Вирок

від 24.07.2024 по справі 500/8049/18

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/8049/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

представника потрпіллої ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь, Одеської області кримінальне провадження №12016160150001810 від 14.06.2016 р.,

за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл, Одеської області, Україна, зареєстрований АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

в скоєні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.190 ч.2,190 ч.4 КК України та цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення втраченої вигоди моральної шкоди, заподіяної злочином та стягнення процесуальних витрат:

цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином;

цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди,-

учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

потерпіла та цивільний позивач ОСОБА_4 та її представники адвоката ОСОБА_13 ,, адвокат ОСОБА_6

потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_7 ;

потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_5 та її представник адвокат ОСОБА_13 , адвокат ОСОБА_14 , адвокат ОСОБА_6

обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИВ:

Мотивувальна частина:

Формулювання обвинувачення ОСОБА_8 . згідно обвинувального акту:

За результатами проведеного досудового розслідування, встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується органами досудового розслідування у тому, що 26.12.2009 р. ОСОБА_8 маючи злочинний умисел спрямований на власне незаконне збагачення шляхом шахрайства, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що фактично ніякого об`єкту нерухомості «Підземний паркінг» ОСОБА_8 не побудує так як він не виступав замовником будівництва вказаного об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , уклав з потерпілою ОСОБА_4 договір № 6Г/4 про участь у спільному будівництві об`єкта «Підземний паркінг», розташованого за вище визначеною адресою, об`єктом якого є місце для стоянки автомашини № 6 розміром 6,0 метрів на 4,5 метра. Згідно зазначеного договору, ОСОБА_8 зобов`язаний був побудувати та здати в експлуатацію вище визначений підземний паркінг, після чого передати об`єкт нерухомості ОСОБА_4 до 15.02.2010 р., а ОСОБА_4 в свою чергу зобов`язана була передати ОСОБА_8 в якості оплати грошові кошти в сумі 80000 грн., що еквівалентно 10000 доларів США. Також в даному договорі вказано, що зазначена сума є вартістю місця для стоянки автомашини №6 за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_4 , в свою чергу, виконала всі умови зазначеного договору та 26.12.2009 р. передала фізичній особі ОСОБА_8 відповідно до розписки грошову суму у розмірі 80000 грн., що еквівалентно 10000 доларів США. При цьому, досудовим розслідуванням встановлено, що фактично на момент укладання договору № 6 Г/4 про участь у спільному будівництві об`єкта «Підземний паркінг» від 26.12.2009 р. відповідно до декларацій про початок робіт за адресою: АДРЕСА_3 не зазначено жодного слова про будівництво об`єкту «Підземний паркінг» фізичною особою ОСОБА_8 , а замовником будівництва по вищезазначеному об`єкту виступає ТОВ «Горлан», а не фізична особа ОСОБА_8 . Далі, продовжуючи свої шахрайські дії, діючи умисно з метою привласнення чужого майна та права на це майно, ОСОБА_8 набув право приватної власності на вказаний об`єкт «Підземний паркінг» для стоянки автотранспорту в частці 1/1, однак вже як не на «Підземний паркінг», а на нежиле ізольоване підвальне приміщення за вказаною адресою, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 31.10.2011 № 799. Далі, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , реалізуючи свій умисел до кінця, який направлений на привласнення чужого майна та права на нього, шляхом шахрайських дій, частину нежилого ізольованого підвального приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , у власність ОСОБА_4 не передав, про що свідчать договори дарування частин нежилих ізольованих підвальних приміщень, у власність третім особам:

- договір дарування від 10.06.2016 р. 3/50 частин нежилих ізольованих підвальних приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_4 . № VII);

-договір дарування від 10.06.2016 р. 3/88 частин нежилих ізольованих підвальних приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_5 );

- договір дарування від 06.09.2016 р. 3/88 частин нежилих ізольованих підвальних приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_3 (площа 20,1 кв.м. № ХІХ);

- договір дарування від 20.05.2016 р. 3/100 частин нежилих ізольованих підвальних приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_3 (площа 18,0 кв.м. № ХII);

- договір дарування від 20.05.2016 р. 1/22 частин нежилих ізольованих підвальних приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_3 (площа 26,8 кв.м. № VI);

- договір дарування від 06.12.2016 р. 3/44 частин нежилих ізольованих підвальних приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_21 за адресою: АДРЕСА_6 );

-договір дарування від 15.07.2016 р. 3/88 частин нежилих ізольованих підвальних приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_5 );

- договір дарування від 16.10.2016 р 3/88 частин нежилих ізольованих підвальних приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_7 );

- договір дарування від 09.12.2016 р 3/100 частин нежилих ізольованих підвальних приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_8 );

- договір дарування від 09.12.2016 р. 3/100 частин нежилих ізольованих підвальних приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_25 за адресою: АДРЕСА_8 );

- договір дарування від 25.03.2016 р. 3/100 частин нежилих ізольованих підвальних приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_26 за адресою: АДРЕСА_3 (площа 18,0 кв.м. № ХVI), при цьому не розірвавши договір № 6 Г/4 про участь у спільному будівництві об`єкта «Підземний паркінг» від 26.12.2009 р. з ОСОБА_4 та не повернувши грошові кошти, які ним отримувалися відповідно до розписки за будівництва «Підземного паркінгу». Таким чином ОСОБА_8 , незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_4 в сумі 80000 грн., що еквівалентно 10000 доларів США (згідно з курсом НБУ на момент отримання коштів), чим спричинив останній матеріальну шкоду на зазначену суму.

Органами досудового розслідування кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 190 ч.2 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.05.2011 року, ОСОБА_8 , маючи злочинний умисел спрямований на власне незаконне збагачення шляхом шахрайства, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що фактично ніякого об`єкту нерухомості «Житловий будинок з 28-ми квартирами» ОСОБА_8 не побудує так як він не виступав замовником будівництва вказаного об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_9 , уклав з потерпілим ОСОБА_7 договір № 6 В/6 про участь у спільному будівництві об`єкта «Житловий будинок з 28-ми квартирами» за вищезазначеною адресою, об`єктом якого є трьох кімнатна квартира АДРЕСА_10 , загальною площею 109,10 метрів квадратних, на першому поверсі. Згідно до зазначеного договору ОСОБА_8 зобов`язаний був побудувати та здати в експлуатацію вищезазначений жилий будинок, після чого передати об`єкт нерухомості ОСОБА_7 у його власність до 30.06.2012 р, а ОСОБА_7 , в свою чергу, зобов`язаний передати ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 511115 гривень, яка включає оплату за будівництво квартири АДРЕСА_10 , загальною площею 109,10 квадратних метрів, на першому поверсі. Також в даному договорі вказано, що зазначена сума є вартістю квартири АДРЕСА_11 . Згідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що житловому будинку АДРЕСА_12 . ОСОБА_7 , виконуючи всі умови вказаного договору, передав фізичній особі ОСОБА_8 відповідно до розписок від 25.05.2011 р., 28.12.2011 р., 15.08.2012 р., 28.06.2014 р., грошові кошти в сумі 511,115 гривень, які передбачені договором. Крім того, 16.07.2015 р., ОСОБА_7 відповідно до розписки надав фізичній особі ОСОБА_8 на його вимогу 30000 тис. грн. у якості доплати за квадратні метри, які були встановлені після проведення відповідних замірів КП «Ізмаїльське БТІ» квартири АДРЕСА_11 при цьому відповідно до інформації КП «Ізмаїльське БТІ» не проводило технічну інвентаризацію об`єкта нерухомості чотирьох поверхового житлового будинку по АДРЕСА_9 . Крім того, інформація щодо будівництва ТОВ «Горлан» або фізичною особою ОСОБА_8 вищевказаного об`єкта нерухомості в КП «Ізмаїальське БТІ» відсутня. Як встановлено досудовим розслідуванням, фактично на момент укладання договору № 6 В/6 про участь у спільному будівництві об`єкту «Житловий будинок з 28-ми квартирами з ОСОБА_7 відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт не було, так як фактично декларація була зареєстрована 02.04.2013 р., та замовником даних робіт виступало ТОВ «Горлан», а не фізична особа ОСОБА_8 . Таким чином ОСОБА_8 діючи умисно, з корисливих мотивів шляхом обману, достовірно знаючи, що він не є власником майна, незаконно уклав договір № 6 В/6 про участь у спільному будівництві об`єкта «Житловий будинок з 28-ми квартирами» з ОСОБА_7 та заволодів грошовими коштами за даним договором не зареєструвавши право власності за останнім на вказану квартиру за яку він сплатив грошові кошти у повному обсязі.

Органами досудового розслідування кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 190 ч.4 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.05.2011 року ОСОБА_8 , маючи злочинний умисел спрямований на власне незаконне збагачення шляхом шахрайства, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що фактично ніякого об`єкта нерухомості «Підземний паркінг» ОСОБА_8 не побудує так як він не виступав замовником будівництва вказаного об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_13 , уклав з потерпілим ОСОБА_7 договір № 3 В/4/11 про участь у спільному будівництві об`єкта «Підземний паркінг», розташованого за вищезазначеною адресою, об`єктом якого є місце для стоянки автомашини №3 розміром 6,0 метрів та 3,0 метра. Згідно зазначеного договору ОСОБА_8 зобов`язаний був побудувати та здати в експлуатацію вищезазначений підземний паркінг, після чого передати об`єкт нерухомості ОСОБА_7 до 30.11.2012 р., а ОСОБА_7 в свою чергу зобов`язаний був передати ОСОБА_8 в якості оплати грошові кошти в сумі 64000 гривень, що еквівалентно 8000 доларам США. Також в даному договорі вказано, що зазначена сума є вартістю місця для стоянки автомашини № 3 за адресою: АДРЕСА_13 . ОСОБА_7 , в свою чергу, виконав усі умови зазначеного договору та 25.05.2011 р. передав фізичній особі ОСОБА_8 відповідно до розписки грошову суму у розмірі 64000 гривень, що еквівалентно 8000 доларів США. При цьому досудовим розслідуванням встановлено, що фактично на момент укладання договору №3 В/4 про участь у спільному будівництві об`єкта «Підземний паркінг» від 25.05.2011 р. відповідно до декларації про початок робіт за адресою: АДРЕСА_13 , не зазначеного жодного слова про будівництво об`єкту «Підземний паркінг» фізичною особою ОСОБА_8 , замовником будівництва по вищезазначеному будинку виступає ТОВ «Горлан», а не фізична особа ОСОБА_8 . Далі, продовжуючи свої шахрайські дії, діючи умисно з метою привласнення чужого майна та права на це майно, ОСОБА_8 набуває право власності на вказаний об`єкт «Підземний паркінг» для стоянки автотранспорту в частці 1/1, однак вже, як не на «Підземний паркінг», а на нежитлові приміщення за вказаною адресою, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно серією НОМЕР_2 від 14.12.2012 р. № 1505. Далі, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 реалізуючи свій умисел до кінця, який направлений на привласнення чужого майна та права на нього, шляхом шахрайських дій, частину нежилого ізольованого підвального приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_13 , у власність ОСОБА_7 не передав, про що свідчать договори дарування частин нежилих ізольованих підвальних приміщень, у власність третім особам:

-договір дарування від 02.08.2016 р. 3/100 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_27 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 18,0 кв.м. № ХІІ);

-договір дарування від 02.08.2016 р. 3/100 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_28 за адресою: АДРЕСА_14 );

-договір дарування від 04.08.2016 р. 7/200 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_29 за адресою: АДРЕСА_15 );

-договір дарування від 04.08.2016 р. 7/200 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_30 за адресою: АДРЕСА_15 );

-договір дарування від 07.09.2016 р. 9/200 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_31 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 27,0 кв.м. № ХІ);

-договір дарування від 09.09.2016 р. 7/200 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_32 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 20,2 кв.м. № ХХVII);

-договір дарування від 02.08.2016 р. 3/100 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_33 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 18,0 кв.м. № ХІV);

-договір дарування від 02.08.2016 р. 3/100 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_33 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 18,0 кв.м. № ХV);

-договір дарування від 08.04.2016 р. 7/100 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_34 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 42,0 кв.м. № ХVI);

-договір дарування від 07.07.2016 р. 3/100 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_35 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 18,0 кв.м. № ХVIII);

-договір дарування від 13.07.2016 р. 3/100 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_36 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 18,0 кв.м. № ХХV);

-договір дарування від 13.07.2016 р. 7/100 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_37 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 25,9 кв.м. № ХХVI);

-договір дарування від 04.08.2016 р. 7/100 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_38 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 42,0 кв.м. № ХVII);

-договір дарування від 31.08.2016 р. 7/200 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_39 за адресою: АДРЕСА_15 );

