Рішення

від 04.07.2024 по справі 444/1018/24

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/1018/24

Провадження № 2/444/594/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

за участі секретаря судового засідання Стець М.О.

позивачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Філії "Рава-Руське лісове господарство" Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієїї представникадвокат АндрусякІ.В.,08березня 2024року звернуласядо судуіз позовноюзаявою довідповідача Філії "Рава-Руське лісове господарство" Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обгрунтовує позовну заяву наступним.

Вказує, що позивач ОСОБА_1 обіймала посаду завідувача канцелярії філії «Рава-Руське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Зазначає, що 07.11.2023 року її ознайомлено з попередженням про вивільнення, яке обгрунтоване тим, що генеральним директором ДП «Ліси України» 02.11.2023 року затверджено штатний розпис, а також структуру і штатну чисельність філії «Рава-Руське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» на 2024 рік, у зв`язку із змінами в структурі та штатній чисельності філії, посада, яку вона обіймає (завідувача канцелярії) підлягає скороченню.

Враховуючи наведене, позивача попереджено про наступне звільнення згідно із п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 08.01.2024 року або в наступний день після закінчення листка непрацездатності чи перебування працівника у відпустці.

Додатково у даному попередженні про вивільнення позивачці у відповідності до ст. 49-2 КЗпП України запропоновано переведення на вакантну посаду провідного юрисконсульта філії «Рава-Руське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Зазначає, що 07.11.2023 року на згадуваному попередженні про вивільнення позивачем надана згода на переведення на запропоновану вакантну посаду провідного юрисконсульта філії "Рава-Руське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", про шо свідчить відповідно її підпис.

Зазначає, що 02.01.2024 року по 11.01.2024 року позивачка перебувала у щорічній відпустці. Прибувши на роботу 12.01.2024 року позивачка не змогла увійти у свій робочий комп`ютер, оскільки пароль був змінений.

У зв`язку із цим, 13.01.2024 року позивачкою була подана заява директору філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України» ОСОБА_3 з проханням надання їй одноразового доступу до свого робочого комп`ютеру, оскільки там міститься її персональна інформація.

13.01.2024 року позивачку ознайомлено з наказом директора філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України» Вадима Сороки «Про звільнення ОСОБА_4 » №23-к відповідно до якого, її звільнено із займаної посади завідувача канцелярії 13.01.2024 року у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наголошує, що в даному наказі про звільнення зазначено звільнити « ОСОБА_5 » замість « ОСОБА_6 ».

Вважає наказ про звільнення позивача протиправним, тому звертається з позовом про його скасування та поновлення на роботі.

Зазначає, що з оскаржуваного наказу від 13.01.2024 року №23-К «Про звільнення ОСОБА_4 » не вбачають відомості про скорочення штатної чисельності працівників, в тому числі, що посада завідувач канцелярії філії «Рава-Руське лісове господарство» підлягає скороченню.

Вказує, що з повідомлення про вивільнення від 07.11.2023 року вбачається, що підставою майбутнього звільнення позивача слугувала підстава "скорочення посади", яку вона обіймала.

Зазначає, що з незрозумілих для позивача причин, їй було запропоновано посаду, на яку вона надала свою добровільну згоду, мала надії на переведення. однак в порушення процедури вивільнення працівників, її було звільнено із займаної посади.

Вказує, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наяву на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.

Зазначає, що позивачу не було запропоновано на вибір усі вакантні посади на підприємстві, а лише одна, на яку вона погодилася, але уповноважена особа не реалізувала можливості її переведення та видала оскаржуваний наказ. Додатково з оскаржуваного наказу та попередження про вивільнення не вбачалося чи досліджувалося питання переважного права позивача на залишенні на роботі, як це передбачено ст. 42 КЗпП України.

Вказує, що матеріали справи не містять доказів дотримання підприємством вимог ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, а саме відсутні докази пропозицій іншої роботи, враховуючи, що вказане не є правом, а обов`язком відповідача як гарантія для працівника при скороченні чисельності.

