Постанова

від 16.07.2024 по справі 380/25262/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Качур Р.П.

16 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/25262/23 пров. № А/857/12038/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді:Бруновської Н.В.

суддів:Довгої О.І., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання:Юник А.А.

представника апелянта:Думич І.А.

представника позивача:Науменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі № 380/25262/23 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Актона Україна» до Головного управління ДПС України у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

27.10.2023р.позивач, Дочірнє підприємство «Актона Україна» (далі ДП «Актона Україна») звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив суд:

-визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення № 22049/13-01-07-01 від 10.10.2023р., № 22047/13-01-07-01 від 10.10.2023р.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2024р. позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апелянт Головне управління ДПС у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Просить суд, Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник апелянта, Думич І.А. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав у ній зазначених.

Представник позивача, Науменко І.В., в судовому засіданні просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, в період з 25.08.2023р. - 07.09.2023р. Головне управління ДПС у Львівській області провів документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства Амбієнте Ферніче Україна з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

14.09.2023р. за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган склав Акт № 22752/13-01-07-01/33465109.

За результатами перевірки контролюючий орган встановив порушення платником податку:

- п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14; п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.2 п.200.4 ст.200 ПК України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно поданою Податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2023 року у розмірі 172823 грн.;

- п.200.1 п.200.4 ст.200 ПК України в результаті чого відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно поданою Податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2023 року у сумі 214215 грн;

- п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.2 п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21 Декларації) за червень 2023 року в сумі 1370 грн.

Зокрема, позивач відобразив в рядку 16.3 (збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу) Податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2023р. суму ПДВ в розмірі 174193 грн. Дана сума включена позивачем до Податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2023р. на підставі податкового повідомлення-рішення форми «В3» від 17.05.2023р. № 1093/13-01-07-05 в сумі ПДВ 174193 грн.

На підставі вказаних висновків Головне управлінням ДПС у Львівській області прийняв податкові повідомлення рішення:

- №22047/13-01-07-01 від 10.10.2023р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за червень 2023 року у розмірі 172823 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 43205,75 грн.;

- № 22049/13-01-07-01 від 10.10.2023р., яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2023 року на суму 1370 грн.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України видно, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

п.200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

п.200.4 ст.200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В п.200.7 ст.200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

п.200.8 ст.200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Відповідно до п.200.9 ст.200 ПК України форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Із матеріалів адміністративної справи видно, що податковою перевіркою достовірності і правильності визначення ДП Амбієнте Ферніче Україна суми від`ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) за період грудень 2022, січень 2023 встановлено її завищення за грудень 2022 за грудень у сумі 375789 грн. та відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку (п. 20.2.1 податкової декларації з податку на додану вартість) за січень 2023 на суму 174193 грн.

Підставою для такого висновку стало те, що в ході проведення перевірки позивач не надав платіжні доручення, які підтверджують, що суми ПДВ заявлені до бюджетного відшкодування є фактично сплаченими у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України на суму ПДВ 172838,55 грн, а саме по контрагентах-постачальниках:

- ТОВ Оттенстен Україна на суму ПДВ- 14195,85 грн;

- ТОВ Уніплит на суму ПДВ 158627,70 грн;

- Київстар ПрАТ на суму ПДВ 15 грн.

Крім того, контролюючий орган встановив, що сума ПДВ, яка складає 1370 грн. по господарській операції з ТОВ Ротонді і відповідно відображена в податковій декларації за січень 2023 не підтверджена податковою накладною.

За наслідками проведеної перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 10935/13-01-07-05 від 17.05.2023р., яким відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на суму 174193 грн.

Позивач у податковій декларації за травень 2023 року суму податкового повідомлення-рішення від 17.05.2023р. № 10935/13-01-07-05 врахував у збільшення залишку від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу рядок 16.3 податкової декларації.