-договір дарування від 05.03.2016 р. 7/200 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_40 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 20,4 кв.м. № ХХІІ);

-договір дарування від 25.03.2016 р. 7/200 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_40 за адресою: АДРЕСА_16 );

-договір дарування від 06.12.2016 р. 3/100 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_41 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 18,0 кв.м. № ХІІІ);

-договір дарування від 07.12.2016 р. 3/100 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_42 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 18,0 кв.м. № ХІХ);

-договір дарування від 20.05.2016 р. 3/50 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_43 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 35,8 кв.м. № VIII);

-договір дарування від 19.01.2017 р. 3/100 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_44 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 18,0 кв.м. № ХІІІ);

-договір дарування від 06.12.2016 р. 3/100 частин нежитлових приміщень від ОСОБА_15 до ОСОБА_41 за адресою: АДРЕСА_13 (площа 18,0 кв.м. № ХІІІ) при цьому не розірвавши договір № 3 В/4/П про участь у спільному будівництві об`єкта «Підземний паркінг» від 25.05.2011р. з ОСОБА_7 та не повернувши грошові кошти, які ним отримувалися відповідно до розписки за будівництво «Підземного паркінгу». Таким чином ОСОБА_8 незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі 64000 гривень, що еквівалентно долару 8000 доларів США (згідно з курсом НБУ на момент отримання коштів), чим спричинив останньому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Органами досудового розслідування кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 190 ч.2 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 03.11.2011 року ОСОБА_8 маючи умисел спрямований на власне незаконне збагачення шляхом шахрайства, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що фактично ніякого об`єкту нерухомості «Житловий будинок з 28-ми квартирами» ОСОБА_8 не побудує так як він не виступав замовником будівництва вказаного об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_9 , уклав з потерпілою ОСОБА_4 договір № 3 В/6 про участь у спільному будівництві об`єкту «Житловий будинок з 28-ми квартирами» за вищезазначеною адресою об`єктом якого є однокімнатна квартира АДРЕСА_17 квадратних метрів на першому поверсі. Згідно до зазначеного договору ОСОБА_8 зобов`язаний був побудувати та здати в експлуатацію вищезазначений жилий будинок, після чого передати об`єкт нерухомості ОСОБА_4 у її власність до 30.03.2012 р, а ОСОБА_4 в свою чергу зобов`язана передати ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 282000 гривень, яка включає оплату за будівництво квартири АДРЕСА_18 , загальною площею 59,80 квадратних метрів на першому поверсі. Також в даному договорі вказано, що зазначена сума є вартістю квартири АДРЕСА_19 . Згідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що житловому будинку АДРЕСА_12 . ОСОБА_4 , виконуючи всі умови вказаного договору, передала фізичній особі ОСОБА_8 відповідно до розписок від 02.12.2011 р, 14.12.2011 р, 03.11.2012 р. грошові кошти в сумі 282000 гривень, які передбачені договором. Як встановлено досудовим розслідуванням, фактично на момент укладання договору №3 В/6 про участь у спільному будівництві об`єкту «Житловий будинок з 28-ми квартирами» з ОСОБА_4 відповідної декларації про початок виконання будівельних робіт не було, так як фактично дана декларація була зареєстрована 02.04.2013 р. та замовником даних робіт виступало ТОВ «Горлан», а не фізична особа ОСОБА_8 . Однак між Товариством з обмеженою відповідальністю «Горлан» та фізичними особами у тому числі ОСОБА_4 (Сторона № 3 у договорі) був укладений договір про створення спільної власності в якому була проставлена дата укладання 11 січня 2011 року. Відповідно до п.1 цього договору Сторони та ТОВ «Горлан» домовилися разом на земельній ділянці в АДРЕСА_20 збудувати багатоповерховий багатоквартирний будинок. Пунктом 1.2 передбачає, що часткою ОСОБА_4 є однокімнатна квартира на першому поверсі загальною площею 64,1 кв.м. вартістю 282000 грн. У відповідності до п.4 договору ТОВ «Горлан» бере на себе зобов`язання збудувати об`єкт нерухомості та здати в експлуатацію до 25 травня 2014 року жилий багатоквартирний дім на ім`я осіб що перелічені у преамбулі договору, а Сторони 1-36 зобов`язані здійснити оплату вартості усіх будівельних матеріалів та робіт з урахуванням вартості земельної ділянки. На підставі п.7 Договору про створення спільної сумісної власності в якому зазначено, що лише після повного фінансового розрахунку між Сторонами 1-36 та ТОВ «Горлан» і здачі в експлуатацію житлового будинку кожна з Сторін зобов`язується прийняти відповідні об`єкти нерухомості за актом приймання-передачі та отримати у встановленому законом порядку право власності. Тобто лише після розрахунку за квартиру, директор ТОВ «Горлан» ОСОБА_45 в червні 2014 року підписав акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_18 , яка складається з однієї кімнати загальна площа якої дорівнює 64,1 метрів квадратних, чим підтвердив факт розрахунку за вказану квартиру отримавши грошові кошти за розписками від 02.12.2011 р. 10000 (десять тисяч) доларів США, від 14.12.2011 р. 5000 (п`ять тисяч) доларів США, від 03.11.2012 р. 20000 (двадцять тисяч) доларів США. Усього було передано 35000 (тридцять п`ять тисяч) доларів США. З викладеного вбачається, що ОСОБА_8 уклав дві угоди від себе як фізичної особи у 2011 році та ТОВ «Горлан» в особі директора ОСОБА_8 датованою також 2011 роком, хоча відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організації України директором вказаного підприємства став 16.08.2012 р. У подальшому ОСОБА_8 від імені ТОВ «Горлан» укладено договір про купівлю продаж майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 16.08.2012 р., а саме квартири АДРЕСА_21 з ОСОБА_46 . Технічний паспорт на ім`я ОСОБА_47 на вказану квартиру видано 15.02.2013 р. Таким чином ОСОБА_8 незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_4 в сумі 282000 гривень, що еквівалентно 35000 доларів США (згідно з курсом НБУ на момент отримання коштів), чим спричинив останній матеріальну шкоду на зазначену суму.

Органами досудового розслідування кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 190 ч.4 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.01.2015 року ОСОБА_8 маючи злочинний умисел спрямований на власне незаконне збагачення шляхом шахрайства, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами ОСОБА_5 , достовірно знаючи що фактично ніякого об`єкту нерухомості «Житловий будинок з 28-ми квартирами» об`єктом якого є комерційна площа загальною площею 64,70 метрів квадратних в Бель-поверсі ОСОБА_8 не побудує так як він не виступав замовником будівництва вказаного об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_20 , уклав з ОСОБА_5 договір № 24 В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкту «Житловий будинок з 28-ми квартирами» за вищезазначеною адресою об`єктом якого є комерційна площа загальною площею 64,70 метрів квадратних в Бель-поверсі. Згідно до зазначеного договору ОСОБА_8 зобов`язаний був побудувати та здати в експлуатацію вищезазначений житловий будинок після чого передати об`єкт нерухомості ОСОБА_5 до 30.02.2015 р., а ОСОБА_5 в свою чергу зобов`язана передати ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 511115 гривень, яка включає оплату за будівництво комерційної площі загальною площею 64,70 метрів квадратних в Бель-поверсі. Також в даному договорі вказано, що зазначена сума є вартістю комерційної площі загальною площею 64,70 метрів квадратних а Бель-поверсі об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_20 . ОСОБА_5 , виконуючи всі умови вказаного договору, передала фізичній особі ОСОБА_8 відповідно до розписки від 27.01.2015 р. грошову суму еквівалент 65000 доларів США, які передбачені договором. Як встановлено досудовим розслідуванням, фактично на момент укладання договору № 24 В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкту «Житловий будинок з 28-ми квартирами» за адресою: АДРЕСА_20 відповідно до декларації про початок робіт від 02.04.2013 р. замовником будівництва виступає ТОВ «Горлан», а не фізична особа ОСОБА_8 . Також досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 умисно, шляхом обману, з метою заволодіння чужим майном ОСОБА_5 . приховав факт здійснення раніше продажу зазначеної комерційної площі ОСОБА_48 від ОСОБА_5 , тобто виконав всі дії, які від нього залежали, направлені на незаконне заволодіння грошима ОСОБА_5 . Установлено, що 16.08.2012 р. між ОСОБА_49 та ТОВ «Горлан» ( код ЄДРПОУ 21008951), в особі директора ОСОБА_8 , був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єктом якого вищезазначена комерційна площа за адресою: АДРЕСА_20 , загальною площею 64,70 метрів квадратних Бель-поверсі. Тобто ОСОБА_8 , діючи як директор ТОВ «Горлан» вже 16.08.2012 року продав зазначену комерційну площу за грошову винагороду ОСОБА_50 . Таким чином ОСОБА_8 як фізична особа, не мав законних прав укладати договір 27.01.2015 р. з ОСОБА_5 щодо будівництва та подальшої передачі у власність останній об`єкта комерційної нерухомості загальною площею 64,70 метрів квадратних в Бель-поверсі, розташованого за адресою: АДРЕСА_20 , так як власником його на той момент не був оскільки фактично ТОВ «Горлан» продав дане майно ОСОБА_51 . Таким чином ОСОБА_8 незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 511115 гривень, що еквівалентно 65000 доларів США (згідно з курсом НБУ на момент отримання коштів) чим спричинив останній матеріальну шкоду на зазначену суму.

Органами досудового розслідування кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 190 ч.4 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Докази сторони обвинувачення та покази потерпілих та свідків.

Сторона обвинувачення надала до суду на підтвердження винуватості ОСОБА_8 наступні докази:

-Витяг з ЄРДР, згідно якого 14.06.2016 р. було зареєстровано кримінальне провадження № 12016160150001810 за ознаками ст.190 ч.4 КК України;

-заява ОСОБА_7 від 23.11.2016 р. на ім`я начальника ГУНП в Одеській області;

-договір № 6 В/6 від 25.05.2011 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ;

-розписка ОСОБА_8 про отримання від ОСОБА_7 153334 грн. від 25.05.2011 р.;

-розписка ОСОБА_8 про отримання від ОСОБА_7 153334 грн. від 28.12.2011 р.;

-розписка ОСОБА_8 про отримання від ОСОБА_7 150245 грн. від 15.08.2012 р.;

-розписка ОСОБА_8 про отримання від ОСОБА_7 54 205 грн. від 28.06.2014 р.;

-договір № 3 В/4/11 від 25.05.2011 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ;

-розписка ОСОБА_8 про отримання від ОСОБА_7 64 000 грн. від 25.05.2011 р.;

-технічний паспорт;

-витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно;

-витяг з Єдиного держаного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців;

-декларація про готовність об`єкта до експлуатації ( АДРЕСА_20 );

-декларація про готовність об`єкта до експлуатації ( АДРЕСА_20 );

-відповідь на запит прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури від Ізмаїльського виконавчого комітета;

-договір оренди земельної ділянки;

-супровідний лист КП «Ізмаільське БТІ» з матеріалами інвентаризаційної справи об`єкта нерухомості м.Ізмаїл, пр.Суворова,59;

-заява ОСОБА_4 на імя голови Одеської обласної державної адміністрації від 03.02.2017 р.;

-уточнення позовних вимог ОСОБА_4 ;

-декларація про початок виконання будівельних робіт АДРЕСА_20 ;

-декларація про готовність об`єкта до експлуатації АДРЕСА_20 ;

-декларація про готовність об`єкта до експлуатації;

-договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_52 та Волонтир;

-витяг з Державного реєстру правочинів;

-договір оренди земельної ділянки;

-договір про участь у спільного будівництві об`єкта «Жилий будинок з 28-ми квартирами» АДРЕСА_9 ;

-розписка ОСОБА_8 про отримання від ОСОБА_4 20000 доларів США від 03.11.2012 р.;

-розписка ОСОБА_8 про отримання від ОСОБА_4 5000 доларів США від 14.12.2011 р.;

-розписка ОСОБА_8 про отримання від ОСОБА_4 10000 доларів США від 02.12.2011 р.;

-рішення Ізмаїльського виконавчого комітету № 1413 від 21.10.2011 р.;

-договір про створення сумісної власності від 11.01.2011 р.;

-технічний паспорт;

-акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_20 від 03.06.2014 р.;

-список осіб, які приймають участь в фінансуванні об`єкта нерухомості АДРЕСА_20 ;

-розписки ОСОБА_53 про отримання грошей від ОСОБА_7 ;

-договір №6 Г/4 про участь у сумісному будівництві об`єкта «Підземний паркінг» АДРЕСА_3 від 26.12.2009 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 ;

-акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_20 ;

-технічний паспорт;

-договір № 3 В/6 від 03.11.2011 р. про участь у спільному будівництві об`єкту «Жилий будинок з 28-ми квартирами» АДРЕСА_9 ;

-розписка ОСОБА_8 про отримання від ОСОБА_4 20000 доларів США від 03.11.2012 р.;

-розписка ОСОБА_8 про отримання від ОСОБА_4 10000 доларів США від 02.12.2011 р.;

-розписка ОСОБА_8 про отримання від ОСОБА_4 5000 доларів США від 14.12.2011 р.;

-витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

-декларація про готовність об`єкта до експлуатації;

-експертний звіт № 16-01259-12;

-завдання на проектування;

-декларація про початок виконання будівельних робіт АДРЕСА_22 ;

-комплексний експертний висновок № 16-00099-10;

-протокол тимчасового вилучення документів;

-список фізичних осіб, що приймали участь у фінансуванні об`єкта нерухомості АДРЕСА_20 ;

-технічний паспорт від 06.06.2014 р.;

-технічний паспорт від 28.03.2014 р.;

-технічний паспорт від 15.02.2013 р.;

-технічний паспорт від 15.02.2013 р.;

-технічний паспорт від 28.03.2014 р.;

-технічний паспорт від 06.06.2014 р.;

-технічний паспорт від 28.03.2014 р.;

-технічний паспорт від 28.03.2014 р.;

-технічний паспорт від 28.03.2014 р.;

-технічний паспорт від 15.02.2013 р.;

-технічний паспорт від 15.02.2013 р.;

-супровідний лист КП «Ізмаїльське БТІ» з технічною документацією;

-протокол тимчасового доступу до речей та документів;

-договори дарування частин нежитлових приміщень;

-заява ОСОБА_5 на ім`я міського голови;

-договір № 24 В/К/2 від 27.01.2015 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про участь у спільному будівництві об`єкта «Жилий будинок з 28-ми квартирами»;

-розписка ОСОБА_8 про отримання від ОСОБА_5 65000 доларів США від 27.01.2015 р.;

-містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 94 від 17.01.2011 р.;

-рішення виконавчого комітету м.Ізмаїл № 1536 від 21.10.2010 р. про дозвіл ОСОБА_45 проектування та будівництва чотирьохповерхового житлового будинку з підвалом по АДРЕСА_13 ;

-рішення виконавчого комітету м.Ізмаїл № 1413 від 21.10.2011 р. про дозвіл ТОВ «Горлан» проектування та будівництва чотирьохповерхового житлового будинку з об`єктами торговлі по АДРЕСА_20 ;

-заява ОСОБА_8 на ім`я міського голови м.Ізмаїл від 14.05.2010 р.;

-договір дарування земельної ділянки між ОСОБА_54 та ОСОБА_8 від 23.06.2010 р.;

-державний акт на право власності на земельну ділянку;

-проектна пропозиція;

-розписка ОСОБА_8 на ім`я міського голови м.Ізмаїл;

-договір оренди земельної ділянки між Ізмаїльською міською радою та ОСОБА_8 від 25.11.2004 р.;

-розпорядження міського голови м.Ізмаїл про надання юридичного адресного номеру;

-технічний паспорт на багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_20 ;

-декларація про готовність об`єкта до експлуатації;

-свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Горлан»;

-лист виконавчого комітету м.Ізмаїл прокурору м.Ізмаїл;

-договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 16.08.2012 р. між ТОВ «Горлан» та ОСОБА_49 ;

-договір про спільну діяльність від 11.01.2013 р.;

-договір дарування частин нежилих ізольованих підвальних приміщень від 06.09.2016 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_55 ;

-договір дарування частин нежилих ізольованих підвальних приміщень від 07.02.2017 р. між ОСОБА_41 та ОСОБА_56 ;

-договір купівлі-продажу прав на об`єкт нерухомого майна від 16.08.2012 р. між ТОВ «Горлан» та ОСОБА_47 ;

-акт приймання-передачі від 23.01.2015 р.;

-протокол тимчасового вилучення документів;

-фінансовий звіт ТОВ «Горлан»;

-лист ДФС України;

-податковий рахунок ТОВ «Горлан»;

-протокол тимчасового вилучення документів;

-декларація про готовність об`єкта до експлуатації;

-заява ТОВ «Горлан» до Департаменту ДАБІ України в Одеській області;

-декларація про готовність об`єкта до експлуатації.

Вищевказані письмові докази були надані суду часткового в оригіналах та ксерокопіях, наявність вищевказаних документів у компетентних установ або у сторін, учасниками кримінального провадження не оскаржується.

Крім того, як доказ вини ОСОБА_8 , з ініціативи сторони обвинувачення у судовому засіданні були допитані:

-потерпілий ОСОБА_7 , який пояснив, що 25.05.2011 р. він уклав з обвинуваченим ОСОБА_8 договір №6 В/6 про участь у спільному будівництві об`єкта «Житловий будинок з 28-ми квартирами» за вищезазначеною адресою, об`єктом якого є трьох кімнатна квартира АДРЕСА_10 , загальною площею 109,10 метрів квадратних, на першому поверсі. За цим договором він передав ОСОБА_8 511115 грн. Крім того, 25.05.2011 р. він уклав з ОСОБА_8 договір №3 В/4/11 про участь у спільному будівництві об`єкта «Підземний паркінг», розташованого за вищезазначеною адресою, об`єктом якого є місце для стоянки автомашини № 3 розміром 6,0 метрів та 3,0 метра. За цим договором він передав ОСОБА_8 64000 грн. Свої зобов`язання ОСОБА_8 перед ним не виконав та шляхом обману заволодів його грошима та не передав йому у власність нерухоме майно. Між ним та ОСОБА_8 існують цивільні позови, які розглядаються у судах різних інстанцій.

- потерпіла ОСОБА_4 , яка пояснила, що 26.12.2009 р. вона уклала з обвинуваченим ОСОБА_8 договір № 6Г/4 про участь у спільному будівництві об`єкта «Підземний паркінг», розташованого за вище визначеною адресою, об`єктом якого є місце для стоянки автомашини № 6 розміром 6,0 метрів на 4,5 метра та передала ОСОБА_8 гроші у розмірі 80000 грн. Однак ОСОБА_8 нерухоме майно у власність їй не передав, та гроші не повернув. З цього приводу між нею та ОСОБА_8 мали місце цивільні позови, які розглядалися у цивільних судах різних інстанцій.

