Ухвала

від 24.07.2024 по справі 911/1903/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" липня 2024 р. Справа № 911/1903/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

до Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Базир Наталії Михайлівни

про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації змін до установчих документів

встановив:

Через канцелярію Господарського суду Київської області до подання позовної заяви від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «БРОВАРИ» (ідентифікаційний код 34702312) (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Кирпоноса, будинок, 17В).

В основу обґрунтування відповідно поданої заяви позивачем покладено обставини незаконності введення до складу засновників ТОВ «Агентство нерухомості «БРОВАРИ» двох осіб, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з метою отримати шляхом підроблення документів, у змові із ОСОБА_4 , контрольного пакету долі у статутному капіталі на трьох.

В розрізі наведеного позивач зауважив, що:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «БРОВАРИ» (ідентифікаційний код 34702312) створено у складі двох учасників: ОСОБА_1 із часткою 51% та ОСОБА_4 із часткою 49%;

- 19.07.2024 заявнику стало відомо, що 11.06.2024 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Базир Н.М. здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «Агентство нерухомості «БРОВАРИ» (ідентифікаційний код 34702312), а саме: щодо зміни складу засновників (учасників) товариства, зокрема внесено зміни, згідно яких зменшено частку учасника ОСОБА_4 з 49% до 32%, а також зареєстровано двох нових учасників: ОСОБА_2 з часткою 12% та ОСОБА_3 з часткою 5%.

Заявник зауважив, що такі зміни йому нічого не було відомо, жодних рішень щодо внесення змін до статуту загальні збори товариства не приймали, а тому в законний спосіб проведені зміни не могли відбуватись.

В розрізі наведених обставин заявник зазначив, що іншим учасником ТОВ «Агентство нерухомості «БРОВАРИ» ОСОБА_4 , в порушення вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та вимог підпункту б) п. 9.15 Статуту Товариства, 07.06.2024 укладено договори купівлі-продажу частин частки у статутному капіталі ТОВ «Агентство нерухомості «БРОВАРИ» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та надалі 11.06.2024 передано відчужені частини часток товариства вказаним особам згідно актів приймання-передачі.

Ураховуючи наведене заявник зауважив, що з метою захисту порушеного права, він має намір звернутися з відповідною позовною заявою до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Базир Наталії Михайлівни про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «Агентство нерухомості «БРОВАРИ» та скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства, проведених приватним нотаріусом Базир Н.М.

З огляду на вказане та необхідність часу для підготовки відповідної позовної заяви ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою та проханням забезпечити позов, а необхідність у застосуванні обраного ним заходу забезпечення мотивовано тим, що подальшою метою осіб, які отримали зазначеним вище способом частки у статутному капіталі ТОВ «Агентство нерухомості «БРОВАРИ», в найближчий час є:

- перешкоджання підприємницькій діяльності товариства;

- будь-яким методом отримання доступу до документів фінансово-господарської діяльності товариства;

- зняття керівника товариства, отримання доступу до контролю банківських операцій товариства, заволодіння правами на все товариство та виведення його з законного володіння заявника як учасника (засновника) товариства.

Також, обгрунтовуючи подання відповідної заяви, заявник зауважив, що в разі невжиття заходів забезпечення позову буде утруднене виконання або невиконання рішення господарського суду, відтак забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів учасника товариства ОСОБА_1 , як основного беніфіціара товариства, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Крім того, за доводами заявника, він обґрунтував необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності своїх вимог щодо забезпечення позову із забезпеченням збалансованості інтересів сторін, як і вказав про наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також те, що такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Тобто, за доводами заявника, метою вжиття обраних ним заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

Приписами ст. ст. 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладені вище норми процесуального законодавства метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №921/40/20.

З огляду на викладені вище норми процесуального та матеріального закону метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відтак умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Розглядаючи заяву про забезпечення та постановляючи ухвалу про заборону вчиняти дії третім особам, що не є відповідачами у справі, господарський суд повинен визначити, що є предметом спору, а також зазначити конкретно, які саме дії забороняється вчиняти, що випливає із змісту норм пункту 4 частини першої, частини п`ятої статті 137 ГПК України, які допускають можливість забезпечення позову у спосіб шляхом заборони дій, які прямо стосуються предмета спору, а для державних органів (державний реєстратор у спірних правовідносинах виконує функції держави) заборона допускається виключно щодо прийняття конкретних визначених судом рішень, вчинення конкретної дії, що прямо стосуються предмета спору.

За загальним правилом заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору (частина десята статті 137 ГПК України), і лише у разі, якщо суд вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства або про права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, допускається забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу (частина дев`ята статті 137 ГПК України).

Однак обрані позивачем заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні щодо Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «БРОВАРИ» (ідентифікаційний код 34702312) не відповідають приписам ч. 5 ст. 137 ГПК України, які презюмуть можливість заборони відповідним органам вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору, тоді як предметом майбутнього спору заявник визначив правочин договір купівлі-продажу частки, та державну реєстрацію змін до установчих документів товариства.

До того ж ОСОБА_1 не доведено, що обрані ним заходи по забороні вчиняти реєстраційні дії щодо Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «БРОВАРИ» (ідентифікаційний код 34702312) спрямовано на забезпечення ефективного захисту або поновлення його порушених прав як учасника такого товариства, оскільки заявник не вказав які саме власні права у товаристві він має на меті поновити поданням у майбутньому позову про визнання договору купівлі-продажу частки недійсним та про скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Зокрема заявник не зазначив, якого ефекту від визнання недійсним договору купівлі-продажу частки недійсним та від скасування державної реєстрації змін до установчих документів він має на меті досягти, як і не зазначив заявник, яким чином ймовірне проведення не ідентифікованих, тобто ймовірно будь-яких реєстраційних дій щодо товариства перешкодить/унеможливить ефективне поновлення його прав та у який спосіб заявник буде виконувати рішення суду, зокрема, про визнання договору купівлі-продажу частки недійсним у разі задоволення такої вимоги.

В розрізі вказаного та зазначення заявником про ймовірність невиконання рішення суду слід зауважити, що:

- в немайнових спорах має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- наслідком визнання у судовому порядку недійсним договору є втрата ним своєї легітимності з моменту його вчинення, тоді як державна реєстрація змін про юридичну особу є офіційним визнанням та підтвердженням відповідних змін, що первинно виникли внаслідок певних юридичних фактів, відтак єдиний реєстр передбачає відображення у ньому всіх проведених стосовно юридичної особи реєстраційних дій, у тому числі і відомостей про скасування реєстраційних дій, що може бути здійснено за рішенням суду.

З огляду на вказане суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 8 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» заявником, зокрема, є позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі;

Державна реєстрація базується на таких основних принципах, зокрема:

- обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі;

- публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення;

- внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору; один із таких відповідних документів, зокрема:

д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;

е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Поряд з тим приписами ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі:

1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації;

2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, щодо:

- визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

- визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи;

- зобов`язання вчинення реєстраційних дій;

- скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

З огляду на вказані норми закону слід зазначити, що у частині 5 статті 17 вказаного вище закону міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства, і цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним, зокрема до нього відносяться судові рішення про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі таких товариств.

Частиною ж другою статті 25 зазначеного закону передбачено перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей, які не стосуються зміни розміру статутного капіталу, розміру часток у статутному капіталі чи складу учасників товариства, тобто вказана норма передбачає проведення на підставі рішень суду державної реєстрації змін до відомостей в Єдиному державному реєстрі, що не призведе до зміни складу учасників.

Покладення ж заявником в основу обґрунтування відповідної заяви узагальнених доводів про ймовірні:

- перешкоджання підприємницькій діяльності товариства;

- будь-яким методом отримання доступу до документів фінансово господарської діяльності Товариства;

- зняття керівника товариства, отримання доступу до контролю банківських операцій товариства, заволодіння правами на все товариство та виведення його з законного володіння заявника як учасника (засновника) товариства, судом визнається неспроможним та таким, що не є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки вказані переконання заявника не свідчать про наявність безпосереднього зв`язку між обраними заходами забезпечення і предметом майбутнього позову.

Також не є достатньою підставою для забезпечення позову сама лише вказівка у законі на можливість заборони вчинення реєстраційних дій, а усі наведені заявником аргументи про те, що він обґрунтував заяву, спростовуються вказаним вище.

За таких обставин, оскільки обрані заявником заходи забезпечення позову не відповідають предмету позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала складена та підписана 24.07.2024, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема