Рішення

від 25.07.2024 по справі 473/2031/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/2031/24

РІШЕННЯ

іменем України

"25" липня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Ротар М.М.

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданнів приміщенні залу суду в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування

встановив

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіальної громади м. Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначила, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_2 , однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після її смерті, оскільки відсутній факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , та не встановлено родинних відносин ОСОБА_3 з ОСОБА_4 .

Таким чином, вона позбавлена можливості у нотаріальному порядку оформити свої спадкові права, тому вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23 квітня 2024 року відкрито провадження по справі та справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засіданняне з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якої позовні вимоги визнав повністю та не заперечував щодо їх задоволення.

Вислухавши пояснення позивача, покази свідка ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 . (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 26 січня 2010 року.)

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом, що був укладений ОСОБА_2 12 травня 2008 року та посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу за р.№ 832.

Позивач звернулася до Першої Вознесенської державної нотаріальної контори та на підставі її заяви заведено спадкову справу №154/2010 від 23 липня 2010 року.

Однак, нотаріусом було відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки провівши правову експертизу нотаріусом було встановлено, що відсутній факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після ОСОБА_4 , та не встановлено родинних відносин ОСОБА_3 з ОСОБА_4 . (довідка роз`яснення завідувача Першої Вознесенської державної нотаріальної контори №128/02-14 від 23 лютого 2024 року).

В судовому засіданні було встановлено, що право власності на житловий будинок із господарчими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 відповідно до договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 11.05.1954р. та акту про закінчення будівництва від 28.12.1954р. затвердженого рішенням виконкому Вознесенської міської ради № 127 від 13.04.1961р.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщину після смерті ОСОБА_4 , відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (в ред. 1963р.), прийняв, але не оформив її син ОСОБА_3 . Вказані обставини були підтверджені в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщину після смерті ОСОБА_3 , відповідно до ч. 3 ст. 1263 ЦК України, прийняла, але не оформила дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , що підтверджується копією будинкової книги для прописки громадян.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину після її смерті за заповітом прийняла позивач - ОСОБА_1 .

В судовому засіданні також було встановлено, що свідоцтво про народження ОСОБА_3 відсутнє та його неможливо відновити, що підтверджується відповіддю Відділу реєстрації актів цивільного стану Управління юстиції Миколаївської області від 13.06.2006 року № 873/3.17.

Як слідує із змісту роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 23 постанови № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за відсутності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину, або у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину спадкоємець має право пред`явити вимоги про визнання права на спадщину у судовому порядку за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушене право пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Способи захисту порушеного права або інтересу передбачені ст. 16 ЦК України.

Згідно ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.

Ст. 55 Конституції України гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Тобто, будь-які цивільні права та інтереси, які охороняються законом, можуть заслуговувати на судовий захист.

Згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як передбачено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зположеннями ст.549ЦК УРСРвід 1963р.,які буличинні начас відкриттяспадщини післясмерті ОСОБА_4 , визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Факт того, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно є рідним сином ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та факт того, що ОСОБА_3 дійсно прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 (так як фактично вступив в управління і володіння спадковим будинком) підтвердився в судовому засіданні матеріалами справи та показами свідка ОСОБА_5 .

Положенням ч.4ст.206 ЦПК Українивизначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на викладене та враховуючи визнання відповідачем пред`явленого позову, яке не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про визнання право власності на житловий будинок за позивачем є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.4,200,206,263-265,273 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов- задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Ротар