- потерпіла ОСОБА_5 , яка пояснила, що в січні 2015 р, точної дати не пам`ятає, вона уклала цивільно-правовий договір з ОСОБА_8 , згідно якого вона передала безпосередньо ОСОБА_8 гроші в сумі 65000 доларів США за придбання у власність об`єкту нерухомості (офісне приміщення) загальною площею 64,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_20 . Гроші вона передавала у будівельному вагончику у присутності її родича ОСОБА_57 та працівника ОСОБА_8 ОСОБА_58 . В подальшому ОСОБА_8 передав їй ключі від придбаного офісного приміщення та вона почала проводити там ремонт. 16.05.2016 р. вона з`ясувала, що офісне приміщення їй не належить через те, що ОСОБА_8 продав його іншій особі ОСОБА_59 . З цього приводу вона у цивільному порядку зверталася до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення грошей, які він отримав від неї за договором від 27.01.2015 р. Позов було судом задоволено та стягнуті гроші з ОСОБА_8 , однак на час розгляду кримінального провадження цивільна справа знаходиться в апеляційному суді. На даний час офіс та гроші ОСОБА_8 їй не передав, однак він пропонував їй повернути гроші у гривні за курсом, який її не влаштував, а також пропонував передати у власність котедж у селищі «Совіньон».

-свідок ОСОБА_60 , яка пояснила, що вона працює на посаді начальника КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації». КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» складало технічну документацію на нерухоме майно по проспекту Суворова,59,а. Підставою для складання технічної документації та первинній інвентаризації була заява директора ТОВ «Горлан» ОСОБА_8 від 15.02.2013 р.

- свідок ОСОБА_41 , який пояснив, що 06.12.2016 р. він уклав нотаріально засвідчений договір дарування з ОСОБА_8 , за яким він отримав у власність частку підвального приміщення загальною площею 18 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_13 . Він користувався цим приміщенням як паркомісцем. З приводу володіння цим паркомісцем він мав спілкування з потерпілим ОСОБА_7

- свідок ОСОБА_61 , який пояснив, що вій знайомий з обвинуваченим ОСОБА_8 . Ніяких офіційних трудових відносин між ним та ОСОБА_8 й ТОВ «Горлан» також не має. Він підтверджує факт того, що він неодноразово був присутній у будівельному вагончику при отриманні ОСОБА_8 від третіх осіб (чоловіків та жінок) грошових коштів у якості свідка та ставив свій підпис на розписках про отримання грошей. Гроші завжди передавалися у національній валюті без конфлікту. Він не знайомий особисто з потерпілими, однак не заперечує факт того, що у випадку наявності його підпису у розписках про отримання грошей від потерпілих, він міг бачити їх при передачі грошей.

- свідок ОСОБА_62 , який пояснив, що він працював прорабом ТОВ «Горлан», керівником якого є обвинувачений ОСОБА_8 . Він неодноразово був присутній, коли треті особи (жінки та чоловіки) передавали ОСОБА_8 гроші у будівельному вагончику та своїм підписом у розписках підтверджував ці факти. Гроші завжди передавалися у національній валюті. Він не пам`ятає, як потерпілі передавали гроші ОСОБА_8 , але не заперечує факт того, що у разі наявності його підпису у розписках, присутності при цьому. При передачі грошей конфліктів не було.

- свідок ОСОБА_63 , який пояснив, що він є родичем потерпілої ОСОБА_5 27.01.2015 р. він був свідком, того, що в його присутності ОСОБА_5 уклала договір з ОСОБА_8 та передала йому гроші у розмірі 65000 доларів США за придбання офісного приміщення. Гроші отримав ОСОБА_64 , після чого одразу передав їх ОСОБА_8 . Після цього ОСОБА_5 почала робити ремонт в офісному приміщенні під час чого стало відомо, що це приміщення їй не належить, а згідно документів його власницею є ОСОБА_65 . З цього приводу він спілкувався з ОСОБА_8 , який добровільно повернув гроші у розмірі 52000 грн., які ОСОБА_5 витратила на ремонт та обіцяв повернути гроші, які отримав за продаж офісу. Йому відомо про те, що з приводу повернення грошей між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 є цивільно-правовий спір.

- свідок ОСОБА_66 , яка пояснила, що потерпіла ОСОБА_5 це її рідна дочка 27.01.2015 р. ОСОБА_5 придбала у власність офісне приміщення у ОСОБА_8 . Вона була присутня при підписанні договору та передачі грошей. В подальшому ОСОБА_5 почала робити у приміщенні ремонт та в травні 2016 р. з`ясувалося, що це приміщення належить іншій особі. ОСОБА_8 добровільно повернув гроші, які були витрачені на ремонт в розмірі 52000 грн. та обіцяв повернути гроші, які отримав за офіс. З цього приводу ОСОБА_5 подала цивільний позов, який був задоволений.

- свідок ОСОБА_40 , яка пояснила, що вона придбала у ОСОБА_8 квартиру за адресою АДРЕСА_20 , де її потім обрали головою ОСББ. Вона знайома з потерпілим ОСОБА_67 , який є користується квартирою в цьому багатоповерховому будинку та сплачує комунальні платежі. Також вона придбала паркомісце у будинку, однак коли будинок здавався у експлуатацію, то право власності було оформлено як на нежитлове приміщення. Однак вона користується цим приміщенням як паркомісцем, тобто зберігає там автомобіль. Право власності на квартиру вона набула на підставі Технічного паспорту, довідки про сплату договору інвестування, які вона передала до реєстратора та отримала правоустановчі документи. Право власності на нежитлове приміщення вона отримала шляхом укладання нотаріально посвідченого договору дарування.

Покази обвинуваченого та правова позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_8 вину не визнав та пояснив, що він дійсно укладав угоди з потерпілими ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Стосовно епізоду з потерпілою ОСОБА_4 , ОСОБА_8 пояснив, що 26.12.2009 р. він уклав Договір про участь в будівництві об`єкту нерухомості «Підземний паркінг», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . При укладені договору у наявності були дозвільні документи на будівництво саме об`єкту «Підземний паркінг», однак, надалі з причин, які не залежали від ОСОБА_8 цей об`єкт був зданий у експлуатацію як нежитлове приміщення, хоча фактично це приміщення використовується як стоянка автомобілів. Через цю обставину, яка не залежала від ОСОБА_8 , між ним та ОСОБА_4 виникла суперечка, яка стала причиною багаточисленних цивільно-правових позовів, які розглядалися в судах загальної юрисдикції. ОСОБА_8 повідомив належним чином ОСОБА_4 про неможливість виконати умови договору щодо передачі їй саме об`єкту «паркомісце» та запропонував їй цей об`єкт у вигляді «нежитлового приміщення» або повернути гроші. Однак ОСОБА_4 не погодилася з пропозицією та відмовлялась отримувати гроші. Крім того, 03.11.2011 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 був укладений договір про участь у спільному будівництві об`єкта «Житловий будинок з 28-ми квартирами», розташованого за адресою АДРЕСА_23 . ОСОБА_8 виконав умови договору та квартира була побудована. Однак побудована квартира більшою площею ніж та, яка була предметом договору. Через це ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_4 про зміни у технічних характеристиках квартири та запропонував їй сплатити додаткові грошові кошти за збільшення об`єкту (квартири), на що ОСОБА_4 відмовилась та між ними з даного питання виник цивільно-правовий спір, який був предметом цивільних позовів, які розглядаються в судах загальної юрисдикції. У зв`язку з відмовою ОСОБА_4 сплатити повну вартість квартири, ця квартира була продана іншій особі, а він не заперечує проти повернення грошей, які йому передала ОСОБА_4 .

Стосовно епізоду з потерпілим ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_8 пояснив, що 25.05.2011 р. він уклав договір з ОСОБА_7 про участь у спільному будівництві об`єкту «Житловий будинок з 28-ми квартирами», який розташований за адресою: АДРЕСА_24 . Квартира була збудована та фактично передана у власність ОСОБА_7 , який користується нею до теперішнього часу. Однак ОСОБА_7 відмовляється підписувати документи, підтверджуючи його право власності на квартиру. Крім того, 25.05.2011 р. він уклав договір з ОСОБА_7 про участь у спільному будівництві об`єкта «Підземний паркінг», розташований за адресою: АДРЕСА_13 . При укладені договору у наявності були дозвільні документи на будівництво саме об`єкту «Підземний паркінг», однак, надалі з причин, які не залежали від ОСОБА_8 цей об`єкт був зданий у експлуатацію як нежитлове приміщення, хоча фактично це приміщення використовується як стоянка автомобілів. Через цю обставину, яка не залежала від ОСОБА_8 , між ним та ОСОБА_7 виникла суперечка, яка стала причиною багаточисленних цивільно-правових позовів, які розглядалися в судах загальної юрисдикції. ОСОБА_8 повідомив належним чином ОСОБА_7 про неможливість виконати умови договору щодо передачі їй саме об`єкту «паркомісце» та запропонував йому цей об`єкт у вигляді «нежитлового приміщення» або повернути гроші. Однак ОСОБА_7 не погодився з пропозицією та відмовився отримувати гроші.

Стосовно епізоду з потерпілою ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_8 пояснив, що 27.01.2015 р. він уклав з ОСОБА_5 договір про участь у спільному будівництві об`єкту «Житловий будинок з 28-ми квартирами», який розташований за адресою: АДРЕСА_20 , об`єктом якого було нежиле комерційне приміщення. Договір був підписаний та гроші передавалися не ОСОБА_5 , а іншою особою Подгузовим. Після закінчення будівництва ОСОБА_5 відмовилася приймати приміщення у власність. З цього приводу між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду про припинення раніше укладеного договору та ОСОБА_8 повинен був повернути їй гроші. Через те, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 не було досягнуто домовленості щодо суми, яка мала бути повернута, між ними почалася судова суперечка. В результаті судом загальної юрисдикції було прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 грошей, яке він має намір оскаржити до Верховного Суду, а у разі винесення рішення на користь ОСОБА_5 повернути їй гроші.

Підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, які суд не бере до уваги докази обвинувачення.

Відповідно ст.62 ч.1,3 Конституції України, особа вважається невинуватою в скоєнні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена в законному порядку та встановлена обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 6 ч.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована 17 липня 1997 року згідно Закону.

Відповідно ст.6 ч.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Статтею 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частинами 2, 4 ст. 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.91 КПК України вбачається, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно ч.1,2 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Дії обвинуваченого ОСОБА_8 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.2,4 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Суд, вислухавши учасників кримінального провадження, в тому числі потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_41 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_40 , дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2,4 КК України з огляду на наступне:

У відповідності ст.190 КК України кримінальним правопорушенням є умисне, з корисливих мотивів заволодіння чужим майном шляхом обману або зловживання довірою. Згідно диспозиції вказаної статті та сталої судової практики особливою рисою, яка відрізняє кримінальну поведінку від цивільно-правових відносин є момент, коли особа приймає рішення про заволодіння чужим майном. Для шахрайства необхідно, щоб винна особа або до отримання чужого майна (права на майно) або в момент отримання майна прийняла рішення про його безоплатне заволодіння. Тобто стосовно діянь ОСОБА_8 , сторона обвинувачення мала довести факт того, що він, укладаючи договори про участь у спільному будівництві об`єктів нерухомого майна з потерпілими та отримуючи від них гроші, мав на меті не виконувати зобов`язань та не передавати потерпілим майно, за яке вони сплатили гроші. Однак, надані суду стороною обвинувачення докази, данні обставини не підтверджують. Згідно обвинувального акту та доказів, які надані стороною обвинувачення вбачається, що версія про наявність умислу ОСОБА_8 на заволодіння чужим майном доводилося тим, що договори були укладені ОСОБА_8 як фізичною особою, а фактично будівництво здійснювалося ТОВ «Горлан». Однак ці доводи суперечать матеріалам справи, а саме ОСОБА_8 дійсно укладав договори та отримував гроші від потерпілих як фізична особа. Однак він мав прямий стосунок до будівництва об`єктів нерухомості. Так згідно матеріалів справи ОСОБА_8 є власником земельних ділянок, на яких велось будівництво, крім того, він був співзасновником та директором ТОВ «Горлан». Саме ОСОБА_8 звертався як фізична особа так і як представник ТОВ «Горлан» до КП БТІ м. Ізмаїл та інші відповідні органи з приводу початку будівництва, введення його в експлуатацію та отримання технічної документації. Ці факти, підтверджуються показами свідка ОСОБА_72 . Сторона обвинувачення не довела в суді ту обставину, що гроші, які ОСОБА_8 отримав від потерпілих, він звернув на свою користь. Судом встановлено, та потерпілі не заперечували проти того, що майно, за яке вони сплатили гроші було збудовано та введено в експлуатацію. Це доводиться письмовими документами, які видані у встановленому законом порядку. Претензії потерпілих носять суто цивільно-правовий характер. Так, ОСОБА_4 не заперечує факт наявності збудованої квартири та паркомісця. Однак вона не погоджується із сплатою надлишкової площі квартири та стверджує, що вона має отримати право власності саме на «паркомісце», а не на «нежитлове приміщення». Наявність саме цивільно-правових відносин підтверджується судовими рішеннями, які були прийняті в порядку цивільного судочинства на загальних підставах. Потерпілий ОСОБА_7 отримав у власність квартиру, яка була предметом договору. Тобто за сплачені ОСОБА_8 гроші він отримав майно. Однак він не погоджується з порядком отримання правовстановлюючих документів, що не є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності, а є цивільно-правовим спором між сторонами договору. Стосовно вимог ОСОБА_7 щодо неотримання у власність паркомісця то ці правовідносини тотожні до епізоду з потерпілою ОСОБА_4 та також охоплюються цивільним правом. Потерпіла ОСОБА_5 взагалі сама відмовилася отримувати об`єкт нерухомості у власність та між нею та ОСОБА_8 було укладено договір про припинення участі у спільному будівництві. В подальшому між нею та ОСОБА_8 почався спір стосовно суми, яку ОСОБА_8 повинен повернути ОСОБА_5 . Саме з цього приводу ОСОБА_5 звернулася з цивільним позовом до ОСОБА_8 про стягнення грошей. Факт звернення ОСОБА_5 з цивільним позовом свідчить про те, що вона обрала способом захисту своїх прав саме цивільний позов, у якому вона не повідомляла про скоєння відносно неї кримінального правопорушення, а вважала правовідносини, які склалися між нею та ОСОБА_8 є саме цивільно-правовими.

