом було помилково вказано прізвища або ініціали водії, які здійснювали перевезення.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 січня 2021 року у справі №816/2661/15.

Також відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

ДП «Сантрейд» перед підписанням договорів поставки та для підтвердження «розумної обачності» завжди здійснював перевірку контрагентів щодо наявності реєстраційних документів, подання звітності, можливості виконання відповідних угод. На підтвердження вказаних доводів позивачем надано до суду першої інстанції документи, що підтверджують його обачність у виборі постачальників.

Податковий орган в ході перевірки встановив, що відповідно до виробничих звітів наданих ДП з II «Сантрейд» для перевірки, сировина (насіння соняшнику) у кількості 205154 кг (205,154 т) не приймала участі у виробництві готової продукції і не була реалізована в подальшому, а є втраченою, тобто її вартість є витратами підприємства та така сировина не може бути використана для отримання доходу, оскільки є безумовними витратами від понесених втрат. Про втрату сировини вказано у документах «Виробничий звіт» оформлених переробниками ПрАТ з II «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» та ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія». Тобто, безпосереднім виробником (переробником) у звіті «Виробничий звіт» повідомлено ДП з II «Сантрейд» (замовника) саме про втрату сировини та інформація про використання в цій частині сировини відсутня. Таким чином, на думку податкового органу, списання (віднесення до складу витрат) таких сировинних втрат призводить до неможливості використання списаної сировини у діяльності, пов`язаної із виробництвом та реалізацією продукції.

Виходячи з вищевикладеного, податковий орган дійшов висновку, що ДП з II «САНТРЕЙД» порушено п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 ПК України, а саме не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника за договорами на переробку давальницької сировини ПрАТ з II "ДОЕЗ" та ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія», що призвело до заниження суми розділу 4.1 Нараховано податкових зобов`язань відповідно до п. 198.5 ст.198 та п. 199.1 ст.199 ПКУ за операціями, що оподатковуються за ставкою 14% розділу І Податкові зобов`язання та розділу 19 Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму податку на додану вартість 453 840,86 гривень.

З цього приводу, колегія суддів зазначає таке.

Втрату сировини вказана у документах «Виробничий звіт» оформлених переробниками ПрАТ з II «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» та ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія».

Позивач замовляє послуги переробки насіння соняшника в готову продукцію (олію, шрот та лушпиння) в двох переробних підприємств: «ПрАТ «ДОЕЗ» та «ТОВ «ЄТСК» на підставі наступних договорів: з «ПрАТ «ДОЕЗ» - Договір на переробку давальницької сировини від 01.09.2007 №1; з «ТОВ «ЄТСК» - Договір на переробку давальницької сировини від 07.12.2015 №71215.

На підтвердження прийняття переробними підприємствами насіння соняшника від позивача для подальшої переробки, надання послуг переробки вказаними переробними підприємствами, виходу готової продукції у липні 2021 року позивач до суду першої інстанції надав докази:

- щодо переробки на ТОВ «ЄТСК»: акти приймання-передачі насіння соняшника для подальшої переробки №072021/01 від 01.07.2021 р., №072021/03 від 08.07.2021 р., №072021/05 від 09.07.2021 р., №072021/07 від 10.07.2021 р. акт про надання послуг з екстракції №25 від 10.07.2021 р. рахунок на оплату послуг з переробки №167 від 10.07.2021 р., акти приймання-передачі готової продукції №072021/02 від 01.07.2021 р., №072021/04 від 08.07.2021 р., №072021/06 від 09.07.2021 р, №072021/08 від 10.07.2021 р.;

- щодо переробки на ПрАТ «ДОЕЗ»: акт приймання-передачі насіння соняшника для подальшої переробки №75 від 31.07.2021р., акт про надання послуг з екстракції №88651586 від 31.07.2021 р., рахунок на оплату послуг з переробки №72 від 31.07.2021 р., акт приймання-передачі готової продукції №62 від 31.07.2021 р.

Переробні підприємства оформлюють виробничі звіти, в яких визначаються «інші виробничі втрати». Виникнення виробничих втрат в процесі виробництва, розмір таких втрат визначається технологічним регламентами ПрАТ «ДОЕЗ та ТОВ «ЄТСК»: на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Європейська транспортна стивідорна компанія» (далі - «ТОВ «ЄТСК») - Технологічним регламентом (постійний) ТРУ 10.41.36142801.001 - 20 на Виробництво соняшникової, соєвої олій та шротів по схемі форпресування - екстракція на екстракційній лінії EUROPA CROWN продуктивністю 3300 т/добу насіння соняшнику, 2200 т/добу насіння сої; на Приватному акціонерному товаристві з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» (далі - ПрАТ «ДОЕЗ») - Технологічним регламентом (постійний) ТРУ 10.4.00374385.003 Виробництво соняшникової олії та шроту по схемі пресування - екстракція на екстракційній лінії фірми ANDREOTTI продуктивністю 1700 т/добу по насінню соняшник.

Як слідує з Технологічного регламенту ПрАТ «ДОЕЗ», на підставі середніх фізико-хімічних показників сировини та готової продукції, наведених за фактом у виробничому балансі за 2020 рік, визначено гранично допустимий обсяг виробничих втрат у 0,83 %

Відповідно до Технологічного регламенту ТОВ «ЄТСК» кількість сировинних втрат залежить від якісних показників вхідної сировини та вихідної продукції, режимів технологічного процесу, культури виробництва. Можливі втрати сировини при переробці соняшнику становлять від -0,97 до + 2,79%.

Сировинні втрати на ТОВ «ЄТСК» склали 0,0093% від загального обсягу давальницької сировини, на ПрАТ «ДОЕЗ» - 0,6316%.

У постанові від 19.01.2023 у справі №440/7141/20 Верховний Суд зазначив, що при здійсненні виробничого процесу переробки давальницької сировини існують втрати, які не можуть контролюватись платником податків та пов`язані виключно з виробничим процесом переробки сировини. У процесі виробництва готової продукції (олії) втрату (убуток) вологи із сировини (насіння соняшника) внаслідок її переробки слід розглядати як невід`ємну частину звичайного технологічного процесу. Втрату вологи у процесі виробництва готової продукції, в межах відповідних гранично допустимих норм, не можна розглядати як втрату сировини (насіння соняшника), що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов`язань зі сплати ПДВ.

Отже, застосуючи норму підпункту 14.1.134 пункту 14.1 статті 14 ПК, в якій розкрито поняття операції з давальницькою сировиною, Верховний Суд виснував, що ПК передбачено, що під час операцій з давальницькою сировиною допускається її переробка (обробка, збагачення). При цьому, всі процеси перетворення сировини є складовою господарської операції з давальницькою сировиною. Таким чином, втрати при переробці давальницької сировини (сировинні втрати), в межах відповідних гранично допустимих норм, слід вважати такими, що пов`язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування норми підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК щодо таких сировинних втрат.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що такі витрати понесені позивачем в ході здійснення господарської діяльності, а тому визначення податкових зобов`язань на підставі п. 198.5 ст. 198 ПК України є необґрунтованими.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 19.01.2023 у справі № 440/7141/20 від 14.02.2023 у справі №640/3565/21.

Щодо доводів апелянта про безпідставне стягнення з нього витрат на правничу допомогу, оскільки розмір судових витрат є необґрунтованим та занадто перевищеним, то колегія суддів їх відхиляє з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою, п`ятою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява №34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Перевіряючи доводи апелянта щодо безпідставності здійснення розподілу судових витрат, колегія суддів установила, що позивач на підтвердження надання правничої допомоги надав копії:

-копію договору про надання правової допомоги від 12.04.2019 №2-1/33-2019;

-копію додаткової угоди від 25.05.2022 №4 до договору про надання правової допомоги від 12.04.2019 №2-1/33-2019 з оновленим списком адвокатів-учасників АО "КМ Партнери" та їх погодинних ставок;

-копію довіреності №03-2022/Legal від 26 січня 2022 року;

-рахунок-фактуру №72 від 18 липня 2022 року;

-акт приймання-передачі,

-виписку з рахунку про підтвердження оплати за наданні послуги за 22 липня 2022 року;

-свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатів, які представляли інтереси позивача

-ордер серія АІ №1198598.

Колегія суддів зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства містить норми, які визначають процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (позиція Верховного Суду у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20).

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачів витрати на правничу допомогу.

При цьому, є вірним також висновок суду першої інстанції щодо неспівмірності та завищеності пред`явленої до стягнення суми зі складністю справи та наданими послугами, у зв`язку з чим суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, обґрунтовано визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 51 482,00 грн., що підлягає стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено всі обставини справи у зв`язку із чим прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 та ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329,331 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328-329, 331 КАС України.

Головуючий суддя О.В. Голяшкін

Судді М.М. Заїка

Е.Ю. Швед

Повний текст постанови складено 24.07.2024 року