Рішення

від 18.07.2024 по справі 555/2422/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 555/2422/23

Провадження № 2/127/566/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2024 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря судового засідання Сєдінкіної Ю.В.,

представника позивача - адвоката Теперик О.В.,

відповідача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Шевчука Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Рівненської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Теперик О.В., звернулась до Березнівського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила позбавити відповідача ОСОБА_1 батьківських прав відносно їх спільного неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що 15.12.2006 між сторонами зареєстровано шлюб. В шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.11.2009 (справа №2-9018/09), шлюб між сторонами розірвано. 13.08.2016 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду із даним позовом вона разом з ОСОБА_4 самостійно забезпечують сина, займаються вихованням ОСОБА_3 . Проте відповідач з моменту розірвання шлюбу з позивачем і по теперішній час життям сина не цікавився, не займається його вихованням, матеріально не допомагає, не цікавився перебуванням сина у дитячому дошкільному закладі та навчанням у школі. Позивач вказує, що відповідач не бачив ОСОБА_3 більше дванадцяти років. Перешкод відповідачу у спілкуванні з сином позивач не чинила, ОСОБА_1 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Позивач вважає, що таке формальне існування батька шкодить інтересам дитини, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом до відповідача.

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 23.11.2023, позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

10.01.2024 від представника відповідача - адвоката Шевчука Р.В. на адресу Березнівського районного суду Рівненської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволені позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що він постійно намагався знайти контакт з сином, спілкуватися з сином, однак після розірвання шлюбу з позивачем, ОСОБА_2 почала створювати перешкоди у спілкуванні з дитиною. Вважає, що матеріали справи не містять доказів, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 15.01.2024, цивільну справу передано за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.02.2024, цивільну справу №555/2422/23 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання. Крім наведеного даною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області та витребувано у третьої особи письмовий висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2024, залучено Службу у справах дітей Рівненської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Службу у справах дітей Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області зі складу учасників цивільної справи №555/2422/23 - виключено. Витребувано від Служби у справах дітей Рівненської міської ради письмовий висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виконавчий комітет Рівненської міської ради 27.05.2024 надав суду висновок від 16.05.2024 за №08-01-694/24, відповідно до якого Орган опіки та піклування Рівненської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 139-141).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Теперик О.В. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Зазначила, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків щодо сина, він не опікується ним матеріально, не забезпечує його розвиток, медичне обслуговування. Відповідач не приймає будь - якої участі у житті сина, живе власним життям, в якому місця для спільного з позивачем сина не знаходить.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, за обставин викладених у позовній заяві, просив суд відзив від 10.01.2024 до уваги не брати. Зазначив, що дійсно не приймає участі у житті дитини. З моменту розірвання шлюбу з позивачем дитина дійсно росла та виховувалась чоловіком позивача. Зазначив, що дійсно спочатку він заперечував проти позову, однак зараз прийшло розуміння, що він не може називати себе батьком дитини ОСОБА_3 , оскільки не виконує батьківських обов`язків. На запитання суду повідомив, що не пам`ятає, коли востаннє бачився з сином.

Представник відповідача - адвокат Шевчук Р.В. в судовому засіданні, позовні вимоги визнав, оскільки його позиція не може суперечити позиції довірителя.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Рівненської міської ради у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява представника третьої особи, в якій просила розгляд справи проводити за відсутності представника Служби у справах дітей Рівненської міської ради, підтримала висновок органу опіки та піклування від 16.05.2024.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Між сторонами виникли правовідносини, які ґрунтуються на вимогах ст.ст.19, 150, 151-154, 164-166, 171 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.08.2008 (а.с. 7).

15.12.2009 шлюб між сторонами розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис №725, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 15.12.2009 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції (а.с. 8).

13.08.2016 ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , у зв`язку з чим змінила своє прізвище на « ОСОБА_2 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 9).

З розрахунку Березнівського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області від 01.11.2023, слідує, що станом на 01.11.2023 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом №2-9018 від 17.11.2009, та становить 67 925,00 грн. (а.с. 10-11).

Відповідач в судовому засіданні визнав факт ухилення від виконання батьківських обов`язків відносно сина, в суді зазначив, що не бере участі у його вихованні та утриманні, не піклується про фізичний, духовний і моральний розвиток дитини, проживає окремо, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час проживає разом з позивачем та чоловіком позивача - ОСОБА_4 та знаходяться на повному утриманні і вихованні матері.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, виховувати дитину, готувати її до самостійного життя.

Статтями 11 та 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини; на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення п.2 ч.1 ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач визнав обставину, що він не приймає будь - якої участі в житті спільної з позивачем дитини, він не піклується про його навчання, фізичний та духовний розвиток, матеріально його не підтримує, має значну заборгованість по аліментам. Відповідач не вживає будь - яких заходів, які були б спрямовані на підготовку сина до самостійного життя та не спілкується з сином в обсязі достатньому для його нормального самоусвідомлення.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як слідує з Висновку виконавчого комітету Рівненської міської ради від 16.05.2024 за №08-01-694/24, позбавлення ОСОБА_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається доцільним. Органом опіки та піклування Рівненської міської ради з письмових пояснень неповнолітнього ОСОБА_3 , встановив, що батько ОСОБА_1 не приймає ніякої участі у вихованні ОСОБА_3 , утриманні, не телефонує йому, не надсилає подарунків або ж коштів на утримання, ОСОБА_3 не пам`ятає батька, не має з ним спільної фотографії. ОСОБА_3 не заперечив щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно нього.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виявляє бажання спілкуватися зі своїм сином на достатньому рівні, не допомагає йому матеріально, не бере участі у його вихованні, не цікавиться його інтересами та успіхами у навчанні, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, та не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав по відношенню до його сина. З огляду на викладе суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , оскільки обставини, викладені у висновку органу опіки та піклування, повністю підтвердженні відповідачем під час судового розгляду справи.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.04.2021 року.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року).

Як встановлено судом відповідач жодного інтересу до дитини не проявляє, відповідач з дитиною проживає в різних населених пунктах двох областей (Рівненська та Вінницька області), відповідач до дитини не навідується.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Згідно положень ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав, факт ухилення батька (матері) від виховання та утримання дітей може бути підтверджений письмовими доказами (актами, листами тощо), а також показаннями свідків. Відповідно до п. 16 зазначеної постанови, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що має місце факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, він не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не піклується про фізичний, духовний і моральний розвиток дитини, проживає окремо від сина, виявляє байдужість до потреб власної дитини та щодо своїх батьківських прав, позбавлення відповідача батьківських прав є заходом впливу, який найкраще відповідає інтересам дитини, тому суд дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, суд роз`яснює, що відповідно до вимог ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Також суд зазначає, що згідно вимог ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 19, 150, 151-155, 164 - 166, 169 СК України, ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 13, 77-79, 81, 89, 223, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Рівненської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники судового розгляду:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Рівненської міської ради, код ЄДРПОУ 25675397, адреса місцезнаходження: м. Рівне, вул. Поштова, буд. 2.

Повний текст рішення суду складено 24.07.2024.

Суддя: