Рішення

від 25.07.2024 по справі 307/1206/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1206/24

Провадження № 2/307/269/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 липня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Ніточко В.В.,

з участю секретаря судового засідання Заяць Т.П., позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 23 січня 2009 року по 23 грудня 2023 року він проживав у шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу вони з відповідачем проживають окремо. Син проживає разом з нею. Після розірвання відповідач не приймає участі у вихованні сина, не дбає про його духовний, фізичний та моральний розвиток. Також, відповідач не надає сину жодної матеріальної допомоги та не сплачує аліменти. Вважає, що відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Посилаючись на вказані обставини просить позбавити відповідача батьківських прав щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що на даний час відповідачка хворіє, в неї астено-деприсивний синдром, і вона проживає в своєї мами, в російській федерації, де проходить лікування. Крім цього зазначила, що відповідач сплатила аліменти на утримання сина, включно по червень 2024 року. Також зазначила, що їдучи до мами в російську федерацію, відповідач залишила позивачу свою частину їх спільних коштів (більше 10 000 доларів США), на утримання їх сина. Після одужання відповідачка повернеться до свого сина.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав прийнято до розгляду та відкрито провадження у ній.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 квітня 2024 року до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучено орган опіки та піклування Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2024 року у даній справі закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду по суті.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Із рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2023 року відомо, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який був укладений 23 січня 2009 року, розірвано (а.с. 10-11).

Згідно даних свідоцтва про народження, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , і їх мамою значиться ОСОБА_4 , а батьком ОСОБА_1 (а.с. 8).

Із рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 листопада 2023 року відомо, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі по 2 000 грн. 00 коп., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 23 жовтня 2023 року, і до його повноліття (а.с. 9).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 відомо, що він проживає в АДРЕСА_1 , і разом з ним проживає син ОСОБА_5 (а.с. 15).

Із психолого-педагогічної характеристики Тячівського ліцею № 1 імені В. Гренджі-Донського від 04 березня 2024 року № 86 відомо, що ОСОБА_5 навчається у 7-В класі ліцею. Вихованням дитини займається батько. Мама не бере участі у вихованні сина та не цікавиться його шкільним і особистим життям (а.с. 14).

Висновком органу опіки і піклування Тячівської міської ради від 23 травня 2024 року визнано недоцільним позбавлення відповідача батьківських прав щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 67-68).

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що проживає по сусідству з позивачем. Відповідачку вона бачила останній раз минулого року. Більше нічого їй по даній справі не відомо.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що є другом позивача та хресним його сина ОСОБА_9 . У сім`ї ОСОБА_1 завжди все було добре. Однак, приблизно рік тому, відповідач перестала з всіма спілкуватися. Коли він приходив в гості до позивача, відповідач перебувала на іншому поверсі будинку та з ним не спілкувалася. ОСОБА_5 йому пояснював, що мама відпочиває.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що є батьком ОСОБА_4 . Приблизно півтора року тому дочка захворіла. Минулої весни її стан здоров`я погіршився, вона перестала з всіма спілкуватися, в тому числі і з ним, своєю сестрою, чоловіком, сином, та виходити з будинку. Психіатр йому пояснив, що в дочки глибока депресія. Дочка замкнулася в собі. Позивач відмовлявся везти її на лікування. Лікарі рекомендували змінити дочці оточуюче середовище, і він вивіз її до мами в російську федерацію. Зазначив, що до хвороби відносини в сім`ї дочки були ідеальними. Крім цього, зазначив, що в позивача та відповідача було більше 20 000 доларів США, які вони спільно заробили, і які дочка залишила позивачу на утримання сина.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що особисто знайома з позивачем та відповідачем. Вона часто бачилася з відповідачкою, яка є ідеальною мамою. Приблизно рік тому, відповідачка перестала з всіма спілкуватися та виходити з будинку. На даний час відповідачка проживає у своєї мами в російській федерації, де лікується, оскільки перебуває в депресивному стані.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що є рідною сестрою відповідачки. Її сестра постійно займалася вихованням та утриманням свого сина. Приблизно рік тому, її сестра перестала з всіма спілкуватися та виходити з будинку. Коли вона навідувала сестру, то остання постійно лежала, не вставала та з ніким не розмовляла. Позивач відмовлявся вживати будь-яких заходів для лікування відповідачки. Її батько силою забрав відповідачку від позивача та відправив до мами в російську федерацію, де остання на даний час проживає та лікується.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що знайома з відповідачкою, яка постійно займалася вихованням та утриманням сина. Приблизно рік тому, ОСОБА_4 захворіла, перестала з всіма спілкуватися та виходити з будинку. Її батько силою забрав відповідачку від позивача та відправив до мами в російську федерацію, де остання на даний час проживає та лікується.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що знайома з відповідачкою, в якої були дуже хороші відносини з сином. Приблизно рік тому, ОСОБА_4 захворіла, перестала слідкувати за собою, перестала з всіма спілкуватися та виходити з будинку. Останній раз вона бачила відповідачку весною 2023 року.

ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що на даний час він проживає разом з батьком. Раніше він проживав з мамою та батьком, у них було все добре. Коли батьки виїжджали на заробітки за кордон, він проживав разом з бабусею. Приблизно рік тому, його мама перестала з всіма спілкуватися, в тому числі з ним та батьком, виходити з будинку. Мама постійно лежала в своїй кімнаті. В жовтні 2023 року дідусь забрав маму та відвіз в російську федерацію до бабусі.

V. Оцінка Суду.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1-4 статті12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

За частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав позивач посилався, зокрема, на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, не приймає участі у його житті, не забезпечує необхідного утримання сина, не спілкується з ним.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що "ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками".

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази винної поведінки відповідача, як мами, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, які б свідчили про її умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо дітей. Матеріальне забезпечення дитини батьком не може свідчити про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Суд зазначає, що висновок органу опіки та піклування є одним із доказів, який відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України суд оцінює у взаємному зв`язку з іншими доказами у справі.

Проживання мами окремо від дитини, в тому числі і за кордоном, не може слугувати підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд приходить до висновку, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.

Посилання позивача на те, що відповідач з жовтня 2023 року не проживає разом із сином та не бачиться з ним, не є підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачка не довела.

За встановлених у справі обставин, суд вважає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів умисного та свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей, які могли б бути законною підставою для позбавлення його батьківських прав стосовно дітей, позивачем не надано, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Крім цього слід зазначити, що факт заперечення відповідачки проти позову про позбавлення її батьківських прав відносно сина, те, що вона найняла адвоката, забезпечила участь свідків в судовому засіданні, свідчить про її інтерес до свого сина.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.5, 10-13, 18, 81, 133, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 80, 84, 150, 164 СК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Третя особа: орган опіки та піклування Тячівської міської ради Тячівського району Закарпатської області, юридична адреса: 90500, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Шевченка, 2, ідентифікаційний код юридичної особи: 44113068.

Суддя В.В. Ніточко