Рішення

від 17.07.2024 по справі 910/4232/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2024Справа № 910/4232/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІЄНС»

про стягнення 12 592 313, 98 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Лисиця С.В.;

від відповідача: Трофимов О.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІЄНС» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 12 592 313, 98 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 530, 759, 778 Цивільного кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання в частині сплати грошових коштів за проведення поліпшень в нежитловому приміщенні загальною площею 1 065, 66 кв.м. за адресою: місто Київ, вулиця Василя Стуса, будинок 35-37.

Разом з позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 1 065,66 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Василя Стуса, будинок 35-37 та належить відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено, з підстав наведених в ухвалі суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/4232/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 14.05.2024.

08.05.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли докази.

08.05.2024 та 10.05.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти задоволення позову, з посиланням на те, що для відшкодування вартості поліпшень відповідачу потрібен тривалий час, оскільки з настанням воєнного часу його фінансові можливості суттєво обмежені.

10.05.2024 від представника позивача надійшли заперечення на відзив.

У підготовче засідання 14.05.2024 з`явились представники сторін. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 19.06.2024 та в порядку ст. 74 ГПК України витребувано в позивача докази.

30.05.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли докази.

У підготовче засідання 19.06.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2024.

У судовому засіданні 17.07.2024 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 17.07.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2021 між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №01/03/21 (надалі - договір), згідно п.1.1. якого орендодавець зобов`язується передати за плату у тимчасове користування, а орендар приймає за двостороннім актом (додаток №1 до цього договору) нежитлове приміщення загальною площею 1065,66 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Київ, вул. Василя Стуса, будинок 35-37, що іменується надалі «об`єкт» або «приміщення, що орендується» або «орендоване майно», для розміщення офісів.

Згідно із п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування орендованим майном з дати підписання сторонами акта приймання-передачі орендованого майна (додаток №1). Акт приймання-передачі орендованого майна підписується одночасно з договором оренди.

Відповідно до п.п.3.2., 3.3. договору орендар має право здійснювати поліпшення орендованого майна (поточний та капітальний ремонти, внесення окремих невід`ємних поліпшень у будівлі або в окремій його частині, реконструкція та технічне переозброєння) виключно з письмового дозволу орендодавця. Зроблені орендарем поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди орендованого майна і якщо орендодавець не погодиться відшкодувати їх вартість можуть бути вилучені орендарем.

Вартість поліпшень, які зроблені орендарем з дозволу орендаря і які не можна відокремити без шкоди для орендованого майна, підлягають передачі орендарем на користь орендодавця, та підлягають відшкодуванню орендодавцем на користь орендаря протягом 7-ми днів з моменту отримання орендодавцем відповідної письмової вимоги орендаря (п.3.4. договору).

Згідно із п.9.1. договору його укладено строком з 01.03.2021 по 28.02.2023. У подальшому згідно додаткової угоди № 1 від 28.02.2023 строк дії договору було продовжено до 28.02.2024.

01.03.2021 між сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого майна, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв нежитлове приміщення загальною площею 1065,66 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Київ, вул. Василя Стуса, будинок 35-37, з метою розміщення в ньому офісного приміщення.

Також у акті від 01.03.2021 сторонами погоджено наступне:

1. Орендоване майно передається орендарю в стані, що потребує поліпшень та капітального ремонту для його цільового використання згідно умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2021 №01/03/21.

2. Враховуючи, що орендоване приміщення потребує ремонту та облаштування орендодавець на підставі п. 3.2 договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2021 №01/03/21 надає орендарю право провести поліпшення орендованого приміщення (поточний та капітальний ремонти, внесення окремих невід`ємних поліпшень у будівлі або в окремій його частині, реконструкція та технічне переозброєння).

3. Загальний обсяг, зміст та вартість проведених орендарем поліпшень, фіксується сторонами в акті прийому-передачі (повернення) приміщення і підлягає компенсації орендодавцем в порядку, який визначений п. 3.4 договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2021 № 01/03/21.

28.02.2024 між сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого майна, згідно якого відповідач прийняв, а позивач передав нежитлове приміщення загальною площею 1065,66 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Київ, вул. Василя Стуса, будинок 35-37, у зв`язку з закінченням строку оренди.

Також у акті від 28.02.2024 сторонами погоджено наступне:

1. Орендоване майно повертається орендодавцю у відремонтованому стані з урахуванням поліпшень, які були зроблені орендарем протягом строку оренди за погодженням з орендодавцем.