Також, як видно з матеріалів справи, податковий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ДП «Актона Україна» податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

У висновку, викладеному в акті перевірки № 21004/13-01-07-02/33465109 від 17.08.2023р. щодо цієї суми від`ємного значення ПДВ порушень не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що наявні у справі докази, зокрема платіжні інструкції про сплату коштів, відсутність яких стала підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 10935/13-01-07-05 від 17.05.2023р., яким відмовлено у відшкодуванні ПДВ на суму 174193 грн., а також висновки контролюючого органу про відсутність порушень при декларуванні позивачем від`ємного значення ПДВ у сумі 174193 грн. за цим податковим повідомленням-рішення у травні 2023 року, викладений в акті перевірки від 17.08.2023р. свідчить про відсутність порушень у діях позивача.

Стосовно доводів апелянта про порушення позивачем податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення ПДВ, яке вже було відображено у травні суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Із змісту акту перевірки від 14.09.2023р. № 22752/13-01-07-01/33465109 видно, що позивач невірно відобразив у рядку 16.3 (збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу) Податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2023 року суму ПДВ в розмірі 174193 грн, оскільки податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 17.05.2023р. № 10935/13-01-07-05 на суму ПДВ 174193 грн (дата вручення 23.05.2023), згідно з даними інтегрованої картки платника податку податкове повідомлення-рішення від 17.05.2023 відображено в ІК лише 06.06.2023р. Тобто, сума ПДВ по податковому повідомленню-рішенню набула статусу узгодженої тільки в червні 2023.

Колегія суддів звертає увагу податкового органу, що підставою прийняття податкових повідомлень-рішень якими позивачу зменшено бюджетне відшкодування (податковий кредит) у червні 2023 року є висновок ГУ ДПС у Львівській області про помилкове включення до податкового кредиту в травні 2023 року суми податкового повідомлення-рішення № 10935/13-01-07-05 від 17.05.2023р., оскільки така повинна була бути включеною до податкової декларації за червень 2023 року.

Отже, позивач включив суму від`ємного значення ПДВ визначеного податковим повідомленням-рішенням до рядка 16.3 податкової декларації за травень 2023 року. В подальшому така сума віднесена до рядка 17 податкової декларації за травень 2023 року та рядка 21 податкової декларації за травень 2023 року (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та відповідно рядка 16.1 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року.

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2023р., (дата подання 20.06.2023 року), сума податкового повідомлення - рішення від 17 травня 2023 року № 10935/13-01-07- 05 врахована в збільшення залишку від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу (рядок 16.3 податкової декларації).

До бюджетного відшкодування за податковою декларацією за травень 2023 року сума включена: згідно з додатком 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, при цьому розрахунок суми бюджетного відшкодування у формуванні від`ємного значення січень (01) не бере участі.

Додатком 2 до податкової декларації на додану вартість за травень 2023 року підтверджується, що Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду Д2 сума від`ємного значення за січень 2023 року в розмірі 252508,60 грн зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду згідно з рядком 21 - 1381991 гривень.

Перевірка з питань дотримання позивачем податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету мала місце в період з 01.08.2023 року по 14.08.2023 року - акт від 17.08.2023 року № 21004/13-01-07-02/33465109.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Львівській області порушень щодо формування податкового кредиту за рахунок суми податкового повідомлення - рішення від 17 травня 2023 року № 10935/13-01-07-05 не встановлено. ( акт від 17.08.2023р.)

Крім того, за податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2023 року до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду включено значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 1381991 грн. , в тому числі 174 193 грн. Тобто, сума ПДВ, яка за твердженням контролюючого органу повинна була бути включена до податкової декларації за червень, а не травень, включена в червні шляхом перенесення суми від`ємного значення попереднього періоду

Як підтверджується Додатком 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року розрахунок суми бюджетного відшкодування, сума від`ємного значення, що виникла в податковий період січень 2023 в сумі 172823,55грн. (сто сімдесят дві гривні вісімсот двадцять три гривні 55 копійок) - рядки 56 та 57 Додатку 3 заявлена до бюджетного відшкодування згідно з податковою декларацією за червень 2023 року.