Суд також надає оцінку показів потерпілих ОСОБА_73 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які стверджують, що вони дійсно укладали цивільно-правові угоди з обвинуваченим ОСОБА_8 та передавали гроші, з метою здійснення будівництва та в подальшому отримання об`єктів нерухомого майна. Однак дані об`єкти нерухомого майна вони не отримали, та в свою чергу обвинувачений грошові кошти не повернув, що було підставою для звернення до органів досудового розслідування та погодження з обвинувальним актом під час судового розгляду. Однак не потерпілі, не органи досудового розслідування не встановили яким чином було здійсню будівництво об`єктів нерухомого майна, які були правовідносини між обвинуваченим ОСОБА_8 , та потерпілими під час будівництва та після введення в експлуатацію об`єктів нерухомого майна. Таким чином суд приходить до висновку, що звернення потерпілих до слідчого та прокурора було направлено не на призначення справедливого покарання, а на примушення обвинуваченого ОСОБА_8 виконувати цивільно-правові угоди з порушенням балансу інтересів сторін по договору, з урахуванням своїх майнових прав та інтересів, без врахування іншої сторони по договору.

Таким чином, з урахування викладеного, в ході судового розгляду за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано в суді такої сукупності достовірних доказів, отриманих з додержанням законодавства, достатніх для безспірного висновку про наявність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення: об`єктивної сторони та суб`єктивної сторони злочину - заволодіння шляхом обману майном потерпілих, вчинено повторно, що завдало значної шкоди потерпілому, у особливо великому розмірі, у зв`язку з чим необхідно виправдати ОСОБА_8 з підстав, передбачених ст. 373 ч.1п.3 КПК України, оскільки не доведено, що в його діянні є склад кримінальних правопорушень передбачених ст.190 ч.2, 190ч.4 КК України.

Мотиви ухвалення рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухвалені вироку.

В ході судового розгляду цивільний позивач ОСОБА_7 звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_8 , який в порядку ст.ст.49,51 ЦПК збільшив та вточнив, та просить суд стягнути з цивільного відповідача упущену вигоду у розмірі 3 277 551 грн., моральної шкоди у розмірі 2691717 грн. та процесуальних витрат в розмірі 147662 грн., а всього 6116930 грн. (т. 10 а.с.104)

В ході судового розгляду цивільна позивачка ОСОБА_4 звернулася з цивільним позовом до ОСОБА_8 , якій в порядку ст. 49,51 ЦПК збільшила та вточнила, просить суд стягнути з цивільного відповідача матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушення в розмірі 10000 доларів США, що є еквівалент по курсу НБУ станом на 04.07.2023 року 365600 грн. та 35000 дол. США, що е еквівалентом по курсу НБУ на 04.07.2023 року складає 1297600 грн., а всього 1645200.00 грн., витрати на лікування в розмірі 41708.95 грн., та моральну шкоду в розмірі 1645200.00 грн. (т. 8 а.с.220).

В ході судового розгляду цивільна позивачка ОСОБА_5 звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_8 , про стягнення моральної школи в розмірі 200000 грн. (т. 2 а.с.11).

18 серпня 2023 року цивільний відповідач (обвинувачений) ОСОБА_8 , до суду направив відзив, з яких видно, що він цивільні позови на визнав, посилаючись на те, що не спричиняв матеріальну та моральну шкоду цивільним позивачам внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В ході судового розгляду суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, між шкодою потерпілих, які вони зазначили в своїх позовних вимогах та діями цивільного відповідача відсутній прямий причинний зв`язок, а тому законних підстав, передбачених ст.128 КПК України для задоволення цивільного позову не має. Таким чином в задоволенні цивільних позовів ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди необхідно відмовити.

Процесуальні витрати під час досудового розслідування та судового слідства не застосовувались. Речові докази відповідно до ст.100 КПК України з боку учасників кримінального провадження суду не надавались. Копію документів наданих з боку сторони обвинувачення та з боку сторони захисту зберігати при матеріалах справи.

У зв`язку з тим, що суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_8 є невинним, підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу відсутні.

Керуючись ст.ст.370,373,374, 615 ч.15 КПК України,

Резолютивна частина

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 190ч.2, 190ч.4 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в діянні ОСОБА_8 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190ч.2,190ч.4 КК України.

До набрання вироку суду законної сили запобіжній захід обвинуваченому ОСОБА_8 не застосовувався.

В задоволені позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення втраченої вигоди моральної шкоди, заподіяної злочином та стягнення процесуальних витрат відмовити.

В задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином відмовити.

В задоволені позову ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1