2. Загальний обсяг, зміст та вартість проведених орендарем поліпшень орендованого приміщення становить 12 592 313,98 грн, які підтверджуються реєстром витрат орендаря на проведення поліпшень, що додається до даного акту.

3. Вартість проведених поліпшень орендованого приміщення підлягає компенсації орендодавцем на користь орендаря в порядку, який визначений п. 3.4 договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2021 № 01/03/21

4. Орендодавець претензій до переданого майна не має.

Додатком до акту є реєстр витрат орендаря на проведення поліпшень орендованого приміщення.

Крім цього, 28.02.2024 між сторонами підписано акт приймання-передачі поліпшень орендованого майна в якому, зокрема, погоджено наступне:

1. Поліпшення приміщення передаються в наявному та придатному для використання стані згідно з реєстром витрат орендаря на проведення поліпшень, що додається до даного акту.

2. Вартість поліпшень орендованого приміщення, які передаються орендарем на користь орендодавця, становить 12 592 313,98 грн.

3. Вартість проведених поліпшень орендованого приміщення підлягає компенсації орендодавцем на користь орендаря в порядку, який визначений п. 3.4 договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2021 № 01/03/21

4. Орендодавець претензій до переданих поліпшень не має.

Так, з метою компенсації витрат на проведення поліпшення орендованого майна, в порядку передбаченому п. 3.4. договору оренди, позивачем було направлено відповідачу вимогу про оплату поліпшень орендованого майна за № 28/02/2024 від 28.02.2024, що підтверджується описом вкладення в цінний лист №0314213136458, фіскальним чеком та накладною АТ «Укрпошта» від 01.03.2024.

Відповіді на вимогу матеріали справи не містять.

Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення суми грошових коштів у розмірі 12 592 313, 98 грн, що є вартістю поліпшень.

Підставами позову є порушення відповідачем умов договору в частині сплати грошових коштів за проведення поліпшень (ремонту) в нежитловому приміщенні загальною площею 1 065, 66 кв.м. за адресою: місто Київ, вулиця Василя Стуса, будинок 35-37, які не можуть бути

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно із ч. 1-4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно із ст. 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за найм речі. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Як установлено судом вище відповідно до п. 3.2. договору поліпшення орендованого майна орендарем (позивачем) проводиться за письмовою згодою орендодавця (відповідача). За умови надання такої згоди, орендодавець на підставі п. 3.4. договору зобов`язаний в 7-ми денний строк з дня отримання вимоги відшкодувати орендарю (позивачу) вартість здійснених поліпшень.

Письмова згода на проведення поліпшень орендованого приміщення була надана орендодавцем (відповідачем) і зафіксована сторонами в акті прийому-передачі приміщення в оренду від 01.03.2021 (т.1., а.с.8).

Зроблені позивачем поліпшення орендованого приміщення на суму 12 592 313,98 грн були передані відповідачу на підставі акту прийому-передачі поліпшень орендованого майна від 28.02.2024 (т.1., а.с.13), який підписаний сторонами без жодних зауважень та заперечень.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Так, як установлено судом вимога позивача про оплату поліпшень орендованого майна № 28/02/2024 від 28.02.2024 була отримана відповідачем 07.03.2024, а отже в останнього виникло зобов`язання перед позивачем щодо оплати коштів у сумі 12 592 313,98 грн за проведені поліпшення орендованого майна, з 14.03.2024.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

16.04.2024 між відповідачем та позивачем відписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2021-16.04.2024, згідно якого у відповідача наявна перед позивачем заборгованість у сумі 12 592 313,98 грн.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Суд розцінює підписання відповідачем акту звірки взаємних розрахунків, як визнання ним боргу, а також у відзиві відповідач не заперечує щодо наявності в нього заборгованості перед позивачем у сумі 12 592 313,98 грн.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 12 592 313,98 грн за проведені поліпшення орендованого майна, відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення в порядку передбачено ГПК України суду не надано, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 12 592 313, 98 грн заборгованості.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІЄНС" (03142, місто Київ, вулиця Василя Стуса, будинок 35-37, ідентифікаційний код 41425263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ» (04214, місто Київ, проспект Оболонський, будинок 32-Б, офіс 402, ідентифікаційний код 39689490) 12 592 313 (дванадцять мільйонів п`ятсот дев`яносто дві тисячі триста тринадцять) грн 98 коп. заборгованості та 151 107 (сто п`ятдесят одну тисячу сто сім) грн 77 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 25.07.2024.

Суддя Я.А.Карабань