В Додатком 2 до податкової декларації на додану вартість за червень 2023 року видно Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду Д2 сума від`ємного значення за січень 2023 року (01) в розмірі 1 370 гривень в складі суми 79685,05 грн зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

За наслідками податкової перевірки, що викладені в Акті перевірки від 14.09.2023р. № 22752/13-01-07-01/33465109 встановлено: завищене бюджетне відшкодування з ПДВ за червень 2023 року на суму 172823 гривні; - завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації за червень 2023 року у сумі 1370 гривень.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сума від`ємного значення в розмірі 174123 гривень є такою, що в належний спосіб підтверджена та за заявою платника податку підлягає відшкодуванню.

Заперечуючи право на відшкодування за наслідками перевірки, висновки якої викладено в акті від 14.09.2023р. податковий орган вказує про безпідставність включення від`ємного значення у травні. Проте, такого порушення при проведенні перевірки дотримання вимог декларування податку на додану вартість в процесі перевірки за травень (акт від 17.08.2023р.), в тому числі і заявленого до відшкодування не виявлено.

Сума заявлена до бюджетного відшкодування в період узгодження суми податкового повідомлення рішення.

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування зводиться лише до того, що така сума перенесена позивачем з податкової декларації за травень, а не включена первинно до податкової декларації за червень 2023 року є помилковими та не впливає на право отримання такої суми в червні місяці.

Суми податку на додану вартість 172823 грн. та сума від`ємного значення 1370 грн., які включені до податкової декларації за червень 2023 року підтверджена первинними документами, які містяться в матеріалах справи та висновками контролюючого органу, які викладені в акті перевірки від 17.08.2023р., а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10.10.2023р. № 22047/13-01-07-01 та № 22049/13-01-07-01 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів звертає увагу апелянта також, що Верховний Суд у постанові від 10.09.2019р. у справі № 826/11818/13-а, від 15.06.2020р. у справі № 440/17/19 зазначив, що підставою для зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість є встановлення в ході перевірки результатів діяльності платника податків безпідставного завищення відповідного показника.

Оскільки помилкове зазначення позивачем звітного (податкового) періоду не вплинуло на розрахунки Позивача з бюджетом, то зменшення суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а відповідно і відмова в бюджетному відшкодуванні є в цьому випадку необґрунтованим. Тобто, податковим правопорушенням є не будь-які арифметичні чи методологічні помилки, а лише ті, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, а саме до неправильного формування податкового кредиту та завищення суми від`ємного значення ПДВ.

Враховуючи, що встановлені податковим органом за наслідком проведених перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення є протиправними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Львівській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката.

Додані до матеріалів справи документи підтверджують надання Адвокатським об`єднанням «Пролекс» адвокатом Науменко І.В. професійної правової допомоги позивачу на підставі договору від 19.10.2023р. та ордеру про надання правової допомоги, а акт приймання передачі наданих послуг та платіжні документи підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу.

ст.16 КАС України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У п.4, п.6, п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами.

При цьому, законодавцем передбачено можливість вирішення питання щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення в частині розподілу судових витрат.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що правильним є висновок суду першої інстанцій про те, що наданими позивачем доказами підтверджується факт понесення витрат на професійну правничу допомогу за подання позову в цій справі.

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, апелянт зазначив, що перелік послуг наданих адвокатом не відповідає дійсності, оскільки це не вимагало значного обсягу технічних робіт, а справа не є складною тощо.

В ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного, видно, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 922/902/19.

ст.134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч.5 ст.134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020р. у справі № 320/3271/19.

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

З врахування складності справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, колегія суддів вважає співмірною компенсацією вартість виконаної роботи в розмірі 7000,00 грн, які суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з суб`єкта владних повноважень в користь позивача.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 380/25649/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді О. І. Довга Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 24.07.2024р