Рішення

від 24.07.2024 по справі 905/774/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.07.2024 Справа №905/774/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Тест», м.Краматорськ Донецької області

про стягнення 18714,80грн, з яких 11538,61грн основний борг, 872,70грн 3% річних, 3240,69грн інфляційні втрати, 3062,80грн пеня,

без повідомлення (виклику) сторін,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» м.Київ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Тест», м.Краматорськ Донецької області про стягнення 18714,80грн, з яких 11538,61грн основний борг, 872,70грн 3% річних, 3240,69грн інфляційні втрати, 3062,80грн пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №101/ПГ-1197-К від 21.12.2020 про постачання природного газу споживачу з оплати послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 11538,61грн, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав такі документи: договір постачання природного газу №101/ПГ-1197-К від 21.12.2020, акти приймання-передачі природного газу, лист ТОВ «Оператор ГТС України» №ТОВВИХ-23-11561 від 23.08.2023 з додатком, лист АТ «Ощадбанк» з інформацією про надходження коштів на рахунки.

Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230-231, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/774/24 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/774/24. Справу №905/774/24 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач про відкрите судове провадження повідомлявся шляхом направлення копії ухвали суду від 27.05.2024 на юридичну адресу відповідача, вказану в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поштовий конверт повернувся на адресу суду з причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Ухвала господарського суду від 27.05.2024 доставлена до електронної скриньки відповідача за адресою електронної пошти, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також з метою повідомлення відповідача про відкрите судове провадження суд розмістив повідомлення-оголошення на сайті Господарського суду Донецької області.

Отже судом вчинені усі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про відкрите судове провадження.

У встановлений судом строк клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надходило, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частинною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що судом створені усі умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, заперечень від сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) не надходило, відзив від відповідача не надходив, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Тест» (далі відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу №101/ПГ-1197-К (далі - договір), за змістом п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов`язаний прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

EIC-код споживача 56XО0000DEJE500J.

За цим договором обсяг споживання газу споживачем в кожному окремому розрахунковому періоді за ціною відповідно до п. 4.4.6 не може перевищувати 10 тис.куб.м. Загальний замовлений обсяг постачання газу за цим договором становить 1.485тис.куб.м. (п.1.2 договору).

Фактичний загальний обсяг постачання природного газу за цим договором складається з обсягів постачання природного газу по розрахункових періодах, фактично поставлених постачальником споживачу протягом строку дії цього договору (1.4 договору).

Згідно з п. 1.8 договору обов`язковою умовою для постачання газу споживачу за цим договором є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору на розподіл природного газу (для споживачів, об`єкти яких приєднані до газорозподільних мереж) або з Оператором ГТС договору на транспортування природного газу (для споживачів, об`єкти яких приєднані до газотранспортної системи), на підставі яких споживач набуває право санкціоновано відбирати газ з газорозподільної або газотранспортної системи, та присвоєння споживачу (його об`єктам споживання) EIC-кодів.

За п. 1.9 договору місцезнаходження точки комерційного обліку Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шкадінова, 33а (Академічна 33а), назва точки виходу з газотранспортної системи ПАТ «Донецькоблгаз».

Постачання та споживання замовлених обсягів газу протягом місяця здійснюється, виходячи із середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного замовленого обсягу газу на кількість днів протягом місяця (п. 2.1 договору).

Постачальник забезпечує постачання обсягу газу, замовленого згідно п.п.1.2, 1.3 цього договору. Підписання споживачем даного договору є підставою для включення його постачальником до власного Реєстру споживачів у визначеному в договорі та додаткових угодах до нього розрахунковому періоді (п. 2.2 договору).

Відповідно до п.2.6 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявності) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператор ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (п.п. 2.7, 2.8 договору).

Згідно з п.2.9 договору споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмові формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Пунктом 2.10 договору передбачено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, ненадання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов`язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше.

Ціна за 1 тис.куб.м газу протягом дії цього договору, публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п.4.4.6 цього договору (п.3.1 договору).

Сторони домовились, що ціна за 1 тис.куб.м газу, опублікована/оприлюднена на власному офіційному сайті постачальника, в порядку п.4.4.6 цього договору, є обов`язковою для сторін за цим договором та є підставою для визначення вартості природного газу, спожитого споживачем в місяці постачання природного газу за новою (зміненою) ціною з 01 числа місяця, в якому здійснюється постачання природного газу постачальником, без оформлення додаткової угоди до цього договору (п.3.2 договору).

Згідно з п.п. 3.3, 3.4 договору ціна газу за цим договором може змінюватись шляхом опублікування/оприлюднення постачальником зміненої/оновленої ціни за 1 тис.куб.м. газу на офіційному сайті постачальника без оформлення додаткової угоди до цього договору. До ціни газу, визначеної у п.3.1 договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 136,576грн за 1 тис.куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89грн за 1000куб.м. на добу.

Споживач зобов`язується сплатити за цим договором за 1000куб.м. газу вартість, яка складається з ціни, визначеної у п. 3.1 цього договору та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного у п. 3.4 цього договору. Сума платежу за розрахунковий період визначається як добуток обсягу газу, замовленого на розрахунковий період, та вартості 1 тис.куб.м. газу, визначеної у п. 3.4 цього договору (п.п. 3.5-3.6 договору).

Відповідно до п.п. 3.7-3.8 договору оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 20 числа місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю). Споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки, передбачені п. 3.7 цього договору. При цьому споживач вказує у платіжному дорученні наступну інформацію про призначення платежу: «оплата за природний газ, згідно Договору від _____20__ №___, а т.ч. ПДВ__грн».

Згідно з п. 3.9 договору остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис.куб.м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1 договору.

За приписами п.6.2 договору в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків між сторонами до повного їх виконання (п. 10.1 договору).

У пп.10.1.1 п.10.1 сторони погодили, що договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору, жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають внести зміни до договору щодо планових об`ємів постачання газу на продовжений строк.

Договір підписаний сторонами без зауважень та застережень.

На виконання умов договору позивач поставляв відповідачу на загальну суму 62212,35грн природний газ відповідно до актів приймання-передачі природного газу:

- №5523 від 31.12.2020 в обсязі 0,49389тис.м.куб. на загальну суму 3488,78грн;

- №1861 від 31.01.2021 в обсязі 0,53126тис.м.куб. на загальну суму 4230,90грн;

- №4019 від 28.02.2021 в обсязі 1,62913тис.м.куб. на загальну суму 14538,18грн;

- №6025 від 31.03.2021 в обсязі 0,429тис.м.куб. на загальну суму 3493,73грн;

- №30383 від 31.12.2021 в обсязі 0,27674тис.м.куб. на загальну суму 10426,43грн;

- №1423 від 31.01.2022 в обсязі 0,27169тис.м.куб. на загальну суму 14495,72грн;

- №3494 від 28.02.2022 в обсязі 0,2626тис.м.куб. на загальну суму 11538,61грн.

Вказані акти підписані відповідачем шляхом накладення електронного підпису.

Відповідно до листа АТ «Ощадбанк» з інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та довідки позивача відповідач частково оплатив постачання природного газу в загальному розмірі 50673,74грн, а саме: 13.01.2021 у розмірі 3488,78грн, 15.02.2021 у розмірі 4230,90грн, 24.03.2021 у розмірі 2538,18грн, 22.06.2021 у розмірі 5000,00грн, 24.06.2021 у розмірі 493,73грн, 26.07.2021 у розмірі 2000,00грн, 18.08.2021 у розмірі 3100,00грн, 29.09.2021 у розмірі 2500,00грн, 11.10.2021 у розмірі 2400,00грн, 19.01.2022 у розмірі 10426,43грн, 14.02.2022 у розмірі 7000,00грн, 21.02.2022 у розмірі 7495,72грн.

Залишок заборгованості у розмірі 11538,61грн відповідач не сплатив.

Згідно з листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-23-11561 від 23.08.2023 за інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом 56XО0008AHJPK00K обсяг використаного природного газу у лютому 2022 року становить 262,60куб.м.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого природного газу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Сутність позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язання за спірним договором та застосуванні наслідків порушення зобов`язання у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки природного газу, правове регулювання якого визначено, зокрема, приписами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а також Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №2496 від 30.09.2015.

Згідно з статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Таким чином, договір постачання природного газу №101/ПГ-1197-К від 21.12.2020 є належно підставою для виникнення прав і обов`язків у сторін.

Матеріалами справи підтверджується про включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі та присвоєння EIC-коду споживачу - 56XО0000DEJE500J, який внесений в алокацію постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Відповідно до п.2.6 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявності) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Пунктом 2.10 договору передбачено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, ненадання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов`язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше.

Судом встановлено, що позивачем складені акти приймання-передачі природного газу №5523 від 31.12.2020 в обсязі 0,49389тис.м.куб. на загальну суму 3488,78грн; №1861 від 31.01.2021 в обсязі 0,53126тис.м.куб. на загальну суму 4230,90грн; №4019 від 28.02.2021 в обсязі 1,62913тис.м.куб. на загальну суму 14538,18грн; №6025 від 31.03.2021 в обсязі 0,429тис.м.куб. на загальну суму 3493,73грн; №30383 від 31.12.2021 в обсязі 0,27674тис.м.куб. на загальну суму 10426,43грн; №1423 від 31.01.2022 в обсязі 0,27169тис.м.куб. на загальну суму 14495,72грн; №3494 від 28.02.2022 в обсязі 0,2626тис.м.куб. на загальну суму 11538,61грн.

Вказані акти підписані відповідачем шляхом накладення електронного підпису.

Обсяги споживання природного газу у лютому 2022 року підтверджуються інформацією з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання та остаточної алокації відборів споживача.

Матеріали справи не містять будь-яких заперечень відповідача щодо обсягів споживання природного газу, факт постачання природного газу у визначених обсягах за спірний період відповідачем не спростовано.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пунктах 3.7-3.8 договору сторони погодили, що оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 20 числа місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю). Споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки, передбачені п. 3.7 цього договору. При цьому споживач вказує у платіжному дорученні наступну інформацію про призначення платежу: «оплата за природний газ, згідно Договору від _____20__ №___, а т.ч. ПДВ__грн».

Згідно з п. 3.9 договору остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

Отже, строк оплати постачання природного газу за актами приймання-передачі є таким, що настав.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплатив постачання природного газу в загальному розмірі 50673,74грн, а саме: 13.01.2021 у розмірі 3488,78грн, 15.02.2021 у розмірі 4230,90грн, 24.03.2021 у розмірі 2538,18грн, 22.06.2021 у розмірі 5000,00грн, 24.06.2021 у розмірі 493,73грн, 26.07.2021 у розмірі 2000,00грн, 18.08.2021 у розмірі 3100,00грн, 29.09.2021 у розмірі 2500,00грн, 11.10.2021 у розмірі 2400,00грн, 19.01.2022 у розмірі 10426,43грн, 14.02.2022 у розмірі 7000,00грн, 21.02.2022 у розмірі 7495,72грн.

З урахуванням часткових оплат залишок заборгованості становить у розмірі 11538,61грн за період постачання природного газу у лютому 2022 року.

Судом встановлено, що вартість поставленого природного газу за період лютий та березень 2021 року сплачена відповідачем з простроченням.

Доказів сплати заборгованості за поставлений природний газ у лютому 2022 року на суму 11538,61грн суду не надано, факт наявності заборгованості відповідачем не спростовано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язань, позивач нарахував 3062,80грн пені, 872,70грн 3% річних, 3240,69грн інфляційних втрат.

Контррозрахунки відсутні.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання господарських зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ч.ч. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами п.6.2 договору в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що він є арифметично та методологічно правильним, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду викладеного в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично та методологічно правильним, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається відповідача.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Тест», м.Краматорськ Донецької області про стягнення 18714,80грн, з яких 11538,61грн основний борг, 872,70грн 3% річних, 3240,69грн інфляційні втрати, 3062,80грн пеня, задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Тест», м.Краматорськ Донецької області (84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вул.Шкадінова, будинок 33 А, ідентифікаційний код 13523509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) 18714,80грн, з яких 11538,61грн основний борг, 872,70грн 3% річних, 3240,69грн інфляційні втрати, 3062,80грн пеня, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Чернова

Рішення складено та підписано 24.07.2024.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.