Зазначає, що підприємство вважалось би таким, що належно виконало вимоги вказаних статей, якщо би були наявні належні докази пропозицій позивачу іншої посади або її відмови від отриманих пропозицій. Враховуючи, що надана згода на одну посаду, яка позивачу була запропонована, проте відповідачем порушено процедуру вивільнення працівника.

Вважає, що звільнення позивача проведено відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства, а саме останнім не дотримано процедуру вивільнення працівника.

Зважаючи на наведене позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Філії «Рава-Руське лісове господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України « від 13.01.2024 року № 23-К «Про звільнення Христини Барчишин»; поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача канцелярії Філії «Рава-Руське лісове господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» з 14.01.2024 року; стягнути з Філії «Рава-Руське лісове господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 15 березня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну заяву підтримала у повному обсязі із підстав навдених у такій. Просила позовну заяву задовольнити.

Представник відповідача Філії "Рава-Руське лісове господарство" Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" Галань В.М. в судовому засіданні в режимі ВКЗ просив суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю з підстав наведених у поданому відзиві на позовну заяву. Зазначив, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наведеного нею у позові. Вказав, що позовні вимоги у цій справі є необгрунтованими, безпідставними, всі аргументи позивачки не підтверджуються нічим крім її власних слів, відтак позовна заява не підлягає до задоволення. Окрім цього, звернув увагу суду на те, що позивачка у цій справі звернулася до суду з позовною заявою з пропуском строків позовної давності.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а від так, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно доч.1ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 40 КЗпП України передбачено випадки, коли трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.

Відповідно до п. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Із копії попередження про вивільнення вбачається наступне.

Генеральним директором ДП "Ліси України" 02.11.2023 року затверджено штатний розпис, а також структуру і штатну чисельність філії "Рава-Руське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" на 2024 рік. У зв`язку із змінами в структурі та штатній чисельності філії, ОСОБА_1 , завідувача канцелярії, повідомлено, що її посада підлягає скороченню. Враховуючи вищенаведене, філія "Рава-Руське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", попереджає ОСОБА_1 , завідувача канцелярії, про наступне звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 08.01.2024 року, або в наступний день після закінчення листка непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП України), чи перебування працівника у відпустці. З дня попередження і до дня звільнення ОСОБА_1 повинна виконувати трудові обов`язки в повному обсязі, додержуючись правил внутрішнього трудового розпорядку. Водночас, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України запропоновано ОСОБА_1 переведення на вакантну посаду : провідний юрисконсульт філії "Рава-Руське лісове господарство" ДСГП "Ліси України". Повідомлено, що у випадку її відмови від запропонованої їй посади, просять письмово повідомити її рішення до 18.12.2023 року.

З попередженнямпро вивільнення ОСОБА_1 ознайомлена тана переведення на запропоновану посаду згідна, що стверджується її підписами (арк. спр. 11).

Із копії наказу директора Філії "Рава-Руське лісове господарство" Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" № 23 - К від 13.01.2024 року "Про звільнення Христини БАРЧИШИН" вбачається, що позивача, завідувача канцелярії, звільнено 13.01.2024 року у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників, п. 1 статті 40 КЗпП України (арк. спр. 12).

Позивачем зазначено про те, що їй не було запропоновано всі вакантні посади на підприємстві, однак на підтвердження цього не надано будь-яких доказів, що такі вакантні посади були наявні на момент попередження її про звільнення та безпосередньо на день звільнення.

Встановлено, що разом з попередженням про вивільнення позивачу була запропонована посада провідного юрисконсульта Філії «Рава-Руське лісове господарство». Наведена обставини визнається учасниками справи та не підлягає доказуванню.

Разом з тим, суд бере до уваги наведене відповідачем у відзиві на позовну заяву про те, що посада провідного юрисконсульта була єдиною вакантною на той час посадою і саме це було причиною того, що позивачу було запропоновано саме цю посаду. Однак згодом відповідачем було з`ясовано, що у позивача відсутня вища юридична освіта, що є необхідною умовою для зайняття вакантної посади провідного юрисконсульта. Ще одною вимогою для кандидата на цю посаду є досвід роботи в галузі права не менше трьох років. Відтак, коли було вивчено особову справу ОСОБА_1 , то було виявлено, що там відсутній документ про її освіту; сама вона також не надала диплома про вищу юридичну освіту (надала лише довідку, що навчається на 4 курсі юридичного факультету ВНЗ, тобто вищої освіти не має). Крім цього, ознайомившись з її трудовою книжкою, було виявлено, що юридичного стажу у неї також немає (відсутність вищої юридичної освіти). Тому пропозиція їй цієї посади втратила чинність через неможливість її реалізації.

