Рішення

від 11.07.2024 по справі 911/1106/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1106/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Лізинг»

до Приватного підприємства «АВП-ГРУП»

про стягнення 285 981,02 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Васильєва Т.С.

вiдповiдача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Лізинг» (надалі позивач) до Приватного підприємства «АВП-ГРУП» (надалі відповідач) про стягнення 285 981,02 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.04.2024 року відкрито провадження у справі № 911/1106/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.05.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.05.2024 року підготовче засідання відкладено на 13.06.2024 року.

У підготовчому засіданні 13.06.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 13.06.2024 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.07.2024 року.

У судовому засіданні 11.07.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 11.07.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АБВ ЛІЗИНГ» (позивач або Надавач) та Приватним підприємством «АВП- ГРУП» (відповідач або Отримувач) 22.12.2022 укладено у письмовій формі Договір про поворотну фінансову допомогу за № 2212/2022 (надалі за текстом - Договір) шляхом підписання його тексту належним чином уповноваженими представниками Сторін.

Пунктом 1.1. Розділу 1 «Загальні положення» Договору передбачено, що у порядку та на умовах,визначених цим Договором, Надавач передає у власність Отримувачу кошти у визначеному розмірі (надалі іменується поворотна фінансова допомога), а Отримувач зобов`язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначеним цим Договором строк.

Згідно п. 1.2. Розділу 1 «Загальні положення» Договору - поворотна фінансова допомога надається з метою поповнення обігових коштів Отримувача.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. (Згідно з п. 14.1.257 Податкового кодексу України) (п. 1.3. Розділу 1 «Загальні положення» Договору).

Сторонами в пунктах 1.1., 1.2. Розділу 2 «Розмір поворотної фінансової допомоги та процентів» Договору погоджено, що розмір поворотної фінансової допомоги становить 250 000,00 (Двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 копійок, за цим договором проценти не нараховуються та не сплачуються.

Розділом 3 «Порядок надання поворотної фінансової допомоги» Договору встановлено наступне:

« 3.1.Надавач передає поворотну фінансову допомогу Отримувачу в день підписання Сторонами цього Договору.

3.2. Поворотна фінансова допомога надається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок Отримувача.

3.3. Поворотна фінансова допомога вважається переданою Отримувачу при її зарахуванні на поточний рахунок Отримувача».

У відповідності до п. 4.1. Розділу 4 «Строк повернення поворотної фінансової допомоги» Договору зазначається, що строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з часу набрання чинності цим Договором і становить 350 календарних днів.

Отримувач має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу Надавачу (п. 6.2. Розділу 6 «Права та обов`язки сторін» Договору).

Також, на підставі вимог пунктів 5.1. та 5.2. Розділу «Порядок повернення поворотної фінансової допомоги» Договору зазначено, що після закінчення строку, встановленого у п. 4.1. цього Договору, Отримувач зобов`язується протягом 5 (п`яти) календарних днів повернути Надавачу поворотну фінансову допомогу. Поворотна фінансова допомога повертається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок Надавача та вважається поверненою Надавачу Отримувачем з часу зарахування коштів на поточний рахунок Надавача у банківській установі, що його обслуговує.

Згідно положень пунктів 8.1., 8.2. Розділу 8 «Дія Договору» Договору - договір вважається укладеним і набирає чинності з часу надання поворотної фінансової допомоги Отримувачу. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, вчинене під час дії цього Договору.

Спори між Сторонами вирішуються шляхом переговорів. Якщо сторони не можуть досягти компромісу з питань, що становлять предмет розбіжностей, спір передається на розгляд суду, в порядку, передбаченому чинним законодавством України. При виконанні Договору та врегулюванні розбіжностей, що випливають із нього, Сторони керуються чинним законодавством України (пункти 9.1.-9.3. Розділу 9 «Порядок розгляду спорів» Договору).

Керуючись пунктами 1.1.-1.3. Розділу 1 «Загальні положення», 1.1. Розділу 2 «Розмір поворотної фінансової допомоги та процентів», 3.1.-3.3. Розділом 3 «Порядок надання поворотної фінансової допомоги» Договору та вищевказаними положенням чинного законодавства України, Надавачем перераховано на користь Отримувача безвідсоткову поворотну фінансову допомогу на загальну суму 250 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 21 від 22.12.2022 року.

Таким чином, Надавач виконав перед Отримувачем всі свої зобов`язання, передбачені Договором, належним чином та в повному обсязі.

Враховуючи вищевказані положення пунктів 4.1. Розділу 4 «Строк повернення поворотної фінансової допомоги», 5.1., 5.2. Розділу «Порядок повернення поворотної фінансової допомоги» Договору, беручи до уваги дату набрання чинності Договору (22.12.2022), Отримувач зобов`язаний був з дня настання строку повернення поворотної фінансової допомоги - 07.12.2023 (350 календарний день від дати укладення Договору) протягом 5 календарних днів (до 12.12.2023 включно) повернути фінансову допомогу шляхом безготівкового перерахування коштів в сумі 250 000,00 грн. на поточний рахунок Надавача.

При цьому, згідно 6.2. Розділу 6 «Права та обов`язки сторін» Договору, Отримувач мав право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу Надавачу.

Однак, відповідач всупереч прийнятих зобов`язань за Договором та в порушення вищевказаних положень чинного законодавства, не повернув Надавачу поворотну фінансову допомогу в загальній сумі 250 000,00 грн. та продовжує незаконно користуватися чужими грошовими коштами, чим прямо порушив істотні умови вищевказаних положень Договору щодо повернення позики у встановлений строк або достроково у визначеному розмірі.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач звертався до нього з Претензією про стягнення існуючої заборгованості за вих. № 1/2903 від 29.03.2024 року, в якій вимагав в 3-денний строк сплатити на користь Надавача прострочену заборгованість та штрафні санкції за Договором. Претензія була отримана відповідачем за довіреністю 05.04.2024, що підтверджується роздруківкою трекінгу АТ «Укрпошта».

Станом на даний час вказана претензія проігнорована відповідачем та залишається без задоволення, а заборгованість ним не повернута.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з повернення фінансової допомоги, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 30 000,00 грн. пені, 2 465,75 грн. 3% річних та 3 515,27 грн. інфляційних.

В ході розгляду спору відповідач в судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу безвідсоткової поворотної фінансової допомоги на загальну суму 250 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 21 від 22.12.2022 року.

За умовами Договору відповідач мав повернути фінансову допомогу до 07.12.2023 року (350 календарний день від дати укладення Договору) протягом 5 календарних днів (до 12.12.2023 року включно).

Оскільки відповідачем своєчасно та у повному обсязі не виконано зобов`язання з повернення фінансової допомоги, вимога позивача про стягнення з відповідача 250 000,00 грн. основного боргу з повернення фінансової допомоги правомірна, обґрунтована і підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.

Відповідно до положень пунктів 7.1., 7.4. Розділу 7 «Відповідальність сторін» Договору визначено, що у разі порушень зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання. При порушенні Отримувачем строку повернення поворотної фінансової допомоги, вказаного у п. 4.1. цього Договору, він повинен сплатити на поточний рахунок Надавача пеню у розмірі 0,1 % від розміру поворотної фінансової допомоги за кожен день прострочення її повернення.

Також, відповідно до частини першої ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пені, річні та інфляційні нараховані за фактичні періоди прострочення в межах строків, визначених законодавством з врахуванням умов Договору. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. пені, 2 465,75 грн. 3% річних та 3 515,27 грн. інфляційних правомірні і підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, суд вважає за доцільне послатися на норми процесуального законодавства, які, серед іншого, передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Оскільки позивачем не надано належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в заявленій у попередньому розрахунку сумі, відповідне питання залишено судом без розгляду.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Лізинг» до Приватного підприємства «АВП-ГРУП» про стягнення 285 981,02 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АВП-ГРУП» (код ЄДРПОУ 35088864, місцезнаходження: вул. Лесі Українки, буд. 27, село Матюші, Білоцерківський район, Київська область, 09151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ ЛІЗИНГ» (код ЄДРПОУ 43337385, місцезнаходження: вул. Вознесенський узвіз, буд. 10, літера «А», офіс 206, м. Київ, 04053) 250 000,00 грн. основного боргу, 30 000,00 грн. пені, 2 465,74 грн. 3 % річних, 3 515,27 грн. інфляційних та 3 432,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 25.07.2024 року