Отже, як на момент надання позивачці попередження про вивільнення, так і на день звільнення у Філії не було інших вакантних посад, на які могла б претендувати позивачка. Зважаючи на наведене позивачем не доведено порушень відповідачем в даному випадку вимог ст.ст.40 та 49-2 КЗпП України. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що існували інші вакантні посади на підприємстві.

Позивач також вказує, що з оскаржуваного наказу та попередження про вивільнення не вбачалось, чи досліджувалося питання її переважного права на залишення на роботі, як це перебачено cт. 42 КЗпП України. Разом з тим, позивачем на підтвердження цього також не надано доказів. Окрім цього, свої позовні вимоги позивач не обґрунтовує тим, що мала переважне право на залишення на роботі, тому наведене судом не береться до уваги.

Суд враховує,що напідтвердження вказаниху позовнійзаяві обставин,якими позивачобґрунтовує своївимоги,нею поданов якостідоказів лишевищеописані копіюпопередження про вивільнення та копію наказу директора Філії "Рава-Руське лісове господарство" Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" № 23 - К від 13.01.2024 року "Про звільнення Христини БАРЧИШИН".

Суд бередо увагинаведене відповідачемщодо доводівпозивача проте,що з оскаржуваного наказу не вбачають відомості про скорочення штатної чисельності працівників в тому числі, що посада завідувач канцелярії філії «Рава-Руське лісове господарство» підлягає скороченню. А саме відповідач зазначає про те що у трудовому законодавстві не встановлено вимоги про те, що у наказі про звільнення працівника у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників необхідно доводити чи спеціально обґрунтовувати наявність таких змін.

Щодо зазначеного позивачем про те, що з повідомлення про вивільнення від 07.11.2023 року вбачається, що підставою майбутнього звільнення позивачки слугувала підстава «скорочення посади», яку вона обіймала, слід зазначити, що у попередженні про вивільнення, зокрема, зазначено, що у зв`язку зі змінами в структурі та штатній чисельності філії посада позивача підлягає скороченню (арк. спр. 11). Від так підставою звільнення стали зміни в структурі та штатній чисельності, внаслідок чого у новому штатному розписі Філії посада «завідувач канцелярії» відсутня, що підтверджується копією наказу 180/21.23 від 06.11.2023р (арк. спр. 39-40).

Суд враховує, що наказом №180/21.23 від 06.11.2023р. «Про скорочення чисельності і штату працівників та внесення змін до штатного розпису», яким було внесено зміни до штатного розпису відповідача, з 01.01.2024р. виключено (виведено) з штатного розпису філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України» посаду завідувача канцелярії, що підтверджує законність звільнення позивача із посади завідувача канцелярії.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, наведені позивачкою та її представником доводи щодо незаконності її звільнення не підтверджені належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності доказами, а відтак, з врахуванням встановленого під час розгляду справи, підстав та обставин, за яких було звільнено ОСОБА_1 , зібраних по справі доказів, оцінених судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивачки. Суд приходить до висновку, що доводи позовної заяви є недоведеними та безпідставними.

Також, з огляду на те, що вимога щодо стягнення середнього заробіткукоштів є похідною, така не підлягає задоволенню.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що позивач звернулася до суду з позовною заявою з пропуском строків позовної давності, передбачених ст. 233 КЗпП України, так як позивач була була ознайомлена з наказом про її звільнення 13.01.2024р., про що свідчить її власноручний підпис, і з клопотанням про поновлення їй строку звернення до суду не зверталася.

Керуючись статтями 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволеніпозовуОСОБА_1 до Філії "Рава-Руське лісове господарство" Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 25.07.2024.

Суддя Ясиновський Р. Б.